Лот - 1 Послуги з оренди каналів електронних комунікацій (ліній зв’язку) відомчої електронної комунікаційної мережі (основні канали), Лот - 2 Послуги з оренди каналів...

Текст рішення

РІШЕННЯ

№19019-р/пк-пз від 24.12.2025 Комісія Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель (надалі – Комісія), розглянувши скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ХОУМ-НЕТ" (код ЄДРПОУ: 36410686) від 12 грудня 2025 № UA-2025-12-11-023056-a.a1 (надалі – Скарга) щодо порушення Замовником порядку проведення Процедури закупівлі,

ВСТАНОВИЛА:

Надалі за текстом вказаного рішення терміни та визначення:

- Закон України "Про публічні закупівлі" – Закон;

- Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" – Особливості;

- тендерна документація – Документація;

- тендерна пропозиція – Пропозиція.

Скаржник повідомляє про порушення Замовником порядку проведення Процедури закупівлі та просить, зокрема, зобов'язати Замовника внести зміни до Документації.

Рішенням Комісії від 16.12.2025 № 18534-р/пк-пз Скарга була прийнята до розгляду.

На веб-порталі Уповноваженого органу (prozorro.gov.ua) Комісією було зобов’язано Замовника надати пояснення по суті Скарги.

Замовник шляхом розміщення листа на веб-порталі Уповноваженого органу надав пояснення по суті Скарги.

Скаржник 18.12.2025 надав додаткові пояснення до Скарги.

Замовник 23.12.2025 надав доповнення до пояснення.

Розглянувши Скаргу та інформацію, одержану за Скаргою, та інформацію, розміщену в електронній системі закупівель, встановлено наступне.

Скаржник зазначає, що у додатку 1 Документації міститься пункт 11 наступного змісту:

"11. Учасник повинен надати копію чинного на дату подання тендерної пропозиції сертифіката відповідності системи управління інформаційною безпекою вимогам міжнародного стандарту ISO/IEC 27001:2013 або ISO/IEC 27001:2022. Орган з оцінки відповідності (сертифікації), який видав сертифікат, повинен бути акредитований:

- Національним агентством з акредитації України (НААУ), або - іноземним органом акредитації — членом ILAC, IAF, EA MLA.

Допускаються сертифікати, видані будь-яким акредитованим органом відповідно до зазначених міжнародних угод".

Скаржник зазначає, що він має чинний сертифікат ISO/IEC 27001:2022 "Інформаційна безпека, кібербезпека та захист конфіденційності. Системи менеджменту інформаційної безпеки. Вимоги" (сертифікат № ECS.UA.02.4347 від 03.04.2024 р., виданий ДП "Сертсистемс"), який підтверджує, відповідність системи управління інформаційною безпекою Скаржника вимогам міжнародного стандарту ISO/IEC 27001:2022.

В той же час, вимога Замовника про надання копії чинного на дату подання тендерної пропозиції сертифіката, який має бути виданий органом з сертифікації (органом з оцінки відповідності), який акредитований у встановленому порядку Національним агентством з акредитації України (НААУ) або іноземним органом акредитації — членом ILAC, IAF, EA MLA., є дискримінаційною та незаконною.

Скаржник зазнчає, що з 01.01.2018, у зв’язку із втратою чинності Декрету КМУ № 46-93 "Про стандартизацію і сертифікацію", державна система сертифікації припинила своє існування. Тому з 01.01.2018 відсутні правові підстави провадження органами із сертифікації діяльності як призначених органів із сертифікації в державній системі сертифікації. Відповідно до статті 5 Закону України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності", "Діяльність з акредитації базується на таких основних принципах :забезпечення рівності прав, законних інтересів усіх заінтересованих сторін…..

добровільності акредитації". Тобто висунувши вимогу надання вищезазначених сертифікатів виданий українським органом по сертифікації акредитований Національним агентством з акредитації України (НААУ), або іноземним органом акредитації — членом ILAC, IAF, EA MLA, Замовник порушив статті двох Законів ст.5. Виходячи з вищезазначеного учасник має право сам обирати, де проводити оцінку відповідності системи управління якості з акредитацією виданим українським чи європейським органам по сертифікації.

Скаржник додає, що орган сертифікації "СЕРТСИСТЕМС" отримало нотифікацію в чотирьох міжнародних системах сертифікації (Болгарії, США, Німеччині), що сьогодні дозволяє ДП "СЕРТСИСТЕМС" проводити сертифікацію не тільки за вимогами стандарту ISO 27001, а й за вимогами інших найбільш затребуваних міжнародних стандартів, таких як ISO 14001, ISO 45001, ISO 22000, ISO 37001, ISO 9001, ISO 28000 та ряду інших стандартів. "СЕРТСИСТЕМС" входить до групи компаній (ГК) "Fox Manager" (заснована в 2007 році). ГК "Fox Manager" в Україні є лідером в області розробки і впровадження сучасних систем менеджменту і спеціалізується на розробці сучасних IT систем для управління процесами, а це основа для впровадження ISO 27001 - базового стандарту всієї системи ISO. Серед клієнтів більше 6000 підприємств з України, Німеччини, Сінгапуру, Грузії, Фінляндії тощо. Міжнародна організація зі стандартизації (ISO) встановлює правила з питань сертифікації на вимогу стандартів серії ISO (Україна є членом ISO з 1993 року).

Згідно вимог ISO органи з оцінки відповідності (до яких належать органи сертифікації) повиннi мати незалежне підтвердження своєї компетентності. Процедура підтвердження може реалізовуватися шляхом акредитації та/або нотифікації, оскільки акредитація носить добровільний характер.

Скаржник зазначає, що в статті 10 Закону України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" йдеться про органи з оцінки відповідності, які можуть бути акредитовані національним органом з акредитації, але даний Закон не передбачає обов’язкову акредитацію Національним агентством з Акредитації України, так як це суперечило б як вітчизняним, так і міжнародним нормам. З огляду на вказані обставини, вимоги Замовника у Тендерній документації (Додатку № 1 розділу 3 пункту 11) щодо необхідності надання учасником сертифікату ISO/IEC 27001:2013 або ISO/IEC 27001:2022 від органу з сертифікації (органу з оцінки відповідності), який акредитований в установленому порядку саме Національним агентством з акредитації України (НААУ), або іноземним органом акредитації — членом ILAC, IAF, EA MLA – є незаконними.

Також Скаржник зазначає, що у додатку 1 Документації міститься пункт 12 наступного змісту:

"Учасник повинен надати копію чинного на дату подання пропозиції сертифіката відповідності системи управління якістю вимогам ISO 9001:2015. Орган, який видав сертифікат, повинен бути акредитований НААУ або іноземним органом акредитації — членом ILAC/IAF/EA MLA.".

Скаржник зазначає, що він має чинний сертифікат ISO 9001:2015 "Системи менеджменту якості. Вимоги" (сертифікат № ECS.UA.02.4354 від 05.04.2024 р., виданий ДП "Сертсистемс"), який підтверджує, що система менеджменту якості Скаржника перевірена і відповідає вимогам міжнародного стандарту. В той же час, вимога Замовника про надання копії чинного на дату подання тендерної пропозиції сертифіката, який має бути виданий органом з сертифікації (органом з оцінки відповідності), який акредитований у встановленому порядку Національним агентством з акредитації України (НААУ) або іноземним органом акредитації — членом ILAC, IAF, EA MLA., є дискримінаційною та незаконною.

Скаржник наголошує, що з 01.01.2018 відсутні правові підстави провадження органами із сертифікації діяльності як призначених органів із сертифікації в державній системі сертифікації. Висунувши вимогу надання вищезазначених сертифікатів, виданих українським органом по сертифікації акредитований Національним агентством з акредитації України (НААУ), або іноземним органом акредитації — членом ILAC, IAF, EA MLA, Замовник порушив статті двох Законів. Учасник має право сам обирати, де проводити оцінку відповідності системи управління якості з акредитацією виданим українським чи європейським органам по сертифікації.

Скарник також наголошує, шо орган сертифікації "СЕРТСИСТЕМС" отримало нотифікацію в чотирьох міжнародних системах сертифікації (Болгарії, США, Німеччині), що сьогодні дозволяє ДП "СЕРТСИСТЕМС" проводити сертифікацію не тільки за вимогами стандарту ISO 9001, а й за вимогами інших найбільш затребуваних міжнародних стандартів, таких як ISO 14001, ISO 45001, ISO 22000, ISO 37001, ISO 27001, ISO 28000 та ряду інших стандартів. "СЕРТСИСТЕМС" входить до групи компаній (ГК) "Fox Manager" (заснована в 2007 році). ГК "Fox Manager" в Україні є лідером в області розробки і впровадження сучасних систем менеджменту і спеціалізується на розробці сучасних IT систем для управління процесами, а це основа для впровадження ISO 9001 - базового стандарту всієї системи ISO. Серед клієнтів більше 6000 підприємств з України, Німеччини, Сінгапуру, Грузії, Фінляндії тощо. Міжнародна організація зі стандартизації (ISO) встановлює правила з питань сертифікації на вимогу стандартів серії ISO (Україна є членом ISO з 1993 року). Згідно вимог ISO органи з оцінки відповідності (до яких належать органи сертифікації) повинні мати незалежне підтвердження своєї компетентності. Процедура підтвердження може реалізовуватися шляхом акредитації та/або нотифікації, оскільки акредитація носить добровільний характер.

Замовник зазначає, що Скаржник не оскаржує вимогу надання самих сертифікатів, ISO/IEC 27001:2013 або ISO/IEC 27001:2022 та ISO 9001:2015, натомість оскаржує вимоги щодо підтвердження відповідності органу оцінки відповідності. Замовник вбачає, що цим самим Скаржник ймовірно може погіршити якість необхідних Замовнику послуг, як наслідок, Замовник буде зобов’язаний отримати послуги від учасників, які фактично не відповідають вимогам але підтверджуються сертифікатами, які можуть бути видані самими ж учасниками чи будь яким підприємством, яке немає достатнього рівня кваліфікації у визначенні відповідності, та призведе до спотворювання інформації про відповідність підприємства до ISO/IEC 27001:2013 або ISO/IEC 27001:2022 та ISO 9001:2015.

Замовник наголошує, що Закон України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності", не містить такого визначення поняття як – нотифікація. Більше того в законодавстві України взагалі відсутні відомості або інформація щодо нотифікації послуг.

Скаржник через абзац стверджує, що відповідно до статті 5 Закону України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності", "Діяльність з акредитації базується на таких основних принципах: забезпечення рівності прав, законних інтересів усіх заінтересованих сторін. добровільності акредитації". Разом з тим, Згідно статті 2 Закону України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності", цей Закон регулює відносини, пов'язані з акредитацією національним органом України з акредитації органів з оцінки відповідності, у тому числі іноземних органів з оцінки відповідності, та поширюється на органи виконавчої влади, національний орган України з акредитації та органи з оцінки відповідності незалежно від форми власності. Відповідно до статті 4 Закону України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" метою акредитації є забезпечення єдиної технічної політики у сфері оцінки відповідності; забезпечення довіри споживачів до діяльності з оцінки відповідності; створення умов для взаємного визнання результатів діяльності акредитованих органів на міжнародному рівні; усунення технічних бар'єрів у торгівлі.

Акредитація здійснюється відповідно до вимог, установлених законодавством у сфері акредитації, національними стандартами з питань акредитації, гармонізованими з відповідними міжнародними та європейськими стандартами, а також іншими документами з питань акредитації, прийнятими національним органом України з акредитації, міжнародними та європейськими організаціями з акредитації. Перелік назв і позначень таких актів та документів, тексти нормативно-правових актів з питань акредитації, а також тексти інших документів з питань акредитації, прийнятих національним органом України з акредитації, оприлюднюються на веб-сайті національного органу України з акредитації в Інтернеті.

Задовільнивши вимоги Скаржника, що свідомо погіршить вимоги Документації призведе до обов’язку Замовника вважати учасників, які неналежним чином підтвердили свою відповідність, та/або взагалі не проходили процес сертифікації послуг та/або якості менеджменту, такими що відповідають вимогам Замовника. Замовник наголошує, що відповідно до статті 1 Закону України "Про Державну прикордонну службу України", на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні. Замовник зазначає, що він не може допустити щоб переможцем закупівлі та в майбутньому виконавцем/надавачем послуг стало підприємство, що не відповідає в повній мірі вимогам системи управління інформаційною безпекою та відповідності системи управління якістю.

Нотифікація, отримана Скаржником застосовується виключно у сфері технічних регламентів і не передбачена для сертифікації систем управління відповідно до міжнародних стандартів ISO, зокрема ISO/IEC 27001. Натомість сертифікат відповідності системи управління інформаційною безпекою, виданий акредитованим органом з сертифікації, підтверджує проходження незалежної оцінки відповідності вимогам стандарту, проведеної компетентним та визнаним органом. Сертифікація за стандартами ISO/IEC 27001 здійснюється виключно в межах міжнародно визнаної системи акредитації та ґрунтується на принципах незалежності, неупередженості та професійної компетентності. Нотифікації або так звані "внутрішні" визнання приватних систем не забезпечують належного рівня гарантій щодо компетентності органу сертифікації, не визнаються державними органами чи міжнародними структурами та не можуть розглядатися як належне підтвердження відповідності системи управління вимогам стандартів ISO.

В Угоді про багатостороннє визнання Міжнародного форуму з акредитації (IAF MLA) відсутні будь-які згадування щодо нотифікації та вимог до порядку її проведення. У реєстрі IAF: https://iaf.nu/en/association-members відсутній Euro-CERT System, який видав свідоцтво про нотифікацію Скаржнику, на сертифікат якого посилається Скаржник.

Замовник є суб’єктом, який виконує важливі функції в умовах воєнного стану та при здійсненні своїх повноважень потребує найвищих гарантій забезпечення безперервності та захищеності мережевої інфраструктури. З огляду на це, Замовник обґрунтовано вимагає надання сертифікатів відповідності систем управління, виданих будь-яким органом з сертифікації, акредитованим Національним органом з акредитації України (НААУ), або іноземним органом акредитації — членом ILAC/IAF/EA MLA, що забезпечує міжнародне визнання таких сертифікатів, а не обмежує Учасників отриманням сертифікатів, виданих виключно одним конкретним органом сертифікації.

Вищевказане є об’єктивно необхідною та повністю обґрунтованою умовою. Це обумовлено розбудовою і захистом інформаційних ресурсів держави під час воєнного стану і потребує максимального рівня гарантій безпеки.

Покладені на Замовника обов’язки згідно його діяльності, як військової частини Державної прикордонної служби, зокрема передбачають технічне забезпечення взаємодії з прикордонними відомствами суміжних держав, спільного патрулювання, координації дій на кордоні, пропускних операцій через Державний кордон України тощо.

Тобто послуги за предметом закупівлі використовуватимуться також й для обміну інформацією з іноземними компетентними органами. Відтак, зобов’язання Замовника застосовувати міжнародно визнані стандарти кіберзахисту, є необхідними для належного забезпечення виконання його функцій, особливо під час воєнного стану.

Також Замовник зазначає, що сертифікати ISO/IEC 27001:2013 або ISO/IEC 27001:2022— єдині міжнародні стандарти управління інформаційною безпекою встановлюють вимоги до управління ризиками інформаційною безпекою; безпеки каналів зв’язку; захисту переданої інформації; фізичного, технічного та криптографічного захисту;

безперервності роботи та стійкості до атак.

Для послуг оренди каналів зв’язку наявність сертифікованої системи інформаційної безпеки критично важлива, оскільки виконавець фактично отримує технічну можливість доступу або впливу на інформацію Замовника.

В свою чергу, під час користування Замовником послугами, що є предметом закупівлі, каналами Замовника, може передаватись чутлива інформація, яка потребує належного захисту, а отже й максимальних гарантій від виконавця щодо його забезпечення.

Акредитація з боку таких установ, як Національне агентство з акредитації України, або іноземним агентством, який є членом ILAC/IAF/EA ML або будь-яким акредитованим органом відповідно до зазначених міжнародних угод забезпечує офіційне визнання акредитації на міжнародному рівні; відповідність процедур оцінки вимогам ISO/IEC;

прозорість та контроль якості сертифікації; усунення ризику використання фіктивних чи "комерційних" сертифікатів.

Наявність сертифіката ISO 9001:2015, є об’єктивно пов’язаною з предметом закупівлі та спрямована на підтвердження спроможності учасника надавати послуги стабільно, передбачувано та з належним рівнем організаційного досвіду.

Замовник також звертає увагу, що він в Документації передбачив можливість акредитації органу оцінки відповідності не тільки в НААУ а й в інших акредитованих іноземними органами акредитації — членами ILAC, IAF, EA MLA та загалом будь-яким акредитованим органом відповідно до зазначених міжнародних угод.

Зазначені вимоги щодо акредитації органів з оцінки відповідності, жодним чином не призводять до дискримінації учасників даної закупівлі.

Скаржник у додаткових поясненнях зазначає, зокрема, що він не заперечує важливість забезпечення належного рівня інформаційної безпеки та якості послуг, зокрема з урахуванням специфіки діяльності Замовника в умовах воєнного стану. Водночас предметом оскарження не є сама вимога наявності сертифікатів ISO/IEC 27001:2013 або ISO/IEC 27001:2022 та ISO 9001:2015, а виключно спосіб підтвердження їх відповідності, а саме – встановлення Замовником вимоги щодо обов’язкової акредитації органу сертифікації виключно Національним агентством з акредитації України (НААУ) або іноземним.

Саме така вимога, у поєднанні з відсутністю альтернативних способів підтвердження компетентності органу сертифікації, є дискримінаційною, непропорційною предмету закупівлі та такою, що не відповідає чинному законодавству.

Замовник у своїх поясненнях фактично ототожнює відсутність акредитації в НААУ або ILAC/IAF/EA MLA з відсутністю компетентності органу сертифікації, що є юридично та фактично помилковим.

Водночас Скаржник звертає увагу, що ISO прямо визнає, що акредитація не є єдиним можливим способом підтвердження компетентності органу сертифікації, що підтверджується офіційними роз’ясненнями ISO; вимога Замовника фактично звужує міжнародну практику сертифікації ISO до національного інституту акредитації, що суперечить самій природі стандартів ISO. Таким чином, посилання Замовника на "відсутність нотифікації у законодавстві України" не спростовує факту, що акредитація є добровільною, а сертифікати ISO можуть видаватися компетентними органами на підставі інших міжнародно визнаних процедур підтвердження відповідності.

Замовник у додаткових поясненнях зазначає, зокрема, що посилання Скаржника на умови попередньої "аналогічної" закупівлі не є обґрунтованим, оскільки Закон не покладає на Замовника обов’язку відтворювати вимоги попередніх процедур.

Замовник додає, що він є суб’єктом, який виконує важливі функції в умовах воєнного стану та при виконанні своїх повноважень потребує найвищих гарантій забезпечення безперервності та захищеності мережевої інфраструктури. Відтак, зобов’язання Замовника застосовувати міжнародно визнані стандарти кіберзахисту, є необхідними для належного забезпечення виконання його функцій, особливо під час воєнного стану. Таким чином, на думку Замовника, вимога щодо підтвердження відповідності стандартам ISO сертифікатами, виданими органами сертифікації, компетентність яких підтверджена у загальновизнаному порядку, є пропорційною предмету закупівлі з огляду на предмет закупівлі пов’язаний із забезпеченням функціонування критичної інформаційної інфраструктури; Замовник є суб’єктом сектору безпеки та оборони та здійснює діяльність в умовах правового режиму воєнного стану;

результати надання послуг використовуються, у тому числі, у взаємодії з іноземними організаціями, для яких визнання сертифікатів у межах ILAC/IAF/EA MLA є стандартною практикою.

Насправді Скаржник фактично підміняє предмет правового регулювання, ототожнюючи принцип добровільності акредитації органів з оцінки відповідності з обов’язком Замовника приймати будь-які сертифікати незалежно від механізму підтвердження компетентності органу, що їх видав. Дійсно, відповідно до статті 5 Закону України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності", акредитація є добровільною.

Разом з тим, зазначена норма не встановлює обов’язку Замовника приймати у процедурі закупівлі сертифікати, видані будь-якими органами сертифікації, незалежно від можливості перевірки їх компетентності та незалежності. Принцип добровільності акредитації означає відсутність обов’язку для органу сертифікації проходити акредитацію, але не обмежує право Замовника визначати спосіб підтвердження відповідності в межах конкретної процедури закупівлі. Встановлена вимога спрямована виключно на забезпечення об’єктивної, прозорої та перевірюваної оцінки компетентності органу сертифікації, що досягається шляхом акредитації в НААУ або в органах, визнаних у межах міжнародних угод ILAC/IAF/EA MLA. Замовник не наділений повноваженнями та ресурсами для оцінки альтернативних "незалежних підтверджень компетентності", про які зазначає Скаржник, що об’єктивно унеможливлює їх перевірку та зіставлення між учасниками. Саме тому Замовником і вимагається акредитація за переліком установ визначених у Документації, як такими установами, що уповноважені та визнані на міжнародному рівні акредитувати відповідні суб’єкти господарювання для сертифікації ISO.

Замовник додає, що ISO дійсно зазначає, що за відсутності акредитації орган сертифікації повинен мати інше незалежне підтвердження своєї компетентності. Водночас ISO не визначає універсального механізму такого підтвердження, а Замовник не має законодавчо визначених інструментів для його перевірки в межах процедури закупівлі та обов’язку визнання сертифікатів не акредитованих установ. Вимога щодо акредитації, є єдиним об’єктивним та загальновизнаним способом підтвердження компетентності органу сертифікації, який може бути застосований Замовником без втручання у дискреційні повноваження інших суб’єктів. Акредитація з боку таких установ, як НААУ, або іноземним акредитором, який є членом ILAC/IAF/EA ML або будь-яким акредитованим органом відповідно до зазначених міжнародних угод.", забезпечує офіційне визнання акредитації на міжнародному рівні, відповідність процедур оцінки вимогам ISO/IEC, прозорість та контроль якості сертифікації, усунення ризику використання фіктивних чи "комерційних" сертифікатів. Всі ці речі, враховуючи специфіку виконуваних функцій Замовника, є вкрай важливим, зокрема й для використання послуг за предметом закупівлі при обміну даними з міжнародними партнерами, в межах самої специфіки Замовника, як силової структури, так і особливо під час дій в Україні воєнного стану.

У разі відсутності вимоги щодо акредитації органу сертифікації Замовник об’єктивно позбавляється можливості відрізнити сертифікат, виданий незалежним компетентним органом, від сертифіката, виданого "партнером" будь-якого з учасників або його афілійованою особою або фактично перебувати під його контролем. Встановлення вимоги щодо акредитації спрямоване на мінімізацію таких ризиків та забезпечення добросовісної конкуренції. Посилання Скаржника на включення до відповідних реєстрів операторів телекомунікацій та наявність атестатів відповідності систем захисту інформації не спростовують правомірності вимог тендерної документації.

Зазначені документи/реєстри мають іншу правову природу. Вони підтверджують право на здійснення окремих видів діяльності, але жодним чином не підтверджують функціонування систем управління відповідно до вимог стандартів ISO, які є предметом вимог тендерної документації.

Замовник також зазначає, що він не зводить позицію Скаржника виключно до питання "нотифікації", однак звертає увагу, що Скаржник фактично оперує поняттями та підходами, які не мають нормативного закріплення в законодавстві України та не можуть бути застосовані Замовником у межах процедури публічної закупівлі. Роз’яснення ISO щодо добровільності акредитації та можливості існування інших способів підтвердження компетентності органів сертифікації не встановлюють для Замовника обов’язкових правил оцінки документів у закупівлях та не наділяють його повноваженнями самостійно визначати, які саме "інші міжнародно визнані процедури" є належними та достатніми.

Добровільність акредитації, передбачена статтею 5 Закону України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності", означає право організації сертифікації не проходити акредитацію, однак не покладає на Замовника обов’язку приймати сертифікати, видані будь-якими організаціями без об’єктивно перевірюваного підтвердження їх компетентності. Закон надає Замовнику право визначати спосіб документального підтвердження відповідності учасників за умови дотримання принципів недискримінації та пропорційності, при цьому Замовник не має ані повноважень, ані інструментів для оцінки альтернативних, нефіксованих та різнорідних механізмів підтвердження компетентності органів сертифікації.

Твердження Скаржника про звуження міжнародної практики сертифікації ISO є безпідставним, оскільки Замовник не обмежив вимоги виключно акредитацією в НААУ, а передбачив можливість подання сертифікатів, виданих органами сертифікації, акредитованими також у межах міжнародних угод ILAC, IAF та EA MLA, які є загальновизнаним механізмом міжнародного взаємного визнання сертифікації. Таким чином, вимога Замовника не звужує, а навпаки відповідає міжнародній практиці та забезпечує об’єктивний, прозорий і перевірюваний підхід до оцінки відповідності учасників, що є необхідним з огляду на специфіку предмета закупівлі, статус Замовника та умови воєнного стану.

Також Замовник на розгляд Комісії надав, зокрема, лист НААУ від 22.12.2025 № 15/3-6176, відповідно до якого, зокрема, зазначено наступне:

"…НААУ є єдиним національним органом з акредитації в Україні відповідно до вимог до статті 56 Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Регламенту (ЄС) № 765/2008 та Закону України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності".

Відповідно до статті 1 Закону, акредитація органів з оцінки відповідності – це засвідчення національним органом України з акредитації того, що орган з оцінки відповідності відповідає вимогам національних стандартів, гармонізованих з відповідними міжнародними та європейськими стандартами або вимогам міжнародних чи європейських стандартів, та у разі необхідності будь-яким додатковим вимогам щодо акредитації у відповідних сферах для провадження визначеної діяльності з оцінки відповідності.

Згідно з положеннями статті 6 Закону України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності", основними функціями національного органу України з акредитації є:

акредитація органів з оцінки відповідності, в тому числі прийняття рішень про акредитацію, відмову в акредитації, розширення та обмеження сфери акредитації, тимчасове зупинення і поновлення дії та скасування атестата про акредитацію.

Процедура нотифікації не є еквівалентною та не є аналогічною до процедури акредитації органу з оцінки відповідності. Нотифікація (фактично призначення) абсолютно відрізняється від процедури акредитації.

Питання вимог замовників у тендерній документації, щодо наявності акредитації в органах з оцінки відповідності, знаходиться поза межами функціоналу НААУ. Адже замовник має право самостійно визначати вимоги до учасників закупівель, в тому числі отримання документів з оцінки відповідності в акредитованих органах з оцінки відповідності, і така вимога не є дискримінаційною. Тобто акредитований орган з оцінки відповідності компетентний в акредитованій сфері відповідно до вимог стандартів. Вимога в тендерній документації щодо надання сертифікатів ISO/IEC 27001:2013 або ISO/IEC 27001:2022 та ISO 9001:2015 від органів з сертифікації (органом з оцінки відповідності), який акредитований у встановленому порядку Національним агентством з акредитації України, сформована відповідно до чинного законодавства, не створює конкуренції, адже таких органів, акредитованих в НААУ є більше ніж достатньо.

Акредитація є також обов’язковою в законодавчо регулюваних сферах здійснення оцінки відповідності".

У ході розгляду зазначеного питання встановлено наступне.

Додаток 1 Докуменації містить перелік документів та/або інформації, які подаються Учасником процедури закупівлі у складі тендерної пропозиції.

Учасник повинен надати копію чинного на дату подання тендерної пропозиції сертифіката відповідності системи управління інформаційною безпекою вимогам міжнародного стандарту ISO/IEC 27001:2013 або ISO/IEC 27001:2022.

Орган з оцінки відповідності (сертифікації), який видав сертифікат, повинен бути акредитований:

- Національним агентством з акредитації України (НААУ), або - іноземним органом акредитації — членом ILAC, IAF, EA MLA.

Допускаються сертифікати, видані будь-яким акредитованим органом відповідно до зазначених міжнародних угод.

Учасник повинен надати копію чинного на дату подання пропозиції сертифіката відповідності системи управління якістю вимогам ISO 9001:2015.

Орган, який видав сертифікат, повинен бути акредитований НААУ або іноземним органом акредитації — членом ILAC/IAF/EA MLA.

Скаржник на розгляд Комісії надав, зокрема:

документ, викладений іншою, ніж українська, мовою та переклад, відповідно до якого, зокрема, зазначено наступне:

СЕРТИФІКАТ системи менеджменту якості "НАУКОВО-ПРОМИСЛОВА

КОМПАНІЯ "ХОУМ-НЕТ" ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ

Орган сертифікації "DP CERTSYSTEMS" підтверджує, що система менеджменту якості вищезазначеної організації перевірена і відповідає вимогамміжнародного стандарту ISO 9001:2015 "Системи менеджменту якості. Вимоги" ДСТУ ISO 9001:2015 (ISO 9001:2015, IDT) "Системи управління якістю. Вимоги" ДСТУ EN ISO 9001:2018 (EN ISO 9001:2015, IDT; ISO 9001:2015, IDT) "Системи управління якістю. Вимоги" Сфера сертифікації: − 61.10 Діяльність у сфері проводового електрозв’язку; − 61.90 Інша діяльність у сфері електрозв’язку;

документ, викладений іншою, ніж українська, мовою та переклад, відповідно до якого, зокрема, зазначено наступне:

СЕРТИФІКАТ системи менеджменту інформаційної безпеки "НАУКОВОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ХОУМ-НЕТ" ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ Орган сертифікації "DP CERTSYSTEMS" підтверджує, що система менеджменту інформаційної безпеки вищезазначеної організації перевірена і відповідає вимогам міжнародного стандарту ISO/IEC 27001:2022 "Інформаційна безпека, кібербезпека та захист конфіденційності. Системи менеджменту інформаційної безпеки. Вимоги" ДСТУ ISO/IEC 27001:2023 (ISO/IEC 27001:2022, IDT) "Інформаційна безпека, кібербезпека та захист конфіденційності. Системи керування інформаційною безпекою. Вимоги" Сфера сертифікації: − 61.10 Діяльність у сфері проводового електрозв’язку; − 61.90 Інша діяльність у сфері електрозв’язку;

свідоцтво від 26.04.2024 №ECS.UA.01.159 про ПРО НОТИФІКАЦІЮ EUROCERT SYSTEMS, відповідно до якого зазначено, зокрема, що ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДП СЕРТСИСТЕМС" відповідає критеріям нотифікації органів сертифікації систем менеджменту, викладених в ECS-N-1.00 та вимогам ISO/IEC 17021-1:2015 і уповноважено виконувати наступні види робіт:

СЕРТИФІКАЦІЯ СИСТЕМ МЕНЕДЖМЕНТУ (ISO 9001, ISO 14001, ISO 22000, ISO/IEC 20000, ISO/IEC 27001, ISO 45001, ISO 37001, ISO 13485, ISO 28000, ISO 19650, ISO 3834, SA 8000, ISO 29001, ISO 39001, ISO 50001, ISO 23932) НОТИФІКАЦІЯ ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ ДО СЕРТИФІКАЦІЇ СИСТЕМ МЕНЕДЖМЕНТУ ДЛЯ ВСІХ ВИДІВ

ДІЯЛЬНОСТІ;

лист ТОВ "СЕРТСИСТЕМС", у якому, зокрема, зазначено наступне:

Міжнародна організація зі стандартизації (ISO) встановлює правила з питань сертифікації на вимогу стандартів серії ISO (Україна є членом ISO з 1993 року). Згідно вимог ISO органи з оцінки відповідності (до яких належать органи сертифікації) повиннi мати незалежне підтвердження своєї компетентності. Процедура підтвердження може реалізовуватися шляхом акредитації та/або нотифікації, оскільки акредитація носить добровільний характер.

"Акредитація не є обов'язковою. У разі якщо орган сертифікації не акредитований, це не обов'язково означає, що він має погану репутацію, але він повинен мати незалежне підтвердження своєї компетентності" - роз'яснення на офіційному сайті ISO (https://www.iso.org/certification.html).

Таким підтвердженням, поряд із акредитацією, є Нотифікація – незалежне оцінювання компетентності органу сертифікації відповідно до вимог стандартів CASCO (Комітету з оцінки відповідності ISO) з видачою офіційного дозволу виконання робіт в системі за встановленими правилами.

Саме тому статтею 5. Закона України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" від 17.05.2001 № 2407III встановлена добровільність акредитації.

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2407-14#Text А на офіційному сайті Національного агентства з акредитації України чітко вказано: "Основними принципами діяльності НААУ є:…добровільність акредитації;…" (https://naau.org.ua/nacionalne-agentstvo-z-akreditaciyiukrayini/) Цю ж інформацію (про добровільність акредитації) викладено в п.7 Положення про Національне агентство з акредитації України, яке затверджено Міністром розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Т.С. Миловановим від 21.11.2019 (https://naau.org.ua/wp-content/uploads/2019/12/Polozhennya-pro-NAAU-2019-na-sajt.pdf).

В статті 10 Закону України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" йдеться про органи з оцінки відповідності, які можуть бути акредитовані національним органом з акредитації. Але даний Закон не передбачає обов’язкову акредитацію Національним агентством з Акредитації України, так як це суперечило б як вітчизняним, так і міжнародним нормам.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" основні принципи діяльності з акредитації, зокрема, добровільність акредитації.

Замовник не обґрунтував необхідність встановлення у Документації наведеної вище вимоги Документації у вказаній редакції.

За таких умов, прийняти участь у процедурі закупівлі зможуть лише ті учасники, які зможуть надати копію чинного на дату подання Пропозиції сертифіката відповідності системи управління інформаційною безпекою вимогам міжнародного стандарту ISO/IEC 27001:2013 або ISO/IEC 27001:2022, виданий органом з оцінки відповідності (сертифікації), саме акредитований Національним агентством з акредитації України (НААУ), або іноземним органом акредитації — членом ILAC, IAF, EA MLA, а також копію чинного на дату подання пропозиції сертифіката відповідності системи управління якістю вимогам ISO 9001:2015, виданого органом, саме акредитованим НААУ або іноземним органом акредитації — членом ILAC/IAF/EA MLA, що є дискримінаційним по відношенню до інших суб’єктів господарювання, у тому числі, Скаржника.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону Закупівлі здійснюються за такими принципами, зокрема, недискримінація учасників та рівне ставлення до них.

Згідно з частиною четвертою статті 5 Закону замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників.

Відповідно до абзацу першого пункту 28 Особливостей тендерна документація формується замовником відповідно до вимог статті 22 Закону з урахуванням цих особливостей.

Частиною четвертою статті 22 Закону передбачено, що тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників, а також вимог щодо документального підтвердження інформації про відповідність вимогам тендерної документації, якщо така інформація є публічною, що оприлюднена у формі відкритих даних згідно із Законом України "Про доступ до публічної інформації" та/або міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним.

Дії Замовника в частині встановлення у Документації наведених вище вимог порушують вимоги статті 5 та частини четвертої статті 22 Закону, якими передбачена недискримінація учасників, а також права та законні інтереси Скаржника, пов'язані з його участю у Процедурі закупівлі, та принципи недискримінація учасників та рівне ставлення до них, передбачені статтею 5 Закону.

Враховуючи вище викладене, Замовник повинен усунути наведені вище невідповідності шляхом внесення відповідних змін до Документації в цій частині.

Враховуючи інформацію, викладену в мотивувальній частині цього рішення, Комісією встановлено, що під час проведення Процедури закупівлі Замовник допустив порушення, які на момент прийняття Комісією цього рішення можна виправити шляхом зобов'язання Замовника внести відповідні зміни до Документації.

Відповідно до пункту 55 Особливостей оскарження відкритих торгів відбувається відповідно до статті 18 Закону з урахуванням цих особливостей.

Відповідно до частини вісімнадцятої статті 18 Закону за результатами розгляду скарги орган оскарження має право прийняти рішення:

1) про встановлення або відсутність порушень процедури закупівлі (у тому числі порушення порядку оприлюднення або неоприлюднення інформації про процедури закупівлі, передбаченої цим Законом);

2) про заходи, що повинні вживатися для їх усунення, зокрема зобов’язати замовника повністю або частково скасувати свої рішення, надати необхідні документи, роз’яснення, усунути будь-які дискримінаційні умови (у тому числі ті, що зазначені в технічній специфікації, яка є складовою частиною Документації), привести тендерну документацію у відповідність із вимогами законодавства або за неможливості виправити допущені порушення відмінити процедуру закупівлі.

Враховуючи викладене, права та законні інтереси Скаржника можуть бути захищені шляхом зобов'язання Замовника внести зміни до Документації з метою усунення порушень, які викладені у мотивувальній частині рішення.

Орган оскарження розглядає скаргу та приймає рішення на її підставі в межах одержаної за скаргою інформації та інформації, розміщеної в електронній системі закупівель, виходячи з положень частини шістнадцятої статті 18 Закону.

Наведені вище обставини свідчать про наявність підстав для задоволення Скарги частково.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 18 Закону України "Про публічні закупівлі" та Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", Комісія Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель

ПОСТАНОВИЛА:

Зобов'язати ВІЙСЬКОВУ ЧАСТИНУ 2428 (код ЄДРПОУ: 14321469) внести зміни до тендерної документації за процедурою закупівлі - "Лот - 1 Послуги з оренди каналів електронних комунікацій (ліній зв’язку) відомчої електронної комунікаційної мережі (основні канали), Лот - 2 Послуги з оренди каналів електронних комунікацій (ліній зв’язку) відомчої електронної комунікаційної мережі (резервні канали).", оголошення про проведення якої оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу за № UA-2025-12-11023056-a з метою усунення порушень, зазначених у мотивувальній частині цього рішення.

Рішення може бути оскаржене до суду у встановлений Законом строк.

Голова Комісії Євгеній БЄГАЛОВ Члени Комісії Інна РОМАНЕНКО Сергій БУРЗАК

Скарга

Скарга