Рішення АМКУ · 2025

ДК 021:2015 – 33140000-3 Медичні матеріали (Керований абляційний катетер однонаправлений; Керований абляційний катетер двонаправлений; Керований абляційний катетер зрошуваний...

Рішення органу оскарження № 16996-р/пк-пз від 13.11.2025 за скаргою UA-2025-10-21-010336-a.a2

Скаргу задоволено Замовник ще не повідомив про виконання рішення
Замовник
ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "МЕДИЧНІ ЗАКУПІВЛІ УКРАЇНИ" · ЄДРПОУ 42574629 · м. Київ
Скаржник
ТОВ "ІНТЕГРА МЕДІКАЛ" · 39860150
Предмет
ДК 021:2015 – 33140000-3 Медичні матеріали (Керований абляційний катетер однонаправлений; Керований абляційний катетер двонаправлений; Керований абляційний катетер зрошуваний однонаправлений; Керований абляційний катетер однонаправлений з довжиною електрода 8 мм)
Закупівля
UA-2025-10-21-010336-a · Відкриті торги з особливостями · Товари
Очікувана вартість
40 863 916,14 грн
Код ДК 021
33141200-2 Катетери
Скарга на
Умови закупівлі
Що оскаржували
Технічна специфікація предмета закупівліІнші умови тендерної документаціїУмови проєкту договору
Чого просив скаржник
Змінити тендерну документацію
Що зобов'язав АМКУ
Змінити тендерну документацію
Теми скарги
Забезпечення пропозиції чи договоруТехнічні вимоги та «еквівалент»Дискримінаційні вимогиСанкції, походження з рф чи рбМова пропозиції й перекладЦіна, розрахунок ціни, ПДВ
Дати
скаргу подано 25.10.2025 · прийнято до розгляду 28.10.2025 · розгляд 13.11.2025 · рішення 13.11.2025 (19 дн. від подання)
Плата за скаргу
85 000,00 грн
Документи органу оскарження
Рішення від 28.10.2025 № 16170.pdf (28.10.2025)
інформація про перенесення розгляду скарги та запит Замовнику від 06.11.2025... (06.11.2025)
Інформація про резолютивну частину рішення від 13.11.2025 № 16996.pdf (14.11.2025)
Рішення від 13.11.2025 № 16996.pdf (17.11.2025)

Текст рішення

РІШЕННЯ

№ 16996-р/пк-пз від 13.11.2025 Комісія Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель (надалі – Комісія), розглянувши скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕГРА МЕДІКАЛ" (код ЄДРПОУ:

39860150) від 25 жовтня 2025 № UA-2025-10-21-010336-a.a2 (надалі – Скарга) щодо порушення Замовником порядку проведення Процедури закупівлі,

ВСТАНОВИЛА:

Надалі за текстом вказаного рішення терміни та визначення:

- Закон України "Про публічні закупівлі" – Закон;

- Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" – Особливості;

- тендерна документація – Документація.

Скаржник повідомляє про порушення Замовником порядку проведення Процедури закупівлі та просить, зокрема, зобов'язати Замовника внести зміни до Документації.

Рішенням Комісії від 28.10.2025 № 16170-р/пк-пз Скарга була прийнята до розгляду.

Замовник шляхом завантаження на веб-порталі Уповноваженого органу листа надав пояснення по суті Скарги.

Скаржник 04.11.2025 розмістив заперечення до пояснень Замовника.

на веб-порталі Уповноваженого органу Розглянувши Скаргу та інформацію, одержану за Скаргою, та інформацію, розміщену в електронній системі закупівель, встановлено наступне.

1. Скаржник зазначає, що додаток 1 МВ до тендерної документації містить наступні вимоги: "Безпечність та ефективність клінічного використання керованого абляційного катетера повинна бути доведена у не менше двох завершених рандомізованих клінічних дослідженнях, АБО підтвердження безпеки та ефективності може бути надано у даних про безпеку та ефективність (SSED, SSCP), або інших документах затверджених уповноваженим органами США (FDA), або ЄС, що містять дані щодо безпеки та ефективності запропонованого керованого абляційного катетера".

На думку Скаржника, зазначені у тендерній документації вимоги сформульовано в спосіб, що не кореспондує ані положенням права Європейського Союзу у сфері медичних виробів, ані приписам національного законодавства України щодо введення в обіг та допуску до застосування таких виробів. За своїм змістом вони виходять за межі регуляторної моделі, закріпленої Технічним регламентом щодо медичних виробів (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 року №753, далі - Технічний регламент), та суперечать принципам здійснення закупівель, визначеним статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі", а також обмеженням, установленим частиною четвертою статті 22 цього Закону (заборона дискримінаційних та надмірних вимог і вимагання документів, не передбачених законодавством).

Зокрема, Замовник вимагає що безпечність та ефективність використання керованого абляційного катетера повинна бути доведена у не менше двох завершених рандомізованих дослідженнях.

Предметом закупівлі є медичні матеріали, зокрема керований абляційний катетер, що є хірургічно інвазивним виробом тимчасового використання, призначеним для застосування у прямому контакті з серцем та/або центральною кровоносною системою під час ендокардіальних втручань. Відповідно до Правила 6 Додатка VIII до Регламенту (ЄС) 2017/745 про медичні вироби такі вироби відносяться до класу III, що є найвищим рівнем медико-біологічного ризику серед неімплантованих пристроїв.

В Україні правове регулювання введення в обіг, експлуатацію та клінічне оцінювання медичних виробів класу III здійснюється відповідно до Технічного регламенту. Цей нормативний акт розроблений з урахуванням положень Директиви Ради 93/42/ЄЕС (MDD) та є перехідним інструментом гармонізації українського законодавства до вимог Регламенту (ЄС) 2017/745 (MDR). У межах імплементації положень Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом держава взяла на себе зобов’язання забезпечити поступове приведення національного технічного регулювання у відповідність до європейських стандартів, що стосуються безпечності, ефективності та процедур оцінки відповідності медичних виробів.

Дія Технічного регламенту поширюється на всі категорії медичних виробів та допоміжних компонентів до них, незалежно від їх походження, функціонального призначення чи конструктивного типу. Цей нормативно-правовий акт імплементує основні положення Директиви Ради 93/42/ЄЕС та є ключовим інструментом національного регулювання обігу медичних виробів, спрямованим на забезпечення їх безпечності, ефективності та відповідності міжнародним стандартам якості.

Абляційні катетери, як і будь-які інші медичні вироби інвазивного або імплантованого типу, належать до об’єктів дії Технічного регламенту. Метою цього регламенту є гарантування того, що будь-який виріб, який вводиться в обіг або застосовується на території України, не становить ризику для життя та здоров’я пацієнтів і користувачів, функціонує відповідно до заявленого призначення, а також відповідає встановленим вимогам щодо безпечності, технічної сумісності та клінічної ефективності.

Відповідно до пункту 9 Технічного регламенту, введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів допускається лише за умови їхньої повної відповідності встановленим вимогам. Тобто будь-який медичний виріб, у тому числі керований абляційний катетер, не може бути легально реалізований, постачений або застосований у медичній практиці, якщо він не пройшов належних процедур оцінки відповідності, передбачених для його класу ризику.

Зобов’язання щодо забезпечення відповідності покладаються безпосередньо на виробника або його уповноваженого представника, який повинен підтвердити, що виріб:

– виготовлений відповідно до затвердженої технічної документації;

– пройшов усі необхідні етапи клінічного оцінювання;

– забезпечений ефективною системою управління якістю, сертифікованою за міжнародним стандартом ISO 13485;

– супроводжується декларацією про відповідність та має нанесене національне маркування відповідності, яке є офіційним свідченням його допуску до використання на ринку України.

У межах процедури оцінки відповідності медичних виробів класу III ризику (до яких, зокрема, належать керовані абляційні катетери) виробник зобов’язаний надати звіт про клінічне оцінювання, що є складовою частиною технічної документації виробу. Цей звіт містить клінічні дані, які подаються до уповноваженого органу з оцінки відповідності для підтвердження того, що виріб відповідає вимогам безпечності та ефективності, визначеним у Додатку 1 до Технічного регламенту.

Проведення клінічних випробувань або клінічних досліджень медичних виробів для збору клінічних даних здійснюється у суворих межах етичних, правових та наукових стандартів, що ґрунтуються на наказі Міністерства охорони здоров’я України №690 від 23.09.2009 року "Про затвердження Порядку проведення клінічних випробувань лікарських засобів та експертизи матеріалів клінічних випробувань та положеннях Технічного регламенту.

Клінічне дослідження або клінічне випробування - це науково обґрунтований процес, спрямований на підтвердження або уточнення клінічних, функціональних, фізіологічних чи безпекових характеристик медичного виробу, а також на виявлення потенційних побічних реакцій і визначення його взаємодії з організмом людини.

Основною метою таких досліджень є підтвердження клінічної безпечності та ефективності виробу, що слугує ключовою підставою для його введення в обіг і подальшого застосування у медичній практиці.

Згідно з міжнародними нормативними документами, зокрема Регламентом (EU)2017/745 (MDR), доказ безпечності та клінічної ефективності медичного виробу теж забезпечується шляхом проведення клінічної оцінки (Clinical Evaluation), яка може базуватись як на власних клінічних даних виробника, так і на відповідній науковій літературі, даних про еквівалентні вироби, результатах постмаркетингового нагляду (PMS) або постмаркетингового клінічного спостереження (PMCF).

При цьому регламент не встановлює обов’язкової кількості клінічних досліджень, а тим більше не вимагає наявності двох завершених рандомізованих клінічних досліджень.

Така вимога суперечить суті європейської системи оцінки відповідності, що ґрунтується на принципі пропорційності між рівнем ризику виробу та обсягом доказової бази, необхідної для підтвердження його безпечності та ефективності.

Ні національний Технічний регламент, гармонізований із зазначеним підходом MDR, ні інші нормативні українські документи також не містять вимоги щодо проведення рандомізованих досліджень у кількості не менше двох як обов’язкової умови введення в обіг медичних виробів. Процедура оцінки відповідності для виробів класу III передбачає аналіз клінічних даних у складі технічної документації, проте залишає виробнику право визначати форму, обсяг та методологію таких досліджень відповідно до призначення виробу, його технологічних характеристик та потенційних ризиків.

Скаржник має можливість запропонувати медичний виріб, який повністю відповідає вимогам законодавства України та стандартам Європейського Союзу щодо безпечності й клінічної ефективності медичних виробів класу III. Виріб пройшов повноцінну процедуру клінічного оцінювання відповідно до положень Регламенту (ЄС) 2017/745 та відповідних міжнародних стандартів, що підтверджує його придатність до застосування за призначенням.

Клінічне оцінювання проводилося за результатами проспективного багатоцентрового дослідження, у якому взяли участь пацієнти з гострими коронарними синдромами. У межах дослідження оцінювалися ключові параметри безпеки, ефективності та функціональної сумісності виробу - зокрема, доставлення катетера, прохідність, відповідність провідниковим системам, досягнення оптимального рівня кровотоку після процедури, а також відсутність серйозних ускладнень, пов’язаних із використанням пристрою. За результатами дослідження було підтверджено еквівалентну безпеку та ефективність виробу порівняно з аналогічними пристроями, що вже застосовуються у клінічній практиці ЄС.

На підтвердження відповідності запропонованого виробу вимогам безпечності та клінічної ефективності Скаржник подає Clinical Evaluation Report (CER) Triguy™ Steerable Ablation Catheter, у якому наведено вичерпну доказову базу щодо клінічного застосування виробу. У розділі 4 "Device under evaluation" містяться ключові дані щодо проведених клінічних досліджень і післяреєстраційного нагляду.

У підрозділі 4.2.3 "Clinical Investigation" наведено результати проспективного багатоцентрового клінічного дослідження, проведеного на базі двох медичних закладів Китаю за участю 126 пацієнтів. Порівняльна оцінка між Triguy™ Steerable Ablation Catheter (61 пацієнт) та Biosense Webster CELSIUS (65 пацієнтів) засвідчила 100% успішність процедур без випадків серйозних ускладнень або побічних ефектів.

Підрозділ 4.2.4 "Domestic post-market clinical survey" містить результати двох масштабних постмаркетингових клінічних досліджень:

у Fuwai Hospital (151 пацієнт) зафіксовано успішність 90,07% та ускладнення лише у 2,65% випадків без летальних наслідків;

у Beijing Anzhen Hospital (238 пацієнтів) — успішність 99,2% та ускладнення 0,4%.

Сумарно спостереження охопило 389 пацієнтів і підтвердило високу клінічну ефективність та прийнятний профіль безпеки виробу.

Додатково у файлі General Safety and Performance Requirements Checklist наведено підтвердження відповідності Triguy™ Steerable Ablation Catheter усім загальним вимогам безпечності та клінічної ефективності. Зокрема, у розділах 2–3 цього документа зазначено, що доказова база включає:

- Clinical Evaluation Report (HT/QR/04-030/003) - клінічну оцінку з узагальненими результатами досліджень;

- Risk Management Report (HT/QR/04-011/003-R) - аналіз ризиків відповідно до ISO 14971;

- Performance Validation Report (VR2023036) - підтвердження функціональних характеристик;

- Biological Evaluation Report (HT/QR/04-044/003-R) - результати біологічної оцінки виробу.

Наведені документи підтверджують, що запропонований Скаржником медичний виріб має належну доказову базу, яка відповідає міжнародним і національним регуляторним вимогам, що підтверджує його безпечність, ефективність і відповідність вимогам чинного законодавства.

Таким чином, Скаржник має повне документальне підтвердження безпечності, клінічної ефективності та відповідності запропонованого медичного виробу вимогам європейських і національних регуляторних актів. Це забезпечує законні підстави для участі у процедурі закупівлі та свідчить про повну відповідність продукції принципам якості, надійності й безпеки, встановленим у сфері медичних виробів.

Проте, Скаржник позбавлений можливості взяти участь у зазначеній процедурі закупівлі, оскільки Замовником установлено вимогу щодо наявності не менше двох завершених рандомізованих клінічних досліджень для підтвердження безпечності та ефективності керованого абляційного катетера. Як вже було зазначено, така вимога не ґрунтується на положеннях чинного законодавства України чи Європейського Союзу у сфері регулювання обігу медичних виробів і є надмірною та дискримінаційною.

Медичний виріб, який пропонує Скаржник, уже пройшов повний комплекс процедур клінічної оцінки відповідно до вимог Регламенту (ЄС) 2017/745 про медичні вироби та національного Технічного регламенту щодо медичних виробів.

Вимога проведення додаткових клінічних досліджень є обґрунтованою лише у випадках, коли існуючі клінічні дані є недостатніми або не дають можливості достовірно оцінити профіль безпечності й ефективності. У даному ж випадку катетери, що пропонуються Скаржником, проходять безперервний постмаркетинговий нагляд, у межах якого здійснюється систематичне оцінювання даних про їхню клінічну ефективність і безпечність у реальній практиці, що повністю відповідає вимогам MDR.

Таким чином, проведення повторного або додаткового рандомізованого клінічного дослідження не є необхідним з точки зору законодавчих вимог і медичної доцільності, оскільки безпечність та ефективність виробу вже підтверджені належним чином, а моніторинг після його введення в обіг забезпечує постійне оновлення доказової бази.

Отже, вимога Замовника щодо наявності двох окремих рандомізованих клінічних досліджень не має правового підґрунтя, суперечить принципам публічних закупівель пропорційності, об’єктивності та недискримінації, і призводить до необґрунтованого обмеження кола потенційних учасників, у тому числі Скаржника, який має всі необхідні документи, що підтверджують відповідність продукції вимогам безпеки та ефективності.

Таким чином, вимога Замовника про підтвердження безпечності та ефективності використання катетера саме через не менше двох завершених рандомізованих клінічних досліджень виходить за межі нормативно встановлених процедур оцінки відповідності, не має правового підґрунтя у чинному законодавстві України чи ЄС, та є надмірною і дискримінаційною. Вона порушує принципи недискримінації, пропорційності, об’єктивності та максимальної економії і ефективності, визначені статтею 5 Закону, оскільки фактично звужує коло потенційних учасників до обмеженої кількості виробників, які проводили два і більше клінічних дослідження, хоча ні українським, ні міжнародним законодавством це не передбачено.

Водночас Замовник ані належно не обґрунтував, ані документально не підтвердив необхідність встановлення у тендерній документації вимоги про надання щонайменше двох завершених рандомізованих клінічних досліджень щодо керованого абляційного катетера.

Вимога, яка обмежує коло допустимих доказів клінічної придатності виробу до фіксованої "кількості" досліджень, має бути безпосередньо пов’язана з предметом закупівлі, необхідною та достатньою для досягнення легітимної мети (пропорційною), а також чітко мотивованою. Жодного такого обґрунтування Замовником не наведено.

Частина друга статті 22 Закону вимагає, щоб технічна специфікація відображала об’єктивні, вимірювані характеристики предмета закупівлі, а частина четверта цієї статті забороняє включати до документації умови, що обмежують конкуренцію або призводять до дискримінації, а також вимоги щодо документального підтвердження, не передбачені законодавством. У матеріалах закупівлі відсутні:

посилання на нормативний акт (національний чи міжнародний), який встановлює поріг "двох рандомізованих досліджень" саме для абляційних катетерів;

клінічне або ризик-орієнтоване обґрунтування, чому одного належного клінічного дослідження (разом із повним звітом про клінічне оцінювання та іншими клінічними даними відповідно до Технічного регламенту) нібито недостатньо для підтвердження безпечності й ефективності виробу класу III.

Технічний регламент щодо медичних виробів визначає вичерпний порядок підтвердження відповідності, у тому числі вимоги до клінічних даних/клінічного оцінювання як складової технічної документації. Регламент не встановлює мінімальної "кількості" клінічних досліджень як обов’язкової умови, а ґрунтується на сукупності належних доказів (клінічне оцінювання, результати випробувань, постринковий нагляд тощо). Отже, покладений Замовником формальний критерій "не менше двох рандомізованих клінічних досліджень" виходить за межі регуляторної моделі та створює штучний бар’єр участі.

Відсутність мотивування суперечить вимозі пропорційності: Замовник не довів, що саме така кількісна умова: необхідна для досягнення мети закупівлі (належна клінічна ефективність і безпека); придатна як індикатор (чому саме "дві", а не одна або інший набір релевантних доказів - наприклад, повний звіт про клінічне оцінювання, дані реєстрів, метааналізи, PMCF); найменш обтяжлива для конкуренції (чому менш рестриктивні засоби не забезпечують той самий результат).

На думку Скаржника, встановлення фіксованої кількості рандомізованих клінічних досліджень деформує конкуренцію, надаючи перевагу виробникам із більш тривалою історією комерційної присутності та ширшим портфелем публікацій, і безпідставно відсікає учасників, продукція яких уже легально введена в обіг за результатами оцінки відповідності та має повний комплект технічної і клінічної документації згідно з Технічним регламентом, в тому числі і Скаржника.

Скаржник повідомляє, що у тендерній документації Замовник також визначив альтернативні способи підтвердження безпечності та ефективності керованого абляційного катетера, а саме шляхом подання даних про безпеку та ефективність (SSED та SSCP), або інших документів затверджених уповноваженим органом США (FDA), або ЄС, що містять дані щодо безпеки та ефективності запропонованого керованого абяційного катетера.

Водночас Замовник необґрунтовано звузив коло допустимих даних та документів, які подаються учасниками на підтвердження вимоги, фактично виключивши можливість подання документів, оформлених відповідно до вимог Директиви 93/42/ЄЕС (MDD), яка залишається чинною в межах перехідного періоду, встановленого Регламентом (ЄС) 2023/607.

Згідно з положеннями Регламенту (ЄС) 2017/745 (MDR), медичні вироби класу III підлягають оцінці відповідності за участю нотифікованого органу, з проведенням клінічного оцінювання відповідно до статті 61 та Додатка XIV, а також за наявності зобов’язання щодо підготовки документа Summary of Safety and Clinical Performance (SSCP) у разі сертифікації за MDR. Водночас Регламент (ЄС) 2023/607, який вніс зміни до MDR та IVDR, встановив перехідний режим для виробів, сертифікованих за MDD, дозволяючи їхнє легальне розміщення на ринку ЄС до 31 грудня 2027 року за умови виконання визначених вимог, зокрема наявності сертифіката MDD (який був чинним станом на 26 травня та не був відкликаний), укладення договору з нотифікованим органом за MDR та подання заявки на сертифікацію за новими правилами. Таким чином, вироби, сертифіковані відповідно до MDD, мають повноцінний правовий статус на території ЄС та визнаються такими, що відповідають вимогам безпечності та ефективності до завершення встановленого перехідного періоду.

Скаржник є власником чинної Декларації відповідності ЄС, виданої 25 квітня 2020 року відповідно до Директиви 93/42/ЄЕС (MDD), що підтверджує відповідність запропонованих медичних виробів встановленим вимогам безпеки, якості та ефективності.

Зазначена декларація зберігає правомірність і чинність у межах перехідного періоду, визначеного Регламентом (ЄС) 2023/607, яким внесено зміни до Регламенту (ЄС) 2017/745 (MDR) щодо продовження строків дії сертифікатів, виданих за MDD, до 31 грудня 2027 року для медичних виробів класу III.

Крім того, виробником - APT Medical Inc. (Китай) - подано офіційну заявку на проведення оцінки відповідності відповідно до MDR та укладено угоду з нотифікованим органом SGS Belgium NV (NB 1639), який є уповноваженим органом Європейського Союзу з оцінки відповідності медичних виробів класу високого ризику. Цей факт підтверджується Manufacturer’s Declaration та Confirmation Letter Extension of MDD, якими засвідчено безперервність дії сертифіката, виданого за Директивою 93/42/ЄЕС (MDD), до моменту завершення процедури сертифікації за MDR.

Окрім цього, Медичний виріб успішно пройшов повний комплекс технічних випробувань на відповідність міжнародним стандартам: ISO 10993 (біосумісність), ISO 10555-1 та EN 1707 (механічна та функціональна безпека), ISO 11135 та EN 556-1 (стерильність), ISO 11607 (валідація пакування). Управління ризиками здійснено відповідно до ISO 14971, що підтверджує мінімізацію залишкових ризиків до прийнятного рівня.

На підтвердження відповідності продукції вимогам українського законодавства Скаржник також надає: Сертифікат відповідності медичних виробів вимогам Технічного регламенту №UA.101.MD.3.1176/2-25.00 від 26.06.2025 року та Додаток до нього;

Декларацію відповідності медичних виробів вимогам Технічного регламенту №06-1/2025 від 27.06.2025 року та Додаток до неї.

Таким чином, наданий комплекс документів підтверджує безперервність законного обігу медичних виробів Скаржника на території ЄС та України. Ці документи є належним доказом відповідності продукції Скаржника вимогам безпечності, ефективності та якості, визначеним європейським і національним законодавством у сфері технічного регулювання медичних виробів.

Разом із тим, з огляду на сформульовану Замовником вимогу у чинній редакції, Скаржник фактично позбавлений можливості взяти участь у процедурі закупівлі, хоча фактично володіє повним пакетом документів, що підтверджують відповідність продукції вимогам безпеки, ефективності та якості відповідно до стандартів ЄС та українського законодавства.

Таким чином, вимога Замовника щодо обмеження кола документів лише сертифікатами MDR або FDA є безпідставною та дискримінаційною, оскільки суперечить як положенням чинного європейського законодавства, так і принципам недискримінації, рівного ставлення та пропорційності, визначеним статтею 5 Закону. Встановлення такої вимоги призводить до штучного обмеження конкуренції та унеможливлює участь у процедурі закупівлі постачальників, чия продукція відповідає чинним міжнародним стандартам безпеки та ефективності, але сертифікована у межах правового режиму, який залишається чинним відповідно до Регламенту (ЄС) 2023/607.

Отже, наявна декларація відповідності, видана відповідно до Директиви 93/42/ЄЕС (MDD) і чинна у межах встановленого перехідного періоду, є повноцінним і достатнім документом, який підтверджує відповідність медичного виробу вимогам безпечності та ефективності, а отже, має визнаватися Замовником належним підтвердженням відповідності предмета закупівлі, нарівні з документами MDR.

Окрім того, слід звернути увагу, що формулювання вимоги у тендерній документації передбачає обов’язкове подання щонайменше двох документів, оскільки вона викладена у множині - "SSED, SSCP або інших документах". Виклад вимоги у зазначеній редакції безпосередньо зобов’язує учасника надати не менше двох підтверджень, навіть якщо один із документів повністю відповідає встановленим критеріям і містить усю необхідну інформацію про безпечність та ефективність виробу.

Замовник не навів жодного нормативного або технічного обґрунтування, яке б свідчило про те, що одного документу з цієї категорії є недостатньо для підтвердження відповідності медичного виробу вимогам чинного законодавства чи стандартів ЄС, США або України.

Вимога про подання декількох документів із різних систем оцінювання фактично виходить за межі законодавчих повноважень замовника і створює додаткові бар’єри для участі суб’єктів, чия продукція повністю відповідає вимогам безпечності та ефективності, але оформлена відповідно до однієї з чинних процедур - наприклад, за Регламентом (ЄС) 2017/745, Директивою 93/42/ЄЕС (MDD) або за правилами FDA. Таким чином, участь у закупівлі стає можливою лише для обмеженого кола виробників або постачальників, які одночасно володіють кількома комплектами документів різних юрисдикцій, що не передбачено жодним національним або міжнародним нормативним актом.

На думку Скаржника, не можна виключати, що Замовник, керуючись нечітким формулюванням вимоги, може застосовувати її вибірково та непослідовно.

Формулювання у множині - "SSED, SSCP або інших документах" - залишає широке поле для тлумачення, що відкриває можливість для неоднакового підходу до оцінки пропозицій учасників. Замовник, з одного боку, може стверджувати, що ця вимога має лише рекомендаційний характер і передбачає подання будь-якого одного з перелічених документів як достатнього доказу безпечності та ефективності. З іншого боку, у разі власного розсуду або з метою відхилення певної пропозиції, він може наполягати на тому, що необхідно подати кілька документів одночасно, посилаючись на множинну форму вимоги як на ознаку обов’язковості кількох підтверджень.

Скаржник вважає, що викладена логіка застосування вимоги не відповідає законодавчим приписам і створює ризик порушення прав учасників, оскільки створює передумови для вибіркового застосування вимоги до різних учасників. Внаслідок цього частина постачальників може бути допущена до участі в процедурі закупівлі, надавши лише один документ, тоді як інші - за аналогічних умов - будуть відхилені через відсутність другого або додаткових документів, що не передбачено законодавством.

Таким чином, на думку Скаржника, участь у цій процедурі фактично зможуть взяти лише ті учасники, які або володіють двома і більше документами, що відповідають зазначеним критеріям, або ті, до яких Замовник не застосує вимогу у повному обсязі.

З огляду на викладене, Скаржник просить зобов’язати Замовника внести відповідні зміни до тендерної документації, виключивши з неї дискримінаційні умови щодо:

- вимогу щодо обов’язкової наявності двох або більше завершених рандомізованих клінічних досліджень, оскільки така вимога не передбачена чинним законодавством України, Технічним регламентом щодо медичних виробів, Директивою 93/42/ЄЕС (MDD) чи Регламентом (ЄС) 2017/745 (MDR) та не може бути використана як обов’язковий критерій підтвердження безпечності та ефективності медичного виробу;

- положення, що обмежує можливість підтвердження відповідності лише документами, виданими в межах MDR, без врахування чинних сертифікатів та декларацій відповідності, оформлених згідно з Директивою 93/42/ЄЕС (MDD), які залишаються легітимними у межах перехідного періоду, визначеного Регламентом (ЄС) 2023/607;

- формулювання, яке передбачає подання кількох документів (у множині) для підтвердження безпеки та ефективності, тоді як наявність одного належним чином оформленого документа (наприклад, SSED, SSCP або декларації відповідності) є достатньою для підтвердження відповідності продукції вимогам законодавства.

Скаржником на розгляд Комісії надано документи, наведені ним у Скарзі.

Замовник зазначає, що встановлена ним вимога має виключно медико-технічне обґрунтування. Ця вимога не дублює положення вимоги пункту 6 Додатка 2 Тендерної документації щодо надання документа, що підтверджує проходження процедури оцінки відповідності предмета закупівлі відповідно до вимог Технічного регламенту щодо медичних виробів або Технічного регламенту щодо медичних виробів для діагностики in vitro або Технічного регламенту щодо активних медичних виробів, які імплантують.

Сертифікати відповідності, видані відповідно до Технічних регламентів України, підтверджують дотримання базових вимог безпечності та якості медичних виробів і видаються за процедурами, гармонізованими з положеннями європейської Директиви 93/42/ЄЕС (MDD) та Регламенту (ЄС) 2017/745 (MDR). Разом з тим, наявність сертифіката відповідності не засвідчує клінічну ефективність або відтворюваність результатів застосування виробу в реальних клінічних умовах. Саме тому вимога щодо підтвердження безпечності та ефективності має доповнюючий характер і спрямована на гарантування належного рівня клінічної надійності та безпечності. Таким чином, встановлення цієї вимоги не виключає обов’язкової наявності сертифіката відповідності, а лише конкретизує критерії доказовості клінічної ефективності для медичних виробів високого ризику, що використовуються при інвазивних кардіологічних втручаннях.

Сертифікат відповідності Технічному регламенту підтверджує, що виріб відповідає базовим вимогам безпечності, встановленим для допуску на ринок, зокрема: відповідність стандартам виробництва, відсутність конструкційних ризиків, відповідність основним технічним характеристикам. Проте процедура оцінки відповідності не передбачає обов’язкової перевірки клінічної ефективності у реальних умовах застосування – особливо для виробів, призначених для високоризикових інвазивних втручань. Тому навіть виріб, що формально має маркування відповідності, може не забезпечувати необхідного клінічного результату або не відповідати рівню керованості, надійності та точності, який є критично важливим для ефективного проведення абляції.

В Україні допущені до введення в обіг низка медичних виробів, що формально відповідають предмету закупівлі, однак рівень їхньої клінічної ефективності суттєво відрізняється. Фактичний досвід застосування у клініках показав, що наявність сертифіката відповідності не гарантує відсутності експлуатаційних проблем.

Зокрема, за результатами моніторингу експлуатації абляційних катетерів у закладах охорони здоров’я було зафіксовано повторювані скарги лікарів-кардіологів на продукцію виробника APT Medical, зокрема на катетери серії Triguy. Зафіксовані зауваження, надані Асоціацією серцево-судинних хірургів України та мають системний характер і стосуються таких аспектів:

- Недостатня маневровість і точність позиціонування катетера при складній анатомії серця, у пацієнтів після оперативних втручань або за умов нестандартного анатомічного розташування структур серця.

- Передчасний вихід катетера з ладу, що проявляється неможливістю його повноцінного використання під час однієї процедури.

- Надмірна жорсткість матеріалу та механізму керування, яка не забезпечує необхідної гнучкості та безпечного маніпулювання у порожнинах серця.

- Випадки структурного пошкодження катетера під час операції – розрив або оголення внутрішніх напрямних струн при стандартних маніпуляціях, що створює ризик механічного травмування серцевих структур і судин, із потенційно тяжкими або життєзагрозливими наслідками.

- Неякісна обробка дистального кінчика катетера, що сприяє прискореному утворенню нагару у порівнянні з іншими виробниками, а також обмежує можливість точного позиціонування під час проведення радіочастотної абляції.

- Жорсткість дистального сегмента та екстремальні кути згинання у проксимальній зоні не дозволяють забезпечити необхідну стабільність контакту з міокардом, що ускладнює виконання процедури навіть у пацієнтів із типовою анатомією.

Копії листів від закладів охорони здоров’я додаються (файли "Лист ДУС КЛ Феофанія.pdf", "Лист КП Волинська обласна лікарня.pdf", "Лист ДУ Дитяча кардіологія.pdf", "Лист КНП Тернопільська міська лікарня.pdf").

Важливо підкреслити, що всі зазначені випадки мали місце при первинному використанні катетерів (без повторної стерилізації), у стандартних клінічних умовах та досвідченими операторами.

Такі ситуації не стосуються нормативної безпечності конструкції, але безпосередньо впливають на клінічний результат і ризик ускладнень, що є визначальним при проведенні абляційних процедур. У зв’язку з цим, для забезпечення реальної клінічної безпеки та відтворюваності ефекту.

Відповідність даної вимоги не суперечить принципам здійснення публічних закупівель та недискримінація учасників, так як вимога не виходить за межі Закону, оскільки: має прямий зв’язок з предметом закупівлі (підтвердження безпечності й ефективності), спрямована на забезпечення якості медичної допомоги, а не на обмеження конкуренції, тому, що на ринку України представлені декілька виробників, що відповідають вимозі Замовника.

Декларації та сертифікати відповідності двох виробників додаються (файли "Abbot Сертифікат та Декларація відповідності.pdf", "Boston Scientific Corporation DoC 90965382.pdf", "Boston Scientific Corporation Сертифікат ПП PR.763-19.pdf", "Boston Scientific Corporation Сертифікат ОВ PR.096-16.pdf").

Відповідно до статті 22 Закону, технічні, якісні характеристики предмета закупівлі та технічні специфікації до предмета закупівлі визначаються замовником, за умови якщо вони не суперечать вимогам, визначеними статтею 5 Закону. Тобто, на думку Замовника, він має право визначати вищі, ніж мінімальні, вимоги, якщо це обґрунтовано особливостями клінічного застосування.

Замовник повідомляє, що метою такої вимоги є захист життя та здоров’я пацієнтів, які підлягають складним інвазивним кардіологічним втручанням (абляційним процедурам), під час яких катетер безпосередньо контактує з серцевим м’язом або системою провідності серця. З огляду на високу складність і ризиковість таких процедур, Замовник, керуючись принципами медичної безпеки, встановив вимоги, які забезпечують додаткові гарантії клінічної надійності та відтворюваності результатів використання катетера у реальних клінічних умовах.

У зв’язку з цим Замовник має обґрунтовані підстави посилити вимоги до клінічної доказової бази виробів цього типу – зокрема, вимагати підтвердження безпечності та ефективності катетерів шляхом надання не менше двох завершених рандомізованих клінічних дослідженнях, або даних про безпеку та ефективність (SSED, SSCP), або інших документів затверджених уповноваженим органами США (FDA), або ЄС, що містять дані щодо безпеки та ефективності запропонованого керованого абляційного катетера.

Таким чином, Замовник вважає, що відповідне посилення вимог є обґрунтованим і спрямованим на запобігання повторенню випадків використання виробів із низькими експлуатаційними характеристиками та гарантування високого рівня безпеки пацієнтів під час проведення абляційних процедур.

Замовником на розгляд Комісії надано, зокрема, сертифікати відповідності та декларації про відповідність, наведені ним вище у своїх поясненнях.

Скаржник 04.11.2025 розмістив на веб-порталі Уповноваженого органу заперечення до пояснень Замовника.

Скаржник зазначає, що Замовник у своїх поясненнях посилається на інформацію, отриману від Асоціації серцево-судинних хірургів України, про наявні скарги лікарів на продукцію APT Medical, зокрема катетери серії TriguyTM , та долучає копії листів окремих медичних закладів. Скаржник зазначає, що протягом усього періоду співпраці жодних офіційних звернень, претензій або повідомлень про якість продукції від Замовника чи закладів охорони здоров’я не отримував.

З метою уточнення обставин Скаржником було направлено офіційний запит до уповноваженого представника виробника APT Medical Inc. в Україні - ТОВ "МЕДАЛЬЯНС-К" (додаток - Лист запит на наявність рекламацій.pdf), який у своїй відповіді також підтвердив (додаток - "Відповідь на запит Медальянс-К_.pdf"), що звернень або рекламацій щодо катетерів Triguy™ не надходило.

Таким чином, надані Замовником листи носять виключно інформаційний характер і не підтверджують наявність проблем із якістю чи безпечністю продукції. Постачання здійснювалося відповідно до умов договору та вимог технічних регламентів, а відсутність офіційних звернень додатково підтверджує належний рівень контролю якості та належне виконання Скаржником своїх зобов’язань.

Скаржник додатково зазначає, що медичні вироби, що пропонуються Скаржником, зокрема Triguy™ Steerable Ablation Catheter, належать до категорії високотехнологічних виробів класу III ризику та пройшли повну процедуру оцінки відповідності згідно з вимогами Директиви 93/42/ЄЕС (MDD) та Регламенту (ЄС) 2017/745 (MDR), підтверджену нотифікованим органом SGS Belgium NV (CE1639). Виробник APT Medical Inc. (Китай) офіційно задекларував відповідність виробів положенням MDR відповідно до Регламенту (ЄС) 2023/607, який встановлює перехідний режим чинності сертифікатів MDD до 31 грудня 2027 року. Ця декларація (файл "Переклад MDR_ManufacturerDeclaration_APT Shenzhen.docx") підтверджує, що вироби не зазнали змін у конструкції, призначенні чи технічних характеристиках і мають законний статус для реалізації на ринку ЄС.

Виробник здійснює постійний моніторинг безпеки та ефективності своєї продукції відповідно до вимог MDR, що підтверджується низкою офіційних звітів, поданих до нотифікованого органу. Так, у Періодичному звіті з безпеки (PSUR) за період 01.12.2023– 30.11.2024 (файл "Періодичний звіт з безпеки абляційного катетера Triguy.docx") наведено дані постмаркетингового нагляду, за результатами якого не зафіксовано жодного випадку серйозних ускладнень чи відкликань продукції на території ЄС, США чи інших ринків.

Виробник регулярно перевіряє бази даних регуляторних органів (MHRA, FDA MAUDE, BfArM) - за вказаний період не виявлено негативних сигналів чи звернень, що свідчить про стабільний профіль безпеки виробу.

Додатково, у Постмаркетинговому клінічному звіті (PMCF) (файл "Постмаркетинговий клінічний звіт.docx") підтверджено проведення клінічних спостережень за результатами використання катетера Triguy™ у країнах ЄС, зокрема у Польщі, за участю 60 пацієнтів, де процедури були успішними у 100% випадків і не супроводжувалися ускладненнями чи відмовами. Отримані результати підтверджують високу відтворюваність клінічної ефективності та надійність виробу в реальних умовах експлуатації.

Крім того, Клінічний звіт (Clinical Evaluation Report) (файл "Переклад Clinical Evaluation Report of Triguy Steerable Ablation Catheter.docx") містить систематичний аналіз клінічних даних, що охоплює як власні дослідження виробника, так і результати публікацій у міжнародних наукових джерелах, у тому числі з підтвердженням біосумісності, електрофізіологічної точності та стабільності управління катетером. У звіті підтверджено, що виріб повністю відповідає вимогам MDR щодо клінічної безпечності, ефективності та надійності, а його використання в медичній практиці є обґрунтованим і безпечним.

Усі наведені документи підтверджують, що якість продукції APT Medical Inc.

контролюється безперервно та комплексно - на всіх етапах життєвого циклу виробу: від розроблення і виробництва до клінічного застосування та постмаркетингового моніторингу. Наявна система управління якістю відповідає міжнародним стандартам ISO 13485:2016, що забезпечує простежуваність, відтворюваність результатів і контроль стабільності продукції у динаміці.

Скаржник зазначає, що виріб Triguy™ Steerable Ablation Catheter не лише відповідає чинним національним і міжнародним нормативним вимогам, але й має додаткові підтвердження безпеки та клінічної ефективності, які відсутні у більшості конкуруючих систем на ринку України. Таким чином, запропонована продукція є повністю придатною для використання у клінічній практиці, а встановлені виробником стандарти контролю якості забезпечують високий рівень надійності та мінімізують ризики для пацієнтів.

Скаржник звертає увагу також на те, що Замовник, обґрунтовуючи необхідність встановлення спірної вимоги, посилається на її "медико-технічний" характер та потребу гарантувати належний рівень клінічної надійності й безпечності виробу. Водночас у наданих поясненнях він не наводить жодних аргументів, які б підтверджували доцільність саме такого - кількісно визначеного - формату вимоги.

Зокрема, у тендерній документації міститься положення, згідно з яким безпечність та ефективність клінічного використання керованого абляційного катетера повинна бути доведена не менше ніж у двох завершених рандомізованих клінічних дослідженнях. При цьому Замовник не обґрунтував, чому саме кількість "два" є обов’язковим і визначальним критерієм, а не, наприклад, одне повноцінне клінічне дослідження, виконане відповідно до міжнародних стандартів.

Так само не наведено пояснень, які нормативні документи, галузеві стандарти, клінічні протоколи чи настанови МОЗ України передбачають вимогу щодо наявності щонайменше двох рандомізованих досліджень як обов’язкової умови підтвердження клінічної ефективності медичного виробу. У жодному чинному нормативно-правовому акті - ані у Технічних регламентах, ані в положеннях Регламенту (ЄС) 2017/745 (MDR), ані у документах ISO - не встановлено мінімальної кількості клінічних досліджень, необхідних для доведення ефективності або безпечності виробу.

Крім того, Замовник не довів, що кількісний критерій "два дослідження" має об’єктивний зв’язок із якістю або надійністю клінічних результатів. З наукової та нормативної точки зору, вирішальним є зміст і валідність дослідження, а не кількість проведених випробувань. Одне повноцінне, багатоцентрове, контрольоване клінічне дослідження може забезпечити вищий рівень доказовості, ніж два невеликих або методологічно обмежених дослідження.

Таким чином, вимога щодо підтвердження ефективності у "двох завершених рандомізованих дослідженнях" не має чіткої нормативної або наукової основи, не обґрунтована посиланням на жоден офіційний документ, стандарт чи рекомендацію.

Відсутність пояснення, чому саме два дослідження вважаються достатніми, а одне - ні, свідчить про довільний характер установленого критерію.

На думку Скаржника, Замовник, посилаючись на потребу посилення медикотехнічних гарантій, фактично не довів, що встановлена ним вимога є об’єктивно необхідною, пропорційною та такою, що має нормативне підґрунтя. Кількісний показник у вигляді "двох досліджень" виступає формальним бар’єром участі у процедурі закупівлі, а не реальним критерієм оцінки якості чи безпечності медичного виробу.

Скаржник повідомляє, що Замовник, обґрунтовуючи другу частину спірної вимоги, встановив, що "підтвердження безпеки та ефективності може бути надано у даних про безпеку та ефективність (SSED, SSCP) або інших документах, затверджених уповноваженими органами США (FDA) або ЄС, що містять дані щодо безпеки та ефективності запропонованого керованого абляційного катетера".

Разом з тим, у наданих поясненнях Замовник не навів жодного нормативного чи методологічного обґрунтування того, чому саме зазначені документи визначено як належні способи підтвердження відповідності вимогам. Не надано жодних посилань на чинні міжнародні або національні стандарти, рекомендації Європейської комісії, FDA чи МОЗ України, які б встановлювали перелік документів, що підтверджують безпеку та ефективність медичних виробів саме в такому вигляді.

Водночас, як Скаржник обґрунтовано зазначав у своїй скарзі, чинна Декларація відповідності ЄС, видана 25 квітня 2020 року відповідно до Директиви 93/42/ЄЕС (MDD), є повноцінним документом, який підтверджує відповідність медичного виробу встановленим вимогам безпечності, якості та ефективності. Вона залишається чинною і правомірною в межах перехідного періоду, передбаченого Регламентом (ЄС) 2023/607, яким внесено зміни до Регламенту (ЄС) 2017/745 (MDR), зокрема щодо продовження строку дії сертифікатів, виданих за MDD, до 31 грудня 2027 року для медичних виробів класу III.

Таким чином, вироби, сертифіковані відповідно до MDD, мають легальний статус на ринку Європейського Союзу та визнаються такими, що відповідають вимогам безпечності й ефективності, за умови виконання додаткових вимог, визначених Регламентом (ЄС) 2023/607. Це включає чинність виданого сертифіката MDD на момент 26 травня 2021 року, наявність діючого договору з нотифікованим органом за MDR та подання заявки на сертифікацію за новими правилами.

Попри це, Замовник у своїй тендерній документації фактично виключив можливість підтвердження відповідності за допомогою документів, виданих відповідно до MDD, хоча такі документи залишаються правомірними в межах перехідного режиму.

Тобто Замовник звузив коло допустимих доказів до обмеженого переліку документів (SSED, SSCP або FDA-документи), не пояснивши, чому інші, чинні відповідно до законодавства ЄС документи, не можуть бути прийняті як належне підтвердження.

Так само не наведено жодного пояснення, чому документи, видані в рамках системи сертифікації MDD, не забезпечують того ж рівня підтвердження безпечності й ефективності, що й документи, передбачені MDR. Регламент (ЄС) 2023/607 прямо передбачає правову еквівалентність сертифікатів MDD у межах перехідного періоду, а тому їх виключення із переліку прийнятних документів суперечить нормам європейського законодавства, яке саме Замовник визнає джерелом гармонізації українського технічного регулювання.

Скаржник вважає, що фактично, Замовник самостійно створює нову категорію доказів, не передбачену жодним нормативним актом, і встановлює власні критерії їх прийнятності. Це призводить до необґрунтованого обмеження участі постачальників, чиї вироби мають чинні документи відповідності, видані за MDD, і тим самим створює дискримінаційні умови доступу до закупівлі.

Більш того, у поясненнях Замовник жодним чином не аргументував, чому не може бути прийнята чинна Декларація відповідності, оформлена відповідно до європейських нормативів, та чому саме перелічені ним документи мають переважну доказову силу. Не надано обґрунтування, за якими критеріями обиралися ці документи, на які положення законодавства або міжнародних рекомендацій він спирається, та яким чином їх наявність або відсутність впливає на підтвердження безпечності або ефективності конкретного медичного виробу.

На думку Скаржника, встановлений Замовником перелік документів має довільний та дискримінаційний характер, не ґрунтується на законодавчих або нормативних підставах, суперечить чинним положенням європейського права і створює необґрунтовані обмеження для учасників, чиї вироби легально допущені до обігу на території ЄС та України.

Скаржник повідомляє, що Замовник, встановлюючи вимогу щодо подання "даних про безпеку та ефективність (SSED, SSCP) або інших документів, затверджених уповноваженими органами США (FDA) або ЄС", не навів жодного нормативного, технічного чи клінічного обґрунтування того, чому підтвердження відповідності має здійснюватися шляхом подання декількох документів, а не одного.

Скаржник вважає, що формулювання вимоги у множині ("у даних… або інших документах") створює враження, що Замовник вимагає кілька різних документів, що не відповідає жодному передбаченому законодавством підходу до оцінки безпечності та ефективності медичних виробів. У чинних нормах, включаючи Регламент (ЄС) 2017/745 (MDR), Директиву 93/42/ЄЕС (MDD), а також регуляторні процедури FDA (США), не міститься положень, які б вимагали надання кількох документів з різних юрисдикцій як обов’язкової умови підтвердження якості або безпечності медичного виробу.

Жоден із чинних міжнародних стандартів не передбачає вимоги щодо одночасного подання декількох форм звітності з різних регуляторних систем. Навпаки, кожна система оцінки відповідності - європейська, американська чи національна - діє самостійно та незалежно, і документ, виданий уповноваженим органом у межах такої системи, є достатнім підтвердженням дотримання встановлених критеріїв безпечності, ефективності та якості.

На думку Скаржника, фактично, зазначена вимога виходить за межі повноважень Замовника, оскільки встановлює новий рівень доказовості, який не передбачений ані національним, ані міжнародним законодавством. Вимога надання кількох документів одночасно створює невиправдані бар’єри для учасників, продукція яких сертифікована за однією з офіційно визнаних процедур. У результаті коло потенційних учасників звужується до незначної кількості виробників, які володіють повним комплектом документів різних регуляторних систем, що суперечить принципу рівного доступу до участі у закупівлях.

Крім того, нечітке формулювання вимоги у множині - "SSED, SSCP або інших документах" - створює ризик неоднозначного тлумачення. У різних ситуаціях Замовник може на власний розсуд визначати, скільки документів є необхідними: в одних випадках визнавати достатнім один документ (наприклад, SSCP), а в інших - вимагати одночасне подання кількох. Така можливість вибіркового застосування вимоги порушує принципи об’єктивності, недискримінаційності та передбачуваності процедур публічних закупівель.

Таким чином, відсутність належного обґрунтування множинності документів і ризик довільного тлумачення вимоги свідчать про її дискримінаційний характер, оскільки вона створює необґрунтовані переваги для окремих постачальників і обмежує доступ інших учасників до участі у процедурі закупівлі.

Скаржник наголошує, що у наданих поясненнях Замовник фактично не відповів на змістовну частину аргументів Скаржника, а обмежився узагальненими твердженнями про доцільність установлених вимог. Ключові аспекти, які стосуються саме суті спірних положень - вимоги щодо наявності двох завершених рандомізованих клінічних досліджень та обмеженого переліку документів, якими може підтверджуватися безпечність і ефективність виробу - залишилися без будь-якого коментаря чи аналізу. На думку Скаржника, Замовник не надав жодних контраргументів, не запропонував альтернативного тлумачення і не спростував фактів, наведених у скарзі.

Скаржник повідомляє, що документи, надані Замовником, підтверджують лише факт проходження процедур оцінки відповідності Технічному регламенту України, тобто відповідність продукції вимогам безпечності, якості та маркування для її допуску на український ринок. Відтак вони не можуть бути належним доказом відповідності оскаржуваній вимозі, яка передбачає підтвердження ефективності на підставі двох завершених рандомізованих клінічних досліджень або документів, що містять дані про клінічну безпеку й ефективність, виданих FDA або уповноваженими органами ЄС.

Таким чином, наведені Замовником документи стосуються іншої вимоги тендерної документації - загальної вимоги щодо наявності сертифіката відповідності технічним регламентам, яка поширюється на всі медичні вироби. Вони не мають безпосереднього зв’язку з оскаржуваною умовою, яка вимагає надання результатів клінічних випробувань або спеціалізованих звітів (SSED, SSCP).

Більш того, наведена позиція містить внутрішню суперечність. Сам Замовник раніше визнавав, що сертифікати відповідності не підтверджують клінічну ефективність виробу, а засвідчують лише відповідність технічним стандартам. Тому посилання на ці ж документи як доказ дотримання вимоги, яка стосується виключно клінічної ефективності, є взаємовиключним і позбавленим юридичної логіки.

Крім того, Замовник не довів наявності хоча б двох виробників, які відповідають усім умовам тендерної документації, включно з вимогою про клінічні дослідження.

Не надано доказів того, що зазначені виробники мають:

- не менше двох завершених рандомізованих клінічних досліджень саме щодо абляційних катетерів, які є предметом закупівлі;

- або офіційно затверджені документи типу SSED, SSCP, чи еквівалентні документи, що містять дані про безпеку та ефективність відповідного катетера.

Отже, Замовник фактично не довів відсутність дискримінаційного складу цієї вимоги.

Посилання на наявність сертифікатів відповідності технічним регламентам не спростовує доводи Скаржника, оскільки: такі документи не стосуються предмета оскаржуваної вимоги; вони не підтверджують наявність клінічних досліджень чи даних SSED/SSCP; наведені докази суперечать власній позиції Замовника про відсутність зв’язку між сертифікатом відповідності та клінічною ефективністю.

Таким чином, Скаржник зазначає, що Замовник не надав належних доказів, що хоча б два виробники на ринку відповідають усім вимогам тендерної документації, у тому числі щодо підтвердження безпеки та ефективності шляхом подання клінічних доказів.

Скаржник повідомляє, що у цій ситуації Замовник не довів наявності хоча б двох виробників, які могли б виконати спірну вимогу в повному обсязі. Більше того, у своїх поясненнях він фактично підтвердив її дискримінаційність, оскільки як докази навів документи, що не мають стосунку до суті оскаржуваної вимоги. Сертифікати відповідності, на які посилається Замовник, засвідчують лише відповідність продукції технічним регламентам, але не підтверджують наявності клінічних досліджень чи інших документів, прямо зазначених у вимозі.

Таким чином, Скаржник вважає, що Замовник не виконав свого обов’язку доведення об’єктивності вимоги, а його пояснення лише підтвердили, що встановлена умова є необґрунтованою, надмірною та такою, що звужує коло потенційних учасників.

Скаржником на розгляд Комісії надано документи, наведені ним вище у запереченнях до пояснень Замовника.

У ході розгляду зазначеного питання встановлено наступне.

Відповідно до пункту 2 розділу "Зведена інформація про закупівлю" Документації назва предмета закупівлі - ДК 021:2015 – 33140000-3 Медичні матеріали (Керований абляційний катетер однонаправлений; Керований абляційний катетер двонаправлений;

Керований абляційний катетер зрошуваний однонаправлений; Керований абляційний катетер однонаправлений з довжиною електрода 8 мм).

Додаток 1 Документації містить форму "Довідка про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі", у якій зазначено, зокрема: "Вимоги до предмета закупівлі, які встановлює Замовник:

Таблиця 1 Додаткові характеристики/вимоги/технічна специфікація:

Безпечність та ефективність клінічного використання керованого абляційного катетера повинна бути доведена у не менше двох завершених рандомізованих клінічних дослідженнях, АБО підтвердження безпеки та ефективності може бути надано у даних про безпеку та ефективність (SSED, SSCP), або інших документах затверджених уповноваженим органами США (FDA), або ЄС, що містять дані щодо безпеки та ефективності запропонованого керованого абляційного катетера.

Комісія листом від 06.11.2025 № 20-29/12-2187-пз надіслала запит Замовнику, зокрема: "надати інформацію щодо відповідності усім в сукупності вимогам тендерної документації продукції щонайменше двох виробників з наданням підтверджуючих документів (з урахуванням вимоги Замовника "Безпечність та ефективність клінічного використання керованого абляційного катетера повинна бути доведена у не менше двох завершених рандомізованих клінічних дослідженнях, АБО підтвердження безпеки та ефективності може бути надано у даних про безпеку та ефективність (SSED, SSCP), або інших документах затверджених уповноваженим органами США (FDA), або ЄС, що містять дані щодо безпеки та ефективності запропонованого керованого абляційного катетера")".

Замовник 10.11.2025 розмістив на веб-порталі Уповноваженого органу додаткові пояснення по суті Скарги.

Замовник зазначає, що він надає інформацію щодо відповідності усім в сукупності вимогам тендерної документації продукції щонайменше двох виробників у вигляді порівняльної таблиці (з урахуванням вимоги Замовника "Безпечність та ефективність клінічного використання керованого абляційного катетера повинна бути доведена у не менше двох завершених рандомізованих клінічних дослідженнях, АБО підтвердження безпеки та ефективності може бути надано у даних про безпеку та ефективність (SSED, SSCP), або інших документах затверджених уповноваженим органами США (FDA), або ЄС, що містять дані щодо безпеки та ефективності запропонованого керованого абляційного катетера") з наданням підтверджуючих документів.

Замовник наводить таблицю, у якій містить інформація про характеристики продукції Boston Scientific Corporation, США та Abbott Laboratories (Irvine Biomedical, Inc А St. Jude Medical company), США.

Замовником на розгляд Комісії надано, зокрема:

- документи "Summary of Safety and Effectiveness Data" (надані іншою, ніж українська, мовою);

- переклад (без засвідчення) українською мовою наведених вище документів;

- документи з технічними характеристиками продукції.

Скаржник 12.11.2025 розмістив на веб-порталі заперечення до додаткових пояснень Замовника.

Уповноваженого органу Скаржник зазначає, що проаналізувавши надані Замовником документи, Скаржник встановив, що їх зміст не забезпечує підтвердження виконання всіх вимог тендерної документації у їх сукупності, а також не підтверджує відповідність запропонованого товару оскаржуваній вимозі щодо доказів безпечності та ефективності клінічного застосування.

Скаржник щодо невідповідності документів Boston Scientific Corporation, США зазначає, що на підтвердження вимоги тендерної документації щодо доведення безпечності та ефективності клінічного використання кожного з чотирьох видів керованих абляційних катетерів Замовник посилається на два різні звіти SSED: P020025b SSED Blazer II та P150005S014B SSED Blazer.

Звіт P150005S014B SSED Blazer містить дані щодо відкрито-іригованого катетера з 4-мм кінчиком, тобто підтверджує безпечність та ефективність лише одного з чотирьох запропонованих у закупівлі видів катетерів - саме іригованого односпрямованого. Інші три вироби, які включені до предмета закупівлі, у цьому звіті не описані, не оцінювалися та не були предметом клінічного аналізу.

Зі свого боку звіт P020025b SSED Blazer II стосується зовсім іншої модифікації катетера - Blazer II XP із 8/10-мм електродом, і містить клінічні дані, що стосуються трьох інших видів катетерів, запропонованих Замовником до закупівлі. Проте цей документ також не охоплює іриговану модифікацію, яка була предметом оцінки у звіті P150005S014B SSED Blazer.

Таким чином, жоден із поданих документів окремо не підтверджує безпечність та ефективність усіх чотирьох видів катетерів, заявлених у закупівлі. Кожен звіт стосується лише частини виробів, причому перелік модифікацій у цих звітах не збігається між собою.

У підсумку на кожен із видів катетерів надано лише одне джерело підтвердження, тобто один звіт на один виріб.

Це суперечить встановленій вимозі, згідно з якою безпечність та ефективність повинні бути доведені не менше ніж у двох завершених рандомізованих клінічних дослідженнях, або у даних про безпеку та ефективність (SSED, SSCP), або інших документах затверджених уповноваженим органами США (FDA), або ЄС, що містять дані щодо безпеки та ефективності запропонованого керованого абляційного катетера.

Таким чином, Скаржник зазначає, що сукупність наданих документів не підтверджує відповідність запропонованих виробів вимозі тендерної документації в повному обсязі. Поданими документами Замовник підтвердив кожну позицію лише одним підтверджуючим документом, тоді як його вимога передбачає подання документів у множині - не менше двох досліджень або даних про безпеку та ефективність, або інших документах затверджених уповноваженим органами США (FDA), або ЄС.

Скаржник звертає увагу, що якраз Скаржник й оскаржує множинний характер спірної вимоги Замовника, сформульованої як обов’язок надати "не менше двох завершених рандомізованих клінічних досліджень" або, альтернативно, "підтвердження безпеки та ефективності у даних SSED/SSCP чи інших документах, затверджених уповноваженими органами США/ЄС", також у кількості не менше двох. Предметом оскарження є не право Замовника вимагати належні докази безпеки та ефективності як такі, а саме кількісна (множинна) складова цієї вимоги. При цьому у своїх поясненнях від 30 жовтня і від 10 листопада 2025 року Замовник не спростував наведене Скаржником тлумачення вимоги щодо необхідності подання щонайменше двох окремих документів для кожного заявленого виду катетера, не заявив про помилковість розуміння Скаржником умов та не повідомив, що достатнім є подання одного документа з перелічених альтернатив. Навпаки, наполягаючи на відмові у задоволенні скарги, Замовник фактично підтвердив первісний зміст спірної умови як такої, що передбачає множинність доказів.

У той самий час з наданих Замовником матеріалів Скаржнику вбачається, що відповідність кожного із заявлених до закупівлі видів керованих абляційних катетерів підтверджується лише одним документом, і до того ж різними звітами для різних модифікацій виробу. Отже, пояснення Замовника одночасно і зберігають вимогу про "не менше двох" документів, і не демонструють її фактичного дотримання самим Замовником у частині обґрунтування відповідності пропозицій.

Скаржник повідомляє, що Замовник наполягає на множинному підтвердженні безпечності та ефективності, яке саме і є предметом оскарження як надмірне та таке, що не відповідає принципам пропорційності та недискримінації. Водночас сам Замовник фактично підтверджує відповідність кожного з виробів лише одним документом, тобто не дотримується кількісного стандарту, встановленого ним же у тендерній документації.

Крім того, Замовник не надав жодного обґрунтування, чому документ, виданий відповідно до Директиви 93/42/ЄЕС (MDD), не може забезпечити належного підтвердження безпечності та ефективності, але при цьому не включив такий документ до переліку належних доказів і не зазначив, чи буде він прийматися до розгляду.

Таким чином, Скаржник зазначає, що подані пояснення не містять спростування доводів Скаржника щодо надмірності множинного характеру вимоги, а також доведення фактичного виконання цієї вимоги самим Замовником та усунення невизначеності щодо прийнятності документів MDD як належного доказу. Таким чином, подані пояснення Замовника не можуть вважатися належними та достатніми для відхилення доводів Скаржника, що, у свою чергу, підтверджує обґрунтованість скарги Скаржник щодо невідповідності документів Abbott Laboratories зазначає, що на підтвердження відповідності продукції другого виробника вимогам тендерної документації Замовник надав Сертифікат відповідності № UA.101.MD.3.0984-25.02 від 21.08.2023 року та Декларацію про відповідність № 0024-22.09.2025 від 22.09.2025, відповідно до яких виробником заявленої продукції зазначено Abbott Medical.

Зазначені документи є офіційними та видані відповідно до вимог Технічного регламенту щодо медичних виробів, що діє на території України, а отже, саме Abbott Medical є виробником у розумінні законодавства України та відповідальним за відповідність виробу встановленим вимогам та безпечність його клінічного використання.

Водночас для підтвердження технічних, якісних та кількісних характеристик товару, відповідно до Додатку 1 до тендерної документації, Замовником подані інструкції із застосування (файли "Інструкція (зрош однонапр) про застосування" та "Інструкція на катетер Therapy") та каталоги продукції (файли "Каталог Therapy абл катетер однонаправлений" та "Керований абл катетер двонаправлений"), у яких виробником зазначено St. Jude Medical, Inc. Вказане свідчить про використання документів, що підтверджують технічні характеристики, але походять від іншої юридичної особи, ніж та, що є офіційним виробником на території України.

Додатково, на підтвердження вимоги щодо безпечності та ефективності клінічного використання керованих абляційних катетерів Замовник надає звіти про клінічні дані формату SSED (файли: "P040014B SSED Therapy" та "P060019b SSED Therapy Cool Path"), у яких виробником зазначено Irvine Biomedical, Inc. (IBI). Таким чином, документи, що підтверджують клінічну ефективність та безпечність виробів, походять від третьої юридичної особи, яка не збігається ні з виробником, зазначеним у сертифікаті відповідності (Abbott Medical), ні з виробником, зазначеним у інструкціях та каталогах (St.

Jude Medical, Inc.).

Скаржник зазначає, що документи, подані Замовником на підтвердження різних аспектів відповідності товару вимогам тендерної документації, походять від трьох різних юридичних осіб:

- Abbott Medical - як офіційний виробник, відповідальний згідно з Технічним регламентом;

- St. Jude Medical, Inc. - як виробник, що зазначений у технічних описах та інструкціях щодо застосування;

- Irvine Biomedical, Inc. - як виробник, зазначений у документах, що підтверджують клінічну ефективність та безпеку.

На думку Скаржника, такий розрив у походженні документації свідчить про відсутність цілісного та послідовного підтвердження відповідності запропонованого до постачання виробу та його клінічної ефективності саме у тій конфігурації та під тим виробником, що зареєстрований в Україні. Фактично, медичний виріб, зареєстрований в Україні з виробником Abbott Medical, не має наданих інструкцій щодо застосування та не має документального підтвердження безпечності та ефективності саме цього виробника.

Скаржник зазначає, що незважаючи на те, що у професійному середовищі та відкритих джерелах може бути відомою інформація про поетапну зміну корпоративної належності виробника катетерів (Irvine Biomedical, Inc. → St. Jude Medical, Inc. → Abbott Medical) унаслідок придбань та реструктуризацій, така інформація не замінює вимог законодавства України, що регулює допущення медичних виробів до обігу на території України та встановлює правовий статус виробника.

Відповідно до положень Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 № 753, виробником вважається особа, яка є відповідальною за проєктування, виготовлення, пакування, маркування виробу та введення його в обіг, а також за відповідність такого виробу основним вимогам безпечності. Саме цей виробник, а не попередні правовласники чи афілійовані компанії, зобов’язаний надавати повний комплект супровідної документації, у тому числі інструкцію із застосування, що відповідає фактичній конструкції виробу та клінічним умовам використання, і несе відповідальність за достовірність та актуальність зазначеної інформації (пункт 2 Додатку 8 до Технічного регламенту).

Крім того, клінічне оцінювання виробу відповідно до статті 6 Технічного регламенту передбачає проведення аналізу клінічних даних та/або клінічних досліджень саме того виробу, що вводиться в обіг, а не будь-якого іншого виробу попереднього власника або модифікації іншої конструкції. Клінічні дані повинні бути релевантними точно визначеному медичному виробу та тому виробнику, під яким він зареєстрований.

Використання клінічних даних, що стосуються виробів попередніх виробників або інших конструкцій, є неприпустимим з огляду на вимоги простежуваності, відповідності маркування та гарантування безпечності.

Таким чином, Скаржник повідомляє, що навіть якщо корпоративні зміни між Irvine Biomedical, Inc., St. Jude Medical, Inc. та Abbott Medical мали місце у сфері корпоративного контролю та комерційних прав на виробничі лінії, це не дає підстав для підміни виробника в контексті регуляторного режиму медичних виробів в Україні.

Виріб, зареєстрований в Україні з виробником Abbott Medical, повинен мати інструкцію з використання та клінічні дані саме Abbott Medical. Надання інструкцій виробництва St. Jude Medical, Inc. та клінічних даних Irvine Biomedical, Inc. не забезпечує:

непрервної простежуваності виробу, відповідності клінічних характеристик саме заявленій конструкції, підтвердження безпечності та ефективності у відповідності до Технічного регламенту.

Скаржник повідомляє, що відсутність інструкції із застосування та клінічного підтвердження саме Abbott Medical означає, що у Замовника немає документально підтвердженої гарантії того, що товар, який фактично буде поставлений та використаний у пацієнтів, має перевірену безпечність та ефективність.

Таким чином, на думку Скаржника, запропоновані Замовником документи компанії не відповідають вимогам тендерної документації.

Скаржник зазначає, що Замовник до своїх пояснень додає Сертифікат відповідності № UA.101.MD.3.0984-25.02 від 21.08.2023 року та Декларацію про відповідність № 002422.09.2025 від 22.09.2025 (далі - Сертифікат та Декларація відповідності). Вказані документи мають підтверджувальний характер у частині реєстрації Abbott Medical як виробника, що пройшов процедуру оцінки відповідності вимогам Технічного регламенту.

Водночас зміст таких документів має бути співвіднесений із конкретними моделями медичних виробів, що пропонуються у межах процедури закупівлі, тобто з тими найменуваннями та кодами продукції, які заявлені Замовником як предмет закупівлі.

За результатом аналізу наданих Замовником Сертифікату та Декларації відповідності встановлено відсутність у них будь-яких посилань на Керовані абляційні катетери зрошувальні однонаправлені, зокрема на моделі 83352–53388, які зазначені в Інструкції з користування (файл "Інструкція (зрош однонапр) про застосування") як вироби, що відповідають технічним характеристикам, наведеним у пункті 3 таблиці 1 Додатку 1 до тендерної документації. Вказані документи не містять ані маркування, ані переліку моделей чи модифікацій, які дозволяють встановити належність конкретних катетерів до переліку виробів, що пройшли оцінку відповідності.

Більше того, Замовник не надав жодного іншого документа, який би підтверджував проходження процедури оцінки відповідності саме Керованих абляційних катетерів зрошувальних однонаправлених (моделі 83352–53388) вимогам Технічного регламенту щодо медичних виробів. Відсутність належного документального підтвердження фактично унеможливлює визнання цих виробів такими, що відповідають встановленим технічним та регуляторним критеріям безпечності, ефективності та якості, що є базовою умовою участі у процедурі закупівлі медичних виробів.

Скаржник вважає, що надані Замовником документи не підтверджують виконання пункту 6 Додатку 2 тендерної документації у частині саме цього виду катетерів, що, у свою чергу, засвідчує непослідовність і суперечливість позиції Замовника. Фактично, намагаючись обґрунтувати відповідність продукції вимогам, він визнає, що не володіє належними доказами на підтвердження її сертифікації.

Скаржник повідомляє, що в пункті 3 таблиці 1 додатку 1 до тендерної документації "Довідка про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі" встановлено вимоги до Керованого абляційного катетера зрошуваного однонаправленого.

На підтвердження вимоги "Повинен мати зовнішній контур охолодження" Замовник у відповідному рядку таблиці, наданої в поясненнях, вказує: "Цей катетер має канал, під'єднаний до відкритої трубки на електродах кінчика для промивання фізіологічним розчином під час проведення абляції відповідним РЧ-генератором.

Інструкція (зрош однонапр) про застосування, стор. 3." Однак наведене Замовником посилання на інструкцію виробу не підтверджує наявності зовнішнього контуру охолодження, а навпаки, прямо вказує на те, що конструкція катетера передбачає саме внутрішню систему охолодження (внутрішній контур). У документах виробника, зокрема у звіті P060019b SSED Therapy™ Cool Path™, у розділі "Опис пристрою" зазначено, що абляційний катетер має наскрізний отвір, з’єднаний з відкритим портом на кінчику електрода для зрошення гепаринізованим фізіологічним розчином під час проведення абляції.

Скаржник зазначає, що під час роботи катетер обов’язково використовується з зовнішнім інфузійним насосом, який подає фізіологічний розчин всередину катетера через внутрішній канал і забезпечує циркуляцію рідини до дистального кінчика електрода.

Такий принцип роботи є типовим для іригованих катетерів з внутрішнім контуром охолодження, коли рідина проходить всередині виробу, охолоджуючи кінчик електрода, а не циркулює зовні корпусу.

Аналогічна інформація міститься й в інструкції до абляційного катетера, де зазначено, що катетер має канал, під’єднаний до відкритої трубки на електродах кінчика для промивання фізіологічним розчином під час проведення абляції відповідним радіочастотним генератором. Цей опис також підтверджує, що охолодження здійснюється шляхом подачі розчину через внутрішній канал, а не через зовнішній контур. Виробник не передбачає наявності будь-якої зовнішньої оболонки або циркуляції рідини поза корпусом катетера.

Таким чином, на думку Скаржника, із сукупного аналізу офіційних документів виробника, зокрема звіту P060019b SSED Therapy™ Cool Path™, технічних описів та інструкцій з експлуатації, однозначно випливає, що у катетерах серії Therapy™ Cool Path™ використовується виключно внутрішня іригована система охолодження.

Посилання Замовника на опис "каналу, під’єднаного до відкритої трубки на електродах кінчика", не можуть тлумачитися як підтвердження зовнішнього контуру, оскільки такі формулювання стосуються конструктивних елементів внутрішньої системи подачі охолоджувальної рідини. Відповідно, цей виріб не має зовнішнього контуру охолодження та не відповідає зазначеній технічній вимозі тендерної документації.

Скаржник повідомляє, що на підтвердження вимоги тендерної документації щодо доведення безпечності та ефективності клінічного використання кожного з чотирьох видів керованих абляційних катетерів Замовник посилається на два різні звіти SSED: P040014B SSED Therapy та P060019b SSED Therapy Cool Path.

Звіт P040014B SSED Therapy стосується катетера Therapy™, який не має системи охолодження (неіригований). У ньому наведено дані щодо безпечності та ефективності саме звичайного температурно-керованого катетера з 4-мм кінчиком, який не передбачає циркуляції охолоджувальної рідини. Таким чином, цей документ не охоплює іриговані (охолоджувані) модифікації виробу, що реалізуються за допомогою подачі рідини через внутрішні канали.

Натомість звіт P060019b SSED Therapy Cool Path стосується іншої модифікації катетера - Therapy™ Cool Path™, яка має іриговану систему охолодження з подачею гепаринізованого фізіологічного розчину через отвір у дистальному кінчику за допомогою зовнішнього інфузійного насоса. У цьому звіті наведено результати доклінічних і клінічних досліджень, що підтверджують безпечність та ефективність саме іригованої модифікації катетера, відмінної від тієї, що описана у звіті P040014B SSED Therapy.

Отже, кожен із цих звітів не може підтверджувати відповідність іншої модифікації, оскільки клінічна оцінка, конструкція та принцип дії катетерів у цих двох звітах суттєво відрізняються.

Таким чином, жоден із поданих документів окремо не підтверджує безпечність та ефективність усіх чотирьох видів катетерів, заявлених у закупівлі. Кожен звіт стосується лише частини виробів, причому перелік модифікацій у цих звітах не збігається між собою.

У підсумку на кожен із видів катетерів надано лише одне джерело підтвердження, тобто один звіт на один виріб.

Це суперечить установленій вимозі, згідно з якою безпечність та ефективність клінічного використання керованого абляційного катетера мають бути підтверджені щонайменше двома завершеними рандомізованими клінічними дослідженнями, або відображені у відповідних даних про безпеку та ефективність (SSED, SSCP), чи в інших документах, затверджених уповноваженими органами США (FDA) або Європейського Союзу, які містять достовірні відомості про безпечність та ефективність саме запропонованого виробу.

На думку Скаржника, наданий Замовником масив документів не забезпечує повного та належного підтвердження відповідності запропонованих виробів вимогам тендерної документації. Аналіз поданих матеріалів свідчить, що, аналогічно до ситуації з іншим виробником, кожен вид катетера підтверджено лише одним документом, тоді як сама вимога тендерної документації передбачає подання не менше двох окремих підтверджень - тобто множинних доказів у вигляді завершених рандомізованих клінічних досліджень, або документів про безпеку та ефективність, або інших документів, затверджених уповноваженими регуляторними органами США чи ЄС.

Таким чином, Скаржник вважає, що фактичний обсяг наданих доказів не відповідає вимогам тендерної документації, що свідчить про непослідовне застосування ним власних вимог, а також про невиконання критерію повноти та належності підтвердження відповідності предмета закупівлі встановленим умовам.

Як вже було зазначено вище, Скаржник оскаржує не сам факт вимоги щодо підтвердження безпечності та ефективності виробів, а її надмірний, множинний характер обов’язок подати щонайменше два окремі документи або дослідження на підтвердження для кожного виду катетера. Замовник у своїх поясненнях не заперечив такого розуміння вимоги й не уточнив, що подання одного документа є достатнім, фактично підтвердивши її початковий зміст.

На думку Скаржника, подані Замовником матеріали не підтверджують відповідність документів виробника усім вимогам тендерної документації в цілому, а також не забезпечують належного підтвердження виконання вимоги щодо доведення безпечності та ефективності клінічного використання запропонованих катетерів.

Разом з тим, надані Замовником документи не підтверджують наявність щонайменше двох виробників, продукція яких відповідає умовам Документації, зокрема:

1. Щодо продукції Irvine Biomedical, Inc. та Abbott Medical Замовником не надано документів з технічними характеристиками;

2. Щодо продукції Boston Scientific Corporation в наданих Замовником документах відсутнє підтвердження відповідності, зокрема, за наступними характеристиками:

1) Керований абляційний катетер одно направлений:

- довжина дистального полюса електрода не більше 4 мм;

- Учасник має забезпечити наявність декількох розмірів вигину для вибору замовником - Має комплектуватися з’єднувальним кабелем до аблаторів BWStockert або IBI з розрахунку 1 кабель на 5 катетерів (не менше 87 кабелів);

2) Керований абляційний катетер двонаправлений:

- довжина дистального полюса електрода не більше 4 мм;

- Учасник має забезпечити наявність декількох розмірів вигину для вибору замовником - Має комплектуватися з’єднувальним кабелем до аблаторів BWStockert або IBI з розрахунку 1 кабель на 5 катетерів (не менше 96 кабелів) 3) Керований абляційний катетер зрошуваний одно направлений:

- Учасник має забезпечити наявність декількох розмірів вигину для вибору замовником - Має комплектуватися з’єднувальним кабелем до аблаторів BW Stockert або IBI з розрахунку 1 кабель на 5 катетерів (не менше 123 кабеля);

4) Керований абляційний катетер однонаправлений з довжиною електрода 8 мм:

- довжиною дистального полюса електрода 8 мм - Учасник має забезпечити наявність декількох розмірів вигину для вибору замовником - Має комплектуватися з’єднувальним кабелем до аблаторів BW Stockert або IBI з розрахунку 1 кабель на 5 катетерів (не менше 55 кабеля);

3. Щодо продукції St. Jude Medical, Inc. в наданих Замовником документах відсутнє підтвердження відповідності, зокрема, за наступними характеристиками:

1) Керований абляційний катетер одно направлений:

- Має комплектуватися з’єднувальним кабелем до аблаторів BWStockert або IBI з розрахунку 1 кабель на 5 катетерів (не менше 87 кабелів);

2) Керований абляційний катетер двонаправлений:

- Має комплектуватися з’єднувальним кабелем до аблаторів BWStockert або IBI з розрахунку 1 кабель на 5 катетерів (не менше 96 кабелів) 3) Керований абляційний катетер зрошуваний одно направлений:

- Має комплектуватися з’єднувальним кабелем до аблаторів BW Stockert або IBI з розрахунку 1 кабель на 5 катетерів (не менше 123 кабеля);

4) Керований абляційний катетер однонаправлений з довжиною електрода 8 мм:

- Має комплектуватися з’єднувальним кабелем до аблаторів BW Stockert або IBI з розрахунку 1 кабель на 5 катетерів (не менше 55 кабеля).

Крім того, надані Замовником документи не підтверджують наявність щонайменше двох виробників, продукція яких відповідає умовам Документації, зокрема:

"Безпечність та ефективність клінічного використання керованого абляційного катетера повинна бути доведена у не менше двох завершених рандомізованих клінічних дослідженнях, АБО підтвердження безпеки та ефективності може бути надано у даних про безпеку та ефективність (SSED, SSCP), або інших документах затверджених уповноваженим органами США (FDA), або ЄС, що містять дані щодо безпеки та ефективності запропонованого керованого абляційного катетера".

Враховуючи викладене, Замовник не обґрунтував необхідність встановлення у Документації наведених вище вимог Документації у вказаній редакції, не довів та документально не підтвердив наявність продукції щонайменше двох виробників, яка відповідає умовам Документації.

Виходячи з наведеного, взяти участь у Процедурі закупівлі зможуть суб'єкти господарювання, які запропонують продукцію конкретного виробника та зможуть надати наведені вище документи, що є дискримінаційним по відношенню до інших суб'єктів господарювання, у тому числі, Скаржника.

Частиною першою статті 5 Закону визначено, що закупівлі здійснюються, зокрема, за принципом недискримінації учасників, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель. Згідно з частиною четвертою статті 5 Закону замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників.

Відповідно до абзацу першого пункту 28 Особливостей тендерна документація формується замовником відповідно до вимог статті 22 Закону з урахуванням цих особливостей.

Частиною четвертою статті 22 Закону передбачено, що тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників, а також вимог щодо документального підтвердження інформації про відповідність вимогам тендерної документації, якщо така інформація є публічною, що оприлюднена у формі відкритих даних згідно із Законом України "Про доступ до публічної інформації" та/або міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним.

Дії Замовника в частині встановлення у Документації наведених вище вимог порушують вимоги частини четвертої статті 5 та частини четвертої статті 22 Закону, якими передбачена недискримінація учасників, а також права та законні інтереси Скаржника, пов'язані з його участю у Процедурі закупівлі, та принципи недискримінації учасників, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель, передбачені частиною першою статті 5 Закону.

Враховуючи вище викладене, Замовник повинен усунути наведені вище невідповідності шляхом внесення відповідних змін до Документації в цій частині.

2. Скаржник зазначає, що Замовник у додатку 2 Документації, у розділі "Інформація, що підтверджує відповідність тендерної пропозиції Учасника технічним, якісним, кількісним та іншим вимогам до предмета закупівлі", передбачив наступне формулювання - Замовник залишає за собою право не відхиляти тендерну пропозицію Учасника у випадках відмінності чи відсутності підтвердження в Довідці окремої інформації згідно з вимогами тендерної документації у разі, якщо така інформація чи підтвердження зазначені в інших документах тендерної пропозиції Учасника (інструкція, сертифікат, технічний документ тощо), або були належним чином отримані у відповідь на звернення до органів державної влади, підприємств, установ, організацій відповідно до їх компетенції.

Тобто Замовник залишає за собою право не відхиляти тендерну пропозицію Учасника у випадку наявності розбіжностей або навіть відсутності окремої інформації у Довідці (що подається за формою Додатку 1), якщо така інформація: міститься в інших документах пропозиції (інструкція, сертифікат, технічний документ тощо), або була належним чином отримана самим Замовником у відповідь на його звернення до органів державної влади, підприємств, установ, організацій у межах їх компетенції.

Скаржник звертає увагу, що така норма вбудована саме в розділ, який визначає, як і чим учасник повинен довести технічні, якісні та кількісні відповідності свого товару вимогам закупівлі. Іншими словами, саме в блоці, який мав би встановлювати єдиний, обов’язковий і прозорий стандарт підтвердження характеристик предмета закупівлі для всіх учасників, Замовник одночасно наділяє себе правом відійти від вимог. Це принципово, тому що така умова не стосується якихось допоміжних довідок - він стосується базового критерію допуску/недопуску пропозиції за предметом закупівлі.

Зміст цієї умови фактично означає що, якщо Учасник не надав повністю або чітко всю інформацію про технічні/якісні/кількісні характеристики у визначеному документі (Довідці, порівняльній таблиці тощо), Замовник "може не відхиляти" пропозицію.

Водночас Замовник, виходячи із встановленого ним формулювання, може на власний розсуд підтверджувати таку інформацію за рахунок інших документів у складі пропозиції навіть тоді, коли вимога була надати її у строго визначеній формі.

Крім того, Замовник прямо декларує на своє право самостійно звертатися до органів влади, підприємств, установ, організацій і на підставі відповідей цих органів вважати відсутню/неповну інформацію такою, що підтверджена, і не відхиляти такого учасника.

Проте положення Особливостей, які регулюють розгляд тендерних пропозицій, розмежовують обов’язок учасника - надати повний пакет документів і даних, що підтверджують відповідність предмета закупівлі вимогам Замовника та право Замовника перевірити достовірність наданих учасником відомостей, у тому числі шляхом звернень до компетентних органів, і у випадку виявлення недостовірності або невідповідності відхилити пропозицію.

Тобто, звернення Замовника до органів влади - це інструмент контролю відповідності вже наданих учасником даних, а не механізм отримання відсутньої інформації про товар замість учасника або легалізації неповної пропозиції. Мета цієї перевірки - виявити недостовірність та відхилити, а не доповнювати самостійно та на власний розсуд пропозицію учасника.

Особливості окремо передбачають процедуру виправлення невідповідностей у випадках, якщо Замовник під час розгляду тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі виявив невідповідності в інформації та/або документах, що подані учасником процедури закупівлі у тендерній пропозиції та/або подання яких передбачалося тендерною документацією, і саме учасник протягом визначеного строку подає уточнені або виправлені документи. При чому виправленню підлягають прямо передбачені законодавством в сфері закупівель документи та інформація.

Жодна норма Особливостей не передбачає, що Замовник може самостійно змінювати відсутню технічну/якісну/кількісну інформацію щодо предмета закупівлі власними запитами до інших органів, і потім оголошувати пропозицію учасника такою, що відповідає вимогам. Навпаки, якщо інформація, яка стосується технічних характеристик не подана або подана не в тій формі чи обсязі, які вимагались документацією, це може бути кваліфіковано як невідповідність, і її повинен усунути сам учасник, а не Замовник або тягне за собою автоматичне відхилення пропозиції.

На думку Скаржника, таке формулювання в додатку 2 створює для Замовника неконтрольований простір дискреції. Це означає, що Замовник на власний розсуд зможе:

- не відхиляти пропозицію певного учасника, навіть якщо той не надав усіх підтверджуючих характеристик у формі, яку вимагав сам Замовник;

- посилатися на те, що відповідні відомості підтверджені іншими джерелами — навіть у разі, коли у складі тендерної пропозиції учасника наявна об’єктивна неповнота або відсутній обов’язковий документ - одночасно відхилити іншого учасника за ідентичний недолік.

Скаржник вважає, що таке положення Документації прямо суперечить принципам рівного ставлення та недискримінації учасників, визначеним статтею 5 Закону, оскільки воно фактично дозволяє застосовувати до різних учасників різні підходи: для одного учасника Замовник може самостійно підтверджувати відсутні відомості та визнавати його пропозицію такою, що відповідає вимогам, тоді як інший учасник за аналогічну неповноту інформації може бути відхилений. Такий підхід усуває прозорість та передбачуваність оцінки пропозицій, оскільки учасник не може наперед знати, у яких випадках Замовник визнає відсутність даних несуттєвою, а у яких — кваліфікує її як підставу для відхилення.

Це фактично створює можливість вибіркового ставлення до учасників та надання необґрунтованих переваг окремому учаснику процедури закупівлі.

Скаржник зазначає, що ця спірна норма міститься саме в розділі "Інформація, що підтверджує відповідність тендерної пропозиції Учасника технічним, якісним, кількісним та іншим вимогам до предмета закупівлі". Цей розділ мав би встановлювати однакові правила підтвердження технічних характеристик товару для всіх учасників, аби забезпечити об’єктивну та порівняльну оцінку. Натомість Замовник вбудовує у цей самий розділ норму, яка дозволяє йому відступити від власних же вимог і сформувати пропозицію учасника поза межами електронної системи закупівель.

Таким чином, на думку Скаржника, зазначене положення Додатку 2 виходить за межі повноважень Замовника, визначених пунктом 42 Особливостей (право перевіряти достовірність поданої інформації не означає право збирати відсутню інформацію замість учасника); суперечить процедурі виправлення невідповідностей, яка згідно з пунктом 43 Особливостей покладає обов’язок на самого учасника подати уточнені документи, а не на Замовника - заповнювати прогалини та створює для Замовника надмірні дискреційні повноваження оцінювати пропозиції вибірково, що несумісно з принципом недискримінації та рівного ставлення до всіх учасників, встановленим статтею 5 Закону.

На думку Скаржника, встановлена Замовником норма тендерної документації позбавляє можливості прогнозувати результати оцінки його пропозиції, оскільки він не може наперед знати, чи Замовник буде звертатися за окремими відомостями, чи визнає цю саму обставину підставою для відхилення.

Скаржник вважає, що включення до розділу "Інформація, що підтверджує відповідність тендерної пропозиції Учасника технічним, якісним, кількісним та іншим вимогам до предмета закупівлі" положення про право Замовника самостійно не відхиляти пропозицію навіть за наявності невідповідностей або відсутньої інформації - є неправомірним, таким, що виходить за межі наданих законом процедурних інструментів, і таким, що створює дискримінаційні умови участі у процедурі закупівлі. Це порушує права та законні інтереси Скаржника як потенційного учасника, оскільки не гарантує однакового підходу до оцінки його пропозиції порівняно з іншими учасниками та не забезпечує прозорості й передбачуваності результатів закупівлі.

Таким чином, на думку Скаржника, положення тендерної документації, яким Замовник у розділі "Інформація, що підтверджує відповідність тендерної пропозиції Учасника технічним, якісним, кількісним та іншим вимогам до предмета закупівлі" фактично надає собі право не відхиляти пропозицію навіть за відсутності частини обов’язкових підтверджень і самостійно формувати ці підтвердження шляхом звернень до третіх осіб, порушує пункти 42 і 43 Особливостей, виходить за межі повноважень, визначених законом, створює ризик вибіркового застосування вимог і суб’єктивної оцінки пропозицій, та ставить учасників у нерівне становище. Оскільки чинне законодавство не передбачає для Замовника права самостійно звернутися або додавати за учасника відсутні підтверджуючі документи про товар, встановлення такої умови є проявом дискримінації потенційних учасників процедури закупівлі.

З огляду на викладене, Скаржник просить зобов’язати Замовника внести відповідні зміни до тендерної документації, виключивши з неї дискримінаційні умови щодо звернення Замовником до органів державної влади, підприємств, установ, організацій відповідно до їх компетенції стосовно відсутніх у складі тендерної пропозиції учасника інформації, яка стосуються технічних, якісних та кількісних характеристик.

Замовник зазначає, що положення, викладене у абзаці 7 підпункту 2.2. пункту 2 розділу I додатку 2 тендерної документації, не надає Замовнику права змінювати або доповнювати інформацію учасника, а лише визначає механізм уточнення та підтвердження інформації, що міститься у складі тендерної пропозиції наданої Учасником. Таке формулювання не замінює обов’язку учасника подати повний комплект документів, а лише уточнює порядок дій Замовника у випадках, коли певна інформація, що вимагається формою довідки викладеної у додатку 1 "Довідка про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі" (далі – Довідка), очевидно присутня в інших документах пропозиції (інструкціях, сертифікатах, технічних паспортах тощо), тобто є наявною, але не продубльована у Довідці або Учасник припустився помилки у Довідці, але Замовник виявив підтвердження необхідної інформації в інших документах Учасника, що міститься у складі тендерної пропозиції наданої Учасником.

Таким чином, зазначене положення спрямоване на уникнення формального відхилення пропозицій за незначні неточності оформлення Учасником Довідки, якщо вся суттєва інформація фактично наявна у складі пропозиції Учасника. Це відповідає принципам передбаченим статтею 5 Закону, зокрема об’єктивного та неупередженого визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.

Замовник звертає увагу, що пункт 43 Особливостей прямо забороняє виправлення невідповідностей у разі відсутності інформації (та/або документів) про технічні та якісні характеристики предмета закупівлі, що пропонується Учасником процедури в його тендерній пропозиції. У випадках коли замовник не має права надати можливість Учаснику виправити невідповідності, Замовник залишає за собою право не відхиляти, якщо необхідні дані містяться у документах, наданих Учасником у складі тендерної пропозиції наданої Учасником.

Замовник щодо звернення до органів державної влади, підприємств, установ, організацій відповідно до їх компетенції повідомляє, що він діє в межах пункту 42 Особливостей, який надає йому право перевіряти достовірність поданих відомостей, у тому числі шляхом звернення до компетентних органів, підприємств, установ, організацій.

Тобто зазначена норма тендерної документації лише конкретизує передбачене Законом право Замовника.

Зазначене положення тендерної документації не передбачає заміщення відсутніх документів або складання нових доказів за Учасника, а лише дозволяє Замовнику переконатися у достовірності інформації, якщо вона офіційно підтверджена державними органами, підприємствами, установами, організаціями відповідно до їх компетенції або міститься в інших документах тендерної пропозиції.

Замовник звертає увагу, що дане положення зазначене у пункті 3 розділу "ІІ. Вимоги до документів (інформації), що відноситься до складу тендерної пропозиції та підлягає завантаженню в ЕСЗ у вигляді файлів", додатка 2 до тендерної документації відповідно до законодавства України: "Замовник має право звернутися за підтвердженням інформації, наданої Учасником/переможцем процедури закупівлі, до органів державної влади, підприємств, установ, організацій відповідно до їх компетенції (на підставі пункту 42 Особливостей)", та такі положення лише додатково уточнені у додатку 1 до тендерної документації.

Замовник зазначає, що він не виходить за межі своїх повноважень, а застосовує надане законом право перевірки та враховує усі наявні у пропозиції документи, що підтверджують технічну та якісну відповідність предмета закупівлі.

Замовник щодо принципу рівного ставлення та недискримінації повідомляє, що зазначене положення не створює переваг для будь-якого учасника, оскільки воно однакове для всіх учасників і застосовується до кожної пропозиції, не змінює вимог до складу документів, не надає права Замовнику не враховувати відсутність суттєвої інформації, а лише дозволяє враховувати документи, що вже подані у складі пропозиції Учасника.

Натомість вимога Скаржника зводиться до того, що Замовник повинен формально відхиляти пропозиції навіть у випадках, коли необхідна інформація фактично міститься у складі документів поданих Учасником, що суперечить принципам максимальної конкуренції та економного використання коштів, передбачених статтею 5 Закону.

Замовник звертає увагу, що формулювання положення є чітким, зрозумілим і не допускає довільного тлумачення, оскільки: воно не змінює вимог до учасників, не дозволяє приймати пропозицію без наявності документального підтвердження лише дає можливість врахувати інформацію, якщо вона вже наявна в інших документах тендерної пропозиції Учасника, а також не встановлює різних підходів до різних учасників, а лише забезпечує однаковий підхід до оцінки повноти та достовірності інформації.

Таким чином, Замовник зазначає, що положення абзацу 7 підпункту 2.2. пункту 2 розділу I додатку 2 тендерної документації не порушує пункти 42 і 43 Особливостей, не надає Замовнику повноважень, не передбачених Законом, не є дискримінаційним і застосовується рівною мірою до всіх учасників, спрямоване на уникнення формальних відхилень у випадках, коли необхідна інформація фактично міститься у складі пропозиції або може бути офіційно підтверджена компетентними органами.

Замовник вважає, що вимога Скаржника є безпідставною, а оскаржуване положення тендерної документації – правомірним, таким, що відповідає Закону та Особливостям.

Скаржник 04.11.2025 розмістив на веб-порталі Уповноваженого органу заперечення до пояснень Замовника.

Скаржник зазначає, що формулювання пункту фактично надає Замовнику можливість не відхиляти пропозицію учасника навіть у разі відсутності або відмінності інформації у Довідці, якщо відповідні дані підтверджені в інших документах тендерної пропозиції або отримані Замовником самостійно від третіх осіб - органів державної влади, підприємств, установ чи організацій. Таким чином, Замовник фактично закріпив за собою право здійснювати пошук, перевірку чи отримання даних, які не були подані учасником у складі тендерної пропозиції, і використовувати їх як підставу для прийняття рішення про відповідність учасника вимогам тендерної документації.

Подібне положення суперечить принципам, визначеним пунктом 44 Особливостей здійснення публічних закупівель, відповідно до якого Замовник зобов’язаний відхилити тендерну пропозицію, якщо вона не відповідає умовам тендерної документації або якщо учасником не подано необхідних документів у повному обсязі. Право самостійно звертатися до сторонніх органів для отримання інформації, якої бракує у пропозиції, не передбачене чинним законодавством і виходить за межі повноважень Замовника.

Більше того, така практика фактично створює ризик нерівного підходу до учасників: Замовник на власний розсуд може вирішувати, коли вважати відсутність інформації несуттєвою, а коли - підставою для відхилення.

Таким чином, формулювання зазначеного пункту дозволяє Замовнику діяти поза межами процедури оцінки пропозицій, фактично підміняючи обов’язок учасника надати повний комплект документів правом Замовника самостійно "доповнювати" або "уточнювати" інформацію.

На думку Скаржника, позиція Замовника свідчить про свідомий вихід Замовника за межі імперативних приписів закону. Пункт 43 Особливостей встановлює чітке правило: у разі відсутності або невідповідності інформації про технічні та якісні характеристики предмета закупівлі така невідповідність не може бути виправлена, тобто пропозиція підлягає оцінці у тому вигляді, у якому вона подана. У свою чергу, пункт 44 прямо визначає, що Замовник зобов’язаний відхилити тендерну пропозицію, якщо вона не відповідає вимогам тендерної документації або не містить усіх необхідних даних, крім тих, які можуть бути виправлені відповідно до пункту 43 Особливостей.

Натомість Замовник фактично надає собі виключне право оцінювати відсутність даних як несуттєву, що суперечить самому змісту пунктів 43 та 44 Особливостей. Таке тлумачення призводить до суб’єктивності у процесі оцінки пропозицій і відкриває можливість вибіркового підходу до різних учасників.

Скаржник зазначає, що у сфері публічних закупівель будь-яке розширене тлумачення повноважень Замовника є неприпустимим. Замовник не може встановлювати або застосовувати альтернативні механізми перевірки пропозицій, які не передбачені нормативно-правовими актами, зокрема - самостійно визначати, у яких випадках відсутність обов’язкових даних не є підставою для відхилення.

На думку Скаржника, Замовник підтверджує, що положення пункту 2 розділу І Додатка 2 до тендерної документації має інший зміст і правову природу, ніж положення, яке дублює пункт 42 Особливостей. Замовник ототожнює два різні за юридичними наслідками положення: одне - передбачене законом і спрямоване на перевірку достовірності вже поданої інформації, інше - штучно введене до тендерної документації, яке фактично дозволяє доповнювати або замінювати відсутні дані учасника за результатами звернення до третіх осіб.

Розділ ІІ Додатка 2 дійсно містить норму, яка відповідає пункту 42 Особливостей це допустиме дублювання, що не змінює правового змісту.

Пункт 42 Особливостей встановлює виключно перевірочну функцію замовника тобто право звертатися до компетентних органів з метою підтвердження достовірності даних, уже поданих учасником у складі тендерної пропозиції. Ця норма не передбачає можливості доповнення, уточнення чи розширення інформації від імені учасника, а також не наділяє замовника правом фактично виправляти або заміщати відсутні відомості у пропозиції. Її зміст зводиться лише до перевірки, а не до втручання у наповнення пропозиції. У разі виявлення недостовірних чи суперечливих даних закон прямо зобов’язує замовника відхилити пропозицію, без права на власний розсуд змінювати її або доповнювати.

Водночас пункт 31 Особливостей визначає порядок подання тендерних пропозицій, який передбачає завантаження всіх документів виключно через електронну систему закупівель у межах встановленого строку. Учасник несе повну відповідальність за повноту, зміст і достовірність наданих матеріалів.

Скаржник вважає, що позиція Замовника суперечить приписам пунктів 31, 42, 43 і 44 Особливостей та свідчить про вихід за межі встановлених процедурних повноважень, що фактично порушує принцип законності при здійсненні публічних закупівель і створює ризик нерівного ставлення до учасників процедури.

Таке положення не є ані технічним уточненням, ані допустимою деталізацією пункту 42 Особливостей. Воно істотно змінює баланс прав і обов’язків сторін, створюючи механізм, який дозволяє ігнорувати невідповідності або відсутність інформації, що мала бути надана учасником.

Скаржник зазначає, що формулювання, вжите у тендерній документації, надає Замовнику право, а не обов’язок вживати дій щодо уточнення або підтвердження інформації, що відсутня або викладена з відхиленням від вимог документації. У такому вигляді положення залишає широке поле для розсуду та вибірковості, оскільки Замовник не зобов’язаний застосовувати його до всіх учасників у рівних умовах, а може вирішувати - коли скористатися цим "правом", а коли ні.

Більше того, у тексті тендерної документації відсутні будь-які чіткі критерії або процедурні запобіжники, які б визначали порядок і випадки застосування цього положення. Не встановлено, у яких саме ситуаціях Замовник має право скористатися таким уточненням, яким чином це буде задокументовано, та чи підлягатиме це контролю.

Така неврегульованість фактично створює можливість суб’єктивного підходу до оцінки пропозицій.

Аргумент Замовника про нібито "однакове застосування" норми не має під собою правового підґрунтя, адже сама її редакція не гарантує обов’язковості використання такого підходу у кожному випадку. У результаті виникає ситуація, коли один учасник може отримати вигоду від лояльного тлумачення положення, тоді як інший - бути відхиленим через формальні неточності або відсутність даних у довідці, навіть якщо відповідна інформація міститься у його документах.

Таким чином, на думку Скаржника, спірне положення не забезпечує рівного ставлення до всіх учасників, а навпаки, створює умови для непослідовного та вибіркового застосування норм тендерної документації. Його формулювання не містить елементів імперативності, не передбачає обов’язковості для Замовника вживати однакових дій щодо всіх пропозицій, що відкриває можливість неоднакового підходу до оцінки схожих випадків.

У ході розгляду зазначеного питання встановлено наступне.

Додаток 2 Документації містить перелік документів та /або інформації, що подаються учасником в складі його тендерної пропозиції та вимоги до них.

2. Інформація, що підтверджує відповідність тендерної пропозиції Учасника технічним, якісним, кількісним та іншим вимогам до предмета закупівлі:

Замовник залишає за собою право не відхиляти тендерну пропозицію Учасника у випадках відмінності чи відсутності підтвердження в Довідці окремої інформації згідно з вимогами тендерної документації у разі, якщо така інформація чи підтвердження зазначені в інших документах тендерної пропозиції Учасника (інструкція, сертифікат, технічний документ тощо), або були належним чином отримані у відповідь на звернення до органів державної влади, підприємств, установ, організацій відповідно до їх компетенції.

Слід зазначити, що Замовник у поясненнях зазначає, зокрема: "Зазначене положення тендерної документації не передбачає заміщення відсутніх документів або складання нових доказів за Учасника, а лише дозволяє Замовнику переконатися у достовірності інформації".

При цьому відповідно до умов Документації Замовник залишає за собою право не відхиляти тендерну пропозицію учасника, зокрема, у випадках відмінності чи відсутності підтвердження в довідці окремої інформації згідно з вимогами Документації, якщо така інформація чи підтвердження були належним чином отримані у відповідь на звернення до органів державної влади, підприємств, установ, організацій відповідно до їх компетенції.

Таким чином пояснення Замовника в цій частині не узгоджуються з наведеною вище вимогою Документації.

Разом з тим, відповідно до абзацу другого підпункту 2 пункту 44 Особливостей замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, якщо тендерна пропозиція не відповідає умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі тендерної документації, крім невідповідності в інформації та/або документах, що може бути усунена учасником процедури закупівлі відповідно до пункту 43 цих особливостей.

Виходячи з положень абзацу другого підпункту 2 пункту 44 Особливостей, Замовник зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника у випадку відмінності чи відсутності підтвердження відповідності його тендерної пропозиції умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі тендерної документації.

За таких умов, наведена вище вимога Документації суперечать положенням Особливостей в цій частині.

Встановивши наведені вище умови у Документації, Замовник порушив положення пункту 44 Особливостей.

Враховуючи вище викладене, Замовник повинен усунути наведені вище невідповідності шляхом внесення відповідних змін до Документації в цій частині.

3. Скаржник зазначає, що він звертає увагу на пункт 4.1 проєкту договору, відповідно до умов якого постачальник зобов’язаний поставити продукцію у строк, визначений у Специфікації (Додаток №1). Водночас пункт 4.4.1 передбачає, що замовник подає постачальнику заявку не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати поставки тобто саме замовник визначає необхідність, обсяг, номенклатуру та графік поставок.

Те що, саме на Замовника покладаються такі функції підтверджується пунктом 1.1.1. проєкту договору, згідно умов якого Постачальник протягом 7 (семи) робочих днів з дати набрання чинності Договору повинен надати Замовнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, каталог Продукції для здійснення ЗАМОВНИКОМ відбору переліку необхідних розмірів Продукції в межах загальної кількості.

Разом із тим, спірний пункт покладає на постачальника обов’язок здійснювати поставки навіть за відсутності заявки замовника та без конкретизації предмета та строків.

Такі положення проєкту договору суперечить самому поняттю договір та його умовам, які встановлені в Цивільному кодексі України, зокрема у статтях 626, 627, 629.

З огляду на те, що без заявки замовника неможливо ідентифікувати номенклатуру, розміри, модифікації, отже виконання поставки є об’єктивно неможливим.

Попри це, редакція пункту 4.4.1 Договору про закупівлю створює ризик застосування санкцій до постачальника за дії або бездіяльність Замовника (неподання або прострочення заявки), що порушує загальні засади добросовісності, розумності і справедливості, встановленні в статті 3 Цивільного кодексу України, а також принципи рівного ставлення та недискримінації учасників в розумінні статті 5 Закону.

Отже, Замовник встановив дискримінаційні вимоги, невиконання або неналежне виконання яких Постачальником відбудеться саме внаслідок бездіяльності Замовника.

У зв’язку з викладеним, Скаржник просить зобовʼязати Замовника внести зміни до пункту 4.4.1 та пов’язаних із ним положень проєкту договору, виклавши їх у редакції, яка прямо передбачає, що:

обов’язок Постачальника поставити товар у конкретні строки виникає виключно після отримання від Замовника належно оформленої заявки із зазначенням номенклатури, кількості, розмірів/модифікацій та дати поставки;

відсутність або несвоєчасність такої заявки не може кваліфікуватися як прострочення з боку Постачальника і не може бути підставою для застосування до нього штрафних санкцій, пені, відмови від приймання продукції чи вимоги повернення попередньої оплати;

затримки, спричинені неподанням/простроченим поданням заявки або поданням заявки без необхідних параметрів, визнаються простроченням Замовника.

Скаржник зазначає, що розділ 8 "Відповідальність сторін" проєкту договору фактично встановлює систему кумулятивних фінансових санкцій лише для постачальника, не містячи симетричної або бодай мінімально збалансованої відповідальності замовника за:

неподання/несвоєчасне подання заявки;

несвоєчасне погодження номенклатури/розмірів;

прострочення приймання або оплат;

інші порушення, що унеможливлюють або істотно ускладнюють виконання постачальником зобов’язань.

Крім того, окремі санкції мають каральний характер та не пов’язані з реальними збитками.

Пункт 8.2 проєкту договору встановлює для Постачальника режим фінансової відповідальності, який фактично працює як щоденне накопичення санкцій. Будь-яке відхилення від строків постачання - навіть якщо воно пов’язане не з фактичною відмовою поставляти товар, а, наприклад, із відсутністю або несвоєчасністю належної заявки від Замовника відповідно до п. 4.4.1 - автоматично кваліфікується як порушення зобов’язань Постачальником. За таке "порушення" Постачальник повинен щоденно сплачувати пеню в розмірі 0,1 % від вартості продукції, яка вважається простроченою або "не переданою". Ця пеня нараховується за кожний день до моменту, поки Замовник визнає зобов’язання виконаним, причому навіть день фактичної поставки включається в розрахунок, тобто санкція не припиняється до абсолютного завершення ситуації на умовах Замовника. Далі, якщо прострочення зараховане понад 30 календарних днів, на Постачальника додатково накладається одноразовий штраф у розмірі 7 % від вартості тієї ж продукції.

Таким чином, модель побудована так, що до Постачальника застосовуються одночасно дві фінансові санкції - щоденна пеня плюс окремий штраф після досягнення 30 днів, - без будь-якої верхньої межі сукупного нарахування.

Важливо, що ця модель відповідальності побудована без урахування причин затримки: пункт 8.2 не містить жодних винятків на випадок, коли строк постачання не може бути дотриманий саме через дії або бездіяльність Замовника. Зокрема, пункт 4.4.1 прямо визначає, що саме Замовник формує і передає заявку із зазначенням номенклатури, кількості, конкретних розмірів та графіка поставки. Без такої заявки поставка є об’єктивно неможливою: Постачальник не знає, який саме виріб, у якому розмірі, у якій конфігурації і в якій кількості очікується. Попри це, за чинною редакцією договору ризик і фінансові наслідки такої ситуації перекладаються саме на Постачальника, хоча він не має ні юридичного, ні фактичного механізму примусити Замовника подати заявку чи погодити параметри товару.

Скаржник звертає увагу, що пункт 8.2 не містить жодного застереження щодо вини Постачальника та співмірності наслідків. Санкції застосовуються автоматично, незалежно від того, чи дійсно Постачальник допустив порушення, чи це є результатом управлінських дій Замовника (затягування заявки, несвоєчасне погодження номенклатури), обставин непереборної сили, логістичних обмежень тощо. Водночас у проєкті договору взагалі відсутні які-небудь зустрічні санкції до Замовника за його власні порушення (у тому числі за прострочення заявки, за затримку приймання продукції або за несвоєчасну оплату).

Разом з тим, пункт 8.3 надає Замовнику право в односторонньому порядку відмовитись від подальшого приймання продукції, пославшись на таке "порушення строків" або на "недотримання вимог", і одночасно вимагати: сплати вже нарахованих пені та штрафів за 8.2, компенсації всіх документально підтверджених витрат Замовника, повернення авансу протягом 10 робочих днів та фактичного стягнення цієї суми через банківську гарантію без суду. Тобто Замовник отримує інструмент не просто фінансового тиску, а фактично одностороннього виходу з договору з одночасним стягненням грошей.

Таким чином, пункти 8.2 та 8.3 у взаємозв’язку працюють як єдина каральноодностороння модель. Замовник, який сам визначає умови та строки через заявку (п.

4.4.1), може не подати або затримати таку заявку. Відтак Постачальник автоматично вважається таким, що порушив строки, і на нього нараховується пеня та штрафи за 8.2.

Далі Замовник використовує пункт 8.3 для того, щоб в односторонньому порядку припинити приймання, змусити повернути попередню оплату, утримати кошти за банківською гарантією, стягнути додаткові штрафи та при цьому повністю уникнути власної відповідальності.

Це не є договірним врегулюванням зобов’язань двох сторін - це є інструмент одностороннього контролю Замовника над перебігом договору, фінансовими потоками й результатом, який може бути застосований практично в будь-який момент, у тому числі без належної вини Постачальника.

Таке формулювання прямо суперечить принципам справедливості, добросовісності та співмірності відповідальності (статті 3, 13, 551 ЦК України), а також принципам рівного ставлення до учасників та недискримінації в публічних закупівлях (стаття 5 Закону України "Про публічні закупівлі"), оскільки створює економічно невиправданий бар’єр для участі і тим самим обмежує конкуренцію.

У зв’язку з викладеним Скаржник просить зобов’язати Замовника внести зміни до пункту 8.2 та пункту 8.3. проєкту договору, виклавши його у збалансованій редакції, яка:

- передбачає застосування штрафних санкцій до Постачальника виключно за наявності доведеної вини Постачальника та з урахуванням причинно-наслідкового зв’язку між діями Постачальника і простроченням;

- виключає можливість нарахування пені та штрафів у випадках, коли поставка не відбулася або була відтермінована через несвоєчасне подання або неповне оформлення заявки з боку Замовника, несвоєчасне погодження Замовником номенклатури/розмірів/кількості, затримку приймання або інші дії/бездіяльність Замовника;

- доповнює розділ договору положеннями про зустрічну відповідальність Замовника за власні порушення (у тому числі за прострочення заявки, погодження, приймання та оплати), з метою відновлення балансу прав та обов’язків сторін і усунення дискримінаційного характеру чинної редакції.

Замовник зазначає, що частиною 1 статті 628 ЦКУ визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦКУ, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 ЦКУ, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Замовник щодо положень договору, пов’язаних з поставкою, зазначає, що Скаржник помилково стверджує, що проєкт договору зобов’язує постачальника здійснювати поставку без наявності заявки Замовника, а отже – що виконання договору є об’єктивно неможливим.

Відповідно до статті 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 4.1 Договору визначено, що ПОСТАЧАЛЬНИК зобов’язаний здійснити поставку продукції за цим Договором у строк, вказаний у Специфікації (Додаток № 1).

Таблицею 1 додатку 1 до тендерної документації встановлено строк поставки до "20" січня 2026 року включно".

Пунктом 4.2 Договору визначено, що строки поставки можуть бути змінені за мотивованим зверненням Постачальника та/або рішенням Замовника – на період між датою укладання Договору та датою фактичного надання Замовником переліку необхідних розмірів продукції.

Таким чином, Договір чітко розмежовує заявку на поставку та перелік необхідних розмірів, який є самостійним механізмом конкретизації предмета поставки. Саме цей перелік виконує функцію уточнення номенклатури, розмірів і кількості у межах узгодженої загальної кількості. Отже, на момент поставки Постачальник володіє всією необхідною інформацією для її здійснення.

Посилання Скаржника на неможливість виконання договору без заявки Замовника не відповідає фактичним умовам договору та є необґрунтованим.

Крім того, положення пункту 4.2 договору забезпечують баланс інтересів сторін, оскільки дозволяють зміну строків поставки у випадку затримки надання Замовником необхідного переліку розмірів.

Отже, положення пунктів 4.1, 4.2 та 4.4.1 договору передбачають взаємопов’язаний і збалансований порядок дій сторін, який виключає застосування санкцій до Постачальника у разі затримки з боку Замовника. Умови договору не порушують принципи добросовісності, рівності сторін чи недискримінації.

Замовник щодо положень договору про відповідальність сторін зазначає, що порушенням зобов’язання, відповідно до статті 610 ЦКУ, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦКУ передбачено, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦКУ, виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 ЦКУ зазначено, що одним з наслідків порушення зобов’язання є оплата неустойки (штрафу, пені) – визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов’язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов’язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до приписів статті 549 ЦКУ, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Видами забезпечення виконання зобов’язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦКУ є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов’язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦКУ, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань". При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов’язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦКУ, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Замовник зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦКУ пеня та штраф є формами неустойки. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Замовник повідомляє, що передбачені пунктами 8.2-8.3 договору штрафні санкції мають забезпечувальний, а не каральний характер, спрямовані на забезпечення належного виконання зобов’язань постачальником.

Замовник зазначає, що до моменту порушення зобов’язання боржником неустойка виконує функцію сприяння належному виконанню зобов’язання, стимулювання боржника до належної поведінки. Після порушення боржником свого обов’язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Скаржник 04.11.2025 розмістив на веб-порталі Уповноваженого органу заперечення до пояснень Замовника.

Скаржник зазначає, що наведені Замовником норми цивільного законодавства застосовуються у межах приватноправових відносин, де сторони мають рівні можливості вести переговори, узгоджувати умови, змінювати їх або відмовлятися від укладення договору. На відміну від цього, у сфері публічних закупівель така свобода договору істотно обмежена законом, оскільки зміст майбутнього договору формується замовником одноосібно ще на етапі підготовки тендерної документації, а учасники не мають права змінювати або обговорювати його положення.

Це передбачено пунктом 18 Особливостей, відповідно до якого умови договору про закупівлю не можуть відрізнятися від змісту тендерної пропозиції переможця, окрім чітко визначених у законі випадків (зокрема, зменшення ціни без зміни обсягів або приведення кількості товару до кратності упаковки). Тобто учасник не має ані процесуальної, ані фактичної можливості впливати на умови проєкту договору, а тому будь-яке посилання замовника на принцип свободи договору в цьому контексті є юридично некоректним.

Учасник, який прагне взяти участь у процедурі закупівлі, змушений беззастережно погоджуватись із запропонованою редакцією проєкту договору, навіть якщо його положення встановлюють асиметричні обов’язки або односторонню відповідальність, що ставить його у нерівне становище щодо Замовника. За своєю суттю така форма правовідносин не є вільним волевиявленням сторін, а становить адміністративно встановлений договір, умови якого визначаються публічною стороною - замовником, і не можуть бути змінені в процесі подання або оцінки тендерних пропозицій.

На думку Скаржника, посилання замовника на норми Цивільного кодексу щодо свободи договору не може вважатися належним правовим обґрунтуванням встановлених у тендерній документації положень, оскільки ці норми застосовуються лише в межах договірних відносин приватного права, а не у сфері публічних закупівель, де діє спеціальне регулювання.

Скаржник щодо положень договору, пов’язаних з поставкою, зазначає, що пояснення Замовника не містять жодного юридичного або фактичного підтвердження того, як саме і коли саме постачальник отримує перелік розмірів. Проєкт договору детально регламентує порядок подання заявки - визначає форму, строки, спосіб направлення, але взагалі не містить положень, які б встановлювали аналогічні правила для надання або погодження переліку необхідних розмірів. Невизначеність цього питання має істотне значення, оскільки саме перелік розмірів безпосередньо впливає на можливість постачальника здійснити фактичну поставку. Відсутність врегульованої процедури його отримання створює ризик, коли постачальник формально порушує строк поставки не через власну бездіяльність, а через несвоєчасні або відсутні дії самого Замовника.

У своїх поясненнях Замовник обмежився загальним твердженням про "баланс інтересів сторін", однак не навів жодного механізму, який би реально забезпечував цей баланс на практиці. Зокрема, він не пояснив, у який момент вважається, що постачальник отримав перелік розмірів, які часові рамки відводяться на підготовку поставки після отримання такого переліку, і яким чином постачальник може підтвердити факт його ненадання або затримки з боку Замовника. Без чіткого визначення цих процедур усі ризики невиконання договору перекладаються односторонньо на постачальника, що суперечить принципу добросовісного виконання зобов’язань та положенням статей 526, 530 і 629 Цивільного кодексу України.

Додатково слід зазначити, що посилання Замовника на пункт 4.2 проєкту договору, який начебто дозволяє зміну строків поставки у разі затримки з наданням переліку розмірів, не може вважатися належним виправданням. Ця норма передбачає можливість зміни строків лише за погодженням із самим Замовником. Отже, навіть якщо затримка виникла з його вини, постачальник позбавлений будь-яких гарантій, що така зміна буде погоджена, і, відповідно, залишається у стані ризику застосування штрафних санкцій за прострочення.

На думку Скаржника, запропонована редакція договору створює односторонню залежність постачальника від дій або бездіяльності Замовника, не передбачає чіткого механізму комунікації щодо переліку розмірів, не визначає моменту, з якого починає обчислюватися строк поставки, і не гарантує постачальнику можливості довести відсутність його вини у разі порушення строків. Це є проявом непропорційного розподілу договірних ризиків та порушує базовий принцип рівності сторін у договірних відносинах, закріплений у статті 627 Цивільного кодексу України, а також принцип рівного ставлення до учасників, визначений статтею 5 Закону.

Скаржник щодо положень договору про відповідальність сторін зазначає, що він не заперечує право сторін передбачати неустойку, штраф чи пеню як інструменти забезпечення виконання зобов’язань. Однак у спірному випадку питання полягає не у самому факті наявності таких санкцій, а у характері їх застосування. Проєкт договору передбачає виключно односторонню відповідальність постачальника, не встановлюючи жодних правових наслідків для Замовника у разі його власних порушень - зокрема, несвоєчасного подання заявки, затримки оплати або приймання товару.

Таким чином, положення про відповідальність не забезпечують балансу інтересів сторін і фактично створюють нерівність у розподілі договірних ризиків, що суперечить принципу пропорційності, статтям 3, 13, 627 Цивільного кодексу України та статті 5 Закону.

Наведені у поясненнях посилання Замовника на загальні норми Цивільного кодексу України щодо порушення зобов’язань і неустойки не усувають виявлених у проєкті договору дефектів регулювання відповідальності (розділ 8, пункти 8.2 та 8.3).

Положення пункту 8.2 передбачають автоматичне нарахування фінансових стягнень щодо Постачальника без урахування причин прострочення та без вимоги встановлення вини. За чинною редакцією пеня обчислюється щоденно від вартості продукції, яка вважається простроченою, а після спливу тридцяти календарних днів додатково застосовується одноразовий штраф у фіксованому відсотковому розмірі.

Граничних меж сукупного нарахування не визначено, критерії співмірності не закріплено, механізму зменшення неустойки у разі відсутності вини або мінімальності наслідків не передбачено. Такий режим відповідальності не узгоджується з відновлювальною метею неустойки та суперечить вимогам розумності наслідків порушення зобов’язань.

Джерелом фактичного початку перебігу строків постачання та визначеності предмета є заявка із номенклатурою, розмірами, кількістю і графіком, що має бути подана Замовником (пункт 4.4.1). Проте проєкт договору не встановлює процедурних гарантій щодо способу, строків і моменту отримання такої заявки, а також не містить фіксації моменту, з якого обчислюються строки виконання після її надання. За відсутності цих умов Постачальник об’єктивно позбавлений можливості належно виконати зобов’язання, але фінансові наслідки формально покладаються саме на нього. Винятки на випадок затримки або ненадання вихідних даних Замовником, а також порядок документального підтвердження таких обставин не передбачені.

Окремо пункт 8.3 надає Замовнику право відмовитися від подальшого приймання продукції та ініціювати припинення договірних відносин з одночасним стягненням уже нарахованих санкцій, поверненням авансу у стислий строк та реалізацією банківської гарантії. Таке поєднання повноважень надає Замовнику можливість припинити виконання в односторонньому порядку без встановлення істотного порушення зобов’язання Постачальником та без розгляду причинного зв’язку між діями сторін і наслідками прострочення.

Скаржник повідомляє, що проєкт договору також не містить дзеркальних або мінімально необхідних наслідків для Замовника у разі несвоєчасного подання заявки (пункт 4.4.1), затримки погодження номенклатури чи розмірів, прострочення приймання чи оплати, а також інших дій, що унеможливлюють або істотно ускладнюють виконання Постачальником зобов’язань. За відсутності взаємної відповідальності розділ 8 формує односторонній режим застосування санкцій, який виходить за межі належного балансу прав і обов’язків сторін у публічній закупівлі.

Скаржник зазначає, що посилання Замовника на допустимість одночасного застосування штрафу та пені саме по собі не спростовує зазначених недоліків, оскільки предмет заперечення стосується не формальної можливості кумуляції, а відсутності критеріїв співмірності, верхніх меж, неврахування вини та причин затримки, а також відсутності відповідальності Замовника за власні порушення.

У даній ситуації Скаржник не ставить під сумнів саму можливість встановлення кількох видів санкцій, якщо вони є співмірними та застосовуються до обох сторін договору. Суть заперечень полягає в іншому - у відсутності балансу між правами та обов’язками сторін, а також у надмірному й односторонньому характері відповідальності, передбаченої лише для постачальника.

Проєкт договору передбачає широкий перелік санкцій, що акумулюються між собою (штрафи, пеня, можливість односторонньої відмови від договору), при цьому повністю виключаючи можливість застосування будь-яких наслідків до Замовника у разі його власних порушень. Такий дисбаланс не може бути виправданий посиланнями на свободу договору. У сфері публічних закупівель учасник не має права змінювати умови договору, а тому включення до нього положень, що фактично встановлюють асиметричну відповідальність, виходить за межі принципів добросовісності, пропорційності та рівного ставлення до учасників, закріплених у статті 5 Закону.

Скаржник повідомляє, що його аргументи щодо одностороннього характеру договірних санкцій, передбачених у проєкті договору, залишаються без належної реакції з боку Замовника. У своїх письмових поясненнях Замовник обмежився загальними посиланнями на норми Цивільного кодексу України про свободу договору та допустимість встановлення неустойки, проте не навів жодного конкретного контраргументу чи правового обґрунтування, яке б спростовувало наведені Скаржником доводи щодо дисбалансу відповідальності сторін.

Зокрема, Замовник не пояснив, чому проєкт договору містить виключно санкції, спрямовані на притягнення постачальника до відповідальності, і не передбачає жодних наслідків для Замовника у разі його власного порушення договірних зобов’язань наприклад, затримки надання заявки, несвоєчасного приймання товару або оплати.

Відсутність будь-яких пояснень щодо цього питання свідчить про фактичне ігнорування суті доводів Скаржника, який обґрунтовано звернув увагу на порушення принципу рівності сторін у зобов’язанні.

У ході розгляду зазначеного питання встановлено наступне.

Додаток 4 Документації містить проект договору, у якому зазначено, зокрема:

"1.1.1. Протягом 7 (семи) робочих днів з дати набрання чинності цього Договору ПОСТАЧАЛЬНИК повинен надати ЗАМОВНИКУ засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, каталог Продукції для здійснення ЗАМОВНИКОМ відбору переліку необхідних розмірів Продукції в межах загальної кількості.

4.1. ПОСТАЧАЛЬНИК зобов’язаний здійснити поставку продукції за цим Договором у строк, вказаний у Специфікації (Додаток № 1).

4.1.1. Поставка продукції ПОСТАЧАЛЬНИКОМ у строк, що є меншим за визначений у Специфікації (Додаток № 1) більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів, потребує додаткового погодження зі сторони ЗАМОВНИКА. У такому випадку ЗАМОВНИК протягом 5 (п’яти) робочих днів від дати звернення ПОСТАЧАЛЬНИКА, інформує останнього засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, про погодження поставки продукції у строк, що є меншим за визначений у Специфікації (Додаток № 1), або направляє відмову у такому погодженні.

Поставка продукції здійснюється ПОСТАЧАЛЬНИКОМ однією або окремими партіями.

4.3. У заявці на поставку продукції обов’язково повинно бути вказано:

найменування ЗАМОВНИКА та ПОСТАЧАЛЬНИКА;

реквізити договору (номер та дата);

міжнародну непатентовану назву, найменування (торгова назва) та кількість продукції;

напрям(-ми) профілактики, діагностики та лікування, за яким(-ми) здійснюється поставка продукції;

найменування виробника продукції, країну виробництва продукції;

дату поставки.

4.3.1. У випадку внесення змін в частині Специфікації (Додаток №1) та/або строків поставки продукції, адрес поставки, визначених заявкою на поставку, ЗАМОВНИКОМ направляється ПОСТАЧАЛЬНИКУ уточнююча заявка до заявки на поставку продукції.

4.4. Заявка на поставку продукції подається ЗАМОВНИКОМ ПОСТАЧАЛЬНИКУ засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, та/або шляхом заповнення електронних форм в електронному кабінеті ПОСТАЧАЛЬНИКА, створеному в інформаційно-аналітичній системі ЗАМОВНИКА.

4.4.1.

Заявка на поставку продукції подається

ЗАМОВНИКОМ

ПОСТАЧАЛЬНИКУ не менш ніж за 30 (тридцять) календарних днів до дати поставки, визначеної у Специфікації (Додаток № 1).

У разі неподання ЗАМОВНИКОМ ПОСТАЧАЛЬНИКУ заявки на поставку продукції, ПОСТАЧАЛЬНИК має й надалі виконувати свої зобов’язання за цим Договором та інформувати ЗАМОВНИКА про відправку продукції у строк, визначений у пункті 5.1 цього Договору, та здійснити поставку продукції у строк, визначений у Специфікації (Додаток № 1).

4.4.2. Строк між подачею заявки на поставку продукції та датою поставки може бути зменшено за погодженням Сторін.

4.4.3. У разі подання ЗАМОВНИКОМ заявки на поставку продукції із визначеним строком постачання, що є меншим за визначений у Специфікації (Додаток № 1), такий скорочений строк поставки продукції потребує погодження з боку ПОСТАЧАЛЬНИКА.

У такому випадку ПОСТАЧАЛЬНИК протягом 5 (п’яти) робочих днів інформує ЗАМОВНИКА засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, про погодження поставки продукції у строк, що є меншим за визначений у Специфікації (Додаток № 1), або направляє мотивовану відмову у такому погодженні.

У разі неотримання ЗАМОВНИКОМ відповіді від ПОСТАЧАЛЬНИКА протягом 5 (п’яти) робочих днів заявка на поставку продукції із визначеним строком постачання, що є меншим за визначений у Специфікації (Додаток № 1), вважається погодженою з боку

ПОСТАЧАЛЬНИКА.

8. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН ЗА ПОРУШЕННЯ ДОГОВОРУ

8.1. У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов’язань, що виникають з цього Договору, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.

Жодна із Сторін не несе відповідальність за моральну шкоду, шкоду репутації, втрату бізнес-можливостей, у тому числі пов’язані зі зміною потреби ЗАМОВНИКА у продукції на підставі доведених та/або скоригованих ЗАМОВНИКОМ та/або Міністерством охорони здоров’я України зведених показників потреби тощо.

8.2. У разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) продукції, ПОСТАЧАЛЬНИК сплачує ЗАМОВНИКУ пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка від ціни продукції, строк поставки якої порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданої (несвоєчасно переданої, повернутої) продукції, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов’язань за Договором, включаючи день виконання такого зобов’язання. За порушення строку поставки продукції понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни продукції, строк поставки якої порушено. При цьому, відібрані зразки серій продукції для проведення випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

8.3. У разі порушення ПОСТАЧАЛЬНИКОМ строків поставки, непередачі (несвоєчасної передачі) продукції, недотримання вимог підпунктів 7.1.1 пункту 7.1 цього Договору ЗАМОВНИК має право відмовитися від подальшого прийняття продукції. При цьому ПОСТАЧАЛЬНИК не звільняється від зобов’язань щодо сплати пені та штрафу передбачених цим Договором, відшкодування ЗАМОВНИКУ документально підтверджених витрат, спричинених порушенням строків поставки, непередачею (несвоєчасною передачею) продукції, а також повернення на рахунок ЗАМОВНИКА суми попередньої оплати за недопоставлену продукцію, перерахованої ЗАМОВНИКОМ ПОСТАЧАЛЬНИКУ, протягом 10 (десяти) робочих днів від дати направлення ЗАМОВНИКОМ письмового повідомлення ПОСТАЧАЛЬНИКУ про відмову від подальшого прийняття продукції, у тому числі шляхом стягнення згідно з вимогою ЗАМОВНИКА платежу за Банківською гарантією забезпечення попередньої оплати на суму попередньої оплати".

Скаржник не довів та документально не підтвердив необхідність внесення змін до Документації в цій частині, а також документально не підтвердив неможливість виконання вказаної умови Документації та не довів, яким чином наведена вище умова Документації порушує права та законні інтереси Скаржника пов’язані з участю у Процедурі закупівлі, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення Скарги в цій частині.

4. Скаржник зазначає, що пункт 8.8 проєкту договору встановлює для Постачальника окремий вид фінансової відповідальності, пов’язаний з податковими накладними, і формулюється таким чином, що будь-яке відхилення від податкової процедури автоматично перетворюється на повноцінний штраф.

Таким чином у випадку, якщо Постачальник, на думку Замовника, порушив порядок складання податкової накладної або порядок її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), або не зареєстрував її взагалі, або припустився помилок в обов’язкових реквізитах, або з будь-яких інших причин, внаслідок яких Замовник нібито втрачає право на податковий кредит, - Постачальник зобов’язаний сплатити Замовнику штраф у розмірі непідтвердженого податкового кредиту.

Тобто по суті пункт вводить механізм "податкового відшкодування", де ризик ПДВ Замовника перекладається на Постачальника в повному обсязі. Скаржник звертає увагу, що цей пункт не передбачає жодних застережень щодо вини Постачальника, не вимагає доведення того, що саме дії Постачальника стали безпосередньою та єдиною причиною втрати права на податковий кредит, і не містить жодних виключень на випадок, коли відсутність податкового кредиту спричинена обставинами, які не залежать від Постачальника.

Це означає, що штраф буде нарахований навіть у випадках, коли реєстрація податкової накладної була заблокована з причин автоматичного моніторингу ризиковості постачальника/операції за рішеннями комісій Державної податкової служби (ДПС), технічних помилок або збоїв функціонування ЄРПН, призупинення реєстрації накладних на рівні ДПС, у тому числі умови воєнного стану, які вносять свої корективи у сферу оподаткування.

Також не враховуються затримки у наданні Замовником коректних реквізитів, узгоджених даних контрагента, номенклатури або кодування товару, випадки коли Замовник сам змінив або уточнив підхід до відображення господарської операції або навіть коли втрата податкового кредиту пов’язана з рішенням контролюючого органу, не погодженим із Постачальником і таким, що може бути оскаржене.

Крім того, штраф у розмірі "непідтвердженого податкового кредиту" за своєю економічною суттю виходить за рамки класичної неустойки (пеня/штраф у відсотках або фіксованій сумі) і фактично дорівнює відшкодуванню всього ПДВ, яке Замовник не зміг поставити до податкового кредиту. Водночас у пункті 8.8 повністю відсутній обов’язок Замовника співпрацювати з Постачальником для своєчасної реєстрації ПН, надавати вихідні дані вчасно, оперативно підтверджувати первинні документи, або вживати заходів до оскарження блокування ПН.

Тобто пункт 8.8 працює як автоматична фінансова санкція: якщо Замовник вважає, що йому не зараховано ПДВ до податкового кредиту, він одразу отримує право вимагати з Постачальника суму цього ПДВ у форматі штрафу, без додаткових умов, без доведення вини, без з’ясування причин і без надання Постачальнику можливості виправити ситуацію.

На думку Скаржника, виклад пункту договору у такій формі прямо суперечить правовій природі податкової накладної та висновкам суду, згідно з якими невиконання або неналежне виконання таких умов договору (нереєстрація податкових накладних тощо) не є правопорушенням та не передбачає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій.

Скаржник вважає, що встановлені Замовником автоматичні штрафи суперечить базовим принципам цивільного права, а саме принципу справедливості, добросовісності та розумності (стаття 3 Цивільного кодексу України) та вимозі, що відповідальність настає за наявності вини боржника, а відсутність вини звільняє від відповідальності (статті 614, 617 Цивільного кодексу України).

Вони також не враховують правила, що збитки підлягають відшкодуванню лише за умови доведеного причинного зв’язку між діями боржника і шкодою та в доведеному розмірі (стаття 623 Цивільного кодексу України), а також природі неустойки як способу забезпечення виконання зобов’язання, розмір якої може бути зменшено судом, якщо вона є явно надмірною порівняно з наслідками порушення (стаття 551 Цивільного кодексу України).

Крім того, пункт 8.8 повністю ігнорує реальний податковий контекст, оскільки тимчасова відсутність зареєстрованої ПН не означає остаточну та безповоротну втрату податкового кредиту. Тобто Замовник може не втратити кредит остаточно, але пункт 8.8 дозволяє йому вже зараз заявити про "втрату" і стягнути повну суму з Постачальника як штраф.

Таким чином, на думку Скаржника, пункт 8.8 у його поточній редакції є не лише економічно невиправданим і репресивним для Постачальника, але й юридично вразливим, оскільки він:

закріплює автоматичну санкцію у розмірі всього "непідтвердженого податкового кредиту", що суперечить логіці цивільно-правової відповідальності та позиції Верховного Суду;

не вимагає ані доведення вини Постачальника, ані причинного зв’язку між його діями і наслідками для Замовника;

не забезпечує Постачальнику права на усунення порушення або повторну реєстрацію ПН після технічного/адміністративного блокування;

переносить на Постачальника податкові ризики, пов’язані з діяльністю ДПС, технічними збоями ЄРПН, умовами воєнного стану і навіть з можливою недобросовісною поведінкою самого Замовника;

не передбачає жодної дзеркальної відповідальності Замовника у випадку, коли саме його дії/бездіяльність спричинили проблему з реєстрацією ПН.

У зв’язку з викладеним Скаржник просить зобов’язати Замовника привести пункт 8.8 проєкту договору у відповідність до вимог Цивільного кодексу України (статті 3, 551, 614, 617, 623 ЦК України), та викласти його у редакції, яка:

1) замінює "штраф у розмірі непідтвердженого податкового кредиту" на механізм відшкодування збитків виключно за умови доведеності шкоди, вини Постачальника, причинного зв’язку та остаточності втрати податкового кредиту;

2) встановлює, що відповідальність Постачальника не настає у випадках, коли реєстрацію ПН було зупинено/заблоковано контролюючим органом, коли мала місце технічна неможливість реєстрації в ЄРПН, коли діяли спеціальні податкові режими або зупинка строків у період воєнного стану, або коли відсутність/помилковість даних для ПН спричинена несвоєчасними чи некоректними діями, у тому числі самого Замовника;

3) надає Постачальнику розумний строк для виправлення технічних помилок, подання коригувальної накладної або повторної реєстрації після розблокування, до будьякого нарахування грошових вимог;

4) передбачає симетричну відповідальність Замовника у випадках, коли саме його поведінка або порушення погоджувально-документальних процедур унеможливили належне та своєчасне складання чи реєстрацію ПН.

Скаржник вважає, що таке коригування є необхідним для усунення дискримінаційного характеру чинної редакції пункту 8.8, запобігання зловживанню правом з боку Замовника та приведення умов договору у відповідність до справедливих договірних відносин.

Замовник зазначає, що пункт 8.8 договору встановлює відповідальність Постачальника за неналежне виконання обов’язку, прямо передбаченого Податковим кодексом України (далі – ПКУ).

Відповідно до пункту 187.7 статті 187 ПКУ, постачальник зобов’язаний скласти податкову накладну на дату виникнення податкового зобов’язання та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у строк, визначений чинним законодавством.

Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН покупцем послуг. Тому, з огляду на положенння статті 201 ПКУ, саме на Постачальника покладено обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні та/або розрахунки коригування до таких податкових накладних.

Вказаним зумовлено обґрунтоване сподівання Замовника на те, що це зобов’язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Замовник повідомляє, що невиконання цього обов’язку або допущення помилок при складанні податкової накладної позбавляє Замовника можливості сформувати податковий кредит, що призводить до перевитрат бюджетних коштів. З метою компенсації таких втрат пункт 8.8 передбачає штраф у розмірі непідтвердженого податкового кредиту. Відповідальність настає лише у разі невиконання обов’язку Постачальником, що відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності, закріпленим у Цивільному кодексі України.

Скаржник 04.11.2025 розмістив на веб-порталі Уповноваженого органу заперечення до пояснень Замовника.

Скаржник зазначає, що він не заперечує, що обов’язок скласти та зареєструвати податкову накладну покладається на Постачальника відповідно до пунктів 187.7 та 201.1 Податкового кодексу України. Проте зазначені норми регулюють податкові правовідносини між платником податку та контролюючим органом, а не договірні відносини між постачальником і покупцем. Відтак, порушення або затримка у виконанні податкових обов’язків не створює автоматичної цивільно-правової відповідальності перед контрагентом за договором.

У поясненні Замовник не враховує, що такий штраф не є класичною неустойкою, не забезпечує виконання договірного зобов’язання, відривається від принципу вини боржника і фактично прирівнює господарську санкцію до податкового інструменту.

Замовник фактично ототожнює невиконання податкового обов’язку з порушенням господарського договору, хоча невиконання постачальником податкових зобов’язань не є порушенням договірних зобов’язань і не може бути підставою для нарахування штрафів чи відшкодування у розмірі непідтвердженого податкового кредиту покупця.

Замовник, відповідаючи на аргументи Скаржника, обмежився констатацією, що обов’язок зареєструвати податкову накладну лежить на постачальнику, і що неналежна реєстрація позбавляє Замовника права на податковий кредит.

Таким чином, пункт 8.8 проєкту договору виходить за межі правової природи господарської відповідальності, встановленої статтями 610, 611, 614, 617, 623 Цивільного кодексу України. Він створює автоматичну санкцію без доведення вини Постачальника, причинного зв’язку між його діями та наслідками для Замовника, а також без урахування обставин, що не залежать від Постачальника (зокрема, блокування ПН контролюючими органами, технічні збої ЄРПН або дії самого Замовника).

Посилання Замовника на "перевитрати бюджетних коштів" не може бути правовим обґрунтуванням договірної санкції. Податковий кредит є елементом податкового обліку Замовника і регулюється виключно нормами ПКУ, а не договором поставки. Втрата або тимчасова відсутність податкового кредиту не становить збитків у цивільно-правовому розумінні (стаття 22, 623 ЦК України) без доведення їх реального розміру та причинного зв’язку.

Більше того, пункт 8.8 договору не містить жодного процесуального механізму для взаємодії сторін щодо усунення технічних помилок, повторної реєстрації або оскарження блокування податкової накладної. Це позбавляє Постачальника можливості виконати свій обов’язок належним чином і фактично перекладає на нього податкові ризики держави або самого Замовника.

Скаржник зазначає, що Замовник не заперечив цю частину доводів і не навів жодної практики, яка б дозволяла у договорі встановлювати автоматичний штраф у розмірі всього непідтвердженого податкового кредиту. Відповідно, ця умова зберігає ознаки надмірної та такої, що не відповідає ані статті 551 Цивільного кодексу України (щодо можливості зменшення явно завищеної неустойки), ані принципу пропорційності у публічних закупівлях.

Скаржник вважає, що пояснення Замовника не спростовують доводів Скаржника, а навпаки підтверджують їх: пункт 8.8 у чинній редакції встановлює неправомірну господарську санкцію за податкове порушення, що виходить за межі компетенції сторін договору.

У ході розгляду зазначеного питання встановлено наступне.

Додаток 4 Документації містить проект договору, у якому зазначено, зокрема:

"8. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН ЗА ПОРУШЕННЯ ДОГОВОРУ

8.8. У разі порушення ПОСТАЧАЛЬНИКОМ порядку складання та/або порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, відмови ПОСТАЧАЛЬНИКА від реєстрації податкових накладних (не проведення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних), а також у разі допущення ним помилок у заповненні обов'язкових реквізитів податкової накладної або інших причин за яких ЗАМОВНИК втрачає право на податковий кредит, ПОСТАЧАЛЬНИК сплачує ЗАМОВНИКУ штраф у розмірі непідтвердженого податкового кредиту".

За таких умов, з незалежних від постачальника підстав, реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена, що, з незалежних від постачальника підстав, є підставою для застосування Замовником до постачальника штрафу у розмірі непідтвердженого податкового кредиту, що є дискримінаційним по відношенню до інших суб'єктів господарювання, у тому числі, Скаржника.

Частиною першою статті 5 Закону визначено, що закупівлі здійснюються, зокрема, за принципом недискримінації учасників, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель. Згідно з частиною четвертою статті 5 Закону замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників.

Відповідно до абзацу першого пункту 28 Особливостей тендерна документація формується замовником відповідно до вимог статті 22 Закону з урахуванням цих особливостей.

Частиною четвертою статті 22 Закону передбачено, що тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників, а також вимог щодо документального підтвердження інформації про відповідність вимогам тендерної документації, якщо така інформація є публічною, що оприлюднена у формі відкритих даних згідно із Законом України "Про доступ до публічної інформації" та/або міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним.

Дії Замовника в частині встановлення у Документації наведених вище вимог порушують вимоги частини четвертої статті 5 та частини четвертої статті 22 Закону, якими передбачена недискримінація учасників, а також права та законні інтереси Скаржника, пов'язані з його участю у Процедурі закупівлі, та принципи недискримінації учасників, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель, передбачені частиною першою статті 5 Закону.

Враховуючи вище викладене, Замовник повинен усунути наведені вище невідповідності шляхом внесення відповідних змін до Документації в цій частині.

5. Скаржник зазначає, що проєкт договору оперує оціночними, нечіткими поняттями, такими як "неналежне виконання", "порушення вимог", "зауваження Замовника", "готовність прийняти поставку", тощо, але жодного разу не встановлює чітких, вичерпних критеріїв, коли виконання Постачальника вважається належним, а коли - неналежним.

Не визначено, які саме дії або недоліки вважаються "порушенням вимог", які з них є істотними, які - формальними, які підлягають усуненню без санкцій, а які одразу тягнуть штрафи й відмову від прийняття продукції.

Договір не містить вичерпного переліку підстав, які автоматично дають Замовнику право визнати дії Постачальника такими, що "неналежно виконані", і не встановлює зв’язок цих підстав із конкретними нормами законодавства, технічними стандартами або погодженими сторонами процедурами. Тобто поняття "неналежне виконання" та "порушення вимог" залишені на повний розсуд Замовника.

На думку Скаржника, такі умови є дискримінаційними, оскільки вони надають Замовнику можливість на власний розсуд оцінювати дії постачальника як "належні" або "неналежні", застосовуючи різні підходи до різних постачальників без будь-яких чітко визначених, об’єктивних та нормативно закріплених критеріїв.

У зв’язку з викладеним Скаржник просить зобов’язати Замовника внести зміни до проєкту договору та чітко визначити, що саме вважається "неналежним виконанням" Постачальником його договірних зобов’язань, із наведенням вичерпного переліку конкретних порушень, які можуть бути віднесені до такого "неналежного виконання".

Скаржник вважає, що у своїй поточній редакції проєкт Договору наділяє Замовника правом самостійно, без жодних чітких і заздалегідь визначених критеріїв, визнавати дії Постачальника "неналежним виконанням", відмовлятися від приймання продукції, блокувати оплату, ініціювати застосування штрафних санкцій та фактично створювати підстави для розірвання договірних відносин, при цьому не передбачаючи жодної симетричної відповідальності Замовника за власні дії чи бездіяльність.

Замовник з приводу зазначеного питання надає інформацію, аналогічну наведеній в пункті 3 мотивувальної частини цього рішення.

Скаржник 04.11.2025 розмістив на веб-порталі Уповноваженого органу заперечення до пояснень Замовника.

Скаржник зазначає, що Замовник узагалі не надав предметної відповіді по зауваженню Скаржника щодо відсутності в проєкті договору чіткого, вичерпного переліку випадків, коли виконання вважається неналежним або таким, що порушує вимоги.

Замовник у поясненнях не навів, які саме критерії він застосовуватиме для констатації неналежного виконання, не зазначив, чи буде постачальникові надано строк для усунення недоліків, чи всі порушення однаково тягнуть штраф, чи відрізнятиметься підхід до суттєвих та несуттєвих порушень. Відсутність відповіді на ці питання означає, що Замовник залишає за собою право надалі визначати ступінь порушення на власний розсуд.

У ході розгляду зазначеного питання встановлено наступне.

Додаток 4 Документації містить проект договору, у якому зазначено, зокрема:

"5.2. Протягом 7 (семи) робочих днів після отримання документів, зазначених у пункті 5.1. цього Договору, ЗАМОВНИК перевіряє копії наданих ПОСТАЧАЛЬНИКОМ документів та підтверджує ПОСТАЧАЛЬНИКУ свою готовність прийняти поставку або надає свої зауваження. Таке підтвердження або зауваження направляються ПОСТАЧАЛЬНИКУ засобами електронної пошти та/або шляхом заповнення електронних форм в електронному кабінеті ПОСТАЧАЛЬНИКА, створеному в інформаційноаналітичній системі ЗАМОВНИКА у порядку, визначеному цим Договором. У разі надання ЗАМОВНИКОМ зауважень до наданих ПОСТАЧАЛЬНИКОМ документів або відомостей, що вказані в них, ПОСТАЧАЛЬНИК не має права відправляти продукцію.

Зауваження до документів ПОСТАЧАЛЬНИКА підлягають усуненню і повторному погодженню із ЗАМОВНИКОМ. Прострочення поставки із зазначених у цьому пункті причин вважається простроченням з вини ПОСТАЧАЛЬНИКА.

7.3. Продукцією неналежної якості вважається продукція, яка:

була вилучена з обігу у зв’язку з невідповідністю вимогам якості та безпечності продукції, або через неспроможність ПОСТАЧАЛЬНИКА зберегти якість продукції в процесі її транспортування за ланцюгом постачання за базисом поставки, зазначеним у п. 2.2. цього Договору;

була вилучена з обігу з будь-яких підстав з ініціативи виробника, в тому числі, відкликана з ринку;

не відповідає вимогам, встановленим п.п. 7.1., 7.2. цього Договору;

не відповідає вимогам щодо пакування та маркування продукції, передбаченим цим Договором;

щодо якої відсутній позитивний висновок за результатами проходження вхідного контролю якості, передбаченого п. 6.4 цього Договору;

має недоліки (прихований брак, пересортиця, фальсифікат, невідповідний термін придатності, інші дефекти чи невідповідності), що виявлені в межах двох років з дати поставки продукції;

не відповідає будь-яким іншим вимогам до якості продукції, які містяться у цьому Договорі.

8. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН ЗА ПОРУШЕННЯ ДОГОВОРУ

8.1. У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов’язань, що виникають з цього Договору, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.

Жодна із Сторін не несе відповідальність за моральну шкоду, шкоду репутації, втрату бізнес-можливостей, у тому числі пов’язані зі зміною потреби ЗАМОВНИКА у продукції на підставі доведених та/або скоригованих ЗАМОВНИКОМ та/або Міністерством охорони здоров’я України зведених показників потреби тощо.

8.2. У разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) продукції, ПОСТАЧАЛЬНИК сплачує ЗАМОВНИКУ пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка від ціни продукції, строк поставки якої порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданої (несвоєчасно переданої, повернутої) продукції, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов’язань за Договором, включаючи день виконання такого зобов’язання. За порушення строку поставки продукції понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни продукції, строк поставки якої порушено. При цьому, відібрані зразки серій продукції для проведення випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

8.3. У разі порушення ПОСТАЧАЛЬНИКОМ строків поставки, непередачі (несвоєчасної передачі) продукції, недотримання вимог підпунктів 7.1.1 пункту 7.1 цього Договору ЗАМОВНИК має право відмовитися від подальшого прийняття продукції. При цьому ПОСТАЧАЛЬНИК не звільняється від зобов’язань щодо сплати пені та штрафу передбачених цим Договором, відшкодування ЗАМОВНИКУ документально підтверджених витрат, спричинених порушенням строків поставки, непередачею (несвоєчасною передачею) продукції, а також повернення на рахунок ЗАМОВНИКА суми попередньої оплати за недопоставлену продукцію, перерахованої ЗАМОВНИКОМ ПОСТАЧАЛЬНИКУ, протягом 10 (десяти) робочих днів від дати направлення ЗАМОВНИКОМ письмового повідомлення ПОСТАЧАЛЬНИКУ про відмову від подальшого прийняття продукції, у тому числі шляхом стягнення згідно з вимогою ЗАМОВНИКА платежу за Банківською гарантією забезпечення попередньої оплати на суму попередньої оплати.

Враховуючи викладене, Скаржник не довів та документально не підтвердив необхідність внесення змін до Документації в цій частині, а також документально не підтвердив неможливість виконання вказаної умови Документації та не довів, яким чином наведена вище умова Документації порушує права та законні інтереси Скаржника пов’язані з участю у Процедурі закупівлі, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення Скарги в цій частині.

Разом з тим, враховуючи інформацію, викладену в мотивувальній частині цього рішення, Комісією встановлено, що під час проведення Процедури закупівлі Замовник допустив порушення, які на момент прийняття Комісією цього рішення можна виправити шляхом зобов'язання Замовника внести відповідні зміни до Документації.

Відповідно до пункту 55 Особливостей оскарження відкритих торгів відбувається відповідно до статті 18 Закону з урахуванням цих особливостей.

Відповідно до частини вісімнадцятої статті 18 Закону за результатами розгляду скарги орган оскарження має право прийняти рішення:

1) про встановлення або відсутність порушень процедури закупівлі (у тому числі порушення порядку оприлюднення або неоприлюднення інформації про процедури закупівлі, передбаченої цим Законом);

2) про заходи, що повинні вживатися для їх усунення, зокрема зобов’язати замовника повністю або частково скасувати свої рішення, надати необхідні документи, роз’яснення, усунути будь-які дискримінаційні умови (у тому числі ті, що зазначені в технічній специфікації, яка є складовою частиною документацію у відповідність із вимогами законодавства або за неможливості виправити допущені порушення відмінити процедуру закупівлі.

Враховуючи викладене, права та законні інтереси Скаржника можуть бути захищені шляхом зобов'язання Замовника внести зміни до Документації з метою усунення порушень, які викладені у мотивувальній частині рішення.

Орган оскарження розглядає скаргу та приймає рішення на її підставі в межах одержаної за скаргою інформації та інформації, розміщеної в електронній системі закупівель, виходячи з положень частини шістнадцятої статті 18 Закону.

Наведені вище обставини свідчать про наявність підстав для задоволення Скарги частково.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 18 Закону України "Про публічні закупівлі" та Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", Комісія Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель

ПОСТАНОВИЛА:

Зобов'язати державне підприємство "Медичні закупівлі України" (код ЄДРПОУ:

42574629) внести зміни до тендерної документації за процедурою закупівлі - "ДК 021:2015 – 33140000-3 Медичні матеріали (Керований абляційний катетер однонаправлений;

Керований абляційний катетер двонаправлений; Керований абляційний катетер зрошуваний однонаправлений; Керований абляційний катетер однонаправлений з довжиною електрода 8 мм)", оголошення про проведення якої оприлюднене на вебпорталі Уповноваженого органу за № UA-2025-10-21-010336-a, з метою усунення порушень, зазначених у мотивувальній частині цього рішення.

Рішення може бути оскаржене до суду у встановлений Законом строк.

Голова Комісії Євгеній БЄГАЛОВ Члени Комісії Сергій БУРЗАК Інна РОМАНЕНКО Наталя ЛЕНЬ Сергій

БУРЗАК

Інна РОМАНЕНКО

С. БУРЗАК

Г.

ГОРНОСТАЛЬ

І. РОМАНЕНКО Г.

ГОРНОСТАЛЬ

І. РОМАНЕНКО Є.

БЄГАЛОВ

С. БУРЗАК

Г.

ГОРНОСТАЛЬ

І. РОМАНЕНКО С.

БУРЗАК

І. РОМАНЕНКО Б.

ГОРОБЕЦЬ

О. НЕЧИТАЙЛО Б.

ГОРОБЕЦЬ

С. ТИЩИК

ТИЩИК

С.

Скарга

Скарга на неправомірні та дискримінаційні вимоги, що містяться у тендерній документації

Скарга на дискримінаційні вимоги що зазначені у Додатку 1 МВ до тендерної документації · Технічна специфікація предмета закупівлі

Вимога: Змінити тендерну документацію. З огляду на викладене, Скаржник просить зобов’язати Замовника внести відповідні зміни до тендерної документації, виключивши з неї дискримінаційні умови щодо: вимогу щодо обов’язкової наявності двох або більше завершених рандомізованих клінічних досліджень, оскільки така вимога не передбачена чинним законодавством України, Технічним регламентом щодо медичних виробів, Директивою 93/42/ЄЕС (MDD) чи Регламентом (ЄС) 2017/745 (MDR) та не може бути використана як обов’язковий критерій підтвердження безпечності та ефективності медичного виробу; положення, що обмежує можливість підтвердження відповідності лише документами, виданими в межах MDR, без врахування чинних сертифікатів та декларацій відповідності, оформлених згідно з Директивою 93/42/ЄЕС (MDD), які залишаються легітимними у межах перехідного періоду, визначеного Регламентом (ЄС) 2023/607; формулювання, яке передбачає подання кількох документів (у множині) для підтвердження безпеки та ефективності, тоді як наявність одного належним чином оформленого документа (наприклад, SSED, SSCP або декларації відповідності) є достатньою для підтвердження відповідності продукції вимогам законодавства.

1. Додаток 1 МВ до тендерної документації містить наступні вимоги:

“Безпечність та ефективність клінічного використання керованого абляційного катетера повинна бути доведена у не менше двох завершених рандомізованих клінічних дослідженнях,

АБО

підтвердження безпеки та ефективності може бути надано у даних про безпеку та ефективність (SSED, SSCP), або інших документах затверджених уповноваженим органами США (FDA), або ЄС, що містять дані щодо безпеки та ефективності запропонованого керованого абляційного катетера.”

Зазначені у тендерній документації вимоги сформульовано в спосіб, що не кореспондує ані положенням права Європейського Союзу у сфері медичних виробів, ані приписам національного законодавства України щодо введення в обіг та допуску до застосування таких виробів. За своїм змістом вони виходять за межі регуляторної моделі, закріпленої Технічним регламентом щодо медичних виробів (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 року №753, далі - Технічний регламент), та суперечать принципам здійснення закупівель, визначеним статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі», а також обмеженням, установленим частиною четвертою статті 22 цього Закону (заборона дискримінаційних та надмірних вимог і вимагання документів, не передбачених законодавством).

З огляду на викладене, оспорювані умови підлягають виключенню або приведенню у відповідність до імперативних приписів законодавства про публічні закупівлі та технічного регулювання медичних виробів, із формулюванням вимог, що є об’єктивними, перевірюваними та пропорційними предмету закупівлі й не звужують конкуренцію поза межами, встановленими законом.

Зокрема, Замовник вимагає що безпечність та ефективність використання керованого абляційного катетера повинна бути доведена у не менше двох завершених рандомізованих дослідженнях.

Предметом закупівлі є медичні матеріали, зокрема керований абляційний катетер, що є хірургічно інвазивним виробом тимчасового використання, призначеним для застосування у прямому контакті з серцем та/або центральною кровоносною системою під час ендокардіальних втручань. Відповідно до Правила 6 Додатка VIII до Регламенту (ЄС) 2017/745 про медичні вироби такі вироби відносяться до класу III, що є найвищим рівнем медико-біологічного ризику серед неімплантованих пристроїв.

В Україні правове регулювання введення в обіг, експлуатацію та клінічне оцінювання медичних виробів класу III здійснюється відповідно до Технічного регламенту. Цей нормативний акт розроблений з урахуванням положень Директиви Ради 93/42/ЄЕС (MDD) та є перехідним інструментом гармонізації українського законодавства до вимог Регламенту (ЄС) 2017/745 (MDR). У межах імплементації положень Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом держава взяла на себе зобов’язання забезпечити поступове приведення національного технічного регулювання у відповідність до європейських стандартів, що стосуються безпечності, ефективності та процедур оцінки відповідності медичних виробів.

Дія Технічного регламенту поширюється на всі категорії медичних виробів та допоміжних компонентів до них, незалежно від їх походження, функціонального призначення чи конструктивного типу. Цей нормативно-правовий акт імплементує основні положення Директиви Ради 93/42/ЄЕС та є ключовим інструментом національного регулювання обігу медичних виробів, спрямованим на забезпечення їх безпечності, ефективності та відповідності міжнародним стандартам якості.

Абляційні катетери, як і будь-які інші медичні вироби інвазивного або імплантованого типу, належать до об’єктів дії Технічного регламенту. Метою цього регламенту є гарантування того, що будь-який виріб, який вводиться в обіг або застосовується на території України, не становить ризику для життя та здоров’я пацієнтів і користувачів, функціонує відповідно до заявленого призначення, а також відповідає встановленим вимогам щодо безпечності, технічної сумісності та клінічної ефективності.

Відповідно до пункту 9 Технічного регламенту, введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів допускається лише за умови їхньої повної відповідності встановленим вимогам. Тобто будь-який медичний виріб, у тому числі керований абляційний катетер, не може бути легально реалізований, постачений або застосований у медичній практиці, якщо він не пройшов належних процедур оцінки відповідності, передбачених для його класу ризику.

Зобов’язання щодо забезпечення відповідності покладаються безпосередньо на виробника або його уповноваженого представника, який повинен підтвердити, що виріб:

– виготовлений відповідно до затвердженої технічної документації;

– пройшов усі необхідні етапи клінічного оцінювання;

– забезпечений ефективною системою управління якістю, сертифікованою за міжнародним стандартом ISO 13485;

– супроводжується декларацією про відповідність та має нанесене національне маркування відповідності, яке є офіційним свідченням його допуску до використання на ринку України.

У межах процедури оцінки відповідності медичних виробів класу III ризику (до яких, зокрема, належать керовані абляційні катетери) виробник зобов’язаний надати звіт про клінічне оцінювання, що є складовою частиною технічної документації виробу. Цей звіт містить клінічні дані, які подаються до уповноваженого органу з оцінки відповідності для підтвердження того, що виріб відповідає вимогам безпечності та ефективності, визначеним у Додатку 1 до Технічного регламенту.

Проведення клінічних випробувань або клінічних досліджень медичних виробів для збору клінічних даних здійснюється у суворих межах етичних, правових та наукових стандартів, що ґрунтуються на наказі Міністерства охорони здоров’я України №690 від 23.09.2009 року “Про затвердження Порядку проведення клінічних випробувань лікарських засобів та експертизи матеріалів клінічних випробувань та положеннях Технічного регламенту.

Клінічне дослідження або клінічне випробування - це науково обґрунтований процес, спрямований на підтвердження або уточнення клінічних, функціональних, фізіологічних чи безпекових характеристик медичного виробу, а також на виявлення потенційних побічних реакцій і визначення його взаємодії з організмом людини. Основною метою таких досліджень є підтвердження клінічної безпечності та ефективності виробу, що слугує ключовою підставою для його введення в обіг і подальшого застосування у медичній практиці.

Згідно з міжнародними нормативними документами, зокрема Регламентом (EU)2017/745 (MDR), доказ безпечності та клінічної ефективності медичного виробу теж забезпечується шляхом проведення клінічної оцінки (Clinical Evaluation), яка може базуватись як на власних клінічних даних виробника, так і на відповідній науковій літературі, даних про еквівалентні вироби, результатах постмаркетингового нагляду (PMS) або постмаркетингового клінічного спостереження (PMCF).

При цьому регламент не встановлює обов’язкової кількості клінічних досліджень, а тим більше не вимагає наявності двох завершених рандомізованих клінічних досліджень. Така вимога суперечить суті європейської системи оцінки відповідності, що ґрунтується на принципі пропорційності між рівнем ризику виробу та обсягом доказової бази, необхідної для підтвердження його безпечності та ефективності.

Ні національний Технічний регламент, гармонізований із зазначеним підходом MDR, ні інші нормативні українські документи також не містять вимоги щодо проведення рандомізованих досліджень у кількості не менше двох як обов’язкової умови введення в обіг медичних виробів. Процедура оцінки відповідності для виробів класу III передбачає аналіз клінічних даних у складі технічної документації, проте залишає виробнику право визначати форму, обсяг та методологію таких досліджень відповідно до призначення виробу, його технологічних характеристик та потенційних ризиків.

Скаржник має можливість запропонувати медичний виріб, який повністю відповідає вимогам законодавства України та стандартам Європейського Союзу щодо безпечності й клінічної ефективності медичних виробів класу III. Виріб пройшов повноцінну процедуру клінічного оцінювання відповідно до положень Регламенту (ЄС) 2017/745 та відповідних міжнародних стандартів, що підтверджує його придатність до застосування за призначенням.

Клінічне оцінювання проводилося за результатами проспективного багатоцентрового дослідження, у якому взяли участь пацієнти з гострими коронарними синдромами. У межах дослідження оцінювалися ключові параметри безпеки, ефективності та функціональної сумісності виробу - зокрема, доставлення катетера, прохідність, відповідність провідниковим системам, досягнення оптимального рівня кровотоку після процедури, а також відсутність серйозних ускладнень, пов’язаних із використанням пристрою. За результатами дослідження було підтверджено еквівалентну безпеку та ефективність виробу порівняно з аналогічними пристроями, що вже застосовуються у клінічній практиці ЄС.

На підтвердження відповідності запропонованого виробу вимогам безпечності та клінічної ефективності Скаржник подає Clinical Evaluation Report (CER) Triguy™ Steerable Ablation Catheter, у якому наведено вичерпну доказову базу щодо клінічного застосування виробу. У розділі 4 «Device under evaluation» містяться ключові дані щодо проведених клінічних досліджень і післяреєстраційного нагляду.

У підрозділі 4.2.3 “Clinical Investigation” наведено результати проспективного багатоцентрового клінічного дослідження, проведеного на базі двох медичних закладів Китаю за участю 126 пацієнтів. Порівняльна оцінка між Triguy™ Steerable Ablation Catheter (61 пацієнт) та Biosense Webster CELSIUS (65 пацієнтів) засвідчила 100% успішність процедур без випадків серйозних ускладнень або побічних ефектів.

Підрозділ 4.2.4 “Domestic post-market clinical survey” містить результати двох масштабних постмаркетингових клінічних досліджень:

у Fuwai Hospital (151 пацієнт) зафіксовано успішність 90,07% та ускладнення лише у 2,65% випадків без летальних наслідків;

у Beijing Anzhen Hospital (238 пацієнтів) — успішність 99,2% та ускладнення 0,4%.

Сумарно спостереження охопило 389 пацієнтів і підтвердило високу клінічну ефективність та прийнятний профіль безпеки виробу.

Додатково у файлі General Safety and Performance Requirements Checklist наведено підтвердження відповідності Triguy™ Steerable Ablation Catheter усім загальним вимогам безпечності та клінічної ефективності. Зокрема, у розділах 2–3 цього документа зазначено, що доказова база включає:

- Clinical Evaluation Report (HT/QR/04-030/003) - клінічну оцінку з узагальненими результатами досліджень;

- Risk Management Report (HT/QR/04-011/003-R) - аналіз ризиків відповідно до ISO 14971;

- Performance Validation Report (VR2023036) - підтвердження функціональних характеристик;

- Biological Evaluation Report (HT/QR/04-044/003-R) - результати біологічної оцінки виробу.

Наведені документи підтверджують, що запропонований Скаржником медичний виріб має належну доказову базу, яка відповідає міжнародним і національним регуляторним вимогам, що підтверджує його безпечність, ефективність і відповідність вимогам чинного законодавства.

Таким чином, Скаржник має повне документальне підтвердження безпечності, клінічної ефективності та відповідності запропонованого медичного виробу вимогам європейських і національних регуляторних актів. Це забезпечує законні підстави для участі у процедурі закупівлі та свідчить про повну відповідність продукції принципам якості, надійності й безпеки, встановленим у сфері медичних виробів.

Проте, Скаржник позбавлений можливості взяти участь у зазначеній процедурі закупівлі, оскільки Замовником установлено вимогу щодо наявності не менше двох завершених рандомізованих клінічних досліджень для підтвердження безпечності та ефективності керованого абляційного катетера. Як вже було зазначено, така вимога не ґрунтується на положеннях чинного законодавства України чи Європейського Союзу у сфері регулювання обігу медичних виробів і є надмірною та дискримінаційною.

Медичний виріб, який пропонує Скаржник, уже пройшов повний комплекс процедур клінічної оцінки відповідно до вимог Регламенту (ЄС) 2017/745 про медичні вироби та національного Технічного регламенту щодо медичних виробів.

Вимога проведення додаткових клінічних досліджень є обґрунтованою лише у випадках, коли існуючі клінічні дані є недостатніми або не дають можливості достовірно оцінити профіль безпечності й ефективності. У даному ж випадку катетери, що пропонуються Скаржником, проходять безперервний постмаркетинговий нагляд, у межах якого здійснюється систематичне оцінювання даних про їхню клінічну ефективність і безпечність у реальній практиці, що повністю відповідає вимогам MDR.

Таким чином, проведення повторного або додаткового рандомізованого клінічного дослідження не є необхідним з точки зору законодавчих вимог і медичної доцільності, оскільки безпечність та ефективність виробу вже підтверджені належним чином, а моніторинг після його введення в обіг забезпечує постійне оновлення доказової бази.

Отже, вимога Замовника щодо наявності двох окремих рандомізованих клінічних досліджень не має правового підґрунтя, суперечить принципам публічних закупівель - пропорційності, об’єктивності та недискримінації, і призводить до необґрунтованого обмеження кола потенційних учасників, у тому числі Скаржника, який має всі необхідні документи, що підтверджують відповідність продукції вимогам безпеки та ефективності.

Таким чином, вимога Замовника про підтвердження безпечності та ефективності використання катетера саме через не менше двох завершених рандомізованих клінічних досліджень виходить за межі нормативно встановлених процедур оцінки відповідності, не має правового підґрунтя у чинному законодавстві України чи ЄС, та є надмірною і дискримінаційною. Вона порушує принципи недискримінації, пропорційності, об’єктивності та максимальної економії і ефективності, визначені статтею 5 Закону, оскільки фактично звужує коло потенційних учасників до обмеженої кількості виробників, які проводили два і більше клінічних дослідження, хоча ні українським, ні міжнародним законодавством це не передбачено.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Цей конституційний принцип має універсальний характер і поширюється на всі правовідносини, у тому числі й на сферу публічних закупівель.

У контексті здійснення закупівель, замовник не є вільним у встановленні будь-яких вимог на власний розсуд. Його діяльність чітко регламентується Законом України «Про публічні закупівлі», підзаконними нормативно-правовими актами та іншими актами законодавства, що визначають вичерпний перелік прав, обов’язків і процедурних дій. Відповідно до частини четвертої статті 22 цього Закону, тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників, а також умов, не передбачених законодавством.

Таким чином, замовник не має права самостійно створювати, тлумачити або запроваджувати вимоги, які не мають прямої правової підстави у чинному законодавстві України. Зокрема, він не може вимагати від учасників подання документів, сертифікатів, результатів досліджень або інших форм підтвердження відповідності, які не визначені обов’язковими для предмета закупівлі у відповідних нормативно-правових актах (наприклад, Технічному регламенті щодо медичних виробів).

Водночас Замовник ані належно не обґрунтував, ані документально не підтвердив необхідність встановлення у тендерній документації вимоги про надання щонайменше двох завершених рандомізованих клінічних досліджень щодо керованого абляційного катетера.

Вимога, яка обмежує коло допустимих доказів клінічної придатності виробу до фіксованої «кількості» досліджень, має бути безпосередньо пов’язана з предметом закупівлі, необхідною та достатньою для досягнення легітимної мети (пропорційною), а також чітко мотивованою. Жодного такого обґрунтування Замовником не наведено.

Частина друга статті 22 Закону вимагає, щоб технічна специфікація відображала об’єктивні, вимірювані характеристики предмета закупівлі, а частина четверта цієї статті забороняє включати до документації умови, що обмежують конкуренцію або призводять до дискримінації, а також вимоги щодо документального підтвердження, не передбачені законодавством. У матеріалах закупівлі відсутні:

- посилання на нормативний акт (національний чи міжнародний), який встановлює поріг «двох рандомізованих досліджень» саме для абляційних катетерів;

- клінічне або ризик-орієнтоване обґрунтування, чому одного належного клінічного дослідження (разом із повним звітом про клінічне оцінювання та іншими клінічними даними відповідно до Технічного регламенту) нібито недостатньо для підтвердження безпечності й ефективності виробу класу III.

Технічний регламент щодо медичних виробів визначає вичерпний порядок підтвердження відповідності, у тому числі вимоги до клінічних даних/клінічного оцінювання як складової технічної документації. Регламент не встановлює мінімальної «кількості» клінічних досліджень як обов’язкової умови, а ґрунтується на сукупності належних доказів (клінічне оцінювання, результати випробувань, постринковий нагляд тощо). Отже, покладений Замовником формальний критерій «не менше двох рандомізованих клінічних досліджень» виходить за межі регуляторної моделі та створює штучний бар’єр участі.

Відсутність мотивування суперечить вимозі пропорційності: Замовник не довів, що саме така кількісна умова: необхідна для досягнення мети закупівлі (належна клінічна ефективність і безпека); придатна як індикатор (чому саме «дві», а не одна або інший набір релевантних доказів - наприклад, повний звіт про клінічне оцінювання, дані реєстрів, метааналізи, PMCF); найменш обтяжлива для конкуренції (чому менш рестриктивні засоби не забезпечують той самий результат).

Встановлення фіксованої кількості рандомізованих клінічних досліджень деформує конкуренцію, надаючи перевагу виробникам із більш тривалою історією комерційної присутності та ширшим портфелем публікацій, і безпідставно відсікає учасників, продукція яких уже легально введена в обіг за результатами оцінки відповідності та має повний комплект технічної і клінічної документації згідно з Технічним регламентом, в тому числі і Скаржника.

Відповідно до принципів, закріплених у Законі України «Про публічні закупівлі» та послідовно підтверджених у практиці Антимонопольного комітету України як органу оскарження, вимога від учасників надання документів, які не передбачені чинним законодавством, визнається дискримінаційною та неправомірною.

Практика АМКУ є сталою у цьому питанні. Орган неодноразово підкреслював, що встановлення вимог, які виходять за межі нормативного регулювання, або передбачають надання документів, відсутніх у законодавчо визначеному переліку, є порушенням принципів законності, об’єктивності, добросовісної конкуренції та недискримінації учасників.

Так, у рішеннях №5717-р/пк-пз від 10.04.2025, №1029-р/пк-пз від 23.01.2025 та №13136-р/пк-пз від 26.08.2025 орган оскарження АМКУ визнав неправомірними дії замовників, які вимагали у складі тендерних пропозицій документи, не передбачені чинним законодавством, що регулює обіг відповідного виду продукції, та не обґрунтували необхідність таких вимог. Комісія дійшла висновку, що замовник не довів правомірність і доцільність встановлення вимоги у подібному обмежувальному формулюванні.

У своїй усталеній практиці, зокрема у рішеннях №2131-р/пк-пз від 12.02.2025 та №2670-р/пк-пз від 20.02.2025, Комісія АМКУ чітко сформулювала правову позицію щодо неправомірності встановлення замовниками вимог, які передбачають подання декількох документів одночасно для підтвердження певної характеристики, властивості або якості предмета закупівлі, якщо мети підтвердження можна досягти на підставі одного з них.

Отже, вимога Замовника щодо підтвердження не менше двох завершених рандомізованих клінічних досліджень порушує права Скаржника на участь у закупівлі та є дискримінаційною, невмотивованою, такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, та суттєво порушує принципи добросовісної конкуренції, рівності прав учасників і недискримінації, встановлених статтею 5 Закону.

У тендерній документації Замовник також визначив альтернативні способи підтвердження безпечності та ефективності керованого абляційного катетера, а саме шляхом подання даних про безпеку та ефективність (SSED та SSCP), або інших документів затверджених уповноваженим органом США (FDA), або ЄС, що містять дані щодо безпеки та ефективності запропонованого керованого абяційного катетера.

Водночас Замовник необґрунтовано звузив коло допустимих даних та документів, які подаються учасниками на підтвердження вимоги, фактично виключивши можливість подання документів, оформлених відповідно до вимог Директиви 93/42/ЄЕС (MDD), яка залишається чинною в межах перехідного періоду, встановленого Регламентом (ЄС) 2023/607.

Згідно з положеннями Регламенту (ЄС) 2017/745 (MDR), медичні вироби класу III підлягають оцінці відповідності за участю нотифікованого органу, з проведенням клінічного оцінювання відповідно до статті 61 та Додатка XIV, а також за наявності зобов’язання щодо підготовки документа Summary of Safety and Clinical Performance (SSCP) у разі сертифікації за MDR. Водночас Регламент (ЄС) 2023/607, який вніс зміни до MDR та IVDR, встановив перехідний режим для виробів, сертифікованих за MDD, дозволяючи їхнє легальне розміщення на ринку ЄС до 31 грудня 2027 року за умови виконання визначених вимог, зокрема наявності сертифіката MDD (який був чинним станом на 26 травня та не був відкликаний), укладення договору з нотифікованим органом за MDR та подання заявки на сертифікацію за новими правилами. Таким чином, вироби, сертифіковані відповідно до MDD, мають повноцінний правовий статус на території ЄС та визнаються такими, що відповідають вимогам безпечності та ефективності до завершення встановленого перехідного періоду.

Скаржник є власником чинної Декларації відповідності ЄС, виданої 25 квітня 2020 року відповідно до Директиви 93/42/ЄЕС (MDD), що підтверджує відповідність запропонованих медичних виробів встановленим вимогам безпеки, якості та ефективності. Зазначена декларація зберігає правомірність і чинність у межах перехідного періоду, визначеного Регламентом (ЄС) 2023/607, яким внесено зміни до Регламенту (ЄС) 2017/745 (MDR) щодо продовження строків дії сертифікатів, виданих за MDD, до 31 грудня 2027 року для медичних виробів класу III.

Крім того, виробником - APT Medical Inc. (Китай) - подано офіційну заявку на проведення оцінки відповідності відповідно до MDR та укладено угоду з нотифікованим органом SGS Belgium NV (NB 1639), який є уповноваженим органом Європейського Союзу з оцінки відповідності медичних виробів класу високого ризику. Цей факт підтверджується Manufacturer’s Declaration та Confirmation Letter Extension of MDD, якими засвідчено безперервність дії сертифіката, виданого за Директивою 93/42/ЄЕС (MDD), до моменту завершення процедури сертифікації за MDR.

Окрім цього, Медичний виріб успішно пройшов повний комплекс технічних випробувань на відповідність міжнародним стандартам: ISO 10993 (біосумісність), ISO 10555-1 та EN 1707 (механічна та функціональна безпека), ISO 11135 та EN 556-1 (стерильність), ISO 11607 (валідація пакування). Управління ризиками здійснено відповідно до ISO 14971, що підтверджує мінімізацію залишкових ризиків до прийнятного рівня.

На підтвердження відповідності продукції вимогам українського законодавства Скаржник також надає: Сертифікат відповідності медичних виробів вимогам Технічного регламенту №UA.101.MD.3.1176/2-25.00 від 26.06.2025 року та Додаток до нього; Декларацію відповідності медичних виробів вимогам Технічного регламенту №06-1/2025 від 27.06.2025 року та Додаток до неї.

Таким чином, наданий комплекс документів підтверджує безперервність законного обігу медичних виробів Скаржника на території ЄС та України. Ці документи є належним доказом відповідності продукції Скаржника вимогам безпечності, ефективності та якості, визначеним європейським і національним законодавством у сфері технічного регулювання медичних виробів.

Разом із тим, з огляду на сформульовану Замовником вимогу у чинній редакції, Скаржник фактично позбавлений можливості взяти участь у процедурі закупівлі, хоча фактично володіє повним пакетом документів, що підтверджують відповідність продукції вимогам безпеки, ефективності та якості відповідно до стандартів ЄС та українського законодавства.

Таким чином, вимога Замовника щодо обмеження кола документів лише сертифікатами MDR або FDA є безпідставною та дискримінаційною, оскільки суперечить як положенням чинного європейського законодавства, так і принципам недискримінації, рівного ставлення та пропорційності, визначеним статтею 5 Закону. Встановлення такої вимоги призводить до штучного обмеження конкуренції та унеможливлює участь у процедурі закупівлі постачальників, чия продукція відповідає чинним міжнародним стандартам безпеки та ефективності, але сертифікована у межах правового режиму, який залишається чинним відповідно до Регламенту (ЄС) 2023/607.

Отже, наявна декларація відповідності, видана відповідно до Директиви 93/42/ЄЕС (MDD) і чинна у межах встановленого перехідного періоду, є повноцінним і достатнім документом, який підтверджує відповідність медичного виробу вимогам безпечності та ефективності, а отже, має визнаватися Замовником належним підтвердженням відповідності предмета закупівлі, нарівні з документами MDR.

Окрім того, слід звернути увагу, що формулювання вимоги у тендерній документації передбачає обов’язкове подання щонайменше двох документів, оскільки вона викладена у множині - «SSED, SSCP або інших документах». Виклад вимоги у зазначеній редакції безпосередньо зобов’язує учасника надати не менше двох підтверджень, навіть якщо один із документів повністю відповідає встановленим критеріям і містить усю необхідну інформацію про безпечність та ефективність виробу.

Замовник не навів жодного нормативного або технічного обґрунтування, яке б свідчило про те, що одного документу з цієї категорії є недостатньо для підтвердження відповідності медичного виробу вимогам чинного законодавства чи стандартів ЄС, США або України.

Вимога про подання декількох документів із різних систем оцінювання фактично виходить за межі законодавчих повноважень замовника і створює додаткові бар’єри для участі суб’єктів, чия продукція повністю відповідає вимогам безпечності та ефективності, але оформлена відповідно до однієї з чинних процедур - наприклад, за Регламентом (ЄС) 2017/745, Директивою 93/42/ЄЕС (MDD) або за правилами FDA. Таким чином, участь у закупівлі стає можливою лише для обмеженого кола виробників або постачальників, які одночасно володіють кількома комплектами документів різних юрисдикцій, що не передбачено жодним національним або міжнародним нормативним актом.

Водночас не можна виключати, що Замовник, керуючись нечітким формулюванням вимоги, може застосовувати її вибірково та непослідовно. Формулювання у множині - «SSED, SSCP або інших документах» - залишає широке поле для тлумачення, що відкриває можливість для неоднакового підходу до оцінки пропозицій учасників. Замовник, з одного боку, може стверджувати, що ця вимога має лише рекомендаційний характер і передбачає подання будь-якого одного з перелічених документів як достатнього доказу безпечності та ефективності. З іншого боку, у разі власного розсуду або з метою відхилення певної пропозиції, він може наполягати на тому, що необхідно подати кілька документів одночасно, посилаючись на множинну форму вимоги як на ознаку обов’язковості кількох підтверджень.

Так, у рішеннях №19234-р/пк-пз від 03.12.2024 та №15303-р/пк-пз від 09.10.2025 Комісія АМКУ дійшла висновку, що якщо вимога тендерної документації сформульована у множині (тобто передбачає подання кількох документів) і не була оскаржена учасником, замовник має законні підстави відхилити пропозицію, у якій подано лише один документ. У такому разі відповідальність за невідповідність покладається на учасника, який не скористався правом оскарження умов документації до подання пропозиції.

Викладена логіка застосування вимоги не відповідає законодавчим приписам і створює ризик порушення прав учасників, оскільки створює передумови для вибіркового застосування вимоги до різних учасників. Внаслідок цього частина постачальників може бути допущена до участі в процедурі закупівлі, надавши лише один документ, тоді як інші - за аналогічних умов - будуть відхилені через відсутність другого або додаткових документів, що не передбачено законодавством.

Таким чином, участь у цій процедурі фактично зможуть взяти лише ті учасники, які або володіють двома і більше документами, що відповідають зазначеним критеріям, або ті, до яких Замовник не застосує вимогу у повному обсязі. Це свідчить про наявність необґрунтованої дискреції Замовника у визначенні достатності доказів відповідності, що суперечить принципам правової визначеності та передбачуваності, а також підриває засади відкритої та добросовісної конкуренції у сфері публічних закупівель.

У своїй практиці, зокрема у рішеннях №3436-р/пк-пз від 05.03.2025, №9007-р/пк-пз від 05.06.2025, №14864-р/пк-пз від 30.09.2025 орган оскарження АМКУ сформував чітку правову позицію, згідно з якою встановлення замовником обмеженого переліку документів, якими учасники можуть підтвердити певні характеристики, властивості чи якість предмета закупівлі, є дискримінаційним та таким, що порушує принципи здійснення публічних закупівель.

Замовник не має права звужувати коло допустимих документів лише до визначених ним форм або джерел, якщо існують інші документи, передбачені законодавством або міжнародними стандартами, які рівнозначно підтверджують відповідність товару технічним, якісним чи функціональним вимогам. Такі дії замовника порушують принцип недискримінації учасників і рівного доступу до участі у процедурі закупівлі, оскільки фактично ставлять у привілейоване становище лише тих постачальників, чия продукція оформлена за конкретними документальними вимогами, визначеними замовником, навіть якщо інші форми підтвердження є еквівалентними за змістом та юридичною силою.

Таким чином, Замовник не обґрунтував та не підтвердив необхідність встановлення зазначених вимог в тендерній документації.

Враховуючи наведене, тендерна пропозиція Скаржника може бути неправомірно відхилена замовником з наведених вище підстав. Вказана вимога є необґрунтованою, незаконною і такою, що штучно звужує кількість потенційних учасників.

З огляду на викладене, Скаржник просить зобов’язати Замовника внести відповідні зміни до тендерної документації, виключивши з неї дискримінаційні умови щодо:

вимогу щодо обов’язкової наявності двох або більше завершених рандомізованих клінічних досліджень, оскільки така вимога не передбачена чинним законодавством України, Технічним регламентом щодо медичних виробів, Директивою 93/42/ЄЕС (MDD) чи Регламентом (ЄС) 2017/745 (MDR) та не може бути використана як обов’язковий критерій підтвердження безпечності та ефективності медичного виробу;

положення, що обмежує можливість підтвердження відповідності лише документами, виданими в межах MDR, без врахування чинних сертифікатів та декларацій відповідності, оформлених згідно з Директивою 93/42/ЄЕС (MDD), які залишаються легітимними у межах перехідного періоду, визначеного Регламентом (ЄС) 2023/607;

формулювання, яке передбачає подання кількох документів (у множині) для підтвердження безпеки та ефективності, тоді як наявність одного належним чином оформленого документа (наприклад, SSED, SSCP або декларації відповідності) є достатньою для підтвердження відповідності продукції вимогам законодавства.

Як доказ додаємо:

Тендерна документація.

Додатки 1, 2 до тендерної документації.

Технічний регламент щодо медичних виробів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 року №753.

Наказ Міністерства охорони здоров’я України №690 від 23.09.2009 року “Про затвердження Порядку проведення клінічних випробувань лікарських засобів та експертизи матеріалів клінічних випробувань.

Файл Clinical Evaluation Report (CER) Triguy™ Steerable Ablation Catheter (з перекладами українською мовою (файли 4.7. ClinicalEvaluationReportofTriguySteerableAblationCatheter_ укр; 4.2.3. ClinicalEvaluationReportofTriguySteerableAblationCatheter укр) в частині що стосується наведених даних).

Файл General Safety and Performance Requirements Checklist.

Extension cable MDR certificate

EC Full Quality Assurance Certificate

APT Medical_Confirmation Letter Extension of MDD Rev1_V1 _Signed and approved

1639 Ablation catheter CE Certificate

Сертифікат відповідності медичних виробів вимогам Технічного регламенту №UA.101.MD.3.1176/2-25.00 від 26.06.2025 року та Додаток до нього.

Декларація відповідності медичних виробів вимогам Технічного регламенту №06-1/2025 від 27.06.2025 року та Додаток до неї.

Рішення АМКУ: №5717-р/пк-пз від 10.04.2025, №1029-р/пк-пз від 23.01.2025, №13136-р/пк-пз від 26.08.2025, №2131-р/пк-пз від 12.02.2025, №2670-р/пк-пз від 20.02.2025, №19234-р/пк-пз від 03.12.2024, №15303-р/пк-пз від 09.10.2025, №3436-р/пк-пз від 05.03.2025, №9007-р/пк-пз від 05.06.2025, №14864-р/пк-пз від 30.09.2025.

2. Перевищення повноважень Замовником під час оцінки тендерних пропозицій · Інші умови тендерної документації

Вимога: Змінити тендерну документацію. З огляду на викладене, Скаржник просить зобов’язати Замовника внести відповідні зміни до тендерної документації, виключивши з неї дискримінаційні умови щодо звернення Замовником до органів державної влади, підприємств, установ, організацій відповідно до їх компетенції стосовно відсутніх у складі тендерної пропозиції учасника інформації, яка стосуються технічних, якісних та кількісних характеристик. Як доказ додаємо: Рішення АМКУ № 10564-р/пк-пз від 18.06.2024, № 7230-р/пк-пз від 23.04.2024.

Замовник у Додатку 2 тендерної документації, у розділі «Інформація, що підтверджує відповідність тендерної пропозиції Учасника технічним, якісним, кількісним та іншим вимогам до предмета закупівлі», передбачив наступне формулювання -

Замовник залишає за собою право не відхиляти тендерну пропозицію Учасника у випадках відмінності чи відсутності підтвердження в Довідці окремої інформації згідно з вимогами тендерної документації у разі, якщо така інформація чи підтвердження зазначені в інших документах тендерної пропозиції Учасника (інструкція, сертифікат, технічний документ тощо), або були належним чином отримані у відповідь на звернення до органів державної влади, підприємств, установ, організацій відповідно до їх компетенції.

Тобто Замовник залишає за собою право не відхиляти тендерну пропозицію Учасника у випадку наявності розбіжностей або навіть відсутності окремої інформації у Довідці (що подається за формою Додатку 1), якщо така інформація: міститься в інших документах пропозиції (інструкція, сертифікат, технічний документ тощо), або була належним чином отримана самим Замовником у відповідь на його звернення до органів державної влади, підприємств, установ, організацій у межах їх компетенції.

Звертаємо увагу, що така норма вбудована саме в розділ, який визначає, як і чим учасник повинен довести технічні, якісні та кількісні відповідності свого товару вимогам закупівлі. Іншими словами, саме в блоці, який мав би встановлювати єдиний, обов’язковий і прозорий стандарт підтвердження характеристик предмета закупівлі для всіх учасників, Замовник одночасно наділяє себе правом відійти від вимог. Це принципово, тому що така умова не стосується якихось допоміжних довідок - він стосується базового критерію допуску/недопуску пропозиції за предметом закупівлі.

Зміст цієї умови фактично означає що, якщо Учасник не надав повністю або чітко всю інформацію про технічні/якісні/кількісні характеристики у визначеному документі (Довідці, порівняльній таблиці тощо), Замовник «може не відхиляти» пропозицію. Водночас Замовник, виходячи із встановленого ним формулювання, може на власний розсуд підтверджувати таку інформацію за рахунок інших документів у складі пропозиції навіть тоді, коли вимога була надати її у строго визначеній формі.

Крім того, Замовник прямо декларує на своє право самостійно звертатися до органів влади, підприємств, установ, організацій і на підставі відповідей цих органів вважати відсутню/неповну інформацію такою, що підтверджена, і не відхиляти такого учасника.

Проте положення Особливостей, які регулюють розгляд тендерних пропозицій, розмежовують обов’язок учасника - надати повний пакет документів і даних, що підтверджують відповідність предмета закупівлі вимогам Замовника та право Замовника - перевірити достовірність наданих учасником відомостей, у тому числі шляхом звернень до компетентних органів, і у випадку виявлення недостовірності або невідповідності відхилити пропозицію.

Тобто, звернення Замовника до органів влади - це інструмент контролю відповідності вже наданих учасником даних, а не механізм отримання відсутньої інформації про товар замість учасника або легалізації неповної пропозиції. Мета цієї перевірки - виявити недостовірність та відхилити, а не доповнювати самостійно та на власний розсуд пропозицію учасника.

Особливості окремо передбачають процедуру виправлення невідповідностей у випадках, якщо Замовник під час розгляду тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі виявив невідповідності в інформації та/або документах, що подані учасником процедури закупівлі у тендерній пропозиції та/або подання яких передбачалося тендерною документацією, і саме учасник протягом визначеного строку подає уточнені або виправлені документи. При чому виправленню підлягають прямо передбачені законодавством в сфері закупівель документи та інформація.

Жодна норма Особливостей не передбачає, що Замовник може самостійно змінювати відсутню технічну/якісну/кількісну інформацію щодо предмета закупівлі власними запитами до інших органів, і потім оголошувати пропозицію учасника такою, що відповідає вимогам. Навпаки, якщо інформація, яка стосується технічних характеристик не подана або подана не в тій формі чи обсязі, які вимагались документацією, це може бути кваліфіковано як невідповідність, і її повинен усунути сам учасник, а не Замовник або тягне за собою автоматичне відхилення пропозиції.

Таке формулювання в Додатку 2 створює для Замовника неконтрольований простір дискреції. Це означає, що Замовник на власний розсуд зможе:

не відхиляти пропозицію певного учасника, навіть якщо той не надав усіх підтверджуючих характеристик у формі, яку вимагав сам Замовник;

посилатися на те, що відповідні відомості підтверджені іншими джерелами — навіть у разі, коли у складі тендерної пропозиції учасника наявна об’єктивна неповнота або відсутній обов’язковий документ

одночасно відхилити іншого учасника за ідентичний недолік.

Таке положення тендерної документації прямо суперечить принципам рівного ставлення та недискримінації учасників, визначеним статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки воно фактично дозволяє застосовувати до різних учасників різні підходи: для одного учасника Замовник може самостійно підтверджувати відсутні відомості та визнавати його пропозицію такою, що відповідає вимогам, тоді як інший учасник за аналогічну неповноту інформації може бути відхилений. Такий підхід усуває прозорість та передбачуваність оцінки пропозицій, оскільки учасник не може наперед знати, у яких випадках Замовник визнає відсутність даних несуттєвою, а у яких — кваліфікує її як підставу для відхилення. Це фактично створює можливість вибіркового ставлення до учасників та надання необґрунтованих переваг окремому учаснику процедури закупівлі.

Критично важливо, що ця спірна норма міститься саме в розділі «Інформація, що підтверджує відповідність тендерної пропозиції Учасника технічним, якісним, кількісним та іншим вимогам до предмета закупівлі». Цей розділ мав би встановлювати однакові правила підтвердження технічних характеристик товару для всіх учасників, аби забезпечити об’єктивну та порівняльну оцінку. Натомість Замовник вбудовує у цей самий розділ норму, яка дозволяє йому відступити від власних же вимог і сформувати пропозицію учасника поза межами електронної системи закупівель.

Таким чином, зазначене положення Додатку 2 виходить за межі повноважень Замовника, визначених пунктом 42 Особливостей (право перевіряти достовірність поданої інформації не означає право збирати відсутню інформацію замість учасника); суперечить процедурі виправлення невідповідностей, яка згідно з пунктом 43 Особливостей покладає обов’язок на самого учасника подати уточнені документи, а не на Замовника - заповнювати прогалини та створює для Замовника надмірні дискреційні повноваження оцінювати пропозиції вибірково, що несумісно з принципом недискримінації та рівного ставлення до всіх учасників, встановленим статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі».

На думку Скаржника встановлена Замовником норма тендерної документації позбавляє можливості прогнозувати результати оцінки його пропозиції, оскільки він не може наперед знати, чи Замовник буде звертатися за окремими відомостями, чи визнає цю саму обставину підставою для відхилення.

Отже, включення до розділу «Інформація, що підтверджує відповідність тендерної пропозиції Учасника технічним, якісним, кількісним та іншим вимогам до предмета закупівлі» положення про право Замовника самостійно не відхиляти пропозицію навіть за наявності невідповідностей або відсутньої інформації - є неправомірним, таким, що виходить за межі наданих законом процедурних інструментів, і таким, що створює дискримінаційні умови участі у процедурі закупівлі. Це порушує права та законні інтереси Скаржника як потенційного учасника, оскільки не гарантує однакового підходу до оцінки його пропозиції порівняно з іншими учасниками та не забезпечує прозорості й передбачуваності результатів закупівлі.

Антимонопольний комітет України у своїй практиці послідовно наголошує, що умови тендерної документації мають бути чіткими, однозначними та такими, що не допускають довільного трактування з боку замовника. Будь-які положення, які дозволяють замовнику оцінювати пропозиції учасників на власний розсуд, запроваджувати додаткові (фактично вигадані) вимоги, не передбачені законодавством, або самостійно «доповнювати» чи інтерпретувати зміст пропозиції учасника, розцінюються органом оскарження як порушення принципу рівного ставлення до учасників та як створення дискримінаційних умов участі.

Орган оскарження АМКУ неодноразово підкреслював, що тендерна документація повинна забезпечувати правову визначеність та об’єктивність критеріїв оцінки: учасник має чітко розуміти, які саме документи й у якій формі він повинен подати, а замовник не може потім «підтягувати» за когось відсутні докази або тлумачити вимоги по-різному для різних учасників.

У своїх рішеннях АМКУ прямо встановлює, що якщо тендерна документація не містить однозначних вимог, які виключають можливість їх довільного застосування замовником, такі умови суперечать законодавству у сфері публічних закупівель і є дискримінаційними по відношенню до потенційних учасників. Зазначена правова позиція, зокрема, відображена у рішеннях Комісії АМКУ № 10564-р/пк-пз від 18.06.2024, № 7230-р/пк-пз від 23.04.2024.

Таким чином положення тендерної документації, яким Замовник у розділі «Інформація, що підтверджує відповідність тендерної пропозиції Учасника технічним, якісним, кількісним та іншим вимогам до предмета закупівлі» фактично надає собі право не відхиляти пропозицію навіть за відсутності частини обов’язкових підтверджень і самостійно формувати ці підтвердження шляхом звернень до третіх осіб, порушує пункти 42 і 43 Особливостей, виходить за межі повноважень, визначених законом, створює ризик вибіркового застосування вимог і суб’єктивної оцінки пропозицій, та ставить учасників у нерівне становище. Оскільки чинне законодавство не передбачає для Замовника права самостійно звернутися або додавати за учасника відсутні підтверджуючі документи про товар, встановлення такої умови є проявом дискримінації потенційних учасників процедури закупівлі.

З огляду на викладене, Скаржник просить зобов’язати Замовника внести відповідні зміни до тендерної документації, виключивши з неї дискримінаційні умови щодо звернення Замовником до органів державної влади, підприємств, установ, організацій відповідно до їх компетенції стосовно відсутніх у складі тендерної пропозиції учасника інформації, яка стосуються технічних, якісних та кількісних характеристик.

Як доказ додаємо: Рішення АМКУ № 10564-р/пк-пз від 18.06.2024, № 7230-р/пк-пз від 23.04.2024.

3. Щодо дискримінаційних вимог в договорі · Умови проєкту договору

Вимога: Змінити тендерну документацію. 3.1. У зв’язку з викладеним, просимо зобовʼязати Замовника внести зміни до пункту 4.4.1 та пов’язаних із ним положень проєкту договору, виклавши їх у редакції, яка прямо передбачає, що: - обов’язок Постачальника поставити товар у конкретні строки виникає виключно після отримання від Замовника належно оформленої заявки із зазначенням номенклатури, кількості, розмірів/модифікацій та дати поставки; - відсутність або несвоєчасність такої заявки не може кваліфікуватися як прострочення з боку Постачальника і не може бути підставою для застосування до нього штрафних санкцій, пені, відмови від приймання продукції чи вимоги повернення попередньої оплати; - затримки, спричинені неподанням/простроченим поданням заявки або поданням заявки без необхідних параметрів, визнаються простроченням Замовника.

Вимога: Змінити тендерну документацію. 3.2. У зв’язку з викладеним просимо зобов’язати Замовника внести зміни до пункту 8.2 та пункту 8.3. проєкту договору, виклавши його у збалансованій редакції, яка: передбачає застосування штрафних санкцій до Постачальника виключно за наявності доведеної вини Постачальника та з урахуванням причинно-наслідкового зв’язку між діями Постачальника і простроченням; виключає можливість нарахування пені та штрафів у випадках, коли поставка не відбулася або була відтермінована через несвоєчасне подання або неповне оформлення заявки з боку Замовника, несвоєчасне погодження Замовником номенклатури/розмірів/кількості, затримку приймання або інші дії/бездіяльність Замовника; доповнює розділ договору положеннями про зустрічну відповідальність Замовника за власні порушення (у тому числі за прострочення заявки, погодження, приймання та оплати), з метою відновлення балансу прав та обов’язків сторін і усунення дискримінаційного характеру чинної редакції.

Вимога: Змінити тендерну документацію. 3.3. У зв’язку з викладеним просимо зобов’язати Замовника привести пункт 8.8 проєкту договору у відповідність до вимог Цивільного кодексу України (статті 3, 551, 614, 617, 623 ЦК України), та викласти його у редакції, яка: 1) замінює «штраф у розмірі непідтвердженого податкового кредиту» на механізм відшкодування збитків виключно за умови доведеності шкоди, вини Постачальника, причинного зв’язку та остаточності втрати податкового кредиту; 2) встановлює, що відповідальність Постачальника не настає у випадках, коли реєстрацію ПН було зупинено/заблоковано контролюючим органом, коли мала місце технічна неможливість реєстрації в ЄРПН, коли діяли спеціальні податкові режими або зупинка строків у період воєнного стану, або коли відсутність/помилковість даних для ПН спричинена несвоєчасними чи некоректними діями, у тому числі самого Замовника; 3) надає Постачальнику розумний строк для виправлення технічних помилок, подання коригувальної накладної або повторної реєстрації після розблокування, до будь-якого нарахування грошових вимог; 4) передбачає симетричну відповідальність Замовника у випадках, коли саме його поведінка або порушення погоджувально-документальних процедур унеможливили належне та своєчасне складання чи реєстрацію ПН. Таке коригування є необхідним для усунення дискримінаційного характеру чинної редакції пункту 8.8, запобігання зловживанню правом з боку Замовника та приведення умов договору у відповідність до справедливих договірних відносин.

Вимога: Змінити тендерну документацію. 3.4. У зв’язку з викладеним просимо зобов’язати Замовника внести зміни до проєкту договору та чітко визначити, що саме вважається «неналежним виконанням» Постачальником його договірних зобов’язань, із наведенням вичерпного переліку конкретних порушень, які можуть бути віднесені до такого «неналежного виконання».

Відповідно до пункту 17 Особливостей, договір про закупівлю за результатами проведеної закупівлі, у тому числі згідно з пунктом 10 Особливостей укладається відповідно до Цивільного і Господарського кодексів України з урахуванням положень статті 41 Закону, крім частин другої - п’ятої, сьомої - дев’ятої статті 41 Закону, та цих особливостей.

У складі тендерної документації (Додаток 4) міститься проєкт договору про закупівлю, за результатом аналізу умов якого, Скаржник встановив наявність положень, що суперечать принципам рівності сторін, справедливості та добросовісності, містять внутрішні колізії та неузгодженості. Крім того окремі положення проєкту договору про закупівлю створюють надмірні, непропорційні та однобічні санкції виключно щодо постачальника, тим самим ставлять учасників у нерівні умови участі та виконання зобов’язань.

3.1. Особливу увагу звертаємо на пункт 4.1 проєкту договору, відповідно до умов якого постачальник зобов’язаний поставити продукцію у строк, визначений у Специфікації (Додаток №1). Водночас пункт 4.4.1 передбачає, що замовник подає постачальнику заявку не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати поставки - тобто саме замовник визначає необхідність, обсяг, номенклатуру та графік поставок.

Те що, саме на Замовника покладаються такі функції підтверджується пунктом 1.1.1. проєкту договору, згідно умов якого Постачальник протягом 7 (семи) робочих днів з дати набрання чинності Договору повинен надати Замовнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, каталог Продукції для здійснення ЗАМОВНИКОМ відбору переліку необхідних розмірів Продукції в межах загальної кількості.

Разом із тим, спірний пункт покладає на постачальника обов’язок здійснювати поставки навіть за відсутності заявки замовника та без конкретизації предмета та строків. Такі положення проєкту договору суперечить самому поняттю договір та його умовам, які встановлені в Цивільному кодексі України, зокрема у статтях 626, 627, 629.

З огляду на те, що без заявки замовника неможливо ідентифікувати номенклатуру, розміри, модифікації, отже виконання поставки є об’єктивно неможливим.

Попри це, редакція пункту 4.4.1 Договору про закупівлю створює ризик застосування санкцій до постачальника за дії або бездіяльність Замовника (неподання або прострочення заявки), що порушує загальні засади добросовісності, розумності і справедливості, встановленні в статті 3 Цивільного кодексу України, а також принципи рівного ставлення та недискримінації учасників в розумінні статті 5 Закону.

Отже, Замовник встановив дискримінаційні вимоги, невиконання або неналежне виконання яких Постачальником відбудеться саме внаслідок бездіяльності Замовника.

У зв’язку з викладеним, просимо зобовʼязати Замовника внести зміни до пункту 4.4.1 та пов’язаних із ним положень проєкту договору, виклавши їх у редакції, яка прямо передбачає, що:

- обов’язок Постачальника поставити товар у конкретні строки виникає виключно після отримання від Замовника належно оформленої заявки із зазначенням номенклатури, кількості, розмірів/модифікацій та дати поставки;

- відсутність або несвоєчасність такої заявки не може кваліфікуватися як прострочення з боку Постачальника і не може бути підставою для застосування до нього штрафних санкцій, пені, відмови від приймання продукції чи вимоги повернення попередньої оплати;

- затримки, спричинені неподанням/простроченим поданням заявки або поданням заявки без необхідних параметрів, визнаються простроченням Замовника.

3.2. Розділ 8 «Відповідальність сторін» проєкту договору фактично встановлює систему кумулятивних фінансових санкцій лише для постачальника, не містячи симетричної або бодай мінімально збалансованої відповідальності замовника за:

неподання/несвоєчасне подання заявки;

несвоєчасне погодження номенклатури/розмірів;

прострочення приймання або оплат;

інші порушення, що унеможливлюють або істотно ускладнюють виконання постачальником зобов’язань.

Крім того, окремі санкції мають каральний характер та не пов’язані з реальними збитками.

Пункт 8.2 проєкту договору встановлює для Постачальника режим фінансової відповідальності, який фактично працює як щоденне накопичення санкцій. Будь-яке відхилення від строків постачання - навіть якщо воно пов’язане не з фактичною відмовою поставляти товар, а, наприклад, із відсутністю або несвоєчасністю належної заявки від Замовника відповідно до п. 4.4.1 - автоматично кваліфікується як порушення зобов’язань Постачальником. За таке «порушення» Постачальник повинен щоденно сплачувати пеню в розмірі 0,1 % від вартості продукції, яка вважається простроченою або «не переданою». Ця пеня нараховується за кожний день до моменту, поки Замовник визнає зобов’язання виконаним, причому навіть день фактичної поставки включається в розрахунок, тобто санкція не припиняється до абсолютного завершення ситуації на умовах Замовника. Далі, якщо прострочення зараховане понад 30 календарних днів, на Постачальника додатково накладається одноразовий штраф у розмірі 7 % від вартості тієї ж продукції.

Таким чином, модель побудована так, що до Постачальника застосовуються одночасно дві фінансові санкції - щоденна пеня плюс окремий штраф після досягнення 30 днів, - без будь-якої верхньої межі сукупного нарахування.

Важливо, що ця модель відповідальності побудована без урахування причин затримки: пункт 8.2 не містить жодних винятків на випадок, коли строк постачання не може бути дотриманий саме через дії або бездіяльність Замовника. Зокрема, пункт 4.4.1 прямо визначає, що саме Замовник формує і передає заявку із зазначенням номенклатури, кількості, конкретних розмірів та графіка поставки. Без такої заявки поставка є об’єктивно неможливою: Постачальник не знає, який саме виріб, у якому розмірі, у якій конфігурації і в якій кількості очікується. Попри це, за чинною редакцією договору ризик і фінансові наслідки такої ситуації перекладаються саме на Постачальника, хоча він не має ні юридичного, ні фактичного механізму примусити Замовника подати заявку чи погодити параметри товару.

Окремо звертаємо увагу, що пункт 8.2 не містить жодного застереження щодо вини Постачальника та співмірності наслідків. Санкції застосовуються автоматично, незалежно від того, чи дійсно Постачальник допустив порушення, чи це є результатом управлінських дій Замовника (затягування заявки, несвоєчасне погодження номенклатури), обставин непереборної сили, логістичних обмежень тощо. Водночас у проєкті договору взагалі відсутні які-небудь зустрічні санкції до Замовника за його власні порушення (у тому числі за прострочення заявки, за затримку приймання продукції або за несвоєчасну оплату).

Разом з тим, пункт 8.3 надає Замовнику право в односторонньому порядку відмовитись від подальшого приймання продукції, пославшись на таке «порушення строків» або на «недотримання вимог», і одночасно вимагати: сплати вже нарахованих пені та штрафів за 8.2, компенсації всіх документально підтверджених витрат Замовника, повернення авансу протягом 10 робочих днів та фактичного стягнення цієї суми через банківську гарантію без суду. Тобто Замовник отримує інструмент не просто фінансового тиску, а фактично одностороннього виходу з договору з одночасним стягненням грошей.

Таким чином, пункти 8.2 та 8.3 у взаємозв’язку працюють як єдина карально-одностороння модель. Замовник, який сам визначає умови та строки через заявку (п. 4.4.1), може не подати або затримати таку заявку. Відтак Постачальник автоматично вважається таким, що порушив строки, і на нього нараховується пеня та штрафи за 8.2.

Далі Замовник використовує пункт 8.3 для того, щоб в односторонньому порядку припинити приймання, змусити повернути попередню оплату, утримати кошти за банківською гарантією, стягнути додаткові штрафи та при цьому повністю уникнути власної відповідальності.

Це не є договірним врегулюванням зобов’язань двох сторін - це є інструмент одностороннього контролю Замовника над перебігом договору, фінансовими потоками й результатом, який може бути застосований практично в будь-який момент, у тому числі без належної вини Постачальника.

Таке формулювання прямо суперечить принципам справедливості, добросовісності та співмірності відповідальності (статті 3, 13, 551 ЦК України), а також принципам рівного ставлення до учасників та недискримінації в публічних закупівлях (стаття 5 Закону України «Про публічні закупівлі»), оскільки створює економічно невиправданий бар’єр для участі і тим самим обмежує конкуренцію.

У зв’язку з викладеним просимо зобов’язати Замовника внести зміни до пункту 8.2 та пункту 8.3. проєкту договору, виклавши його у збалансованій редакції, яка:

передбачає застосування штрафних санкцій до Постачальника виключно за наявності доведеної вини Постачальника та з урахуванням причинно-наслідкового зв’язку між діями Постачальника і простроченням;

виключає можливість нарахування пені та штрафів у випадках, коли поставка не відбулася або була відтермінована через несвоєчасне подання або неповне оформлення заявки з боку Замовника, несвоєчасне погодження Замовником номенклатури/розмірів/кількості, затримку приймання або інші дії/бездіяльність Замовника;

доповнює розділ договору положеннями про зустрічну відповідальність Замовника за власні порушення (у тому числі за прострочення заявки, погодження, приймання та оплати), з метою відновлення балансу прав та обов’язків сторін і усунення дискримінаційного характеру чинної редакції.

3.3. Пункт 8.8 проєкту договору встановлює для Постачальника окремий вид фінансової відповідальності, пов’язаний з податковими накладними, і формулюється таким чином, що будь-яке відхилення від податкової процедури автоматично перетворюється на повноцінний штраф.

Таким чином у випадку, якщо Постачальник, на думку Замовника, порушив порядок складання податкової накладної або порядок її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), або не зареєстрував її взагалі, або припустився помилок в обов’язкових реквізитах, або з будь-яких інших причин, внаслідок яких Замовник нібито втрачає право на податковий кредит, - Постачальник зобов’язаний сплатити Замовнику штраф у розмірі непідтвердженого податкового кредиту.

Тобто по суті пункт вводить механізм «податкового відшкодування», де ризик ПДВ Замовника перекладається на Постачальника в повному обсязі. Звертаємо увагу, що цей пункт не передбачає жодних застережень щодо вини Постачальника, не вимагає доведення того, що саме дії Постачальника стали безпосередньою та єдиною причиною втрати права на податковий кредит, і не містить жодних виключень на випадок, коли відсутність податкового кредиту спричинена обставинами, які не залежать від Постачальника.

Це означає, що штраф буде нарахований навіть у випадках, коли реєстрація податкової накладної була заблокована з причин автоматичного моніторингу ризиковості постачальника/операції за рішеннями комісій Державної податкової служби (ДПС), технічних помилок або збоїв функціонування ЄРПН, призупинення реєстрації накладних на рівні ДПС, у тому числі умови воєнного стану, які вносять свої корективи у сферу оподаткування.

Також не враховуються затримки у наданні Замовником коректних реквізитів, узгоджених даних контрагента, номенклатури або кодування товару, випадки коли Замовник сам змінив або уточнив підхід до відображення господарської операції або навіть коли втрата податкового кредиту пов’язана з рішенням контролюючого органу, не погодженим із Постачальником і таким, що може бути оскаржене.

Крім того, штраф у розмірі «непідтвердженого податкового кредиту» за своєю економічною суттю виходить за рамки класичної неустойки (пеня/штраф у відсотках або фіксованій сумі) і фактично дорівнює відшкодуванню всього ПДВ, яке Замовник не зміг поставити до податкового кредиту. Водночас у пункті 8.8 повністю відсутній обов’язок Замовника співпрацювати з Постачальником для своєчасної реєстрації ПН, надавати вихідні дані вчасно, оперативно підтверджувати первинні документи, або вживати заходів до оскарження блокування ПН.

Тобто пункт 8.8 працює як автоматична фінансова санкція: якщо Замовник вважає, що йому не зараховано ПДВ до податкового кредиту, він одразу отримує право вимагати з Постачальника суму цього ПДВ у форматі штрафу, без додаткових умов, без доведення вини, без з’ясування причин і без надання Постачальнику можливості виправити ситуацію.

Виклад пункту договору у такій формі прямо суперечить правовій природі податкової накладної та висновкам суду, згідно з якими невиконання або неналежне виконання таких умов договору (нереєстрація податкових накладних тощо) не є правопорушенням та не передбачає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій.

Така правова позиція була сформована Верховним Судом у постанові від 02.08.2018 року в справі № 908/3565/16 та підтверджена постановою Верховного Суду від 10.05.2018 року в справі № 917/799/17, де висновується, що невиконання відповідних зобов’язань, які є не перед контрагентом за договором поставки, а з їх податкових правовідносин, не може бути підставою для покладання на продавця господарської діяльності у вигляді штрафної санкції, тому стягнути штраф у розмірі неотриманого податкового кредиту з постачальником, передбаченим договором за нереєстрацію податкової накладної, не вбачається можливим.

Отже встановлені Замовником автоматичні штрафи суперечить базовим принципам цивільного права, а саме принципу справедливості, добросовісності та розумності (стаття 3 Цивільного кодексу України) та вимозі, що відповідальність настає за наявності вини боржника, а відсутність вини звільняє від відповідальності (статті 614, 617 Цивільного кодексу України).

Вони також не враховують правила, що збитки підлягають відшкодуванню лише за умови доведеного причинного зв’язку між діями боржника і шкодою та в доведеному розмірі (стаття 623 Цивільного кодексу України), а також природі неустойки як способу забезпечення виконання зобов’язання, розмір якої може бути зменшено судом, якщо вона є явно надмірною порівняно з наслідками порушення (стаття 551 Цивільного кодексу України).

Крім того, пункт 8.8 повністю ігнорує реальний податковий контекст, оскільки тимчасова відсутність зареєстрованої ПН не означає остаточну та безповоротну втрату податкового кредиту. Тобто Замовник може не втратити кредит остаточно, але пункт 8.8 дозволяє йому вже зараз заявити про «втрату» і стягнути повну суму з Постачальника як штраф.

Таким чином, пункт 8.8 у його поточній редакції є не лише економічно невиправданим і репресивним для Постачальника, але й юридично вразливим, оскільки він:

- закріплює автоматичну санкцію у розмірі всього «непідтвердженого податкового кредиту», що суперечить логіці цивільно-правової відповідальності та позиції Верховного Суду;

- не вимагає ані доведення вини Постачальника, ані причинного зв’язку між його діями і наслідками для Замовника;

- не забезпечує Постачальнику права на усунення порушення або повторну реєстрацію ПН після технічного/адміністративного блокування;

- переносить на Постачальника податкові ризики, пов’язані з діяльністю ДПС, технічними збоями ЄРПН, умовами воєнного стану і навіть з можливою недобросовісною поведінкою самого Замовника;

- не передбачає жодної дзеркальної відповідальності Замовника у випадку, коли саме його дії/бездіяльність спричинили проблему з реєстрацією ПН.

У зв’язку з викладеним просимо зобов’язати Замовника привести пункт 8.8 проєкту договору у відповідність до вимог Цивільного кодексу України (статті 3, 551, 614, 617, 623 ЦК України), та викласти його у редакції, яка:

1) замінює «штраф у розмірі непідтвердженого податкового кредиту» на механізм відшкодування збитків виключно за умови доведеності шкоди, вини Постачальника, причинного зв’язку та остаточності втрати податкового кредиту;

2) встановлює, що відповідальність Постачальника не настає у випадках, коли реєстрацію ПН було зупинено/заблоковано контролюючим органом, коли мала місце технічна неможливість реєстрації в ЄРПН, коли діяли спеціальні податкові режими або зупинка строків у період воєнного стану, або коли відсутність/помилковість даних для ПН спричинена несвоєчасними чи некоректними діями, у тому числі самого Замовника;

3) надає Постачальнику розумний строк для виправлення технічних помилок, подання коригувальної накладної або повторної реєстрації після розблокування, до будь-якого нарахування грошових вимог;

4) передбачає симетричну відповідальність Замовника у випадках, коли саме його поведінка або порушення погоджувально-документальних процедур унеможливили належне та своєчасне складання чи реєстрацію ПН.

Таке коригування є необхідним для усунення дискримінаційного характеру чинної редакції пункту 8.8, запобігання зловживанню правом з боку Замовника та приведення умов договору у відповідність до справедливих договірних відносин.

3.4. Проєкт Договору оперує оціночними, нечіткими поняттями, такими як «неналежне виконання», «порушення вимог», «зауваження Замовника», «готовність прийняти поставку», тощо, але жодного разу не встановлює чітких, вичерпних критеріїв, коли виконання Постачальника вважається належним, а коли - неналежним.

Не визначено, які саме дії або недоліки вважаються «порушенням вимог», які з них є істотними, які - формальними, які підлягають усуненню без санкцій, а які одразу тягнуть штрафи й відмову від прийняття продукції.

Договір не містить вичерпного переліку підстав, які автоматично дають Замовнику право визнати дії Постачальника такими, що «неналежно виконані», і не встановлює зв’язок цих підстав із конкретними нормами законодавства, технічними стандартами або погодженими сторонами процедурами. Тобто поняття «неналежне виконання» та «порушення вимог» залишені на повний розсуд Замовника.

АМКУ послідовно виходить з того, що замовник не має права створювати для себе дискреційні повноваження оцінювати дії постачальника за невизначеними, оціночними критеріями, які він сам же встановлює й сам же тлумачить. Такі умови є дискримінаційними, оскільки вони надають Замовнику можливість на власний розсуд оцінювати дії постачальника як «належні» або «неналежні», застосовуючи різні підходи до різних постачальників без будь-яких чітко визначених, об’єктивних та нормативно закріплених критеріїв. Саме така практика, коли встановлюються вимоги без їх змістовного розкриття, а в проєкті договору відсутнє визначення того, що саме вважається «неналежним», колегія АМКУ кваліфікує як порушення принципу недискримінації: у рішеннях №3409-р/пк від 05.03.2025, №14998-р/пк-пз від 02.10.2025 Комісія прямо дійшла висновку, що подібні дії замовника є дискримінаційним, такими, що порушують вимоги стаття 5 Закону та зобов'язав Замовника усунути такі невідповідності шляхом внесення відповідних змін до Документації.

У зв’язку з викладеним просимо зобов’язати Замовника внести зміни до проєкту договору та чітко визначити, що саме вважається «неналежним виконанням» Постачальником його договірних зобов’язань, із наведенням вичерпного переліку конкретних порушень, які можуть бути віднесені до такого «неналежного виконання».

Отже, у своїй поточній редакції проєкт Договору наділяє Замовника правом самостійно, без жодних чітких і заздалегідь визначених критеріїв, визнавати дії Постачальника «неналежним виконанням», відмовлятися від приймання продукції, блокувати оплату, ініціювати застосування штрафних санкцій та фактично створювати підстави для розірвання договірних відносин, при цьому не передбачаючи жодної симетричної відповідальності Замовника за власні дії чи бездіяльність.

Такий підхід суперечить принципам справедливості, добросовісності, розумності та заборони зловживання правом, закріпленим Цивільним кодексом України, а також принципам рівного ставлення і недискримінації учасників, передбаченим статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі».

Внаслідок цього поточна редакція проєкту Договору порушує права та законні інтереси Скаржника як учасника процедури закупівлі, позбавляє Скаржника передбачуваних умов виконання зобов’язань і ставить його у завідомо гірше становище порівняно з Замовником, що є недопустимим у процедурі публічної закупівлі.

Як доказ додаємо:

Тендерна документація

Додаток 2 до тендерної документації

Рішення АМКУ: №3409-р/пк від 05.03.2025, №14998-р/пк-пз від 02.10.2025.

Першоджерело

Текст рішення – з PDF, який орган оскарження оприлюднив у Prozorro; абзаци й переноси відновлено автоматично, тож для цитування звіряйтеся з PDF. Що оскаржували й чого просив скаржник – з даних скарги, що зобов'язав АМКУ й теми визначено автоматично. Рішення може бути оскаржене до суду.