Питання: Ознаки дискримінації
Добрий день! Ми, як потенційний кандидат на участь у процедурі державних відкритих торгів, що оголошені Комунальним підприємством «Благоустрій» Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області висловлюємо незгоду з поточними кваліфікаційними параметрами ТД. У Розділі 1 (пункт 2-2) Додатка № 3 до Вашої тендерної документації встановлено умову щодо обов'язкового надання у складі пропозиції документів на інженера з охорони праці, які підтверджують його відповідність вимогам стандарту СОУ-С-001:2016 та наявність у нього «кваліфікаційного рівня не нижче першого». Зазначаємо, що це застереження штучно вибудовує преференції для окремих учасників і має ознаки дискримінації за наступними критеріями: 1. Статус відомчих регламентів. Згідно із нормами Закону України «Про стандартизацію», будь-які галузеві розробки та Стандарти організацій України (СОУ) не належать до загальнообов’язкових державних нормативних актів. Проходження оцінки відповідності за стандартом СОУ-С-001:2016 є виключно добровільною комерційною опцією. Відсутність такого сертифіката ні за яких обставин не позбавляє спеціаліста легітимного права здійснювати нагляд за безпекою праці на будівельному об’єкті. 2. Суперечність національному класифікатору назв і посад. Термінологічне формулювання Замовника щодо обов'язкової наявності «кваліфікаційного рівня не нижче першого» повністю відсутнє в державному «Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників» (Випуск 1). Професія «Інженер з охорони праці» в Україні градаційно ділиться суто на категорії (провідний, перша, друга, без категорії). Вимога ТД щодо наявності відповідного РІВНЯ, зазначеного в сертифікаті (який є добровільною сертифікацією!) вказує на пряме копіювання специфікацій сертифікатів конкретного приватного центру оцінки персоналу, що є недопустимим у публічних закупівлях. 3. Специфіка об'єкта. Згідно з ТД, даний капітальний ремонт мереж зовнішнього освітлення відноситься до класу наслідків (відповідальності) СС1 (незначні наслідки). Спеціалізоване чинне законодавство України вимагає від інженера з ОП на таких об'єктах виключно наявності профільної освіти та діючого посвідчення про періодичну перевірку знань «з питань охорони праці (загальний курс)» (раз на три роки згідно з НПАОП 0.00-4.12-05). Вимога щодо наявності добровільних сертифікатів приватних організацій неодноразово визнавалася АМКУ незаконною та такою, що підлягає безумовному вилученню. Враховуючи вимоги ст. 5 та ст. 22 Закону України «Про публічні закупівлі», замовникам заборонено встановлювати дискримінаційні параметри, які обмежують конкуренцію здорових суб’єктів підприємницької діяльності. На підставі норм статті 24 Закону України «Про публічні закупівлі» та з урахуванням Особливостей (Постанова КМУ № 1178) просимо Замовника усунути виявлене дискримінаційне обмеження шляхом внесення відповідних коригувань до ТД, вилучивши з Додатка 3 вимогу про наявність у інженера з охорони праці «сертифіката за стандартом СОУ-С-001:2016 та кваліфікаційного рівня не нижче першого».
Відповідь замовника · 17.10.2026 о 17:14
Доброго дня! Стосовно Вашого звернення, повідомляємо наступне.
В першу чергу, слід зазначити, що законодавством України у сфері публічних закупівель не визначено поняття дискримінації та її форм. Однак, міжнародним правом в цій сфері закріплено чіткі засадничі рамки, якими держави повинні керуватися на національному рівні. Європейський суд з прав людини дав роз'яснення визначенню дискримінація: «Відмінність у поводженні є дискримінаційною, якщо вона «не має об'єктивного і розумного виправдання», тобто якщо вона не переслідує «законної мети» або відсутня «розумна відповідність використовуваних засобів і переслідуваної мети». Отже, дискримінацію можна охарактеризувати, як протилежність рівності, що являє собою різне ставлення одних осіб до інших через наявність або відсутність у них певних ознак. Разом з тим, не завжди різне ставлення являє собою дискримінацію. Якщо підставою для різного ставлення є об'єктивно виправдані ознаки або ті, які мають раціональне обґрунтування, то дискримінація відсутня. Виходячи з наведеного можна зробити висновок, що для кваліфікації дискримінації необхідно встановити: чи мало місце різне ставлення до осіб (розрізнення), чи призвело воно до обмеження або позбавлення прав особи, за якою ознакою здійснювалось розрізнення, та чи була ознака об'єктивно виправданою або чи мала вона раціональне обґрунтування. Тобто «дискримінація» у застосуванні до процедур закупівель - це суб'єктивне ставлення замовника торгів до учасників, що має метою чи наслідком обмеження, позбавлення передбачених законом прав, надання переваг на підставі ознак, які не мають раціонального обґрунтування або не є об'єктивно виправданими.
Вищезазначене ґрунтується на підставі ґрунтовного аналізу судової практики, зокрема рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 квітня 2019 року справа № 640/19876/18 (з повним текстом судових рішень ви маєте змогу ознайомитися у відкритому Єдиному державному реєстрі судових рішень). Так, у означеному рішенні, суд робить висновок, «що Законом України «Про публічні закупівлі», який є спеціальним в рамках досліджуваних правовідносин, не визначено поняття «дискримінаційні вимоги», що позбавляє можливості визначити зміст принципу «недискримінації учасників», відповідно до даного Закону. На переконання суду, належним обґрунтуванням принципу «недискримінації учасників» є - забезпечення недопущення зменшення (або збільшення) прав будь-якого учасника торгів з одночасним дотриманням рівності можливостей всіх потенційних учасників процедури публічної закупівлі» (цього принципу ми й неухильно дотримуємося під час проведення публічних закупівель). Той самий суд, вже у іншому рішенні від 18 червня 2019 року справа № 826/2016/16 наголошує, що «незгода учасника процедури закупівлі з запропонованими умовами (умовою) самі по собі не можуть свідчити про їх дискримінаційний характер, оскільки будь-яка умова тендерної документації може тлумачитися як дискримінаційна щодо учасника, який їй не відповідає. Для обґрунтування порушення вимог законодавства запровадженням конкретної вимоги, зокрема, її дискримінаційного характеру, посилань на загальні положення законодавства недостатньо». Наостанок, вважаємо за доцільне ознайомити вас ще з одним рішення цього ж суду, а саме від 6 вересня 2018 року справа №826/10864/17, у якому суд зазначає, що «З аналізу вказаної заяви судом встановлено, що позивачем в ній не зазначено про те, в чому саме полягає порушення конкретно його прав чи законних інтересів, а не абстрактних «потенційних учасників». Таким чином, незгода будь-якого потенційного учасника процедури закупівлі з запропонованими умовами (умовою) тендерної документації сама по собі не свідчить про їх дискримінаційний характер, оскільки, будь-яка умова тендерної документації може тлумачитися як дискримінаційна ЩОДО УЧАСНИКА, ЯКИЙ ЇЙ НЕ ВІДПОВІДАЄ.
Не надаючи доказів неможливості оформлення запитуваного документу, оскарження вказаної вимоги ґрунтується на конкретних не можливостях Скаржника виконати умови закупівлі, а на припущеннях та небажанні прикласти зусилля для належної підготовки до тендеру.
Вимога щодо наявності у інженера з охорони праці та виконроба сертифікатів фахівців будівельної галузі за стандартом СОУ-С-001:2016 обумовлена високою складністю та специфікою виконання робіт на об'єкті закупівлі, що вимагає підвищеного рівня контролю за безпекою праці. Зазначена вимога встановлена з метою залучення висококваліфікованого персоналу, який володіє сучасними методами координації з охорони праці безпосередньо на будівельних майданчиках.
Сертифікація за СОУ-С-001:2016 не є перепоною для участі у процедурі закупівлі, оскільки є загальнодоступною, а її проходження не залежить від правового статусу Учасника. У такий спосіб Замовник не надає переваг окремим Учасникам, а встановлює об’єктивні критерії професійної відповідності, що гарантують безпеку та якість робіт. В нашому випадку ми вважаємо вимога є обґрунтованою з огляду на предмет закупівлі, що вимагає підвищеної відповідальності щодо охорони праці. Крім того, сертифікація персоналу – поширена практика на ринку, яка не є новою чи надмірною. В цілому ми переконані, що не встановлює вимоги, які суперечать Закону. Вимога про сертифікат має чітку логіку та цільове призначення: підтвердження фахового рівня особи, відповідальної за дотримання норм охорони праці на будівельному майданчику.
ДОВІДКОВО:
Згідно з вимогами стандарту СОУ-С-001:2016 «Процедура сертифікації фахівців будівельної галузі», для отримання сертифіката інженера з охорони праці (будівництво) II кваліфікаційного рівня фахівець повинен мати:
- Відповідну вищу освіту;
- Не менше 5 років професійного досвіду у сфері архітектури, будівництва або управління будівельними майданчиками;
- Пройдену спеціальну підготовку та успішно складені кваліфікаційні іспити.
Кваліфікаційне посвідчення фахівця будівельної галузі з кваліфікаційним рівнем не нижче другого (за стандартом СОУ-С-001:2016) підтверджують відповідну компетентність та надають офіційне право виконувати функції координатора з питань охорони праці на тимчасових або мобільних будівельних майданчиках.
Виконання обов'язків координатора з охорони праці регулюється Мінімальними вимогами з охорони праці на тимчасових або мобільних будівельних майданчиках.
Координатор з питань охорони праці (на стадії проєктування або будівництва) має забезпечувати координацію виконання заходів щодо запобігання професійним ризикам. Його головні завдання:
- Координація взаємодії між кількома підрядниками, що працюють на одному майданчику одночасно або послідовно;
- Організація розроблення загального плану з охорони праці будівельного майданчика;
- Забезпечення виконання мінімальних вимог безпеки та гігієни праці.
Замовником встановлені однакові вимоги для всіх потенційних учасників даної закупівлі, крім того, дана вимога не обмежує коло учасників лише тими, хто вже має таких працівників у штаті на постійній основі, оскільки законодавство та тендерна документація дозволяють учасникам залучати необхідних фахівців за договорами цивільно-правового характеру або субпідряду на час виконання робіт. Будь-який суб'єкт господарювання, що має намір взяти участь у закупівлі, має рівні можливості забезпечити наявність сертифікованого персоналу.
Стосовно рішень Антимонопольного комітету України, слід зазначити, що відповідно до статті 18 Закону України «Про публічні закупівлі» рішення органу оскарження стосуються та є обов`язковими для виконання замовниками, особами, яких вони стосуються. Крім того, їх рішення не є нормами права, оскільки не є законодавчими актами (дана позиція зазначена по тексту Висновку про результати моніторингу процедури закупівлі № UA-2025-12-19-009619-a).
ДОВІДКОВО:
Акт законода́вства — нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, суб’єктом прийняття (або санкціонування) якого є парламент як законодавчий орган державної влади.
Основні ознаки і властивості законодавчого акту: відображає публічні інтереси та спрямовується на врегулювання найважливіших сфер суспільних відносин; приймається законодавчим органом влади – парламентом або народом на референдумі; розробляється та приймається за нормативно визначеною процедурою, яка називається законодавчим процесом; встановлює, змінює чи скасовує норми права; має визначену структуру (може складатись із частин, розділів, статей, пунктів та підпунктів) та реквізити (назва, дата, місце і суб’єкт прийняття, підпис уповноваженої особи, реєстраційний номер); нормативно визначену документальну письмову форму об’єктивації (конституція, кодекс, закон); змістом є правила поведінки загального характеру, дія яких поширюється на невизначене коло суб’єктів; є обов’язковим для виконання, забезпечується системою державних гарантій, зокрема примусовими засобами; публікується у спеціальних виданнях, перелік яких визначено нормативно; діє в часі, просторі та за колом осіб; має юридичну силу, відповідно до якої поділяється на види: конституція – законодавчий акт найвищої юридичної сили, конституційні закони, кодифіковані закони (кодекси), звичайні закони.
В системі нормативно-правових актів закон має вищу юридичну силу, ніж підзаконні нормативно-правові акти. На практиці це означає, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі та на виконання закону. Акти, положення яких суперечать закону, скасовуються у нормативно визначеному порядку. Зокрема, згідно зі ст. 8 Конституції України, «Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції та повинні відповідати їй». Зазначені положення визначають ієрархічну побудову системи нормативно-правових актів України, її єдність, узгодженість та ефективність реалізації. Відповідно до критеріїв акти законодавства можуть класифікуватися на види: за часом дії – постійні, тимчасові; за суб’єктом прийняття – парламентські та прийняті народом на референдумі; за предметом регулювання – конституційні, цивільні, земельні, адміністративні та ін.; за структурою – прості й кодифіковані; за змістом нормативних положень – матеріальні та процесуальні та ін.
В Україні, відповідно до ст. 91 Конституції, суб’єктом прийняття законів є Верховна Рада України; у ст. 92 Конституції визначені сфери суспільних відносин, регулювання яких здійснюється винятково законами.
Підсумовуючи вище зазначене, Замовник діяв в межах та спосіб визначені законодавством, що регулює сферу закупівель з урахуванням рекомендацій відповідних органів, в тому числі класифікації доріг, тому відсутня потреба вносити зміни в цій частині.
Дякуємо за звернення!