ДК 021:2015 72410000-7 Послуги провайдерів (телекомунікаційні послуги з надання доступу до мережі Інтернет з захищеного вузла в м. Ужгород)

Текст рішення

РІШЕННЯ

№ 7837-р/пк-пз від 29.06.2026 Комісія Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель (надалі – Комісія), розглянувши скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислова компанія "ХОУМ-НЕТ" (код ЄДРПОУ: 36410686) від 18 червня 2026 № UA-2026-06-15-006910-a.a1 (надалі – Скарга) щодо порушення Замовником порядку проведення Процедури закупівлі,

ВСТАНОВИЛА:

Надалі за текстом вказаного рішення терміни та визначення:

- Закон України "Про публічні закупівлі" – Закон;

- Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" – Особливості;

- тендерна документація – Документація.

Скаржник повідомляє про порушення Замовником порядку проведення Процедури закупівлі та просить, зокрема, зобов'язати Замовника внести зміни до Документації.

Рішенням Комісії від 22.06.2026 № 7476-р/пк-пз Скарга була прийнята до розгляду.

Замовник шляхом завантаження на веб-порталі Уповноваженого органу листа надав пояснення по суті Скарги.

Скаржник 25.06.2026 розмістив на веб-порталі Уповноваженого органу додаткові пояснення по суті Скарги.

Розглянувши Скаргу та інформацію, одержану за Скаргою, та інформацію, розміщену в електронній системі закупівель, встановлено наступне.

1. Скаржник зазначає, що згідно з кваліфікаційними критеріями, визначеними в розділі І "Інформація та документи, що підтверджують відповідність учасника кваліфікаційним критеріям" додатку І Документації, учасник в складі Пропозиції на підтвердження наявності документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного (аналогічних) за предметом закупівлі договору (договорів) має надати:

"Документи - підтвердження про досвід виконання учасником договору/договорів, аналогічного/аналогічних** предмету закупівлі. Такими документами повинні бути:

- інформаційна довідка про наявність досвіду виконання договору, за яким надавались аналогічні послуги, яка має містити інформацію про предмет договору, назви сторін, ID номер закупівлі, за якою укладено аналогічний договір, та посилання в електронній системі закупівель, інформацію виконання аналогічного договору(ів) за період 2022-2025 р.р. (під час воєнного стану, що підтверджує спроможність учасника надання безперервних послуг в умовах перебоїв в електропостачанні);

- *Під аналогічним договором слід розуміти договір, предметом якого є послуги доступу до мережі Інтернет через захищений вузол Інтернет-доступу із захистом від DDOS-атак (строк надання послуг за аналогічним договором має бути не меншим ніж 6 місяців)".

Скаржник вважає, що встановлені Замовником вимоги щодо обов’язкової наявності ID закупівлі та посилання на аналогічний договір в електронній системі закупівель, а також щодо мінімального шестимісячного строку є необґрунтованими та такими, що обмежують конкуренцію. Такі умови не підтверджують додатково спроможність учасника належно виконати майбутній договір, а лише обмежують можливість підтвердження фактично наявного досвіду за способом укладення та тривалістю виконання попереднього договору.

Таким чином, Скаржник повідомляє, що у межах однієї вимоги Замовник установив одночасно дві дискримінаційні умови:

- аналогічний договір повинен бути укладений саме за результатами публічної закупівлі, оскільки вимагається зазначення його ID та посилання в електронній системі закупівель;

- строк надання послуг за аналогічним договором повинен становити не менше шести місяців.

Скаржник, посилаючись на пункт 3 частини другої статті 16 Закону, повідомляє, що зазначена норма не передбачає, що аналогічний договір обов’язково повинен:

- бути укладений за результатами процедури публічної закупівлі;

- мати ID в електронній системі закупівель;

- бути доступним у системі Prozorro;

- виконуватися протягом установленого Замовником мінімального строку.

Вимога про обов’язкове зазначення ID закупівлі та посилання на аналогічний договір в електронній системі закупівель означає, що такий договір повинен бути укладений виключно за результатами публічної закупівлі.

Скаржник вважає, що взяти участь у Процедурі закупівлі зможуть лише суб’єкти господарювання, які мають виконані договори із замовниками у розумінні Закону.

Учасники, які мають належний досвід виконання аналогічних договорів із підприємствами, установами та організаціями приватного права, але договори яких не оприлюднені в електронній системі закупівель, не зможуть виконати оскаржувану вимогу.

Скаржник повідомляє, що при цьому спосіб укладення договору не впливає на його предмет, зміст наданих послуг, якість виконання зобов’язань та технічну спроможність виконавця. Досвід надання аналогічних послуг приватному контрагенту є таким самим професійним досвідом, як і досвід виконання договору, укладеного за результатами публічної закупівлі.

Скаржник зазначає, що статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, Скаржник повідомляє, що відсутність у цивільно-правовому договорі ID закупівлі та посилання в електронній системі не свідчить про відсутність досвіду його виконання і не може бути підставою для недопуску відповідного суб’єкта господарювання до закупівлі.

На думку Скаржника, вимога Замовника, що аналогічний договір повинен підтверджувати надання послуг протягом не менше 6 місяців, очевидно спрямована на визначення переможцем конкретного учасника, який має досвід згідно з чітко встановленим строком.

Скаржник вважає, що встановлюючи зазначену умову, Замовник фактично запроваджує додатковий кваліфікаційний критерій, який не передбачений статтею 16 Закону. При цьому строк надання послуг сам по собі не є показником ані технічної спроможності Учасника, ані якості наданих послуг, ані можливості виконати договір про закупівлю в майбутньому.

Скаржник звертає увагу, що встановлений Замовником строк у 6 місяців є довільним та необґрунтованим, оскільки Документація не містить жодного обґрунтування, чому саме такий строк є необхідним та достатнім для підтвердження досвіду виконання аналогічного договору.

Замовник не пояснює, чому досвід надання аналогічних послуг протягом, наприклад, 3 або 4 місяців є недостатнім, тоді як 6 місяців - достатнім. На думку Скаржника, за відсутності такого обґрунтування зазначена вимога має формальний та дискримінаційний характер, призводить до необґрунтованого обмеження конкуренції та порушує принципи здійснення публічних закупівель, визначені статтею 5 Закону.

Скаржник вважає, що вимога щодо підтвердження надання послуг за аналогічним договором протягом не менше 6 місяців не впливає на підтвердження спроможності учасника виконати предмет закупівлі, є непропорційною меті закупівлі та підлягає виключенню з Документації.

Таким чином, на думку Скаржника, обидві оскаржувані умови не спрямовані на об’єктивну перевірку досвіду учасника, а штучно звужують коло потенційних учасників одночасно за способом укладення та строком виконання аналогічного договору.

Скаржник зазначає, що дискримінаційний вплив зазначених умов безпосередньо поширюється на Скаржника. Скаржник повідомляє, що він має успішний та належним чином документально підтверджений досвід виконання договору за предметом закупівлі із суб’єктом приватного права та надає відповідний договір до Скарги, проте через відсутність у такому договорі ID закупівлі та посилання в електронній системі закупівель, Скаржник позбавлений можливості підтвердити фактично наявний досвід і взяти участь у Процедурі закупівлі.

На думку Скаржника, для усунення дискримінаційного характеру оскаржуваної вимоги Замовник має внести зміни до розділу І додатку І Документації шляхом:

- виключення вимоги щодо обов’язкового зазначення ID номера закупівлі, за якою укладено аналогічний договір, та посилання на нього в електронній системі закупівель;

- виключення вимоги про те, що строк надання послуг за аналогічним договором повинен становити не менше шести місяців.

Скаржником на розгляд Комісії надано документи, наведені ним у Скарзі.

Замовник зазначає, що предмет закупівлі - телекомунікаційні послуги з надання доступу до мережі Інтернет з захищеного вузла в м. Ужгород - стосується критичної інфраструктури державного підприємства у сфері цивільної авіації. Надання таких послуг є регульованим видом діяльності. Вимога про підтвердження досвіду саме через публічні закупівлі обґрунтована тим, що договори, укладені в системі Prozorro, містять верифіковану інформацію про замовника, предмет, ціну та факт виконання, яка є публічно доступною та не може бути фальсифікована. Замовник вважає, що це є об’єктивним та прозорим способом підтвердження досвіду.

Замовник, посилаючись на частину третю статті 16 Закону, зазначає, що вимога про зазначення ID є не обмеженням виду договору, а способом верифікації достовірності наданої інформації в умовах воєнного стану та підвищеного ризику зловживань. Замовник не вимагає виключно договорів з держпідприємствами - будь-який учасник, що мав публічний контракт із будь-яким замовником у розумінні Закону, може підтвердити свій досвід. Замовник зазначає, що у даному випадку він встановив вимогу про зазначення ID лише як спосіб верифікації - суб’єкт може мати договори з будь-яким замовником публічної закупівлі, що є значно ширшим колом.

Замовник повідомляє, що предмет закупівлі передбачає надання телекомунікаційних послуг в умовах воєнного стану, що об’єктивно вимагає підтвердження здатності до безперервного надання послуг протягом тривалого часу в умовах перебоїв в електропостачанні, кібератак та інших загроз. На думку Замовника, короткостроковий досвід (наприклад, 1-2 місяці) не може підтвердити здатність виконавця до безперервного надання послуг у вказаних умовах.

Замовник зазначає, що Документація прямо роз’яснює мету цієї вимоги підтвердження спроможності учасника надання безперервних послуг в умовах перебоїв в електропостачанні під час воєнного стану (2022-2025 роки). Це є об’єктивним обґрунтуванням, яке безпосередньо пов’язане з предметом закупівлі.

На думку Замовника, строк у 6 місяців є розумним мінімумом для підтвердження стабільності та безперервності надання послуг в умовах воєнного стану. Відповідно до принципу пропорційності (ст. 5 Закону), вимоги мають бути адекватними предмету закупівлі. Замовник вважає, що для послуг критичної інфраструктури вимога підтвердження шестимісячного безперервного досвіду є пропорційною та обґрунтованою.

Замовник зазначає, що сам Скаржник визнає наявність відповідного договору. У Скарзі зазначено, що Скаржник "має успішний та належним чином документально підтверджений досвід виконання договору". Замовник повідомляє, що якщо такий договір виконувався протягом необхідного строку, вимога є виконуваною. Якщо строк був меншим – це свідчить про об’єктивно недостатній досвід для цього предмета закупівлі.

Скаржник 25.06.2026 розмістив на веб-порталі Уповноваженого органу додаткові пояснення по суті Скарги.

Скаржник, посилаючись на пункт 3 частини другої статті 16 Закону, зазначає, що Закон не передбачає, що аналогічний договір має бути укладений саме за результатами публічної закупівлі, мати ID закупівлі або бути розміщеним в електронній системі закупівель.

На думку Скаржника, фактично встановлена Замовником вимога про обов’язкове зазначення ID закупівлі та посилання в електронній системі закупівель означає, що учасник може підтвердити досвід лише договором, який був укладений у межах публічної закупівлі. Договори, укладені із суб’єктами приватного права, об’єктивно не мають ID закупівлі в системі Prozorro, навіть якщо такі договори повністю відповідають предмету закупівлі, належно виконані та підтверджені первинними документами.

Таким чином, Скаржник вважає, що Замовник формально називає оскаржувану вимогу "способом верифікації", однак за своїм фактичним змістом вона є обмеженням допустимого джерела досвіду та допускає до участі лише тих суб’єктів господарювання, які мають досвід виконання аналогічних договорів саме із замовниками у розумінні Закону.

Скаржник зазначає, що посилання Замовника на прозорість та публічність договорів у Prozorro не спростовує дискримінаційного характеру вимоги. Публічність договору не є самостійним показником ані якості послуг, ані технічної спроможності учасника, ані здатності забезпечити безперервність інтернет-доступу.

На думку Скаржника, формулювання Замовника про "будь-якого замовника публічної закупівлі" фактично підтверджує позицію Скаржника. Йдеться не про будьякого контрагента, з яким учасник міг виконати аналогічний договір, а лише про тих контрагентів, закупівлі яких здійснюються в електронній системі закупівель та за результатами яких формується ID закупівлі. Тобто так зване "ширше коло", на яке посилається Замовник, все одно обмежується договорами, укладеними в межах публічних закупівель. До такого кола не включаються договори із суб’єктами приватного права, які не є замовниками у розумінні Закону та не проводять закупівлі через електронну систему закупівель. Такі договори об’єктивно не мають ID закупівлі, хоча можуть бути повністю аналогічними за предметом, належно виконаними та підтвердженими первинними документами.

Скаржник зазначає, що довід Замовника про те, що договір може бути укладений з "будь-яким замовником публічної закупівлі", не усуває обмеження конкуренції. Навпаки, він підтверджує, що Замовник допускає до підтвердження досвіду лише договори певного походження, а саме договори, укладені в системі публічних закупівель та такі, що мають ID закупівлі.

Скаржник повідомляє, що дискримінаційність полягає не в тому, наскільки широкою є група публічних замовників, а в тому, що Замовник безпідставно виключає з можливих способів підтвердження досвіду договори з приватними контрагентами.

Скаржник зазначає, що взяти участь у процедурі закупівлі зможуть лише ті учасники, які мають аналогічний договір з ID закупівлі, тобто договір, укладений у межах публічної закупівлі. Учасники, які мають фактичний досвід виконання аналогічних договорів із приватними контрагентами, але такі договори не мають ID закупівлі, позбавляються можливості підтвердити свою відповідність кваліфікаційному критерію.

На думку Скаржника, саме по собі посилання Замовника на воєнний стан, перебої електропостачання або ризик кібератак не доводить необхідності встановлення саме шестимісячного строку виконання аналогічного договору. Скаржник вважає, що у своїх поясненнях Замовник не навів жодного технічного, правового або економічного обґрунтування, чому досвід надання аналогічних послуг протягом, наприклад, трьох, чотирьох або п’яти місяців є недостатнім, а саме строк у 6 місяців є необхідним та достатнім для підтвердження спроможності учасника.

Тобто, на думку Скаржника, Замовник фактично обрав довільний часовий критерій, не пояснивши його зв’язку з реальними показниками якості, стабільності чи безперервності послуг.

Крім того, Скаржник вважає, що тривалість договору сама по собі не є доказом належного, безперервного або якісного виконання послуг. Договір може формально діяти 6 місяців, однак виконуватись із перервами, технічними збоями або неналежною якістю.

Водночас договір меншої тривалості може бути виконаний належним чином, безперервно та з дотриманням усіх технічних вимог.

Отже, на думку Скаржника, календарна тривалість договору не є самостійним показником технічної спроможності учасника.

Скаржник звертає увагу, що Замовник у поясненнях зазначає, що короткостроковий досвід, наприклад 1-2 місяці, не може підтвердити здатність виконавця до безперервного надання послуг. Однак Скаржник не стверджує, що Замовник взагалі не має права перевіряти тривалість або сталість досвіду. Предметом заперечення є саме те, що Замовник встановив конкретний строк 6 місяців без належного обґрунтування та без можливості підтвердити спроможність іншими документами чи фактичними показниками виконання договору.

Скаржник вважає, що наведені Замовником посилання на воєнний стан та потребу в безперервності послуг не доводять, що саме строк у 6 місяців є необхідним, пропорційним та таким, що не може бути замінений іншими способами підтвердження спроможності учасника.

На думку Скаржника, враховуючи викладене, пояснення Замовника не спростовують дискримінаційності вимоги щодо строку надання послуг за аналогічним договором не менше 6 місяців. Скаржник вважає, що така вимога є необґрунтованою, непропорційною та такою, що не підтверджує безпосередньо якість, безперервність або технічну спроможність учасника, а лише формально обмежує коло суб’єктів, які можуть підтвердити фактично наявний досвід виконання аналогічних договорів.

У ході розгляду зазначеного питання встановлено наступне.

Відповідно до підпункту 1.4.1 пункту 1.4 розділу 1 Документації назва предмета закупівлі - ДК 021:2015 72410000-7 Послуги провайдерів (телекомунікаційні послуги з надання доступу до мережі Інтернет з захищеного вузла в м. Ужгород). ДК 021:2015 72410000-7 Послуги провайдерів.

Додаток 1 Документації містить перелік документів та/або інформації, які подаються учасником Процедури закупівлі у складі Пропозиції.

І. Інформація та документи, що підтверджують відповідність учасника кваліфікаційним критеріям:

Наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного (аналогічних) за предметом закупівлі договору (договорів):

Документи – підтвердження про досвід виконання учасником договору/договорів, аналогічного/аналогічних** предмету закупівлі. Такими документами повинні бути:

- інформаційна довідка про наявність досвіду виконання договору, за яким надавались аналогічні послуги, яка має містити інформацію про предмет договору, назви сторін, ID номер закупівлі, за якою укладено аналогічний договір, та посилання в електронній системі закупівель, інформацію виконання аналогічного договору(ів) за період 2022–2025 р.р. (під час воєнного стану, що підтверджує спроможність учасника надання безперервних послуг в умовах перебоїв в електропостачанні);

- на підтвердження інформації, вказаній у довідці, учасник має надати копію договору або копії усіх вказаних договорів разом з копіями усіх додатків та додаткових угод, які були укладені на час дії договору, та документи що підтверджують його повне виконання (акти приймання – передачі послуг).

Договір повинен бути повністю виконаний.

Примітка:

**Під аналогічним договором слід розуміти договір, предметом якого є послуги доступу до мережі Інтернет через захищений вузол Інтернет-доступу із захистом від DDOS-атак (строк надання послуг за аналогічним договором має бути не меншим ніж 6 місяців).

1.1. Щодо строку надання послуг за аналогічним договором.

Скаржник не довів та документально не підтвердив необхідність внесення змін до Документації в цій частині, а також документально не підтвердив неможливість виконання вказаної умови Документації та не довів, яким чином наведена вище умова Документації порушує права та законні інтереси Скаржника, пов’язані з участю у Процедурі закупівлі, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення Скарги в цій частині.

1.2. Щодо надання аналогічного електронної системи закупівель.

договору, укладеного з використанням Замовник не довів та документально не підтвердив необхідність встановлення наведеної вище умови Документації.

За таких умов, взяти участь у Процедурі закупівлі зможуть лише ті суб'єкти господарювання, які зможуть надати аналогічний договір, укладений саме з використанням електронної системи закупівель, що є дискримінаційним по відношенню до інших суб’єктів господарювання, зокрема, Скаржника.

Частиною першою статті 5 Закону визначено, що закупівлі здійснюються, зокрема, за принципом недискримінації учасників, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель. Згідно з частиною четвертою статті 5 Закону замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників.

Відповідно до абзацу першого пункту 28 Особливостей тендерна документація формується замовником відповідно до вимог статті 22 Закону з урахуванням цих особливостей.

Частиною четвертою статті 22 Закону передбачено, що тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників, а також вимог щодо документального підтвердження інформації про відповідність вимогам тендерної документації, якщо така інформація є публічною, що оприлюднена у формі відкритих даних згідно із Законом України "Про доступ до публічної інформації" та/або міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним.

Дії Замовника в частині встановлення у Документації наведених вище вимог порушують вимоги частини четвертої статті 5 та частини четвертої статті 22 Закону, якими передбачена недискримінація учасників, а також права та законні інтереси Скаржника, пов'язані з його участю у Процедурі закупівлі, та принципи недискримінації учасників, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель, передбачені частиною першою статті 5 Закону.

Враховуючи вище викладене, Замовник повинен усунути наведені вище невідповідності шляхом внесення відповідних змін до Документації в цій частині.

2. Скаржник зазначає, що Замовник штучно та без належного обґрунтування обмежив коло потенційних учасників, встановивши вимогу щодо наявності в учасника не менше двох працівників, які мають достатню кваліфікацію саме "з виявлення та пом’якшення наслідків DDoS-атак", а також щодо підтвердження такої кваліфікації сертифікатами/свідоцтвами або іншими документами про проходження відповідного навчання.

Скаржник вважає, що зазначене формулювання фактично зводить підтвердження кваліфікації працівників не до наявності реальних знань, досвіду та здатності виконати вимоги технічного завдання, а до наявності документа з конкретною або максимально наближеною назвою навчання. На думку Скаржника, такий підхід є формальним, надмірним та таким, що не відповідає меті кваліфікаційного критерію.

Скаржник, посилаючись на пункт 2 частини другої статті 16 Закону, зазначає, що Закон не надає Замовнику права звужувати підтвердження такого критерію до документів із конкретною назвою навчання або до документів, які за формулюванням повністю відповідають назві, визначеній Замовником у Документації.

Скаржник повідомляє, що він має працівників відповідної кваліфікації, які володіють необхідними знаннями та досвідом щодо виявлення, запобігання, пом’якшення та/або усунення наслідків DDoS-атак, що повністю підтверджують кваліфікацію працівників та відповідають предмету закупівлі, проте сам курс має назву "Захист від DDoS-атак" (сертифікати додаються як докази).

На думку Скаржника, оскаржувана умова має ознаки індивідуалізованої вимоги, сформованої під конкретного учасника ринку, оскільки її формулювання відповідає назві та змісту сертифікатів/свідоцтв, наявних у ТОВ "ГІГАТРАНС УКРАЇНА" (додаються як докази). При цьому зазначене підприємство систематично бере участь та має переважну долю перемог в аналогічних закупівлях.

Скаржник вважає, що у чинній редакції Документації взяти участь у Процедурі закупівлі зможуть лише ті суб’єкти господарювання, працівники яких мають документи з конкретним або максимально наближеним формулюванням щодо "виявлення та пом’якшення наслідків DDoS-атак", що є дискримінаційним, у тому числі, щодо Скаржника.

Таким чином, на думку Скаржника, оскаржувана умова не є необхідною та пропорційною меті закупівлі, оскільки підтвердження наявності працівників відповідної кваліфікації може здійснюватися менш обмежувальним способом - шляхом надання будьяких сертифікатів, свідоцтв, довідок, документів про проходження навчання або інших документів, які за змістом підтверджують наявність у працівників знань і досвіду з питань виявлення, пом’якшення та/або усунення наслідків DDoS-атак.

У зв’язку з викладеним, Скаржник вважає, що Замовник має усунути дискримінаційну умову шляхом внесення змін до Документації та передбачити можливість підтвердження кваліфікації працівників не лише документами з конкретною назвою щодо "виявлення та пом’якшення наслідків DDoS-атак", а й будь-якими документами, які за своїм змістом підтверджують наявність у працівників необхідних знань та досвіду для виконання вимог технічного завдання.

Замовник зазначає, що предмет закупівлі включає захист від DDoS-атак як невід’ємну характеристику послуги ("захищений вузол", "захист від DDOS-атак").

Наявність підтвердженої кваліфікації саме з цієї тематики є об’єктивним показником здатності виконати умови технічного завдання. Кваліфікація "щодо захисту від DDoSатак" та "щодо виявлення та пом’якшення наслідків DDoS-атак" є тотожними за змістом.

Замовник повідомляє, що Документація передбачає підтвердження у вигляді "сертифікати/свідоцтва (або інші документи)" - це відкрите формулювання, яке не обмежує підтвердження виключно одним типом документа.

Замовник зазначає, що Скаржник сам визнає, що його працівники мають сертифікати за напрямком "Захист від DDoS-атак". Формулювання Документації ("по темі пом’якшення та/або усунення наслідків DDOS-атак") є ширшим, аніж назва сертифіката Скаржника. Таким чином, Замовник вважає, що Скаржник фактично може підтвердити кваліфікацію наявними документами, лише посилаючись на їх змістовну відповідність вимозі.

Замовник повідомляє, що Скаржник не надає жодних доказів того, що формулювання сертифікатів іншого учасника є ідентичним тексту вимоги. На думку Замовника, наявність у ТОВ "ГІГАТРАНС УКРАЇНА" відповідних сертифікатів не свідчить про вимогу, сформовану під конкретного учасника ринку - це лише підтверджує, що така кваліфікація є ринковою та досяжною для будь-якого оператора, що серйозно займається послугами захищеного інтернет-доступу.

Замовник зазначає, що навчання від виробника обладнання, що використовується для захисту від DDoS, є найбільш релевантним підтвердженням кваліфікації, оскільки забезпечує знання конкретної системи, що застосовується. Це є загальноприйнятою практикою у сфері інформаційних технологій.

Скаржник 25.06.2026 розмістив на веб-порталі Уповноваженого органу додаткові пояснення по суті Скарги.

Скаржник, посилаючись на пункт 2 частини другої статті 16 Закону, зазначає, що Закон вимагає підтвердження саме наявності працівників відповідної кваліфікації, знань та досвіду, а не проходження ними навчання виключно за певною назвою, у певного суб’єкта або за певною моделлю сертифікації.

Скаржник повідомляє, що Замовник у своїх поясненнях фактично визнає, що кваліфікація "щодо захисту від DDoS-атак" та кваліфікація "щодо виявлення та пом’якшення наслідків DDoS-атак" є тотожними за змістом. Такий довід Замовника підтверджує позицію Скаржника про те, що вирішальним має бути не буквальне формулювання назви навчання, а зміст документа та підтвердження фактичної наявності у працівників відповідних знань.

Скаржник зазначає, що чинна редакція Документації не містить чіткої та недвозначної вказівки, що документи із формулюванням "Захист від DDoS-атак" будуть прийняті Замовником як такі, що відповідають вимозі про навчання з теми "пом’якшення та/або усунення наслідків DDoS-атак". Скаржник вважає, що на етапі подання Пропозицій учасник не має правової визначеності щодо того, чи буде його документ визнаний належним.

Скаржник вважає, що саме тому пояснення Замовника не усувають порушення. На думку Скаржника, якщо Замовник дійсно вважає такі формулювання змістовно тотожними, він повинен внести відповідні зміни до Документації та прямо передбачити можливість підтвердження кваліфікації будь-якими документами, які за змістом підтверджують знання та досвід працівників у сфері захисту, виявлення, запобігання, пом’якшення або усунення наслідків DDoS-атак, інакше, на думку Скаржника, виникає ситуація правової невизначеності: на етапі пояснень Замовник стверджує, що документи Скаржника можуть відповідати вимозі, однак у самій Документації залишається формулювання, яке дозволяє Замовнику під час розгляду Пропозиції застосувати формальний підхід та відхилити учасника через невідповідність назви документа.

Також, на думку Скаржника, не спростовує дискримінаційності вимоги посилання Замовника на формулювання "сертифікати/свідоцтва або інші документи". Скаржник вважає, що проблема полягає не лише у виді документа, а у тому, що Замовник прив’язав підтвердження кваліфікації до конкретно сформульованої теми навчання - "пом’якшення та/або усунення наслідків DDoS-атак". Водночас документи з ширшою або іншою назвою, зокрема "Захист від DDoS-атак", можуть за своїм змістом повністю охоплювати виявлення, запобігання, пом’якшення та усунення наслідків таких атак.

Скаржник вважає, що Замовник підміняє змістовну перевірку кваліфікації формальною перевіркою назви документа.

Крім того, Скаржник повідомляє, що Замовник у поясненнях зазначає, що Скаржник фактично може підтвердити кваліфікацію наявними документами, лише посилаючись на їх змістовну відповідність вимозі. На думку Скаржника, саме це і підтверджує необхідність внесення змін до Документації. Учасник не повинен доводити "змістовну відповідність" уже після подання Пропозиції в умовах ризику її відхилення.

Документація має бути сформульована таким чином, щоб учасники заздалегідь розуміли, які документи є належними та достатніми для підтвердження кваліфікації.

Таким чином, на думку Скаржника, пояснення Замовника не спростовують доводи Скаржника. Навпаки, Замовник фактично визнає, що документи за напрямом "Захист від DDoS-атак" можуть бути змістовно релевантними вимозі, однак не усуває з Документації формулювання, яке, на думку Скаржника, створює ризик формального та вибіркового підходу під час оцінки Пропозицій.

У ході розгляду зазначеного питання встановлено наступне.

Додаток 1 Документації містить перелік документів та/або інформації, які подаються учасником Процедури закупівлі у складі Пропозиції.

І. Інформація та документи, що підтверджують відповідність учасника кваліфікаційним критеріям:

Наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід:

Документальне підтвердження про наявність в учасника закупівлі працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід для виконання вимог Технічного завдання (Додаток 3 до цієї тендерної документації). Такими документами повинні бути:

- довідка, складена в довільній формі, про наявність в Учасника не менше 2-х (двох) працівників, які мають достатню кваліфікацію з виявлення та пом’якшення наслідків DDOS-атак (розподілена атака типу відмови в обслуговуванні). На підтвердження інформації, вказаної у довідці Учасник повинен надати документ, який підтверджує наявність трудових відносин (копії трудової/трудових книжок/книжки (першої сторінки та сторінок з даними про останнє місце роботи) або наказу/наказів про призначення) або цивільно-правових відносин (цивільно-правовий договір) із працівниками, що зазначені Учасником в довідці;

- сертифікати/свідоцтва (або інші документи) спеціалістів Учасника, зазначених в довідці, які пройшли відповідне навчання по темі пом’якшення та/або усунення наслідків DDOS-атак у виробника обладнання (або його офіційного представництва в Україні), що використовується учасником у якості системи захисту від DDOS-атак.

Скаржником на розгляд Комісії надано, зокрема:

- документи "Certificate of Completion" (викладені іншою, ніж українська, мовою);

- переклад українською мовою сертифіката проходження курсу навчання, у якому зазначено, зокрема: "Павло Супрун успішно завершив програму навчального курсу "Система захисту від DDoS-атак Arbor Sightline/TMS" для користувачів та системних адміністраторів (під керівництвом інструктора);

Homenet; лютий 2026 року; що посвідчується цього дня, 16 лютого 2026 року.

NETSCOUT";

- переклад українською мовою сертифіката проходження курсу навчання, у якому зазначено, зокрема: "Владислав Бурилко успішно завершив програму навчального курсу "Система захисту від DDoS-атак Arbor Sightline/TMS" для користувачів та системних адміністраторів (під керівництвом інструктора);

Homenet; лютий 2026 року; що посвідчується цього дня, 17 лютого 2026 року.

NETSCOUT".

Враховуючи викладене, у тому числі, надані Скаржником на розгляд Комісії наведені вище переклади українською мовою сертифікатів проходження курсу навчання "Система захисту від DDoS-атак Arbor Sightline/TMS", а також враховуючи інформацію, наведену Скаржником у Скарзі, щодо наявності у Скаржника "працівників відповідної кваліфікації, які володіють необхідними знаннями та досвідом щодо виявлення, запобігання, пом’якшення та/або усунення наслідків DDoS-атак, що повністю підтверджують кваліфікацію працівників та відповідають предмету закупівлі, проте сам курс має назву "Захист від DDoS-атак", а також пояснення Замовника, Скаржник не довів та документально не підтвердив необхідність внесення змін до Документації в цій частині, а також документально не підтвердив неможливість виконання вказаної умови Документації та не довів, яким чином наведена вище умова Документації порушує права та законні інтереси Скаржника, пов’язані з участю у Процедурі закупівлі, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення Скарги в цій частині.

3. Скаржник зазначає, що вимога: "мати не менше двох прямих підключень з міжнародними операторами та/або точками обміну зі списку: DE-CIX, Arelion, COGENT, AMS-IX, LINX" є надмірною, необґрунтованою та такою, що має дискримінаційний характер, з огляду на наступне.

На думку Скаржника, вказана вимога є такою, що створює штучні бар’єри для участі у процедурі закупівлі, та свідчить про встановлення умов під обмежене коло заздалегідь визначених учасників.

Скаржник повідомляє, що Замовником встановлено не просто технічну вимогу до наявності міжнародної зв’язності, а конкретизовано вичерпний перелік точок обміну трафіком, що фактично означає прив’язку до конкретних інфраструктурних майданчиків та, відповідно, до обмеженого кола операторів, які вже мають присутність саме в цих точках. Такий підхід не є нейтральним технічним критерієм, а є селективним відбором ринку постачальників.

Скаржник зазначає, що встановлення саме такого переліку точок обміну трафіком свідчить про штучне моделювання умов закупівлі під конкретних гравців ринку, оскільки:

- далеко не всі оператори, присутні саме у цих точках;

- водночас існує значна кількість альтернативних міжнародних точок обміну трафіком, які забезпечують аналогічний або навіть вищий рівень якості маршрутизації, затримок, відмовостійкості та доступу до глобальних ресурсів;

- технічно результат (якість доступу до Інтернету) визначається не назвою точок, а архітектурою мережі, кількістю peerings, транзитами та резервуванням.

Скаржник вважає, що вимога не є функціональною (яка описує результат), а є штучно обмежувальною (яка описує конкретний спосіб досягнення результату), що прямо суперечить підходу, закладеному у Законі.

На думку Скаржника, вимога щодо підключення саме до визначених точок не має жодного об’єктивного технічного обґрунтування. Замовником не доведено, чому саме ці точки обміну трафіком є критично необхідними для забезпечення потреб закупівлі, та чому інші точки не можуть забезпечити аналогічний рівень послуг. Скаржник вважає, що відсутність такого обґрунтування свідчить про непропорційність та необґрунтованість встановленої вимоги.

Скаржник зазначає, що встановлення вичерпного переліку точок без можливості підтвердження еквівалентності прямо порушує принципи здійснення публічних закупівель, визначені статтею 5 Закону.

Скаржник вважає, що така вимога фактично виключає з участі операторів, які:

- мають міжнародну присутність;

- мають підключення до інших європейських точок;

- забезпечують належний рівень якості послуг;

- але не підключені саме до перелічених Замовником точок.

Скаржник повідомляє, що у світі існують десятки міжнародних точок обміну трафіком (включаючи регіональні IX у Європі), які забезпечують аналогічний рівень якості послуг. Наприклад, підключення до 1-IX (Frankfurt, Amsterdam, Warsaw), Netnod, France-IX, VIX, SwissIX та інших забезпечує повноцінну міжнародну зв’язність та маршрутизацію на рівні з DE-CIX чи AMS-IX.

Скаржник зазначає, що він має підтверджене підключення до міжнародних точок обміну трафіком 1-IX, а саме:

- 1-IX DE (1-IX Internet Exchange Europe, AS 50263 Frankfurt, German);

- 1-NL (1-NL Internet Exchange Netherlands, AS 202580, Amsterdam, Netherlands);

- 1-PL (1-PL Internet Exchange Poland, AS 202554, Warsaw, Poland).

Вищевказане підтверджується:

- відкритими даними з сайту https://bgp.he.net/;

- договором про підключення 1-ІХ № 21012026-1 від 21.01.2026. Вказані точки забезпечують повноцінний доступ до глобальних мереж, мають значну кількість учасників та peerings, і за своїми характеристиками є еквівалентними іншим міжнародним точкам.

На думку Скаржника, ігнорування таких альтернатив свідчить про те, що Замовник свідомо обмежив можливість участі суб’єктів, які можуть якісно надати послуги, але не відповідають формально встановленому, вузькому та вибірковому переліку.

Скаржник вважає, що встановлення такої вимоги створює ситуацію, за якої участь у процедурі можуть взяти лише заздалегідь визначені оператори, що вже мають відповідну географію присутності, що є типовою ознакою "заточування" Документації під конкретних учасників та порушує базові принципи відкритості та добросовісної конкуренції.

Враховуючи усе викладене, Скаржник вважає, що його права та законні інтереси можуть бути захищені шляхом зобов’язання Замовника усунути дискримінаційні умови Документації та привести Документацію у відповідність із вимогами законодавства, а саме - виключити з Документації вимогу про конкретні точки обміну трафіком: DE-CIX, Arelion, COGENT, AMS-IX, LINX.

Замовник зазначає, що перелічені точки обміну трафіком (DE-CIX, AMS-IX, LINX, Arelion/Telia, Cogent) є глобальними лідерами за обсягом трафіку, кількістю учасників (peers) та надійністю маршрутизації. DE-CIX – найбільша в світі точка обміну трафіком (пікова пропускна здатність понад 14 Tbps). AMS-IX – одна з найбільших в Європі. LINX, Arelion (колишній Telia), Cogent – провідні транзитні оператори рівня Tier-1 та Tier-2.

Саме ці точки забезпечують найнижчі затримки та найвищу надійність для критичних державних послуг.

Замовник повідомляє, що вимога встановлює мінімум двох підключень з широкого переліку п’яти операторів/точок. На думку Замовника, це не "вичерпний список" у контексті обмеження конкуренції - будь-який серйозний міжнародний оператор в Україні, що надає захищений інтернет-доступ корпоративного рівня, об’єктивно зобов’язаний мати підключення до мінімум двох із зазначених точок.

Замовник вважає, що 1-IX не є еквівалентом зазначених точок для предмета цієї закупівлі. Точки 1-IX DE, 1-NL, 1-PL є регіональними точками обміну трафіком значно меншого масштабу. Наприклад, 1-IX Frankfurt (AS50263) має суттєво меншу кількість учасників та пропускну здатність порівняно з DE-CIX. Замовник зазначає, що для послуг захищеного інтернет-доступу критичного об’єкта державної авіаційної інфраструктури вимога підключення до точок глобального рівня є технічно обґрунтованою та необхідною.

Замовник зазначає, що послуги надаються для захищеного вузла в м. Ужгород - у безпосередній близькості до кордонів ЄС. Замовник вважає, що вимога підключення до провідних європейських точок обміну трафіком є технічно виправданою з огляду на географічне розташування та необхідність забезпечення стабільного зв’язку з міжнародними партнерами та мережами.

Замовник повідомляє, що підключення до DE-CIX, AMS-IX, LINX є стандартною практикою для провідних українських операторів (Укртелеком, Датагруп, Київстар, Воля тощо). Більшість операторів, здатних надавати послуги захищеного інтернет-доступу корпоративного рівня, вже мають такі підключення. Замовник зазначає, що вимога не звужує ринок до одного-двох учасників.

Скаржник 25.06.2026 розмістив на веб-порталі Уповноваженого органу додаткові пояснення по суті Скарги.

Скаржник повідомляє, що у своїх поясненнях Замовник зазначає, що поточна вимога є менш обмежувальною, оскільки допускається підключення як через пряме пірингування, так і через транзит. Водночас Скаржник вважає, що саме це пояснення Замовника додатково підтверджує необґрунтованість та дискримінаційний характер оскаржуваної вимоги.

На думку Скаржника, фактично Замовник визнав, що вирішальним фактором є не безпосередня фізична присутність учасника в конкретній міжнародній точці обміну трафіком або мережі конкретного оператора, а наявність доступу до міжнародних ресурсів через відповідну мережеву інфраструктуру.

При цьому Скаржник зазначає, що він має пряме BGP-підключення до міжнародного оператора AS174 Cogent Communications та транзитний доступ до AS1299 Arelion. Така схема є класичним прикладом міжнародної IP-транзитної взаємодії та відповідає підходу, який сам Замовник у своїх поясненнях визнає допустимим.

Скаржник повідомляє, що він має прямі підключення до інших міжнародних операторів глобального рівня, зокрема Level 3 / Lumen, AS3356 та Hurricane Electric, AS6939, які належать до найбільших міжнародних магістральних мереж світу та забезпечують глобальну маршрутизацію трафіку на рівні, не нижчому за операторів, визначених Замовником.

Разом із тим, Скаржник зазначає, що Замовник без будь-якого технічного або економічного обґрунтування виключив із переліку допустимих міжнародних операторів та точок обміну трафіком цілу низку загальновизнаних міжнародних операторів і мереж глобального рівня, зокрема:

- Lumen / Level 3, AS3356 - Equinix IX, AS24115 - EPIX, AS206185 - Hurricane Electric, AS6939 - NL-IX, AS4307 - NTT Communications, AS2914 - GTT Communications, AS3257 - Tata Communications, AS6453.

Зазначені оператори та точки обміну трафіком забезпечують глобальну міжнародну зв’язність та використовуються великою кількістю операторів у всьому світі. Замовник не навів жодного обґрунтування, чому підключення до таких операторів або точок обміну трафіком не може забезпечити належний рівень якості послуг за предметом закупівлі.

Таким чином, на думку Скаржника, Замовник фактично встановив не вимогу до результату або рівня міжнародної зв’язності, а вимогу до конкретного переліку обраних ним операторів та точок обміну трафіком.

Скаржник звертає увагу, що Замовник одночасно включив до одного переліку як міжнародних транзитних операторів, зокрема Arelion та Cogent, так і точки обміну трафіком, зокрема DE-CIX, AMS-IX, LINX. Вказані суб’єкти та інфраструктурні елементи мають різну технічну природу та виконують різні функції в архітектурі мережі Інтернет.

При цьому Скаржник зазначає, що технічні характеристики послуги доступу до мережі Інтернет визначаються не назвою конкретної точки обміну трафіком або оператора, а сукупністю технічних факторів, серед яких:

- кількість міжнародних маршрутів - кількість транзитних операторів - резервування каналів зв’язку - BGP-політики маршрутизації - кількість peering-з’єднань - пропускна здатність мережі - стабільність маршрутизації - наявність резервних маршрутів.

Скаржник вважає, що саме тому наявність підключення до конкретної точки обміну трафіком сама по собі не свідчить про кращу якість послуги та не може бути єдиним або визначальним критерієм оцінки міжнародної зв’язності оператора.

Скаржник зазначає, що він має підключення до міжнародних точок обміну трафіком:

- 1-IX DE, Frankfurt - 1-NL, Amsterdam - 1-PL, Warsaw.

Зазначені точки забезпечують повноцінний доступ до глобальних мереж Інтернет, міжнародне резервування маршрутів та взаємодію з великою кількістю операторів зв’язку.

При цьому Замовником не надано жодного технічного дослідження, експертного висновку або іншого документального підтвердження того, що зазначені міжнародні точки обміну трафіком не здатні забезпечити той самий функціональний результат, який забезпечують DE-CIX, AMS-IX або LINX.

На думку Скаржника, фактично пояснення Замовника зводяться до твердження про більший масштаб окремих точок обміну трафіком. Однак більша кількість учасників або більший загальний обсяг трафіку не є доказом того, що інші міжнародні точки обміну трафіком не можуть забезпечити необхідний рівень доступності та якості послуг для предмета цієї закупівлі.

Крім того, Скаржник зазначає, що навіть за логікою самого Замовника, який допускає використання транзитних підключень, оператор може отримувати доступ до ресурсів відповідних міжнародних мереж через транзитного партнера без прямої присутності у відповідній точці обміну трафіком або мережі конкретного оператора. На думку Скаржника, у такому випадку вимога щодо конкретного переліку міжнародних операторів та точок обміну трафіком втрачає технічний зміст і перетворюється на формальне обмеження конкуренції.

Скаржник повідомляє, що предметом оскарження є не право Замовника вимагати міжнародну зв’язність високого рівня, а відсутність можливості підтвердження еквівалентної міжнародної зв’язності через інші міжнародні точки обміну трафіком та інших міжнародних операторів світового рівня.

Скаржник зазначає, що замість того щоб встановити об’єктивні технічні показники якості міжнародної зв’язності, Замовник визначив закритий перелік операторів та точок обміну трафіком. Такий підхід є дискримінаційним, оскільки учасник, який має міжнародну зв’язність не нижчого рівня, але через інші глобальні мережі або точки обміну трафіком, позбавляється можливості підтвердити свою відповідність вимозі.

Скаржник зазначає, що дискримінаційний характер вимоги полягає не лише у кількості таких підключень, а у самому принципі встановлення закритого переліку конкретних операторів та точок обміну трафіком без можливості підтвердити еквівалентність через інші міжнародні мережі належного рівня.

На думку Скаржника, враховуючи викладене, пояснення Замовника не спростовують дискримінаційності оскаржуваної вимоги, а навпаки підтверджують, що Замовник встановив не вимогу до належного рівня міжнародної зв’язності як результату, а вимогу щодо підключення до конкретно визначеного переліку операторів та точок обміну трафіком без можливості підтвердження еквівалентності.

У ході розгляду зазначеного питання встановлено наступне.

Відповідно до підпункту 1.4.1 пункту 1.4 розділу 1 Документації назва предмета закупівлі - ДК 021:2015 72410000-7 Послуги провайдерів (телекомунікаційні послуги з надання доступу до мережі Інтернет з захищеного вузла в м. Ужгород). ДК 021:2015 72410000-7 Послуги провайдерів.

Додаток 3 Документації містить технічне завдання.

3. Технічні умови з надання послуги, зокрема:

3.6. Для забезпечення мережі Замовника доступом до міжнародних ресурсів, Виконавець (Оператор) повинен мати не менше двох прямих підключень з міжнародними операторами та/або точками обміну із наступного списку:

Номер Офіційний сайт для підтвердження № Назва оператора автономної (точки обміну) інформації, щодо підключення мережі 1 DE-CIX AS6695 https://www.de-cix.net/en/locations 2 Arelion AS1299 https://lg.twelve99.net/ 3 COGENT AS174 http://cogentco.com/en/network/looking-glass 4 AMS-IX AS6777 https://www.ams-ix.net/ams/connected-networks 5 LINX AS8714 https://alice-collector.linx.net/search/ .

Скаржником на розгляд Комісії надано, зокрема, договір про підключення 1-ІХ від 21.01.2026 № 21012026-1, укладений між Скаржником (замовник) та A-SYSTEM spółka z ograniczoną odpowiedzialnością (компанія з обмеженою відповідальністю) (оператор), відповідно до якого, зокрема:

"Стаття 1 Терміни та визначення 1. Терміни з великої літери у цьому Договорі мають наступне значення:

"1-ІХ" мережа обміну трафіком без доступу до Інтернету, призначена для організації з'єднань між незалежними мережами, побудована на основі ІТ-протоколу;

"Інфраструктура 1-ІХ" інфраструктура обміну через Інтернет, що експлуатується Оператором, що складається з міських мереж, що забезпечує піринг та обмін ІР-графіком між Сторонами, підключеними до місця розташування, зазначеного в цьому Договорі.

Стаття 2 Предмет Договору 2. Відповідно до цього Договору, Оператор надає Замовнику підключення до Інфраструктури 1-ІХ та надає йому пов'язані з цим послуги (далі "Послуги"). Підключення та Послуги повинні надаватися на основі Замовлень, поданих Замовником. Замовник погоджується сплатити Оператору ціну, зазначену у Формах замовлення Послуг, що є Додатками "Форма замовлення Послуг" до цього Договору.

3. Детальна інформація щодо Послуг, зокрема кількість портів, використовувані технології, технічні та інші вимоги, зазначені у Додатках "Форма замовлення Послуг".

Додаток "Форма замовлення" № 1 від 21.01.2026 до договору про підключення 1-ІХ № 21012026-1 від 21.01.2026 містить, зокрема:

"1. Технічні параметри послуг:

2 Тип послуги Інтернет-обмін (змішаний багатопортовий з ІХР-сервісами):

1-IX EU (Інтернет-обмін 1-ІХ Європа, АС 50263, Франкфурт, Німеччина), 1-NL (Інтернет-обмін 1-NL Нідерланди, AS 202580, Амстердам, Нідерланди), 1-PL (Інтернет-обмін 1-PL Польща, АЅ 20255-1, Варшава, Польща)".

Замовник не обґрунтував необхідність встановлення у Документації наведеної вище вимоги Документації у вказаній редакції.

За таких умов, взяти участь у Процедурі закупівлі зможуть лише ті суб'єкти господарювання, які мають не менше двох прямих підключень з міжнародними операторами та/або точками обміну саме із списку: DE-CIX, Arelion, COGENT, AMS-IX, LINX, що є дискримінаційним по відношенню до інших суб’єктів господарювання, зокрема, Скаржника.

Частиною першою статті 5 Закону визначено, що закупівлі здійснюються, зокрема, за принципом недискримінації учасників, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель. Згідно з частиною четвертою статті 5 Закону замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників.

Відповідно до абзацу першого пункту 28 Особливостей тендерна документація формується замовником відповідно до вимог статті 22 Закону з урахуванням цих особливостей.

Частиною четвертою статті 22 Закону передбачено, що тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників, а також вимог щодо документального підтвердження інформації про відповідність вимогам тендерної документації, якщо така інформація є публічною, що оприлюднена у формі відкритих даних згідно із Законом України "Про доступ до публічної інформації" та/або міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним.

Дії Замовника в частині встановлення у Документації наведених вище вимог порушують вимоги частини четвертої статті 5 та частини четвертої статті 22 Закону, якими передбачена недискримінація учасників, а також права та законні інтереси Скаржника, пов'язані з його участю у Процедурі закупівлі, та принципи недискримінації учасників, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель, передбачені частиною першою статті 5 Закону.

Враховуючи вище викладене, Замовник повинен усунути наведені вище невідповідності шляхом внесення відповідних змін до Документації в цій частині.

4. Скаржник зазначає, що згідно з пунктом 4 розділу ІІ "Інформація та документи, на підтвердження відповідності Учасника та пропозиції умовам тендерної документації" додатку І Документації учасник в складі Пропозиції має надати:

"4) Документ, який підтверджує:

- внесення учасника до "Переліку операторів (провайдерів) телекомунікацій, що надають послуги з доступу до мережі Інтернет та мають чинні атестати відповідності систем захисту ЗВІД", актуальна версія якого доступна онлайн на веб-сайті Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України https://cip.gov.ua/ua/news/zakhisheni-vuzli-dostupu-do-merezhi-internet-zvid20251 (атестат відповідності)".

Скаржник не заперечує необхідності забезпечення належного рівня захисту інформації та права Замовника вимагати документи, що підтверджують спроможність Учасника забезпечити інформаційну безпеку.

Разом із тим, Скаржник зазначає, що предметом оскарження є виключність установленої пунктом 4 вимоги, відповідно до якої учасник повинен мати саме чинний атестат відповідності КСЗІ ЗВІД та бути внесеним до Переліку операторів, які мають такі атестати, без можливості надати документи про авторизацію системи з безпеки.

Скаржник повідомляє, що така вимога не враховує змін у законодавстві у сфері захисту інформації, суперечить пункту 6 Документації та фактично позбавляє можливості участі суб’єктів господарювання, які відповідно до нової законодавчої моделі провели авторизацію системи з безпеки.

Скаржник зазначає, що відносини у сфері захисту інформації в інформаційних, електронних комунікаційних та інформаційно-комунікаційних системах регулюються Законом України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах".

Відповідно до абзацу другого статті 8 Закону України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах" державні інформаційні ресурси або інформація з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, у системах, об’єктах критичної інформаційної інфраструктури, власниками або розпорядниками яких є органи державної влади, державні органи, державні підприємства, установи та організації, органи місцевого самоврядування, мають оброблятися в авторизованих системах з безпеки або шляхом отримання сертифіката відповідності стандарту інформаційної безпеки, виданого органом з оцінки відповідності.

Згідно з абзацом третім статті 8 цього Закону авторизація з безпеки систем, об’єктів критичної інформаційної інфраструктури, а також підтвердження дотримання вимог з безпеки щодо таких систем та об’єктів протягом їх життєвого циклу здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2025 № 712 "Деякі питання захисту інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних, технологічних систем".

Отже, у зв’язку з реформуванням законодавства у сфері захисту інформації відбувся перехід від попередньої атестаційної моделі КСЗІ до нової ризик-орієнтованої моделі авторизації систем з безпеки, яка передбачає підтвердження дотримання вимог з безпеки протягом усього життєвого циклу системи.

При цьому, офіційна позиція Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, говорить про те, що законодавство України передбачає перехід від виключно атестаційної моделі до сучасної ризик-орієнтованої моделі авторизації з безпеки (https://cip.gov.ua/ua/news/derzhspeczv-yazku-zatverdila-bazovi-profili-bezpeki-modernizuyuch i-pidkhodi-do-kiberzakhistu-derzhavnikh-sistem).

Водночас пунктом 1-1 статті 13 Закону України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах" установлено, що комплексні системи захисту інформації та системи управління інформаційною безпекою з підтвердженою відповідністю, створені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформації та кіберзахисту державних інформаційних ресурсів, об’єктів критичної інформаційної інфраструктури", застосовуються відповідно до умов їх створення та не потребують повторного підтвердження відповідності у формі авторизації.

Таким чином, Скаржник зазначає, що законодавець зберіг можливість застосування раніше створених КСЗІ з підтвердженою відповідністю як перехідного механізму, однак не визначив атестат відповідності КСЗІ ЗВІД єдиним або пріоритетним способом підтвердження належного рівня захисту інформації. Навпаки, статтею 8 Закону України "Про захист інформації в інформаційно комунікаційних системах" передбачено нові способи підтвердження відповідності вимогам інформаційної безпеки:

- авторизація системи з безпеки;

- отримання сертифіката відповідності стандарту інформаційної безпеки, виданого органом з оцінки відповідності.

КСЗІ з підтвердженою відповідністю, створені до набрання чинності відповідними законодавчими змінами, продовжують застосовуватися лише відповідно до умов їх створення на підставі пункту 1-1 статті 13 Закону.

Скаржник повідомляє, що у зв’язку з набранням чинності новою моделлю правового регулювання Скаржником проведено авторизацію з безпеки інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних та технологічних систем. На підставі рішення Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України № 04/04/03-120ДСК/ВС1 від 26.01.2026 відповідну систему Скаржника включено до Переліку авторизованих систем з безпеки за № 64, що підтверджується Повідомленням про включення до Переліку авторизованих систем з безпеки № 04/04/03-758/2026 від 26.01.2026 (додається).

Скаржник зазначає, що він виконав чинні вимоги законодавства та має нове, належне й прямо передбачене статтею 8 Закону підтвердження відповідності системи вимогам інформаційної безпеки.

Крім того, Скаржник повідомляє, що він надає офіційну відповідь Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України № Т0812/25/86 від 08.12.2025 на лист Скаржника, у якій зазначено, що відповідно до пункту 1-1 статті 13 Закону КСЗІ з підтвердженою відповідністю, створені до набрання чинності відповідними змінами, застосовуються відповідно до умов їх створення та не потребують повторної авторизації.

Водночас після закінчення строку дії атестата відповідності КСЗІ ІКС необхідно здійснити авторизацію системи з безпеки або отримати сертифікат відповідності стандарту інформаційної безпеки, виданий органом з оцінки відповідності.

Таким чином, Скаржник зазначає, що офіційна відповідь компетентного державного органу підтверджує, що після закінчення строку дії раніше виданого атестата відповідності КСЗІ ІКС суб’єкт повинен перейти до нової моделі підтвердження відповідності шляхом авторизації системи з безпеки або сертифікації відповідності стандарту інформаційної безпеки.

Скаржник зазначає, що за таких умов, вимога пункту 4 Документації змушує учасника мати документ, який належить до попередньої атестаційної моделі, та бути включеним саме до Переліку операторів, які мають чинні Атестати відповідності КСЗІ

ЗВІД.

Водночас учасник, який відповідно до нової моделі пройшов авторизацію системи з безпеки, підтверджує свій статус іншими документами та включається до Переліку авторизованих систем з безпеки, а не до Переліку операторів, які мають чинні атестати відповідності КСЗІ ЗВІД.

Скаржник повідомляє, що він, незважаючи на проведення авторизації відповідно до чинного законодавства, об’єктивно не може виконати пункт 4 Документації через відсутність у ньому належної альтернативи.

Скаржник зазначає, що сам Замовник у пункті 6 Документації прямо визнав авторизацію системи з безпеки належною альтернативою атестату відповідності КСЗІ.

Натомість у пункті 4 Документації Замовник безальтернативно вимагає:

- наявність саме чинного атестата відповідності КСЗІ ЗВІД;

- внесення учасника саме до Переліку операторів, які мають чинні атестати відповідності систем захисту ЗВІД.

Таким чином, на думку Скаржника, Замовник установив у межах Документації внутрішньо суперечливі вимоги.

Скаржник повідомляє, що оскільки пункти 4 та 6 є окремими й одночасно обов’язковими вимогами, учасник, який має авторизовану систему з безпеки та надасть усі документи, прямо передбачені пунктом 6, усе одно формально не відповідатиме пункту 4 через відсутність атестата відповідності КСЗІ ЗВІД та відсутність у Переліку операторів із чинними атестатами.

Скаржник вважає, що передбачена пунктом 6 можливість надання документів про авторизацію системи з безпеки є лише формальною та фактично незастосовною, оскільки інша обов’язкова умова Документації унеможливлює участь такого учасника. Замовник не може в одному пункті Документації визнавати авторизацію системи з безпеки належним підтвердженням відповідності вимогам інформаційної безпеки, а в іншому пункті фактично відкидати таке підтвердження та вимагати виключно атестат відповідності КСЗІ

ЗВІД.

Скаржник зазначає, що Замовником також не наведено жодного правового або технічного обґрунтування:

- чому АСЗ визнається належним підтвердженням у пункті 6, але не визнається у пункті 4;

- чому авторизація системи з безпеки, проведена відповідно до статті 8 Закону України "Про захист інформації в інформаційно комунікаційних системах" та постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2025 № 712, не може бути прийнята як альтернатива;

- чому учасник, який виконав вимоги чинного законодавства та провів авторизацію системи з безпеки, повинен додатково мати документ попередньої атестаційної моделі.

На думку Скаржника, фактично пункт 4 Документації створює необґрунтовану перевагу суб’єктам господарювання, які мають чинні атестати, отримані до переходу на нову модель авторизації, та одночасно позбавляє можливості участі суб’єктів господарювання, які належним чином виконали нові вимоги законодавства.

Скаржник вважає, що за таких умов установлення у пункті 4 Документації вимоги виключно про надання чинного атестата відповідності КСЗІ ЗВІД та підтвердження включення учасника до відповідного Переліку:

- суперечить пункту 6 Документації;

- повністю нівелює альтернативу у вигляді авторизації системи з безпеки, прямо передбачену Замовником у пункті 6;

- орієнтується виключно на попередню атестаційну модель КСЗІ;

- не враховує впровадження нової ризик-орієнтованої моделі авторизації систем з безпеки;

- не відповідає положенням статті 8 Закону України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах";

- ігнорує офіційну позицію Держспецзв’язку;

- створює перевагу суб’єктам, які мають чинні атестати, отримані за попередньою моделлю;

- позбавляє можливості участі суб’єктів, які провели авторизацію системи з безпеки відповідно до чинного законодавства;

- безпідставно обмежує конкуренцію та коло потенційних учасників процедури закупівлі.

Скаржник зазначає, що невстановлення у пункті 4 альтернативи, яку сам Замовник уже передбачив у пункті 6 Документації, є внутрішньо суперечливим, необґрунтованим і дискримінаційним.

Замовник зазначає, що пункти 4 та 6 регулюють різні об’єкти та не суперечать один одному. Пункт 4 стосується підтвердження відповідності самого учасника як оператора послуг інтернет-доступу та його включення до реєстрів відповідних регуляторних органів (НКЕК та Держспецзв’язку). Пункт 6 стосується підтвердження наявності захищеної інфраструктури (КСЗІ ІКС або авторизованої системи з безпеки). Це різні за правовою природою вимоги до різних об’єктів перевірки.

Замовник повідомляє, що реєстр ЗВІД зберігає актуальність у перехідний період.

Відповідно до пункту 11 статті 13 Закону України "Про захист інформації в інформаційнокомунікаційних системах", КСЗІ з підтвердженою відповідністю, створені до набрання чинності змінами, продовжують застосовуватися. Таким чином, Перелік операторів з атестатами КСЗІ ЗВІД залишається офіційним та чинним реєстром. Замовник має право вимагати включення до нього як один із способів підтвердження.

Замовник зазначає, що він – державне підприємство в галузі авіації – є об’єктом критичної інформаційної інфраструктури. Встановлення підвищених вимог до захисту інформації є не лише правом, а й обов’язком Замовника відповідно до Закону України "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України" та Закону "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах".

Скаржник 25.06.2026 розмістив на веб-порталі Уповноваженого органу додаткові пояснення по суті Скарги.

Скаржник зазначає, що пункт 4 Документації стосується не лише загального статусу учасника як постачальника електронних комунікаційних послуг, а й підтвердження наявності саме системи захисту ЗВІД, тобто питання інформаційної безпеки та захищеності інтернет-доступу.

Водночас пункт 6 Документації також регулює підтвердження відповідності системи учасника вимогам захисту інформації. При цьому в пункті 6 Замовник прямо передбачив можливість надання не лише атестата відповідності КСЗІ, а й повідомлення про наявність авторизованої системи з безпеки, звіту з оцінювання дотримання вимог цільового профілю безпеки та/або сертифіката відповідності стандарту інформаційної безпеки.

Таким чином, Скаржник повідомляє, що сам Замовник у пункті 6 Документації визнав, що авторизована система з безпеки є належним способом підтвердження відповідності вимогам інформаційної безпеки.

Скаржник зазначає, що за таких обставин пункт 4 та пункт 6 не можуть розглядатися ізольовано. Вони є одночасно обов’язковими для виконання учасниками та стосуються одного комплексного питання - підтвердження спроможності учасника надавати захищений доступ до мережі Інтернет.

Скаржник вважає, що саме тому наявність альтернативи в пункті 6 не усуває дискримінаційності пункту 4. Навпаки, пункт 4 фактично нівелює альтернативу, передбачену пунктом 6, оскільки учасник, який має авторизовану систему з безпеки та може надати документи, прямо передбачені пунктом 6, все одно не відповідатиме пункту 4 через відсутність атестата відповідності КСЗІ ЗВІД та відсутність у Переліку операторів із чинними атестатами ЗВІД.

На думку Скаржника, передбачена пунктом 6 можливість підтвердження відповідності через авторизовану систему з безпеки є лише формальною, оскільки інша обов’язкова вимога Документації фактично унеможливлює участь такого учасника.

Також Скаржник повідомляє, що Замовник посилається на те, що Перелік операторів із чинними атестатами КСЗІ ЗВІД зберігає актуальність у перехідний період.

Скаржник не заперечує, що раніше створені КСЗІ з підтвердженою відповідністю можуть продовжувати застосовуватися відповідно до умов їх створення. Разом із тим, така обставина не означає, що атестат відповідності КСЗІ ЗВІД є єдиним або пріоритетним способом підтвердження відповідності вимогам захисту інформації.

Скаржник зазначає, що пунктом 1-1 статті 13 Закону України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах" передбачено, що комплексні системи захисту інформації та системи управління інформаційною безпекою з підтвердженою відповідністю, створені до набрання чинності відповідними змінами, застосовуються відповідно до умов їх створення та не потребують повторного підтвердження відповідності у формі авторизації.

Скаржник повідомляє, що зазначена норма має перехідний характер і спрямована на збереження чинності раніше створених КСЗІ, а не на виключення можливості застосування нової моделі авторизації систем з безпеки.

Водночас у 2024-2025 роках відбулося реформування законодавства у сфері захисту інформації та кіберзахисту. З набранням чинності відповідними змінами до Закону України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах" та постановою Кабінету Міністрів України № 712 від 18.06.2025 було запроваджено сучасну модель авторизації систем з безпеки.

Постановою Кабінету Міністрів України № 712 від 18.06.2025 затверджено Порядок авторизації з безпеки інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних, технологічних систем. Відповідно до цього Порядку авторизація з безпеки проводиться з метою прийняття рішення щодо можливості функціонування системи з урахуванням її відповідності вимогам законодавства, національним стандартам і нормативним документам у сферах технічного та криптографічного захисту інформації, кіберзахисту.

Крім того, Порядок авторизації передбачає внесення даних щодо авторизації до Переліку авторизованих систем з безпеки.

Скаржник зазначає, що авторизація системи з безпеки є чинним, передбаченим законодавством способом підтвердження відповідності системи вимогам інформаційної безпеки. Учасник, який має авторизовану систему з безпеки, не може бути поставлений у гірше становище лише через те, що його підтвердження належить до нової моделі правового регулювання, а не до попередньої атестаційної моделі КСЗІ.

Скаржник повідомляє, що саме для підтвердження належного рівня захисту в межах нової моделі і передбачена авторизація системи з безпеки, оцінювання дотримання вимог цільового профілю безпеки та включення системи до відповідного Переліку авторизованих систем з безпеки.

Таким чином, на думку Скаржника, довід Замовника про підвищені вимоги до безпеки не виправдовує виключення авторизованих систем з безпеки з пункту 4 Документації.

Скаржник звертає увагу, що Замовник у своїх поясненнях фактично визнає Перелік операторів із чинними атестатами КСЗІ ЗВІД лише одним зі способів підтвердження.

Однак у Документації цей спосіб встановлений не як один із можливих, а як безальтернативна обов’язкова вимога. Саме ця безальтернативність і є дискримінаційною.

Скаржник повідомляє, що ним зі скаргою надано офіційну відповідь Держспецзв’язку від 08.12.2025 № Т0812/25/86, в якій зазначено, що після закінчення строку дії атестата відповідності КСЗІ необхідно здійснювати авторизацію системи з безпеки або отримувати сертифікат відповідності стандарту інформаційної безпеки, виданий органом з оцінки відповідності. На противагу цьому Замовник не надав жодного доказу того, що вимога про надання виключно Атестата відповідності КСЗІ ЗВІД є обов’язковою або пріоритетною відповідно до чинного законодавства України, а також не довів, що авторизація системи з безпеки не може бути еквівалентним механізмом підтвердження відповідності вимогам інформаційної безпеки.

Зокрема, у поясненнях Замовника:

- відсутнє технічне обґрунтування, в тому числі технічні розрахунки, порівняльні характеристики, висновки експертів або інші докази, які б доводили, що лише КСЗІ ЗВІД забезпечує необхідний рівень захисту;

- не зазначено жодної норми законодавства, яка зобов’язувала б учасників мати виключно Атестат відповідності КСЗІ ЗВІД;

- не наведено аналізу ризиків, загроз або особливостей системи, які б обґрунтовували необхідність саме такої атестаційної моделі;

- не доведено неможливість або неприйнятність застосування авторизації з безпеки як альтернативного способу підтвердження відповідності.

На думку Скаржника, фактично Замовник обмежився загальними посиланнями та твердженнями, які не підкріплені жодним доказом і не можуть вважатися належним обґрунтуванням обмеження конкуренції.

Скаржник зазначає, що Замовник визнає авторизацію системи з безпеки належним підтвердженням у пункті 6, однак у пункті 4 фактично вимагає лише атестат відповідності КСЗІ ЗВІД та включення до Переліку операторів із чинними атестатами. Тобто учасник, який має авторизовану систему з безпеки, формально не може виконати пункт 4, хоча його система відповідає чинній моделі підтвердження вимог інформаційної безпеки.

На думку Скаржника, пояснення Замовника не спростовують дискримінаційності пункту 4 Документації.

У ході розгляду зазначеного питання встановлено наступне.

Додаток 1 Документації містить перелік документів та/або інформації, які подаються учасником Процедури закупівлі у складі Пропозиції.

ІІ. Інформація та документи, на підтвердження відповідності учасника та пропозиції умовам Документації, зокрема:

4) Документ, який підтверджує:

- внесення учасника до Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг НКЕК https://nkek.gov.ua/spozhyvacham-posluh/reiestry-postachalnykiv (витяг з реєстру);

- внесення учасника до "Переліку операторів (провайдерів) телекомунікацій, що надають послуги з доступу до мережі Інтернет та мають чинні атестати відповідності систем захисту ЗВІД", актуальна версія якого доступна онлайн на веб-сайті Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України https://cip.gov.ua/ua/news/zakhisheni-vuzli-dostupu-do-merezhi-internet-zvid20251 (атестат відповідності);

6) Атестат відповідності, чинний на момент кінцевого строку подання тендерних пропозицій, зареєстрований Адміністрацією Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України на існуючу інформаційно-комунікаційну систему, що належить Учаснику (КСЗІ ІКС захищеного вузла інтернет-доступу Учасника) встановленим вимогам щодо захисту інформації, та Експертний висновок до нього, що є невід’ємною частиною Атестату. На підтвердження територіального рознесення основного та резервного комплексів КСЗІ ІКС, в Експертному висновку має міститись посилання на розміщення КСЗІ ІКС або мають бути зазначені населені пункти або області України розташування комплексів КСЗІ ІКС або Повідомлення про наявність авторизованої системи з безпеки що відповідає предмету закупівлі та "Звіт з оцінювання дотримання вимог цільового профілю безпеки", який підтверджує відповідність авторизованої системи безпеки Учасника щодо послуг інтернет, та/або сертифікат відповідності стандарту інформаційної безпеки, виданого органом з оцінки відповідності (ISO 27001) на підставі статті 8 Закону України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах" від 05.07.1994 № 80/94-ВР.

Скаржником на розгляд Комісії надано, зокрема:

- лист Адміністрації Держспецзв'язку, у якому зазначено, зокрема: "В Адміністрації Держспецзв'язку опрацьовано листа ТОВ "Науково-промислова компанія "ХОУМ-НЕТ" від 08.12.2025 № Т0812/25/86 щодо підтвердження чинності атестатів відповідності та повідомляємо таке.

Щодо питань 1-3 З урахуванням воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, та для забезпечення подальшого функціонування критичної інфраструктури України, реєстрів та інших важливих ІКС Адміністрацією Держспецзв'язку прийнято рішення продовжити термін дії атестатів відповідності КСЗІ ІКС, термін дії яких закінчується з 24.02.2022, до кінця дії воєнного стану в Україні у разі відсутності змін умов функціонування (протокол засідання Експертної ради з питань державної експертизи в сфері технічного захисту інформації Адміністрації Держспецзв'язку №07-2022 від 15.03.2022 року).

Також зазначаємо, що відповідно до пункту 11 статті 13 Закону України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах" (далі - Закон) КСЗІ з підтвердженою відповідністю, створені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформації та кіберзахисту державних інформаційних ресурсів, об'єктів критичної інформаційної інфраструктури", застосовуються відповідно до умов їх створення та не потребують повторного підтвердження відповідності (авторизації). Після закінчення терміну дії атестата відповідності КСЗІ ІКС, на виконання статті 8 Закону, необхідно здійснити авторизацію системи з безпеки або отримати сертифікат відповідності стандарту інформаційної безпеки, виданий органом з оцінки відповідності.

Щодо питання 4 Атестат відповідності КСЗІ ІКС, зареєстрований Адміністрацією Держспецзв'язку, реєстр. № 23212 від 05.08.2021 (дійсний до 05.08.2026), що належить ТОВ "НПК "ХОУМНЕТ", є чинним за умови відсутності змін умов функціонування АС та несанкціонованого доступу";

- повідомлення про включення інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних, технологічних систем, в яких обробляються державні інформаційні ресурси або інформація з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, об'єктів критичної інформаційної інфраструктури, власниками або розпорядниками яких є органи державної влади, державні органи, державні підприємства, установи та організації, органи місцевого самоврядування до переліку авторизованих систем з безпеки Адміністрації Держспецзв'язку інформаційно-комунікаційної системи захищеного вузлу інтернет-доступу ТОВ "НАУКОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ХОУМ-НЕТ", що належить ТОВ "НАУКОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ХОУМНЕТ" включена до переліку авторизованих систем з безпеки 26.01.2026 за № 64 на підставі рішення 04/04/03-120ДСК/ВС1 від 26.01.2026;

- авторизаційний лист "Про проведення первинної авторизації з безпеки (первинної/планової позапланової) інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних, технологічних систем, в яких обробляються державні інформаційні ресурси або інформація з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, об'єктів критичної інформаційної інфраструктури, власниками або розпорядниками яких є органи державної влади, державні органи, державні підприємства, установи та організації, органи місцевого самоврядування (далі - система)", яким ТОВ "НАУКОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ХОУМ-НЕТ" підтверджує, що: у інформаційно-комунікаційній системі захищеного вузлу інтернет-доступу ТОВ "НАУКОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ХОУМ-НЕТ" забезпечується захист конфіденційної інформації відповідно до вимог базового профілю безпеки системи, що затверджено наказом Адміністрації Держспецзв'язку від 30.06.2025 № 409.

Відповідно до абзаців другого та третього статті 8 Закону України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах" державні інформаційні ресурси або інформація з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, у системах, об’єктах критичної інформаційної інфраструктури, власниками або розпорядниками яких є органи державної влади, державні органи, державні підприємства, установи та організації, органи місцевого самоврядування, мають оброблятися в авторизованих системах з безпеки або шляхом отримання сертифіката відповідності стандарту інформаційної безпеки, виданого органом з оцінки відповідності.

Авторизація з безпеки систем, об’єктів критичної інформаційної інфраструктури, власниками або розпорядниками яких є органи державної влади, державні органи, державні підприємства, установи та організації, органи місцевого самоврядування, а також підтвердження дотримання вимог з безпеки щодо таких систем, об’єктів критичної інформаційної інфраструктури протягом їх життєвого циклу здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок авторизації з безпеки інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних, технологічних систем, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2025 № 712, передбачає, зокрема:

1. Цей Порядок визначає процедури проведення авторизації з безпеки інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних, технологічних систем, в яких обробляються державні інформаційні ресурси або інформація з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, об’єктів критичної інформаційної інфраструктури, власниками або розпорядниками яких є органи державної влади, інші державні органи, державні підприємства, установи та організації, органи місцевого самоврядування (далі - системи), а також підтвердження дотримання вимог з безпеки щодо таких систем протягом їх життєвого циклу.

6. Авторизація з безпеки системи здійснюється такими етапами:

- розроблення та затвердження для системи цільового профілю;

- виконання вимог цільового профілю;

- оцінювання дотримання вимог цільового профілю;

- оформлення та подання Адміністрації Держспецзв’язку авторизаційного листа згідно з додатком 1;

- внесення даних щодо авторизації до переліку авторизованих систем з безпеки.

9. Авторизація з безпеки системи, крім систем, в яких обробляється інформація, що становить державну таємницю, здійснюється на підставі авторизаційного листа, поданого власником або розпорядником такої системи до Адміністрації Держспецзв’язку згідно з додатком 1.

Включення такої системи до переліку авторизованих систем з безпеки здійснюється Адміністрацією Держспецзв’язку протягом десяти робочих днів на підставі поданого в установленому порядку авторизаційного листа у разі зазначеної в ньому повної інформації згідно з додатком 1.

12. За результатами включення системи до переліку авторизованих систем з безпеки Адміністрація Держспецзв’язку протягом п’яти робочих днів з дня включення надсилає власнику або розпоряднику системи повідомлення за формою згідно з додатком 2.

Стаття 13 Закону України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах" передбачає, зокрема:

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2006 року.

11. Установити, що комплексні системи захисту інформації, системи управління інформаційною безпекою з підтвердженою відповідністю, створені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформації та кіберзахисту державних інформаційних ресурсів, об’єктів критичної інформаційної інфраструктури", застосовуються відповідно до умов їх створення та не потребують повторного підтвердження відповідності (авторизації).

Слід зазначити, що пунктом 6 розділу ІІ додатку 1 Документації передбачено можливість надання учасником повідомлення про наявність авторизованої системи з безпеки що відповідає предмету закупівлі та "Звіту з оцінювання дотримання вимог цільового профілю безпеки", який підтверджує відповідність авторизованої системи безпеки Учасника щодо послуг інтернет, та/або сертифіката відповідності стандарту інформаційної безпеки, виданого органом з оцінки відповідності (ISO 27001) на підставі статті 8 Закону України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах" від 05.07.1994 № 80/94-ВР, як альтернативи атестату відповідності на існуючу інформаційно-комунікаційну систему, що належить Учаснику (КСЗІ ІКС захищеного вузла інтернет-доступу учасника) встановленим вимогам щодо захисту інформації, та експертному висновку до атестата відповідності.

Разом з тим, Документацією не передбачено можливість надання учасником наведених вище повідомлення про наявність авторизованої системи з безпеки, що відповідає предмету закупівлі та "Звіту з оцінювання дотримання вимог цільового профілю безпеки", який підтверджує відповідність авторизованої системи безпеки Учасника щодо послуг інтернет, та/або сертифіката відповідності стандарту інформаційної безпеки, виданого органом з оцінки відповідності (ISO 27001), як альтернативи атестату відповідності систем захисту ЗВІД.

Враховуючи викладене, Замовник не обґрунтував та документально не підтвердив необхідність встановлення у Документації наведеної вище вимоги Документації у вказаній редакції.

За таких умов, взяти участь у Процедурі закупівлі зможуть лише ті суб'єкти господарювання, які зможуть надати саме атестат відповідності систем захисту ЗВІД, що є дискримінаційним по відношенню до інших суб’єктів господарювання, зокрема, Скаржника.

Частиною першою статті 5 Закону визначено, що закупівлі здійснюються, зокрема, за принципом недискримінації учасників, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель. Згідно з частиною четвертою статті 5 Закону замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників.

Відповідно до абзацу першого пункту 28 Особливостей тендерна документація формується замовником відповідно до вимог статті 22 Закону з урахуванням цих особливостей.

Частиною четвертою статті 22 Закону передбачено, що тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників, а також вимог щодо документального підтвердження інформації про відповідність вимогам тендерної документації, якщо така інформація є публічною, що оприлюднена у формі відкритих даних згідно із Законом України "Про доступ до публічної інформації" та/або міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним.

Дії Замовника в частині встановлення у Документації наведених вище вимог порушують вимоги частини четвертої статті 5 та частини четвертої статті 22 Закону, якими передбачена недискримінація учасників, а також права та законні інтереси Скаржника, пов'язані з його участю у Процедурі закупівлі, та принципи недискримінації учасників, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель, передбачені частиною першою статті 5 Закону.

Враховуючи вище викладене, Замовник повинен усунути наведені вище невідповідності шляхом внесення відповідних змін до Документації в цій частині.

Враховуючи інформацію, викладену в мотивувальній частині цього рішення, Комісією встановлено, що під час проведення Процедури закупівлі Замовник допустив порушення, які на момент прийняття Комісією цього рішення можна виправити шляхом зобов'язання Замовника внести відповідні зміни до Документації.

Відповідно до пункту 55 Особливостей оскарження відкритих торгів відбувається відповідно до статті 18 Закону з урахуванням цих особливостей.

Відповідно до частини вісімнадцятої статті 18 Закону за результатами розгляду скарги орган оскарження має право прийняти рішення:

1) про встановлення або відсутність порушень процедури закупівлі (у тому числі порушення порядку оприлюднення або неоприлюднення інформації про процедури закупівлі, передбаченої цим Законом);

2) про заходи, що повинні вживатися для їх усунення, зокрема зобов’язати замовника повністю або частково скасувати свої рішення, надати необхідні документи, роз’яснення, усунути будь-які дискримінаційні умови (у тому числі ті, що зазначені в технічній специфікації, яка є складовою частиною документацію у відповідність із вимогами законодавства або за неможливості виправити допущені порушення відмінити процедуру закупівлі.

Враховуючи викладене, права та законні інтереси Скаржника можуть бути захищені шляхом зобов'язання Замовника внести зміни до Документації з метою усунення порушень, які викладені у мотивувальній частині рішення.

Орган оскарження розглядає скаргу та приймає рішення на її підставі в межах одержаної за скаргою інформації та інформації, розміщеної в електронній системі закупівель, виходячи з положень частини шістнадцятої статті 18 Закону.

Наведені вище обставини свідчать про наявність підстав для задоволення Скарги частково.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 18 Закону України "Про публічні закупівлі" та Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", Комісія Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель

ПОСТАНОВИЛА:

Зобов'язати Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (код ЄДРПОУ: 19477064) внести зміни до тендерної документації за процедурою закупівлі "ДК 021:2015 72410000-7 Послуги провайдерів (телекомунікаційні послуги з надання доступу до мережі Інтернет з захищеного вузла в м. Ужгород)", оголошення про проведення якої оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу за № UA-2026-0615-006910-a, з метою усунення порушень, зазначених у мотивувальній частині цього рішення.

Рішення може бути оскаржене до суду у встановлений Законом строк.

Голова Комісії Ганна ГОРНОСТАЛЬ Члени Комісії Наталя ЛЕНЬ Інна РОМАНЕНКО Інна РОМАНЕНКО

Скарга

Скарга