Протигази

Текст рішення

РІШЕННЯ

№ 19260-р/пк-пз від 30.12.2025

Комісія Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель (надалі – Комісія), розглянувши скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мікрофільтр" (код ЄДРПОУ: 38052694) від 19 грудня 2025 № UA-2025-12-16-013648-a.c1 (надалі – Скарга) щодо порушення Замовником порядку проведення Процедури закупівлі,

ВСТАНОВИЛА:

Надалі за текстом вказаного рішення терміни та визначення:

- Закон України "Про публічні закупівлі" – Закон;

- Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" – Особливості;

- тендерна документація – Документація;

- тендерна пропозиція – Пропозиція.

Скаржник повідомляє про порушення Замовником порядку проведення Процедури закупівлі та просить, зокрема, зобов'язати Замовника внести зміни до Документації.

Рішенням Комісії від 23.12.2025 № 18858-р/пк-пз Скарга була прийнята до розгляду.

На веб-порталі Уповноваженого органу (prozorro.gov.ua) Комісією було зобов’язано Замовника надати пояснення по суті Скарги.

Замовник на веб-порталі Уповноваженого органу надав пояснення по суті Скарги.

Скаржником 25.12.2025 надано заперечення на пояснення Замовника.

Розглянувши Скаргу та інформацію, одержану за Скаргою, та інформацію, розміщену в електронній системі закупівель, встановлено наступне.

1. Скаржник зазначає, що відповідно до Технічної специфікації, яка наведену згідно з додатком 2, Замовник зазначає про те, що захисні властивості фільтруючого елемента за зазначеними речовинами повинні бути підтверджені (внесені в діючий Сертифікат про експертизу зразка) органом сертифікації з оцінки відповідності Технічному регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 771 від 21.08.2019 акредитованим на відповідність вимогам ДСТУ EN 14387:2021 (EN 14387:2021, IDT). А також, що фільтруючий елемент відповідає суттєвим вимогам щодо безпеки та охорони здоров’я третьої категорії ризику засобів захисту "Технічного регламенту засобів індивідуального захисту", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 771 від 21.08.2019 (Додаток II), ДСТУ EN 14387:2021 (EN 14387:2021, IDT).

Скаржник не погоджується з відповідним рішенням, та вважає його незаконним, виходячи з наступного.

Відповідно до наведених вимог замовник обмежує відповідність фільтруючого елементу виключно ДСТУ EN 14387:2021 (EN 14387:2021, IDT), та не передбачено можливість застосування ДСТУ EN 14387:2017 Засоби індивідуального захисту органів дихання. Фільтри протигазові та фільтри скомбіновані. Вимоги, випробування, маркування (EN 14387:2004 + A1:2008, IDT), який є діючим, не скасованим та рівнозначним за сферою застосування.

Встановлення вимоги щодо відповідності виключно редакції 2021 року фактично унеможливлює участь виробників, сертифікованих за чинною редакцією 2017 року, що не відповідає принципам недискримінації учасників та добросовісної конкуренції, визначеним ст. 5 Закону.

Скаржник просить зобов’язати Замовника внести зміни до Документації та передбачити формулювання до прикладу "ДСТУ EN 14387:2017 та/або ДСТУ EN 14387:2021".

Відповідно до Технічної специфікації, яка наведену згідно з додатком 2, Замовник зазначає про те, що панорамний візир маски повинен бути виготовлений без використання полікарбонату, поліаміду та скла.

Скаржник не погоджується з відповідним рішенням, та вважає його незаконним, виходячи з наступного.

Скаржник звертає увагу на те, що зазначена вимога не передбачена, зокрема ДСТУ EN 136:2003 / EN 136:1998 (надалі - EN 136) на який посилається сам Замовник, а також, зокрема технічним регламентом засобів індивідуального захисту, затвердженим постановою КМУ № 771 чи будь-якими іншими обов’язковими національними чи європейськими стандартами.

Стандарт EN 136 не лише не забороняє застосування полікарбонату чи поліаміду та скла, а навпаки — допускає використання будь-яких матеріалів, які забезпечують виконання вимог щодо міцності, прозорості, ударостійкості та хімічної стійкості.

Таким чином, Замовником встановлено додаткову, необґрунтовану вимогу, яка не випливає з жодного нормативного документа, що може свідчити лише про цілеспрямоване штучне обмеження конкуренції. Полікарбонат є основним та найбільш поширеним матеріалом для виготовлення панорамних візирів протигазів та повнолицьових масок у провідних світових виробників.

Заборона використання полікарбонату, поліаміду та скла фактично унеможливлює участь більшості виробників, продукція яких сертифікована відповідно до EN 136, що призводить до штучного звуження кола потенційних учасників.

Зокрема, викликає питання невизначеність та суб’єктивність вимоги, оскільки Замовник не визначив які саме матеріали допускаються замість полікарбонату та поліаміду, якими характеристиками вони повинні володіти, як саме буде оцінюватися відповідність запропонованого матеріалу, тощо. Така невизначеність створює ризик суб’єктивного та вибіркового відхилення тендерних пропозицій та зокрема створення штучних перепон при поставці продукції, що суперечить принципам прозорості та об’єктивності.

Вимога щодо виготовлення панорамного візиру без використання полікарбонату, поліаміду та скла не має нормативного підґрунтя, не передбачена стандартами EN 136, штучно обмежує конкуренцію, має ознаки штучного обмеження кола потенційних учасників закупівлі.

Скаржник просить визнати зазначену вимогу дискримінаційною та зобов’язати Замовника внести зміни до Документації, виключивши заборону на використання полікарбонату та поліаміду та скла, що суперечить, зокрема EN 136.

Відповідно до Технічної специфікації, яка наведену згідно з додатком 2, Замовник зазначає про те, що фільтруючий елемент розташовується виключно по центру маски.

Скаржник не погоджується з відповідним рішенням, та вважає його незаконним, виходячи з наступного.

Скаржник звертає увагу на те, що зазначена вимога не передбачена стандартом ДСТУ EN 136 / EN 136, який регламентує вимоги до повнолицьових масок та/або ехнічним регламентом засобів індивідуального захисту, затвердженим постановою КМУ № 771 чи будь-якими іншими обов’язковими національними чи європейськими нормативними документами. Стандарт EN 136 встановлює вимоги до герметичності, опору диханню, поля зору та безпеки, але не містить жодних вимог щодо обов’язкового центрального або бокового розташування фільтруючого елемента. Таким чином, конструктивне рішення щодо розташування фільтра залишається на розсуд виробника за умови відповідності загальним вимогам стандарту.

Центральне та бокове розташування фільтруючого елемента є конструктивно рівнозначними рішеннями, які:

- застосовуються у сертифікованих масках провідних світових виробників;

- забезпечують однаковий рівень захисту за умови відповідності стандарту EN 136;

- не впливають на клас захисту фільтра або герметичність маски.

Бокове розташування фільтра, зокрема, має додаткові експлуатаційні переваги (зручність прицілювання, ергономіка, баланс ваги), однак жодним чином не знижує рівень безпеки. Тому встановлення вимоги щодо виключно центрального розташування фільтруючого елемента призводить до:

- обмеження кола потенційних учасників, оскільки значна кількість виробників випускає маски з боковим розташуванням фільтра;

- фактичного виключення з участі сертифікованої продукції, що повністю відповідає EN 136;

- створення ознак орієнтації на конкретну конструктивну модель або виробника.

Скаржник просить визнати зазначену вимогу дискримінаційною та обов’язати Замовника внести зміни до Документації, виключивши вимогу щодо виключно центрального розташування фільтруючого елемента або замінивши її на нейтральну (наприклад: "розташування фільтра — відповідно до конструкції виробника за умови відповідності EN 136").

Відповідно до Технічної специфікації, наведеної у додатку 2 Документації, Замовником встановлено вимогу: "Колір виробу (маски) – чорний".

Скаржник не погоджується з відповідним рішенням, та вважає його незаконним, виходячи з наступного.

Зазначена вимога не передбачена стандартом ДСТУ EN 136 / EN 136, який регламентує вимоги до повнолицьових масок або, зокрема технічним регламентом засобів індивідуального захисту, затвердженим постановою КМУ № 771 чи будь-якими іншими обов’язковими національними чи європейськими стандартами. Жоден з наведених нормативних документів не встановлює вимог до кольору маски як до показника, що впливає на захисні або експлуатаційні властивості засобу індивідуального захисту.

Колір маски:

- не впливає на герметичність;

- не впливає на клас захисту фільтра;

- не впливає на опір диханню;

- не впливає на поле зору або міцність конструкції;

- не впливає на відповідність стандарту EN 136.

Таким чином, встановлення конкретного кольору не є функціонально необхідним для досягнення мети закупівлі. Більшість виробників повнолицьових масок виготовляють продукцію у стандартних кольорах (сірий, оливковий, зелений, прозорий корпус тощо).

Встановлення вимоги щодо виключно чорного кольору обмежує можливість участі виробників, які не виготовляють маски саме у чорному кольорі, має ознаки орієнтації на конкретну модель або виробника.

Вимога щодо визначення виключно чорного кольору маски не має нормативного підґрунтя, не пов’язана з функціональними характеристиками товару, обмежує коло потенційних учасників, має ознаки дискримінаційної. У зв’язку з викладеним Скаржник просить визнати вимогу щодо кольору маски дискримінаційною. Зобов’язати Замовника внести зміни до тендерної документації, виключивши вимогу щодо конкретного кольору або замінивши її на нейтральну (наприклад: "колір — відповідно до конструкції виробника").

Відповідно до Технічної специфікації, наведеної у додатку 2 Документації, Замовником встановлено вимогу, що корпус фільтруючого елемента повинен бути виключно металевим.

Скаржник не погоджується з відповідним рішенням, та вважає його незаконним, виходячи з наступного.

Зазначена вимога не передбачена ні стандартом ДСТУ EN 14387:2017 / EN 14387 та ДСТУ EN 14387:2021, які регламентують вимоги до фільтрів для засобів захисту органів дихання ні технічним регламентом засобів індивідуального захисту, затвердженим постановою КМУ № 771 ні будь-якими іншими обов’язковими національними або європейськими стандартами.

Стандарт EN 14387 встановлює вимоги до захисних властивостей, опору диханню, герметичності, механічної міцності та маркування, однак не містить вимог щодо обов’язкового матеріалу корпусу фільтра. Вибір матеріалу корпусу (метал, композит, ударостійкий пластик тощо) є конструктивним рішенням виробника.

Фільтруючі елементи з неметалевими (композитними або полімерними) корпусами широко застосовуються провідними світовими виробниками, мають чинні сертифікати відповідності EN 14387, забезпечують аналогічний або кращий рівень механічної міцності та герметичності, часто мають меншу масу, що знижує навантаження на користувача та покращує ергономіку. Таким чином, матеріал корпусу не впливає на захисні властивості фільтра за умови відповідності стандарту.

Встановлення вимоги щодо виключно металевого корпусу необґрунтовано обмежує коло потенційних учасників, унеможливлює участь виробників, які виготовляють сертифіковані фільтри у композитних або полімерних корпусах, створює ознаки орієнтації на продукцію обмеженого кола виробників.

Крім того, Документація містить вимоги щодо виключення матеріалів і сплавів, здатних викликати іскроутворення. Водночас Замовник не визначив, з якого саме металу або сплаву повинен бути виготовлений корпус фільтра, не зазначив, чи поширюються вимоги щодо іскроутворення на фільтруючий елемент (на відміну від маски), не встановив допустимі або заборонені метали/сплави.

Вимога щодо виготовлення корпусу фільтруючого елемента виключно з металу не має нормативного обґрунтування, не впливає на захисні властивості фільтра, фізично обмежує конкуренцію та коло потенційних учасників та є дискримінаційною.

У зв’язку з викладеним Скаржник просить визнати вимогу щодо металевого корпусу фільтруючого елемента дискримінаційною та Зобов’язати Замовника внести зміни до Документації, виключивши вимогу щодо матеріалу корпусу або замінивши її на нейтральну (наприклад: "матеріал корпусу — відповідно до конструкції виробника за умови відповідності EN 14387").

Відповідно до Технічної специфікації, наведеної у додатку 2 Документації, Замовником встановлено вимогу, що фільтруючий елемент повинен постачатися у герметичному непрозорому пакуванні, яке виключає використання поліетилену та полівінілхлориду.

Скаржник не погоджується з відповідним рішенням, та вважає його незаконним, виходячи з наступного.

Зазначена вимога не передбачена:

- стандартом ДСТУ EN 14387 / EN 14387, який регламентує вимоги до фільтруючих елементів;

- Технічним регламентом засобів індивідуального захисту, затвердженим постановою КМУ № 771;

- будь-якими іншими обов’язковими національними або європейськими нормативними документами.

Жоден із зазначених нормативних актів не містить заборони на використання поліетилену або полівінілхлориду в пакуванні фільтруючих елементів, за умови забезпечення герметичності та захисту від зовнішніх факторів.

Поліетилен та полівінілхлорид є пакувальними матеріалами, які не контактують з фільтруючо-поглинаючим наповнювачем під час експлуатації, не впливають на сорбційні, захисні чи експлуатаційні властивості фільтруючого елемента та широко застосовуються у пакуванні сертифікованих фільтрів провідних світових виробників. Таким чином, заборона зазначених матеріалів не має функціонального або безпекового обґрунтування.

Документація не містить жодних положень, які б визначали, яким чином Замовник планує перевіряти матеріал пакування, якими методами випробувань або контролю буде встановлюватися відсутність поліетилену та/або полівінілхлориду або якими документами Учасник повинен підтвердити відповідність матеріалу пакування цій вимозі. Фактично Замовником встановлено вимогу, яка не підлягає об’єктивній перевірці, що створює ризик суб’єктивного та вибіркового відхилення тендерних пропозицій.

Встановлення заборони на використання поліетилену та полівінілхлориду обмежує участь виробників, які використовують загальноприйняті пакувальні матеріали, не пов’язане з досягненням мети закупівлі та має ознаки орієнтації на специфічне пакувальне рішення окремих виробників.

Тому, вимога щодо виключення поліетилену та полівінілхлориду з пакування фільтруючого елемента: не має нормативного та технічного обґрунтування, не впливає на захисні властивості фільтра, не підлягає об’єктивній перевірці, обмежує конкуренцію та є дискримінаційною. У зв’язку з викладеним Скаржник визнати зазначену вимогу дискримінаційною та зобов’язати Замовника внести зміни до тендерної документації, виключивши заборону на використання поліетилену та полівінілхлориду у пакуванні або замінивши її на нейтральну вимогу щодо забезпечення герметичності пакування.

Відповідно до Технічної специфікації, наведеної у додатку 2 Документації, Замовником встановлено вимогу, що матеріал протигазової маски повинен забезпечувати захист від небезпечних хімічних речовин, у тому числі крапельних отруйних речовин (іприту), при цьому час захисної дії матеріалу маски від крапель іприту повинен становити не менше 24 годин, а також забезпечувати захист від радіоактивного пилу та біологічних аерозолів не менше 24 годин.

Скаржник не погоджується з відповідним рішенням, та вважає його незаконним, виходячи з наступного.

Зазначена вимога не передбачена ні стандартом ДСТУ EN 136 / EN 136, який регламентує вимоги до повнолицьових масок, ні стандартом EN 14387, який регламентує вимоги до фільтруючих елементів, а не до матеріалу лицевої частини, ні технічним регламентом засобів індивідуального захисту, затвердженим постановою КМУ № 771, ні будь-якими іншими обов’язковими національними або європейськими стандартами.

Жоден із зазначених нормативних документів не встановлює обов’язкових вимог щодо конкретного часу (24 години) захисної дії матеріалу лицевої частини маски від крапель іприту, радіоактивного пилу або біологічних аерозолів. Тому очевидна фактична підміна функцій фільтра вимогами до матеріалу маски, а саме захист від:

- небезпечних хімічних речовин у вигляді парів та аерозолів;

- біологічних аерозолів;

- радіоактивного пилу Зазначене відповідно до нормативних документів забезпечується фільтруючим елементом, а не матеріалом лицевої частини маски.

Матеріал маски відповідно до EN 136 повинен забезпечувати:

- герметичність;

- механічну міцність;

- стійкість до впливу визначених хімічних агентів у межах стандартних випробувань.

Але не нормується за часом захисної дії у годинах, тим більше щодо бойових отруйних речовин. Тендерна документація не містить жодної інформації щодо методики випробувань матеріалу маски на 24-годинну захисну дію, умов проведення таких випробувань, показників, які підтверджують досягнення саме 24 годин, документів, якими Учасник повинен підтвердити відповідність цій вимозі. Таким чином, Замовником встановлено вимогу, яка не підлягає об’єктивному підтвердженню та перевірці, що створює ризик суб’єктивної оцінки тендерних пропозицій.

Включення таких вимог без правового обґрунтування фактично орієнтує закупівлю на вузьке коло спеціалізованих виробів, що створює штучне обмеження конкуренції.

Встановлення вимоги щодо 24 годин захисної дії фактично унеможливлює участь виробників, продукція яких сертифікована за EN 136, що штучно звужує коло потенційних учасників та має ознаки орієнтації на продукцію обмеженого кола виробників.

Скаржник просить визнати зазначену вимогу дискримінаційною та зобов’язати Замовника внести зміни до тендерної документації, виключивши вимогу щодо 24 годин захисної дії матеріалу маски або привівши її у відповідність до вимог EN 136.

Відповідно до Технічної специфікації, наведеної у додатку 2 Документації, Замовником встановлено вимогу, що лицева частина для більш точного прилягання її до обличчя виготовляється 4-х типорозмірів (де, 1– найбільший, 4 – найменший). До закупівлі/постачання необхідний типорозмір "1" – 110 комплектів, "2" – 440 комплектів, "3" – 74 комплекти.

Скаржник не погоджується з відповідним рішенням, та вважає його незаконним, виходячи з наступного.

Замовником встановлено, що лицева частина маски виготовляється у 4-х типорозмірах, де:

типорозмір "1" — найбільший, типорозмір "4" — найменший, та визначено конкретну кількість до постачання:

типорозмір "1" — 110 комплектів, типорозмір "2" — 440 комплектів, типорозмір "3" — 74 комплекти.

Скаржник звертає увагу на те, що станом на момент проведення Замовником закупівлі не існує єдиної уніфікованої розмірної сітки для лицевих частин повнолицьових масок, а також стандарт ДСТУ EN 136 / EN 136 не встановлює обов’язкових геометричних розмірів типорозмірів (у мм), а лише визначає загальні вимоги до прилягання, герметичності та випробувань. Виходячи з наведеного кожен виробник застосовує власну розмірну систему, яка може відрізнятися за кількістю типорозмірів, їх нумерацією та фактичними геометричними параметрами.

У зв’язку з цим визначення типорозмірів виключно шляхом нумерації ("1", "2", "3", "4") без зазначення конкретних розмірних параметрів є неоднозначним та таким, що допускає різне тлумачення.

За відсутності:

- чіткої розмірної сітки;

- лінійних розмірів (у мм);

- або посилання на конкретний стандарт чи методику вимірювання.

Учасники фактично не мають можливості об’єктивно визначити, які саме типорозміри їхньої продукції відповідають типорозмірам, визначеним Замовником. Це створює ризик відхилення пропозицій з формальних підстав, суб’єктивної оцінки відповідності, порушення принципу рівного ставлення до учасників.

Прилягання маски залежить не лише від умовного "розміру", а й від:

- антропометричних параметрів обличчя;

- форми обличчя;

- ширини та довжини лицевої частини;

- індивідуальних особливостей потенційного носія.

Встановлення фіксованого розподілу типорозмірів без прив’язки до реальних антропометричних даних користувачів не гарантує досягнення мети закупівлі — належного прилягання та герметичності маски для конкретного персоналу.

Зазначена вимога фактично орієнтує закупівлю на продукцію виробників із ідентичною системою типорозмірів (яка можливо відома лише Замовнику) та унеможливлює участь виробників, які застосовують іншу нумерацію або кількість розмірів, має ознаки дискримінаційної та непропорційної вимоги.

У зв’язку з викладеним, Скаржник просить визнати зазначену вимогу такою, що не відповідає принципам публічних закупівель. Зобов’язати Замовника внести зміни до Документації, зокрема:

або шляхом чіткого визначення розмірної сітки з зазначенням геометричних параметрів у мм;

або шляхом формулювання вимоги з урахуванням індивідуальних антропометричних особливостей потенційних користувачів (наприклад, можливість постачання декількох типорозмірів за результатами примірки чи відповідно до розмірної сітки виробника).

Відповідно до Технічної специфікації, наведеної у додатку 2 Документації, Замовником встановлено вимогу, що матеріали протигазової маски повинні бути стійкими до атмосферної корозії та повинно бути виключене використання алюмінію, магнію, титану або сплавів, що містять таку кількість цих металів, яка може під час удару й виникнення іскри бути причиною займання горючих газових сумішей.

Скаржник не погоджується з відповідним рішенням, та вважає його незаконним, виходячи з наступного.

Як вже наводилось вище, в інших положеннях Технічної специфікації Замовником прямо зазначено, що корпус фільтруючого елемента повинен бути металевим, що фізично викликає внутрішня суперечливість технічних вимог, оскільки Замовником одночасно:

- встановлено вимогу щодо металевого корпусу фільтруючого елемента (без конкретизації що це саме за метал повинен бути);

- та введено заборону на використання низки металів і сплавів через ризик іскроутворення.

При цьому, Документація не містить чіткого розмежування, до яких саме елементів ЗІЗ (лицева частина маски, фільтр, з’єднувальні вузли) застосовується вимога щодо іскроутворення, не визначає, чи поширюється зазначена заборона на фільтруючий елемент, який за вимогою Замовника має бути металевим. Така неузгодженість вимог створює правову та технічну невизначеність і унеможливлює однозначне тлумачення умов закупівлі.

Замовник зазначає про заборону використання "сплавів, що містять таку кількість металів, яка може під час удару викликати іскру", однак не наводить жодного переліку таких сплавів, не визначає граничні концентрації металів, які вважаються допустимими або недопустимими, не посилається на жоден стандарт, який би класифікував матеріали за критерієм іскроутворення у складі ЗІЗ органів дихання.

У результаті Учасники не мають можливості об’єктивно визначити відповідність своїх матеріалів встановленій вимозі оскільки зазначена вимога не передбачена:

- стандартом ДСТУ EN 136 / EN 136, який регламентує вимоги до повнолицьових масок;

- стандартом EN 14387, який регламентує вимоги до фільтрів;

- Технічним регламентом засобів індивідуального захисту (Постанова КМУ № 771).

Жоден із зазначених нормативних документів не забороняє використання алюмінію, титану або їх сплавів у конструкції масок, не встановлює вимог щодо іскроутворення для протигазових масок цивільного призначення, не забороняє використання полімерних або пластикових матеріалів, які широко застосовуються у сертифікованих ЗІЗ.

Окремо Скаржник зазначає, що вимога фактично виключає можливість використання полімерних (пластикових) матеріалів, хоча пластики не здатні до іскроутворення, вони широко застосовуються у лицевих частинах масок, корпусах вузлів та елементах фільтрів, їх використання не заборонено жодним стандартом EN. Таким чином, заборона альтернативних матеріалів без нормативного обґрунтування є непропорційною та необґрунтованою.

Документація не містить:

- методики визначення іскроутворення;

- умов випробувань;

- органу або лабораторії, яка має підтверджувати відповідність;

- документів, якими Учасник має підтвердити відсутність іскроутворення.

Вимога щодо виключення алюмінію, магнію, титану та невизначених "іскроутворюючих сплавів" є внутрішньо суперечливою з вимогою щодо металевого корпусу фільтра, не має нормативного або технічного обґрунтування, не містить чітких критеріїв та переліків, необґрунтовано виключає використання пластиків, обмежує конкуренцію та є дискримінаційною.

У зв’язку з викладеним, Скаржник визнати зазначені вимоги дискримінаційними.

Зобов’язати Замовника внести зміни до тендерної документації, виключивши зазначені обмеження або привівши їх у відповідність до вимог стандартів/EN з чітким та однозначним формулюванням.

Замовник зазначає, що ДСТУ EN 14387:2017 базується на попередній редакції європейського стандарту EN 14387:2004 + A1:2008, яка не враховує сучасних підходів до класифікації, випробувань та підтвердження захисних властивостей фільтрів, зокрема, у частині розширених вимог до спеціальних газів та умов застосування, та відповідно до рішень CEN була замінена оновленою редакцією EN 14387:2021, що свідчить про втрату нею статусу актуальної редакції стандарту.

Натомість ДСТУ EN 14387:2021 є чинним та актуальним стандартом, гармонізованим з оновленою редакцією EN 14387:2021, який впроваджений в Україні та застосовується як базовий нормативний документ для оцінки відповідності фільтрівпоглиначів засобів індивідуального захисту органів дихання.

У Документації Замовником встановлено конкретні технічні вимоги щодо захисту від небезпечних та бойових отруйних речовин, у тому числі щодо індивідуально визначених хімічних агентів. Зазначені вимоги об’єктивно не можуть бути підтверджені відповідно до ДСТУ EN 14387:2017, оскільки цей стандарт не регламентує випробування та маркування фільтрів для ряду речовин, прямо передбачених технічним завданням Замовника.

Відповідно до вимог Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 771, Замовник має право та обов’язок застосовувати чинні та актуальні гармонізовані стандарти при формуванні технічних вимог до предмета закупівлі.

Застосування у Документації застарілої редакції стандарту створювало б правову та технічну невизначеність щодо обсягу вимог, методик випробувань та порядку підтвердження відповідності продукції, що є неприпустимим у процедурі публічної закупівлі.

Запропонована Скаржником редакція "2017 та/або 2021" не сприяє розширенню конкуренції, а, навпаки, знижує визначеність технічної специфікації, оскільки дозволяє підтвердження відповідності за різними редакціями стандарту при однакових заявлених вимогах закупівлі, що унеможливлює об’єктивне порівняння тендерних пропозицій та належний контроль відповідності продукції.

Вимога щодо матеріалу панорамного візиру встановлена Замовником з урахуванням реальних та передбачуваних умов експлуатації засобів індивідуального захисту органів дихання на об’єкті підвищеної небезпеки – атомній електростанції, а не для лабораторного чи побутового використання.

Панорамний візир є критичним елементом протигазової маски, від якого безпосередньо залежить:

безпека користувача;

збереження герметичності лицьової частини;

зорове сприйняття та орієнтація в умовах аварійного або комбінованого освітлення;

стійкість виробу до механічних, температурних та хімічних впливів.

Застосування полікарбонату та поліаміду не забезпечує необхідного рівня стабільності експлуатаційних характеристик в умовах об’єкта підвищеної небезпеки, зокрема з огляду на:

низьку абразивну стійкість;

схильність до помутніння, мікротріщин та деградації оптичних властивостей під дією агресивних середовищ, аерозолів та засобів дезактивації;

старіння матеріалу при тривалому зберіганні та експлуатації;

зниження механічної міцності при циклічних температурних навантаженнях;

утворення внутрішніх напружень, що може призводити до раптового руйнування.

Використання скла як матеріалу візиру, у свою чергу, є неприйнятним з міркувань безпеки, оскільки:

скло є крихким матеріалом;

у разі удару або падіння створює ризик утворення гострих уламків;

не відповідає вимогам безпечної експлуатації ЗІЗ.

Стандарт ДСТУ EN 136:2003 визначає функціональні вимоги до нього, зокрема щодо:

механічної міцності;

оптичних властивостей;

стійкості до впливу зовнішніх факторів.

У межах своїх повноважень Замовник має право встановлювати вимоги, якщо вони обґрунтовані специфікою предмета закупівлі та умовами його використання, що прямо відповідає положенням Закону та Технічному регламенту, коли мова йде про засоби індивідуального захисту.

Зазначена вимога щодо матеріалу панорамного візиру не орієнтована на конкретного виробника або торговельну марку та не виключає можливості застосування будь-яких матеріалів, які забезпечують:

необхідний рівень ударостійкості;

стабільні оптичні характеристики;

довговічність та безпечну експлуатацію в умовах об’єкта підвищеної небезпеки.

Отже, вимога щодо виготовлення панорамного візиру без використання полікарбонату, поліаміду та скла:

є технічно обґрунтованою;

безпосередньо пов’язана з умовами експлуатації предмета закупівлі;

відповідає ДСТУ EN 136:2003;

не має дискримінаційного характеру та не обмежує конкуренцію.

Посилання Скаржника на "провідних світових виробників" та "більшість виробників" мають оціночний та абстрактний характер і не підтверджені жодними належними доказами, а доводи щодо обмеження конкуренції ґрунтуються не на фактичних обставинах, а на припущеннях щодо невизначеного кола третіх осіб, які не є суб’єктами даної процедури закупівлі.

Таким чином, встановлення вимоги щодо виготовлення панорамного візиру без використання полікарбонату, поліаміду та скла не суперечить положенням ДСТУ EN 136:2003, спрямоване на належне виконання його вимог щодо забезпечення міцності, герметичності, стабільності захисних властивостей та безпеки експлуатації протигазової маски, не порушує принципів Закону та є обґрунтованим з точки зору безпеки, надійності та умов фактичної експлуатації.

Предметом закупівлі є засоби індивідуального захисту органів дихання для експлуатації на об’єкті підвищеної небезпеки – атомній електростанції, де виконання бойових або тактичних завдань, у тому числі прицілювання, не передбачене взагалі. Відтак, посилання Скаржника на "зручність прицілювання" не має жодного відношення до умов фактичного використання предмета закупівлі та є нерелевантним.

Стандарт ДСТУ EN 136:2003 визначає функціональні вимоги до протигазової маски в цілому, зокрема щодо герметичності, механічної міцності та безпеки експлуатації. Відтак, вибір відповідного конструктивного рішення у межах вимог стандарту належить до дискреційних повноважень Замовника з урахуванням реальних та передбачуваних умов експлуатації відповідно до чинної нормативно-правової бази.

З огляду на те, що експлуатація предмета закупівлі передбачає використання одного фільтра, бокове розташування фільтра створює асиметричне навантаження на лицьову частину та шийний відділ користувача, що може призводити до:

нерівномірного розподілу маси;

підвищеного ризику сповзання маски під час тривалого носіння;

порушення стабільності положення лицьової частини;

зниження надійності обтюрації та загальної герметичності.

Для умов тривалого носіння у замкнутих приміщеннях, характерних для об’єктів ядерної енергетики, визначальними є не ергономічні переваги для бойових сценаріїв, а стабільність положення маски, рівномірний розподіл навантаження та збереження герметичності протягом усього часу використання.

Вимога щодо конструктивного розташування фільтра не орієнтована на конкретного виробника або торговельну марку та не виключає можливості застосування альтернативних технічних рішень за умови забезпечення еквівалентного рівня безпеки, стабільності та експлуатаційної надійності.

Таким чином, встановлення Замовником вимоги щодо конструктивного розташування фільтра:

є технічно та експлуатаційно обґрунтованим;

безпосередньо пов’язане з умовами використання предмета закупівлі;

відповідає положенням ДСТУ EN 136:2003;

не має дискримінаційного характеру та не обмежує конкуренцію.

Вимога щодо кольору лицьової частини протигазової маски (чорний) встановлена Замовником з урахуванням реальних та передбачуваних умов експлуатації засобів індивідуального захисту органів дихання відповідно до чинних стандартів і нормативноправових актів України для об’єкта підвищеної небезпеки – атомної електростанції.

Чорний колір лицьової частини є функціонально обґрунтованим та має практичне призначення. Зокрема, чорна поверхня є антибліковою та мінімізує відблиски від штучного, аварійного та комбінованого освітлення (прожектори, сигнальні лампи, аварійні світлові панелі), що характерно для виробничих приміщень АЕС. Відсутність відблисків зменшує візуальні завади, підвищує безпеку виконання робіт та знижує навантаження на органи зору користувача в умовах стресу, обмеженої видимості або задимлення.

Крім того, чорний колір лицьової частини зменшує світловий контраст у зоні периферійного зору та запобігає виникненню паразитних світлових відображень у панорамному візирі, що є важливим для збереження стабільного зорового сприйняття під час експлуатації засобу захисту.

Також, чорний колір є більш практичним з точки зору тривалого зберігання та експлуатації, оскільки зменшує контрастний візуальний прояв забруднень, слідів дезактивації, старіння матеріалу та нерівномірної деградації поверхні, які можуть виникати під впливом агресивних середовищ, аерозолів та експлуатаційних факторів на об’єкті ядерної енергетики.

Зазначене має безпосереднє значення для безпеки персоналу та відповідає обов’язку Замовника забезпечувати контроль справності засобів індивідуального захисту на об’єкті підвищеної небезпеки.

Вимога щодо кольору виробу не суперечить положенням ДСТУ EN 136:2003 та Технічному регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 771, оскільки зазначені нормативні документи не обмежують Замовника у встановленні експлуатаційних характеристик, спрямованих на підвищення безпеки та ефективності використання засобів індивідуального захисту в конкретних умовах застосування.

Замовник звертає увагу, що предмет закупівлі призначений для використання на об’єкті підвищеної небезпеки – атомній електростанції, а не в лабораторних, побутових або інших контрольованих умовах.

Умови експлуатації на атомній електростанції передбачають, зокрема:

можливий вплив високих та низьких температур;

різкі температурні коливання;

підвищені вимоги до механічної міцності та експлуатаційної надійності виробів;

ризик ударних, вібраційних та динамічних навантажень;

потенційний контакт з агресивними хімічними середовищами та аерозолями.

З урахуванням зазначеного Замовником встановлено вимогу щодо металевого корпусу фільтруючого елемента як такого, що забезпечує відповідний рівень експлуатаційної надійності в умовах об’єкта підвищеної небезпеки відповідно до нормативно-правових документів та стандартів, зокрема, за рахунок:

стійкості до температурних коливань, як високих, так і низьких, без втрати геометрії та герметичності;

відсутності ризику крихкості, розм’якшення або деформації, характерних для полімерних матеріалів при екстремальних температурах;

підвищеної механічної міцності та стійкості до ударів, падінь і вібрацій;

довговічності при тривалій експлуатації та зберіганні;

кращої стійкості до впливу хімічно агресивних речовин та аерозолів.

Полімерні корпуси, на які посилається Скаржник, мають обмежені температурні діапазони експлуатації та можуть втрачати захисні властивості в умовах, характерних для промислових та енергетичних об’єктів, зокрема, атомних електростанцій, що не відповідає вимогам Замовника щодо прогнозованості та стабільності захисних характеристик ЗІЗОД.

Доводи Скаржника щодо нібито невизначеності вимог до матеріалу корпусу фільтруючого елемента з точки зору іскроутворення є необґрунтованими та не стосуються предмета оскарження. Вимоги щодо виключення матеріалів і сплавів, здатних викликати іскроутворення, встановлені ТД виключно щодо лицьової частини (маски) відповідно до ДСТУ EN 136:2003, який регламентує вимоги саме до протигазових масок.

Зазначені вимоги не поширюються на фільтруючий елемент, який є окремим складовим виробом та регламентується іншими нормативними документами, зокрема, ДСТУ EN 14387:2021, що не містить вимог щодо матеріалу корпусу фільтра з точки зору іскроутворення.

Таким чином, твердження Скаржника про необхідність визначення допустимих або заборонених металів чи сплавів для корпусу фільтра є результатом помилкового ототожнення вимог до різних складових засобу індивідуального захисту органів дихання та ґрунтується на вибірковому і некоректному тлумаченні положень стандартів.

Щодо пакування фільтруючого елемента.

Скаржник зазначає, що вимога щодо виключення поліетилену та полівінілхлориду з пакування фільтруючого елемента: не має нормативного та технічного обґрунтування, не впливає на захисні властивості фільтра, не підлягає об’єктивній перевірці, обмежує конкуренцію та є дискримінаційною.

Замовник з такими доводами не погоджується та зазначає наступне.

Вимога щодо постачання фільтруючого елемента у герметичному непрозорому пакуванні з виключенням поліетилену та полівінілхлориду встановлена Замовником з урахуванням умов довготривалого зберігання та експлуатаційних ризиків.

Фільтруючі елементи призначені для тривалого зберігання у складі аварійних запасів, у тому числі в умовах можливих температурних коливань, підвищеної вологості, впливу світла та агресивних середовищ. За таких умов, пакувальні матеріали типу поліетилену та полівінілхлориду є непридатними, оскільки:

мають обмежену бар’єрну здатність щодо газів та парів;

схильні до механічних пошкоджень, проколів та втрати цілісності при тривалому зберіганні та транспортуванні;

схильні до старіння, деградації та втрати герметичності з часом;

можуть змінювати свої фізико-хімічні властивості під впливом температури, ультрафіолетового випромінювання та тривалого зберігання;

не забезпечують належного захисту сорбційного наповнювача від зовнішніх факторів протягом усього заявленого строку зберігання, що безпосередньо впливає на стабільність захисних властивостей фільтра.

Саме з цих причин Замовником виключено використання поліетилену та полівінілхлориду як пакувальних матеріалів для фільтруючих елементів.

Водночас, Замовник не встановлює обмежень щодо конкретного матеріалу або конструкції пакування, а лише визначає обов’язковий результат – герметичне непрозоре пакування, яке забезпечує збереження та стабільність захисних властивостей фільтра протягом усього строку зберігання. Спосіб досягнення цієї вимоги залишається на розсуд виробника та може бути реалізований у будь-який технічно обґрунтований спосіб.

Твердження Скаржника про відсутність можливості перевірки матеріалу пакування є необґрунтованими, оскільки відповідність вимозі підтверджується сукупністю об’єктивних ознак, зокрема технічною документацією виробника, описом пакування, маркуванням, а також візуальним та документальним контролем під час приймання продукції.

Зазначена вимога відповідає положенням ДСТУ EN 14387:2021 та Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, які встановлюють мінімальні вимоги до продукції та не обмежують право Замовника визначати додаткові експлуатаційні характеристики, зумовлені специфікою застосування та умовами зберігання.

Таким чином, вимога щодо виключення поліетилену та полівінілхлориду з пакування фільтруючого елемента є технічно обґрунтованою, спрямованою на забезпечення надійності та безпеки при зберіганні, не містить ознак дискримінації та не обмежує конкуренцію, оскільки не прив’язує учасників до конкретного пакувального рішення або виробника.

7. Щодо вимоги забезпечення матеріалом протигазової маски захисту від крапель іприту, радіоактивного пилу та біологічних аерозолів Замовник не погоджується з доводами Скаржника та зазначає наступне.

Скаржник помилково зводить оцінку правомірності встановлених вимог виключно до положень стандартів ДСТУ EN 136 та EN 14387, які застосовуються для цілей сертифікації продукції, та при цьому ігнорує вимоги нормативно-правових актів України, що регулюють забезпечення персоналу засобами індивідуального захисту в умовах надзвичайних ситуацій та на об’єктах підвищеної небезпеки.

Предмет закупівлі призначений для застосування на об’єкті ядерної енергетики та формується Замовником з урахуванням, зокрема, вимог:

Кодексу цивільного захисту України (Закон України від 02.10.2012 № 5403VI);

постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2002 № 1200 "Про затвердження Порядку забезпечення населення засобами індивідуального захисту, приладами радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю";

ДСТУ 9296:2024 "Безпека у надзвичайних ситуаціях. Фільтрувальні засоби індивідуального захисту органів дихання населення у надзвичайних ситуаціях.

Класифікація й загальні технічні вимоги";

СОУ МНС 75.2-00013528-002:2010 (як галузевого нормативного документа, що застосовується Замовником для формування експлуатаційних підходів);

ДСТУ EN 529:2006 "Засоби індивідуального захисту органів дихання.

Рекомендації щодо вибору, використання, догляду і обслуговування".

Зазначені нормативні документи передбачають комплексний підхід до захисту користувача, який забезпечується усіма складовими ЗІЗОД, у тому числі матеріалом лицьової частини, а не виключно фільтруючим елементом.

Замовник звертає увагу, що іприт (сірчистий іприт) за своїми фізико-хімічними властивостями є маслянистою рідиною з низькою леткістю, яка у реальних умовах застосування перебуває переважно у крапельному (рідкому) стані, осідає на поверхнях та здатна тривалий час зберігати уражаючу дію.

У зв’язку з цим, у системах цивільного захисту захист від іприту традиційно розглядається не лише як функція фільтруючого елемента, а як сукупна властивість усієї системи ЗІЗОД, включно з матеріалом лицьової частини, вузлами обтюрації, швами, стиками та поверхнями, що можуть контактувати з крапельною отруйною речовиною.

Отже, вимоги щодо стійкості матеріалу протигазової маски до крапельних отруйних речовин, зокрема, іприту, є базовими для засобів цивільного захисту, що застосовуються в умовах хімічної та радіаційної небезпеки, та не є підміною функцій фільтруючого елемента, як помилково стверджує Скаржник. Саме тому, у ТД визначено, що відповідний рівень захисту забезпечується у сукупності матеріалом маски та фільтруючим елементом.

Посилання Скаржника на те, що стандарт ДСТУ EN 136:2003 не нормує час захисної дії матеріалу маски у годинах, не свідчить про неправомірність встановлених вимог, оскільки зазначений стандарт визначає мінімальні вимоги для цілей сертифікації, але не обмежує право Замовника встановлювати експлуатаційні характеристики з урахуванням умов фактичного застосування, вимог цивільного захисту та законодавства України.

Щодо зауважень Скаржника стосовно захисту від радіоактивного пилу та біологічних аерозолів, Замовник зазначає, що зазначені вимоги є очевидними та базовими для засобів індивідуального захисту органів дихання, призначених для застосування на об’єкті ядерної енергетики.

Факт наявності радіоактивного пилу, у разі аварійних або нештатних ситуацій на ядерному об’єкті є загальновідомим та не потребує додаткового доведення, так само як і необхідність забезпечення від нього захисту матеріалом лицьової частини протигазової маски.

Відтак, спроби Скаржника ставити під сумнів доцільність таких вимог свідчать не про їх необґрунтованість, а про формальний підхід до оцінки умов експлуатації предмета закупівлі, що не відповідає реальним ризикам об’єкта підвищеної небезпеки.

Таким чином, вимога щодо забезпечення матеріалом протигазової маски стійкості до крапель іприту, а також захисту від радіоактивного пилу та біологічних аерозолів протягом визначеного часу ґрунтується на положеннях законодавства у сфері цивільного захисту, не суперечить стандартам ДСТУ EN 136:2003, ДСТУ EN 14387:2021 та Технічному регламенту засобів індивідуального захисту, є технічно та функціонально обґрунтованою і не містить ознак дискримінації.

Щодо розподілу на типорозміри.

Скаржник стверджує, що встановлення Замовником вимоги щодо виготовлення лицьової частини протигазової маски у чотирьох типорозмірах та визначення кількісного розподілу таких типорозмірів є необґрунтованим, неоднозначним та дискримінаційним.

Замовник з такими доводами не погоджується та зазначає наступне.

Замовник свідомо не встановлював лінійні геометричні параметри типорозмірів у міліметрах, оскільки стандарт ДСТУ EN 136:2003 не містить уніфікованої розмірної сітки та не нормує конкретні геометричні розміри лицьових частин.

Встановлення Замовником власної "універсальної" розмірної сітки або конкретних міліметрових значень фактично означало б нав’язування учасникам конструктивних рішень конкретного виробника, що дійсно могло б мати ознаки дискримінації.

Саме з цієї причини, Замовник не втручається у внутрішню розмірну систему виробника, залишаючи визначення конкретних геометричних параметрів, форм та нумерації типорозмірів у межах компетенції виробника, за умови обов’язкової відповідності виробу вимогам ДСТУ EN 136:2003 щодо герметичності та прилягання.

Вимога щодо наявності декількох типорозмірів лицьової частини не є довільною, а прямо випливає з чинної нормативно-правової бази України у сфері цивільного захисту та охорони праці.

Зокрема, відповідно до вимог:

ДСТУ 9296:2024 "Безпека у надзвичайних ситуаціях. Фільтрувальні засоби індивідуального захисту органів дихання населення у надзвичайних ситуаціях.

Класифікація й загальні технічні вимоги";

ДСТУ EN 529:2006 "Засоби індивідуального захисту органів дихання.

Рекомендації щодо вибору, використання, догляду і обслуговування";

НПАОП 0.00-1.04-07 "Правила вибору та застосування засобів індивідуального захисту органів дихання";

Кодексу цивільного захисту України (Закон України від 02.10.2012 № 5403VI);

Постанова Кабінету Міністрів України від 19.08.2002 №1200 "Про затвердження Порядку забезпечення населення засобами індивідуального захисту, приладами радіаційної та хімічної розвідки, дозиметричного і хімічного контролю";

Технічного регламенту засобів індивідуального захисту (постанова КМУ від 21.08.2019 № 771);

СОУ МНС 75.2-00013528-002:2010,

підбір засобів індивідуального захисту органів дихання за індивідуальними антропометричними параметрами користувачів є обов’язковою складовою підготовки персоналу, яка здійснюється завчасно, у мирний час, у межах заходів з охорони праці, цивільного захисту та готовності до дій у надзвичайних ситуаціях.

Зазначеними нормативними документами прямо передбачено, що ЗІЗОД:

мають бути підібрані, перевірені та закріплені за користувачами до настання аварійних або надзвичайних подій;

не призначені для випадкової видачі без попереднього індивідуального підбору;

повинні забезпечувати гарантовану герметичність для осіб з різними антропометричними параметрами.

Кількісний розподіл типорозмірів, визначений Замовником, сформований на підставі фактичних антропометричних даних персоналу, для якого здійснюється закупівля, та відповідає реальним умовам експлуатації на об’єкті підвищеної небезпеки.

Такий підхід є логічним, обґрунтованим та не обмежує участь виробників, які пропонують продукцію з декількома типорозмірами у межах власної розмірної системи.

Таким чином, твердження Скаржника про нібито дискримінаційний характер вимоги є необґрунтованим.

Навпаки, реалізація пропозиції Скаржника щодо встановлення Замовником "уніфікованої" розмірної сітки або фіксованих міліметрових параметрів призвела б до штучного звуження конкуренції та порушення принципу недискримінації.

Вимога щодо наявності визначених типорозмірів протигазових масок встановлена Замовником з урахуванням:

реальних умов експлуатації;

вимог чинних нормативно-технічних та правових актів України;

необхідності забезпечення стабільної герметичності для користувачів з різними антропометричними параметрами.

Отже, доводи Скаржника в цій частині є безпідставними, не відповідають чинній нормативній базі та не сприяють добросовісній конкуренції.

9. Щодо вимоги про стійкість матеріалів протигазової маски до атмосферної корозії та виключення використання матеріалів і сплавів, здатних до іскроутворення Скаржник стверджує, що вимога Замовника щодо виключення використання алюмінію, магнію, титану або сплавів, які можуть викликати іскроутворення, є необґрунтованою, внутрішньо суперечливою та такою, що нібито не передбачена стандартами.

Замовник з такими доводами не погоджується та зазначає наступне.

Твердження Скаржника про відсутність нормативного підґрунтя для зазначеної вимоги є помилковим, оскільки обмеження застосування матеріалів і сплавів, здатних до іскроутворення, прямо передбачене стандартом ДСТУ EN 136:2003, який регламентує вимоги до протигазових масок.

Зокрема, відповідно до пункту 7.4 "Матеріали" ДСТУ EN 136:2003:

"В деталях масок класу 2 і 3, які можуть зазнати удару, повинно бути зведено до мінімуму використання алюмінію, магнію, титану або сплавів, що містять таку кількість цих металів, що може при ударі і виникненні іскри бути причиною займання горючих газових сумішей. Випробування проводять у відповідності до 8.3".

Таким чином, стандарт безпосередньо встановлює вимогу щодо мінімізації або виключення використання зазначених металів та сплавів у деталях протигазових масок класів 2 і 3, які можуть зазнавати ударних навантажень, з міркувань іскробезпечності.

Посилання Скаржника на "внутрішню суперечливість" вимог є наслідком помилкового ототожнення вимог до різних складових виробу.

Вимога щодо виключення матеріалів і сплавів, здатних до іскроутворення, стосується лицьової частини (маски) та ґрунтується на положеннях ДСТУ EN 136:2003.

Натомість, вимога щодо металевого корпусу фільтруючого елемента регламентується іншими нормативними документами, зокрема, ДСТУ EN 14387:2021, який не містить вимог щодо іскроутворення матеріалу корпусу фільтра. Отже, зазначені вимоги не є суперечливими, а застосовуються до різних складових ЗІЗОД, що мають різне функціональне призначення та нормативне регулювання.

Твердження Скаржника про "невизначеність" вимог також є безпідставним. ДСТУ EN 136:2003 не передбачає встановлення переліку допустимих концентрацій металів або конкретних марок сплавів, а встановлює функціональну вимогу – недопущення використання матеріалів, які при ударі можуть стати джерелом іскри та займання горючих газових сумішей.

Саме такий підхід – через вимогу функціональної безпеки, а не перелік конкретних матеріалів – є характерним для стандартів серії ДСТУ EN та відповідає їх технічній логіці.

Таким чином, вимога щодо стійкості матеріалів протигазової маски до атмосферної корозії та виключення використання алюмінію, магнію, титану або іскроутворюючих сплавів:

прямо відповідає положенням ДСТУ EN 136:2003;

має чітке нормативне та технічне обґрунтування;

спрямована на забезпечення іскробезпечності та безпеки експлуатації;

не є дискримінаційною та не обмежує конкуренцію.

З огляду на викладене, доводи Скаржника в цій частині є необґрунтованими та не підтверджують порушення Замовником вимог законодавства у сфері публічних закупівель.

Скаржник в додаткових поясненнях зазначає, що Замовник не навів жодної норми законодавства або Технічного регламенту ЗІЗ, яка забороняє застосування EN 14387:2017;

обидві редакції стандарту є гармонізованими та підтверджують відповідність ЗІЗ; Замовник фактично виключив з участі продукцію, сертифіковану за чинним стандартом, що прямо суперечить принципу недискримінації (ст. 5 Закону).

Скаржник додає, що:

жоден стандарт EN або Технічний регламент ЗІЗ не забороняє полікарбонат поліамід та скло;

Замовник не надав жодних досліджень або нормативних заборон, які підтверджують небезпечність цих матеріалів;

доводи мають оціночний та припущений характер.

Вимога порушує принцип об’єктивності та недискримінації.

Щодо вимоги центрального розташування фільтра:

- Замовник фактично обґрунтовує вимогу "зручністю та безпекою".

EN 136 не встановлює вимог до розташування фільтра;

Замовник не довів, що інші допустимі стандартом конструкції є небезпечними;

фактично йдеться про конструктивне втручання у дизайн виробу, що не пов’язане з функціональними показниками.

Щодо вимоги чорного кольору корпусу.

Замовник обґрунтовує вимогу зокрема "умовами зберігання". Чорний колір виявляється зберігається краще.

Заперечення:

колір виробу не є показником безпеки чи ефективності;

стандарти EN не містять подібних вимог;

Замовник не довів, що інші кольори не забезпечують необхідних властивостей.

Вимога є функціонально нерелевантною.

Щодо заборони полімерних матеріалів корпусу фільтру.

Замовник посилається на "старіння матеріалів", та найцікавіше на те, що полімерні корпуси, мають обмежені температурні діапазони експлуатації. Можливо, але при всій повазі до даного ствердження, дуже "обмежені температурні діапазони" має зокрема людська голова, якій по суті все одно що фільтр металевий та витримує умовно якусь температуру, яку жива людина витримати не може фізично, це ж саме об’єктивно стосується і фільтрів з ударостійкого пластику до прикладу або іншого матеріалу, що доволі очевидно.

Також залишається питання "іскроутворення" металу, яке Замовник підтвердив сам, що, зокрема, ДСТУ EN 14387:2021 не містить вимог щодо матеріалу корпусу фільтра з точки зору іскроутворення.

Це дуже влучне заперечення, оскільки використання алюмінію, магнію, титану або сплавів, ніяк не заборонено стандартом ДСТУ EN 136 / EN 136, який регламентує вимоги до повнолицьових масок.

Заперечення:

Технічний регламент ЗІЗ регулює результат, а не матеріал;

Замовник не встановив жодних критеріїв або методів перевірки цієї вимоги;

вимога має декларативний характер.

Це створює правову невизначеність для учасників.

Щодо вимог до пакування.

Замовник забороняє певні матеріали пакування. Пояснення Замовника не спростовують доводів Скаржника та ґрунтуються переважно на оціночних припущеннях, а не на обов’язкових нормах технічного регулювання.

Заперечення:

пакування не є предметом сертифікації ЗІЗ;

відсутні критерії контролю;

вимога не впливає на захисні властивості виробу.

Має місце надмірне регулювання та штучне обмеження учасників.

Щодо вимоги 24 годин захисту .

Замовник не навів навіть механізму підтвердження цієї вимоги.

Заперечення:

EN 14387 не передбачає такого показника;

відсутні методики випробувань і контролю;

учасник об’єктивно не може підтвердити відповідність.

Щодо розподілу на типорозміри.

Замовник у своїх поясненнях не спростував ключовий довід Скаржника, а лише підтвердив, що вимога щодо чотирьох типорозмірів та їх кількісного розподілу встановлена виключно на підставі внутрішніх підходів Замовника, а не обов’язкових вимог стандартів або Технічного регламенту.

Щодо вимоги неіскроутворення.

Замовник не визначив:

умови;

метод перевірки;

критерії відповідності.

Замовник знов забуває про виключно "металевий" фільтр наведений вище. Який виявляється не заборонений, отже використання алюмінію, магнію, титану або сплавів, виявляється не заборонено стандартом ДСТУ EN 14387:2021, так само як і ДСТУ EN 136 / EN 136, який регламентує вимоги до повнолицьових масок.

Скаржник зазначає, що окремо викликає питання ігнорування вимоги надати інформацію щодо відповідності усім в сукупності вимогам Документації продукції щонайменше двох виробників у вигляді порівняльної таблиці (з посиланням на відповідні пункти підтверджуючих документів) з наданням підтверджуючих документів.

У ході розгляду зазначеного питання встановлено наступне.

Додаток 2 Документації містить технічну специфікацію.

Найменування товару:

1. Маска панорамна з фільтруючим елементом (розмір 1) 2. Маска панорамна з фільтруючим елементом (розмір 2) 3. Маска панорамна з фільтруючим елементом (розмір 3).

ДСТУ:

Для маски (протигаза): ДСТУ EN 136 Для фільтруючого елемента (фільтра): ДСТУ EN 14387.

Технічні вимоги/опис предмета закупівлі:

Характеристики маски панорамної (протигаза) ___________ (Вказати повну назву):

Лицева частина для більш точного прилягання її до обличчя виготовляється 4-х типорозмірів (де, 1– найбільший, 4 – найменший). До закупівлі/постачання необхідний типорозмір "1" – 110 комплектів, "2" – 440 комплектів, "3" – 74 комплекти. Матеріал протигазової маски повинен забезпечувати захист від небезпечних хімічних речовин, крапельних (в т. ч. іприту, час захисної дії матеріалу маски від крапель іприту повинен бути не менше 24 годин) отруйних речовин, радіоактивного пилу, та біологічних аерозолів не менше 24 годин;

Матеріали, які використовуються для виготовлення протигазових масок, повинні бути стійкими до атмосферної корозії, повинно бути виключене використання алюмінію, магнію, титану або сплавів, що містять таку кількість цих металів, яка може під час удару й виникнення іскри бути причиною займання горючих газових сумішей;

Маска обладнана одним панорамним візиром виготовленим без використання полікарбонату, поліаміду та скла;

Фільтруючий елемент розташовується по центру маски;

Наголовний гарнітур забезпечує легке надягання та зняття маски, за типорозмірами, повинен бути регульованим і забезпечувати міцне й зручне утримання положення маски;

Панорамний візир не повинен спотворювати бачення, має бути надійно й герметично приєднаним до маски;

Площа поля зору маски у відношенні до звичайної площі:

- ефективна – 70 %, - перекривна – 80 %.

Лицева частина містить переговорну мембрану. Розбірливість мови при використанні переговорного пристрою на відстані 2 м не менш ніж 80 %;

Маска має низький опір диханню та оснащена не менш ніж двома клапанами видиху з приєднаним фільтруючим елементом.

Маса маски – не перебільшує 0,5 кг.

Колір виробу – чорний.

Маска відповідає суттєвим вимогам щодо безпеки та охорони здоров’я третьої категорії ризику засобів захисту "Технічного регламенту засобів індивідуального захисту", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 771 від 21.08.2019 р. (Додаток II), ДСТУ EN 136:2003/Поправка № 1:2015 (EN136:1998/АС:2003, IDT) CL2.

Гарантований термін зберігання не менше 10 років з дати виготовлення.

Характеристики фільтруючого елемента ___________ (Вказати повну назву):

Фільтруючий елемент призначений для захисту органів дихання від впливу бойових отруйних та небезпечних хімічних речовин, радіоактивного пилу та біологічних аерозолів за рахунок фільтрації забрудненого повітря у фільтруючо-поглинаючій системі протигазу.

Мінімальний час захисної дії від отруйних речовин, які визначені виробником, складає:

Речовина Допустима концентрація речовини в повітрі Час захисної дії, хв.

Проскокова концентрація Іприт 50 мг/м3 > 180 2 мкг/м3 Зарин 500 мг/м > 180 0,4 мкг/м3 Фосфін 1000 мл/м3 > 120 0,2 мг/м3 Хлорціан 5000 мл/м > 65 5 мг/м3 Хлорпікрін 5000 мл/м3 > 40 36 г/м3 Ціаністий водень 5000 мл/м3 > 45 10 мл/ м3 Захисні властивості фільтруючого елемента за зазначеними речовинами повинні бути підтверджені (внесені в діючий Сертифікат про експертизу зразка) органом сертифікації з оцінки відповідності Технічному регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 771 від 21.08.2019 р.

акредитованим на відповідність вимогам ДСТУ EN 14387:2021 (EN 14387:2021, IDT).

За параметрами фільтруючий елемент відповідає типу і класу не менше:

A2B2E1K1P3D R.

Нарізь Rd 40×1/7" за EN 148-1.

Максимальна маса фільтруючого елемента не повинна перевищувати 0,35 кг.

Фільтруючий елемент має циліндричну форму, постачається у герметичному непрозорому пакуванні, яке виключає поліетилен та полівінілхлорид в комплекті з пробкою, яка закриває вхідний отвір та гвинтовою кришкою з резиновою прокладкою, які герметизують його при зберіганні. Інформація щодо захисних властивостей повинна відображатись безпосередньо на корпусі фільтруючого елемента і на пакуванні.

Корпус фільтруючого елемента - металевий.

Фільтруючий елемент відповідає суттєвим вимогам щодо безпеки та охорони здоров’я третьої категорії ризику засобів захисту "Технічного регламенту засобів індивідуального захисту", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 771 від 21.08.2019 р. (Додаток II), ДСТУ EN 14387:2021 (EN 14387:2021, IDT).

Гарантований термін зберігання не менше 10 років з дати виготовлення.

Сумка для носіння повного комплекту протигаза:

Сумка призначена для носіння, захисту та зберігання протигаза. Виготовлена із зносостійкого матеріалу. Обладнана плечовим ременем з притяжками для фіксації і регулювання довжини, оснащена ременем для фіксації на корпусі, з зовнішньою кишенею, яка обладнана еластичною прозорою плівкою під бирку розміром 3х5 см. Сумка вміщує в собі повний комплект протигаза.

В комплект входить: Маска – 1 шт., Фільтр – 1 шт., Сумка – 1 шт.

ДСТУ EN 136:2003 Засоби індивідуального захисту органів дихання. Маски.

Вимоги, випробовування, марковання (ΕΝ 136:1998, IDT), який прийнято наказом від 05.07.2003 № 119, визначає мінімальні вимоги до масок, призначених для використання в складі ЗІЗОД.

ДСТУ EN 14387:2017 Засоби індивідуального захисту органів дихання. Фільтри протигазові та фільтри скомбіновані. Вимоги, випробування, маркування (EN 14387:2004 + A1:2008, IDT), прийнято наказом від 28.12.2017 № 490 "Про прийняття національних нормативних документів, гармонізованих з європейськими нормативними документами, та скасування національних нормативних документів".

ДСТУ EN 14387:2021 (EN 14387:2021, IDT) Засоби індивідуального захисту органів дихання. Фільтри протигазові і фільтри скомбіновані. Вимоги, випробовування, маркування, який прийнято наказом від 15.12.2021 № 508 "Про прийняття та скасування національних стандартів", поширюється на фільтри протигазові та фільтри скомбіновані, призначені для використання як змінні частини у складі самовсмоктувальних засобів індивідуального захисту органів дихання, крім засобів, що їх використовують під час евакуації.

Технічний регламент засобів індивідуального захисту, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 № 771, встановлює вимоги щодо розроблення та виробництва засобів індивідуального захисту (далі ЗІЗ), які будуть надані на ринку, щоб забезпечити охорону здоров'я і безпеку користувачів, та встановлення правил вільного обігу ЗІЗ на ринку України.

Слід зазначити, що Замовником в додатку 2 Документації встановлено вимоги (зокрема, щодо кольору, місця розташування та матеріалу корпусу фільтруючих елементів пакування герметичних елементів, типорозмірів тощо), які не передбачені, зокрема, вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Разом з тим, Замовником не надано документів на підтвердження наявності щонайменше двох виробників, у тому числі, щодо вищезазначених характеристик, продукція яких відповідає всім у сукупності умовам Документації.

Замовник не обґрунтував необхідність встановлення у Документації наведеної вище вимоги Документації у вказаній редакції, а також не спростував інформацію, наведену Скаржником у Скарзі.

За таких умов, взяти участь у процедурі закупівлі зможуть лише ті учасники, які запропонують продукцію конкретного виробника, що є дискримінаційним по відношенню до інших суб’єктів господарювання, у тому числі, Скаржника.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону закупівлі здійснюються за такими принципами, зокрема, недискримінація учасників та рівне ставлення до них.

Згідно з частиною четвертою статті 5 Закону замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників.

Відповідно до абзацу першого пункту 28 Особливостей тендерна документація формується замовником відповідно до вимог статті 22 Закону з урахуванням цих особливостей.

Частиною четвертою статті 22 Закону передбачено, що тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників, а також вимог щодо документального підтвердження інформації про відповідність вимогам тендерної документації, якщо така інформація є публічною, що оприлюднена у формі відкритих даних згідно із Законом України "Про доступ до публічної інформації" та/або міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним.

Дії Замовника в частині встановлення у Документації наведених вище вимог порушують вимоги статті 5 та частини четвертої статті 22 Закону, якими передбачена недискримінація учасників, а також права та законні інтереси Скаржника, пов'язані з його участю у Процедурі закупівлі, та принципи недискримінація учасників та рівне ставлення до них, передбачені статтею 5 Закону.

Враховуючи вище викладене, Замовник повинен усунути наведені вище невідповідності шляхом внесення відповідних змін до Документації в цій частині.

2. Скаржник зазначає, що відповідно до п.п 2.1 додатку 2 Замовник вимагає надати у складі пропозиції сертифікат експертизи зразка, виданий акредитованим органом сертифікації з оцінки відповідності Технічному регламенту засобів індивідуального захисту затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 771 від 21.08.2019, на маску і фільтруючий елемент. Оцінка відповідності проведена за модулем "В" в комбінації з модулем "D".

Скаржник не погоджується з відповідним рішенням, та вважає його незаконним, виходячи з наступного.

Вимога Замовника щодо надання сертифіката експертизи зразка, виданого виключно за поєднанням модуля В та виключно в "комбінації" з модулем "D", є дискримінаційною та такою, що суперечить чинному законодавству України, з огляду на наступне:

- Пряме порушення права вибору виробника згідно з Технічним регламентом відповідно до п. 48 Технічного регламенту засобів індивідуального захисту (затвердженого Постановою КМУ від 21.08.2019 № 771), для ЗІЗ III категорії (до яких належать панорамні маски та фільтри) процедура оцінки відповідності здійснюється за одним із таких шляхів (на вибір виробника):

1) Відповідність типу на основі внутрішнього контролю виробництва разом з перевірками продукції під наглядом через випадкові інтервали (модуль С2);

2) Відповідність типу на основі забезпечення якості виробничого процесу (модуль D).

Тобто, законодавець чітко встановив, що модулі С2 та D є абсолютно рівноцінними та взаємозамінними інструментами підтвердження відповідності. Ключова відмінність між модулями полягає не в рівні якості чи безпеки самого виробу, а виключно у методології здійснення нагляду органом із сертифікації після проходження випробувань за модулем B:

- Модуль D — це аудит системи менеджменту (контроль "паперів та процесів").

Орган перевіряє, чи стабільно працює лінія виробництва та система управління якістю на підприємстві.

- Модуль C2 — це контроль "реального виробу". Орган сертифікації проводить фізичний відбір зразків продукції та проводить їх повторні лабораторні випробування через певні проміжки часу.

Таким чином, маска, що пройшла контроль за модулем С2, піддається навіть більш жорсткому фізичному тестуванню, ніж та, що пройшла перевірку за модулем D. Обидва шляхи гарантують повну відповідність товару технічним вимогам.

Встановлюючи вимогу лише щодо "комбінації" з модуля D, Замовник фактично втручається в господарську діяльність виробників, нав'язуючи їм конкретну внутрішню модель управління якістю, яка не є обов'язковою за законом. Дискримінує учасників, які пропонують продукцію провідних світових та вітчизняних виробників, що обрали процедуру контролю продукції (модуль С2). Порушує ст. 5 оскільки створює переваги для вузького кола виробників, що обмежує ефективну конкуренцію та призводить до нераціонального витрачання бюджетних коштів.

Виходячи з наведеного, вимога надати сертифікат виключно за модулями В у комбінації з модулем D не обґрунтована жодними технічними чи безпековими потребами.

Окрім обмеження переліку модулів, Замовник використовує формулювання "в комбінації з модулем", що створює додаткові корупційні ризики та умови для дискримінації учасників через наступне:

1. Неоднозначність трактування терміну Словосполучення "в комбінації" не є сталим юридичним терміном у розумінні Технічного регламенту №771. Замовник не надає роз’яснення: чи має це бути один фізичний документ, чи це можуть бути два окремі сертифікати (наприклад, Сертифікат експертизи типу за модулем B та Сертифікат відповідності за модулем D або C2).

2. Відповідність законодавству щодо документообігу Процедура оцінки відповідності за Технічним регламентом складається з декількох етапів, кожен з яких може завершуватися видачею окремого документа:

За результатами перевірки типу видається Сертифікат експертизи типу (модуль В).

За результатами нагляду за виробництвом (D) або продукцією (С2) видається окремий Сертифікат відповідності (або схвалення системи якості).

Законодавство не забороняє мати ці документи окремо, видані навіть різними акредитованими органами (якщо це передбачено процедурою). Вимога Замовника може бути використана для безпідставного відхилення Учасника, який надасть два окремі чинні сертифікати, що в сукупності ("комбінації") повністю підтверджують проходження процедури оцінки відповідності.

Наведене створює штучний бар'єр для Учасників, оскільки вимога надати саме "сертифікат… в комбінації" (в однині), який би вже містив у собі опис обох модулів, є штучною перешкодою, оскільки для цілей закупівлі визначальним є факт проходження відповідних процедур та наявність чинних документів, що це підтверджують, а не кількість бланків, на яких ця інформація надрукована, чи "комбінацій".

Скаржник просить зобов’язати Замовника усунути неоднозначне формулювання та викласти вимогу в редакції, що дозволяє надання як одного, так і декількох документів, що підтверджують відповідність, а саме:

"Надати сертифікат експертизи зразка, виданий акредитованим органом сертифікації з оцінки відповідності Технічному регламенту засобів індивідуального захисту затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 771 від 21.08.2019, на маску і фільтруючий елемент. Оцінка відповідності повинна бути проведена за модулем В та одним із модулів (D або С2) на вибір виробника" (згідно з вимогами Технічного регламенту, затвердженого ПКМУ №771 від 21.08.2019".

Скаржник на розгляд Комісії надав, зокрема, Постанову Кабінету міністрів України від 21 серпня 2019 № 771 "Про затвердження Технічного регламенту засобів індивідуального захисту".

Замовник зазначає, що Скаржник формально посилається на положення Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 771, без урахування логіки та послідовності процедур оцінки відповідності, передбачених для засобів індивідуального захисту III категорії.

Після проведення експертизи типу (модуль B) Технічним регламентом передбачено подальші процедури підтвердження відповідності та нагляду, зокрема:

модуль C – відповідність типу на основі внутрішнього контролю виробництва, за яким виробник під власну відповідальність гарантує відповідність серійної продукції типовому зразку, визначеному у сертифікаті експертизи типу;

модуль C2 – відповідність типу на основі внутрішнього контролю виробництва з перевірками продукції під наглядом через випадкові інтервали;

модуль D – відповідність типу на основі забезпечення якості виробничого процесу.

При цьому Скаржник, обґрунтовуючи свою позицію, не надає жодної оцінки застосуванню модуля C як складової процедури оцінки відповідності, прямо передбаченої Технічним регламентом, що свідчить про вибіркове тлумачення його положень.

Відповідно до регламенту процедури за модулями C та C2 передбачають контроль шляхом вибіркового відбору та випробування окремих зразків готової продукції. Такий підхід не забезпечує підтвердження стабільності виробничого процесу та однорідності характеристик усіх партій продукції, які виготовляються та постачаються протягом строку виконання договору про закупівлю.

З огляду на специфіку державних закупівель, у межах яких продукція виготовляється після укладення договору, постачання здійснюється партіями, а Замовник не має можливості здійснювати суцільний контроль кожної одиниці продукції, процедури C та C2 не забезпечують належного рівня правової визначеності, прогнозованості результату та керованості ризиків.

Натомість, модуль D передбачає нагляд за системою управління якістю та виробничим процесом у цілому, що забезпечує стабільність характеристик серійно виготовленої продукції, відтворюваність параметрів кожної партії та контроль не окремих зразків, а всього виробничого процесу протягом строку дії договору. Саме застосування модуля D дозволяє Замовнику отримати обґрунтовані гарантії того, що вся продукція, виготовлена після укладення договору, відповідатиме сертифікованому типовому зразку.

Вимога Замовника щодо підтвердження відповідності за модулем B у комбінації з модулем D не обмежує коло потенційних учасників та не втручається у господарську діяльність виробників, а встановлює мінімально необхідний та об’єктивно обґрунтований рівень підтвердження стабільності виробництва з урахуванням категорії ризику продукції, умов експлуатації, відповідальності Замовника за безпеку персоналу та необхідності отримання прогнозованого і керованого результату закупівлі.

Доводи Скаржника щодо "неоднозначності" формулювання "у комбінації з модулем D" є безпідставними, оскільки зазначене формулювання означає необхідність підтвердження проходження експертизи типу (модуль B) та застосування процедури забезпечення якості виробничого процесу (модуль D), незалежно від кількості або форми документів, якими це підтверджується. Замовник оцінює факт проходження відповідних процедур, а не формальні особливості документообігу.

Таким чином, вимога Замовника щодо підтвердження відповідності за модулем B у комбінації з модулем D відповідає положенням Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, є логічною та обґрунтованою з урахуванням стадії виготовлення продукції та способу її постачання, відповідає усталеній практиці здійснення державних закупівель та не порушує принципів недискримінації учасників і добросовісної конкуренції.

Позиція Скаржника фактично зводиться до вимоги допустити застосування процедур оцінки відповідності, які за умов та на стадії здійснення закупівлі не забезпечують належного рівня правової визначеності, прогнозованості результату та контролю стабільності характеристик продукції, що суперечить принципам ефективного та відповідального використання бюджетних коштів.

У зв’язку з викладеним, доводи Скаржника в цій частині є безпідставними, ґрунтуються на формальному, вибірковому та фрагментарному тлумаченні положень Технічного регламенту від 21.08.2019 № 771, без урахування їх системного змісту, послідовності процедур оцінки відповідності та специфіки державних закупівель, і не спростовують правомірності встановлених Замовником вимог.

Крім вищевикладеного, Замовник звертає увагу на те, що Документація сформована з дотриманням вимог Закону, зокрема принципів недискримінації учасників, добросовісної конкуренції, пропорційності та правової визначеності.

У Документації Замовником прямо передбачено, що у разі посилання на стандарти, технічні регламенти, технічні умови, характеристики, умовні позначення або термінологію після кожного такого посилання слід вважати наявним вираз "або еквівалент", що повністю відповідає вимогам частини третьої статті 22 Закону.

Зазначене означає, що технічна специфікація не прив’язує предмет закупівлі до конкретної торговельної марки, виробника, країни походження чи унікального технологічного процесу, а допускає застосування еквівалентних технічних рішень за умови досягнення визначеного Замовником рівня функціональних, експлуатаційних та безпекових характеристик.

Встановлені Замовником технічні вимоги зумовлені специфікою предмета закупівлі та реальними і передбачуваними умовами його застосування на об’єкті підвищеної небезпеки, визначають мінімально необхідний рівень безпеки та надійності, який має бути забезпечений незалежно від конкретного конструктивного виконання виробу. Сам по собі факт встановлення вимог до рівня захисту, матеріалів або експлуатаційних властивостей не є обмеженням конкуренції, якщо такі вимоги є однаковими для всіх учасників, пов’язані з предметом закупівлі та спрямовані на досягнення її мети – забезпечення безпеки персоналу та гарантованої придатності виробів до реальної експлуатації.

Замовник додає, що разом з тим, Скаржником не наведено належних та допустимих доказів того, яким саме чином оскаржувані вимоги Документації унеможливлюють його участь у процедурі закупівлі, яку саме продукцію він не може запропонувати виключно внаслідок встановлення таких вимог, а також у чому конкретно полягає порушення його прав чи законних інтересів, пов’язаних з участю у закупівлі.

Скаржник в додаткових поясненнях зазначає, що Замовник фактично у своїх поясненнях підмінив предмет спору: Скаржник не заперечує можливість застосування модуля D, а вказує на неправомірність обмеження Замовником права виробника на вибір альтернативних процедур оцінки відповідності, прямо передбачених Технічним регламентом засобів індивідуального захисту.

"Доцільності" та "обов’язковість" відповідно до аргументації Замовника ґрунтується на твердженнях про: "вищий рівень керованості ризиків"; "стабільність виробництва";

"прогнозованість результату". Це звісно дуже чудово, але разом з тим, Технічний регламент вже визначив допустимий та достатній рівень надійності для кожної з передбачених процедур оцінки відповідності, які обираються виробником самостійно.

Заперечення Скаржника:

обидва модулі передбачені Технічним регламентом ЗІЗ;

Замовник не має повноважень обмежувати вибір модуля оцінки відповідності;

ризики Замовника не є правовою підставою для обмеження ринку.

Вимога є втручанням у процедуру оцінки відповідності.

У ході розгляду зазначеного питання встановлено наступне.

Додаток 2 Документації містить технічну специфікацію.

Найменування товару:

1. Маска панорамна з фільтруючим елементом (розмір 1) 2. Маска панорамна з фільтруючим елементом (розмір 2) 3. Маска панорамна з фільтруючим елементом (розмір 3).

Вимоги замовника:

2.

Обов’язкова наявність у складі тендерної пропозиції Учасника та при поставці продукції Замовнику (оригінали або копії завірені постачальником) наступних документів:

2.1.

Сертифікат експертизи зразка, виданий акредитованим органом сертифікації з оцінки відповідності Технічному регламенту засобів індивідуального захисту затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 771 від 21.08.2019 р., на маску і фільтруючий елемент. Оцінка відповідності проведена за модулем "В" в комбінації з модулем "D".

Відповідно до Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 № 771, зазначено, зокрема:

Глава І. Загальні положення 1. Цей Технічний регламент встановлює вимоги щодо розроблення та виробництва засобів індивідуального захисту (далі ЗІЗ), які будуть надані на ринку, щоб забезпечити охорону здоров'я і безпеку користувачів, та встановлення правил вільного обігу ЗІЗ на ринку України.

… Процедура оцінки відповідності 48. Процедури оцінки відповідності, якими потрібно керуватися щодо кожної категорії ризиків, наведені в додатках IV - VIII до цього Технічного регламенту:

Категорія І: внутрішній контроль виробництва (модуль А);

Категорія ІІ: експертиза типового зразка (модуль В), після якої проводять експертизу на відповідність типовому зразку на основі внутрішнього контролю виробництва (модуль С);

Категорія ІІІ: експертиза типового зразка (модуль В), та як одна з таких процедур:

експертиза на відповідність типовому зразку на основі внутрішнього контролю виробництва з перевіркою продукції під наглядом через певні інтервали часу (модуль С2);

експертиза на відповідність типовому зразку на основі забезпечення якості процесу виробництва (модуль D).

Як виняток, щодо ЗІЗ, які виробляються як єдина одиниця щоб підходити окремим користувачам і за класифікацією належать до категорії ІІІ, може застосовуватися процедура, визначена абзацом 4 пункту 48 та модулем В та С щодо експертизи типового зразка.

Скаржником не надано сертифікат експертизи зразка на підтвердження проведення оцінки відповідності за іншими модулями, ніж передбачено вимогами Документації.

За таких умов, надані Скаржником документи не підтверджують порушення прав та законних інтересів Скаржника, пов’язаних з участю у Процедурі закупівлі, у зв'язку з чим Скаржник не обґрунтував необхідність внесення змін до Документації в цій частині.

Враховуючи наведене, відсутні підстави для задоволення Скарги в цій частині.

Разом з тим, враховуючи інформацію, викладену в мотивувальній частині цього рішення, Комісією встановлено, що під час проведення Процедури закупівлі Замовник допустив порушення, які на момент прийняття Комісією цього рішення можна виправити шляхом зобов'язання Замовника внести відповідні зміни до Документації.

Відповідно до пункту 55 Особливостей оскарження відкритих торгів відбувається відповідно до статті 18 Закону з урахуванням цих особливостей.

Відповідно до частини вісімнадцятої статті 18 Закону за результатами розгляду скарги орган оскарження має право прийняти рішення:

1) про встановлення або відсутність порушень процедури закупівлі (у тому числі порушення порядку оприлюднення або неоприлюднення інформації про процедури закупівлі, передбаченої цим Законом);

2) про заходи, що повинні вживатися для їх усунення, зокрема зобов’язати замовника повністю або частково скасувати свої рішення, надати необхідні документи, роз’яснення, усунути будь-які дискримінаційні умови (у тому числі ті, що зазначені в технічній специфікації, яка є складовою частиною Документації), привести тендерну документацію у відповідність із вимогами законодавства або за неможливості виправити допущені порушення відмінити процедуру закупівлі.

Враховуючи викладене, права та законні інтереси Скаржника можуть бути захищені шляхом зобов'язання Замовника внести зміни до Документації з метою усунення порушень, які викладені у мотивувальній частині рішення.

Орган оскарження розглядає скаргу та приймає рішення на її підставі в межах одержаної за скаргою інформації та інформації, розміщеної в електронній системі закупівель, виходячи з положень частини шістнадцятої статті 18 Закону.

Наведені вище обставини свідчать про наявність підстав для задоволення Скарги частково.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 18 Закону України "Про публічні закупівлі" та Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", Комісія Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель

ПОСТАНОВИЛА:

Зобов'язати акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (код ЄДРПОУ: 05425046) внести зміни до тендерної документації за процедурою закупівлі - "Протигази", оголошення про проведення якої оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу за № UA-2025-12-16-013648-a, з метою усунення порушень, зазначених у мотивувальній частині цього рішення.

Рішення може бути оскаржене до суду у встановлений Законом строк.

Голова Комісії Ганна ГОРНОСТАЛЬ Члени Комісії Наталя ЛЕНЬ Діана ГОСТЄВА

Скарга

Скарга