Рішення АМКУ · 2025

24310000-0 Основні неорганічні хімічні речовини (гіпохлорит натрію)

Рішення органу оскарження № 14449-р/пк-пз від 22.09.2025 за скаргою UA-2025-09-08-002903-a.c1

Скаргу задоволено Замовник повідомив про виконання рішення 30.09.2025
Замовник
КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО " ВОДОКАНАЛ " · ЄДРПОУ 03327121 · Запорізька область
Скаржник
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГІДРОХІМ" · 44322406
Закупівля
UA-2025-09-08-002903-a · Відкриті торги з особливостями · Товари
Очікувана вартість
5 761 110,00 грн
Код ДК 021
24312220-2 Гіпохлорит натрію
Скарга на
Умови закупівлі
Що оскаржували
Технічна специфікація предмета закупівліУмови проєкту договору
Чого просив скаржник
Змінити тендерну документацію
Що зобов'язав АМКУ
Змінити тендерну документацію
Теми скарги
Дискримінаційні вимоги
Дати
скаргу подано 12.09.2025 · прийнято до розгляду 15.09.2025 · розгляд 22.09.2025 · рішення 22.09.2025 (10 дн. від подання)
Плата за скаргу
17 290,00 грн
Дії замовника
На виконання рішення Комісії АМКУ від 22.09.2025р № 14449-р/пк-пз внести та затвердити зміни до тендерної документації. Зміни додаються
Документи органу оскарження
Рішення від 15.09.2025 №14083.pdf (15.09.2025)
Інформація про резолютивну частину рішення від 22.09.2025 №14449.pdf (23.09.2025)
Рішення від 22.09.2025 №14449.pdf (24.09.2025)
Інші скарги в закупівлі
UA-2025-09-08-002903-a.b2 (скаргу задоволено, 23.10.2025)

Текст рішення

РІШЕННЯ

№14449-р/пк-пз від 22.09.2025

Комісія Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель (надалі – Комісія), розглянувши скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРОХІМ" (код ЄДРПОУ:44322406) від 12 вересня 2025 № UA-2025-09-08-002903-a.c1 (надалі – Скарга) щодо порушення Замовником порядку проведення Процедури закупівлі,

ВСТАНОВИЛА:

Надалі за текстом вказаного рішення терміни та визначення:

- Закон України "Про публічні закупівлі" – Закон;

- Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" – Особливості;

- тендерна документація – Документація;

- тендерна пропозиція – Пропозиція.

Скаржник повідомляє про порушення Замовником порядку проведення Процедури закупівлі та просить, зокрема, зобов'язати Замовника внести зміни до Документації.

Рішенням Комісії від 15.09.2025 №14083-р/пк-пз Скарга була прийнята до розгляду.

На веб-порталі Уповноваженого органу (prozorro.gov.ua) Комісією було зобов’язано Замовника надати пояснення по суті Скарги.

Замовник шляхом розміщення листа на веб-порталі Уповноваженого органу надав пояснення по суті Скарги.

Скаржник 18.09.2025 надав додаткові пояснення по суті Скарги.

Розглянувши Скаргу та інформацію, одержану за Скаргою, та інформацію, розміщену в електронній системі закупівель, встановлено наступне.

1. Скаржник зазначає, що відповідно до додатку 2 Документації передбачено:

"Товар повинен бути поставлений не пізніше ніж за 5 календарних днів з моменту подання заявки (письмової або усної)." Згідно з п.5.2. додатку 3 Документації "Проєкт договору (який буде укладено за результатами закупівлі)":

"5.2. Товар вказаний в п 1.1. даного Договору, поставляється покупцю партіями, згідно заявок Покупця протягом 5-ти календарних днів з дати надання заявки на електронну адресу Постачальника відповідно до умов договору" Скаржник зазначає, що у різних положеннях/вимогах Документації встановлено взаємовиключні умови щодо моменту, з якого починається перебіг строку поставки. В додатку 2 передбачена можливість подання заявки усно, і саме з цього моменту Замовник вважає, що учасник повинен здійснити поставку впродовж 5 календарних днів. Водночас, у додатку 3 чітко зазначено, що відлік строку починається лише з моменту отримання постачальником заявки на електронну адресу.

Таким чином, Документація містить дві різні правові конструкції, які кардинально впливають на порядок виконання зобов’язань учасником та не узгоджуються між собою.

Якщо виходити з редакції додатку 2, строк починає спливати навіть з моменту усної заявки, яка жодним чином документально не фіксується та не підтверджується. Це створює для учасника необґрунтовані ризики бути безпідставно звинуваченим у простроченні поставки. Натомість, редакція додатку 3 передбачає більш зрозумілий порядок – лише письмову електронну заявку, яка фіксується та може бути підтверджена сторонами.

Наявність таких суперечностей у Документації фактично позбавляє Скаржника можливості належним чином підготувати тендерну пропозицію, адже відсутнє чітке та однозначне визначення моменту початку перебігу строку поставки. Це порушує принципи прозорості, відкритості та рівного ставлення до учасників, визначені у ст. 5 Закону.

У даному випадку вимоги сформульовані таким чином, що надають Замовнику можливість довільного трактування порядку поставки та створюють невиправдано високі ризики для учасників та Скаржника, що фактично зменшує коло потенційних учасників процедури закупівлі.

З огляду на викладене, Скаржник просить орган оскарження зобов’язати Замовника усунути виявлені суперечності та привести положення додатку 2 та додатку 3 у відповідність одне до одного шляхом чіткого визначення порядку та способу подання заявки, а також моменту, з якого починає обчислюватися строк поставки товару.

Замовник зазначає, що договір про закупівлю укладається відповідно до Цивільного і Господарського кодексів України з урахуванням положень статті 41 Закону, крім частин другої – п’ятої, сьомої – дев’ятої статті 41 Закону, та цих особливостей.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов’язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Проєкт договору про закупівлю повинен містити порядок змін його умов.

Додатком 2 Замовником передбачено умову: "Товар повинен бути поставлений не пізніше ніж за 5 календарних днів з моменту подання заявки (письмової або усної)". При цьому, Замовник передбачив можливість вибору – усно або письмово.

Далі в проєкті договору, який починає діяти після його укладання, Замовник в п. 5.2.

уточнив:

"5.2. Товар вказаний в п 1.1. даного Договору, поставляється покупцю партіями, згідно з заявокок Покупця протягом 5-ти календарних днів з дати надання заявки на електронну адресу Постачальника відповідно до умов договору.

Тобто, єдиним для всіх учасників є умова щодо термінів поставки товару – 5 календарних днів, з моменту подання заявки.

Яким чином, визначення "усно чи письмово" в додатку 2 і конкретизація умов щодо поставки товару в самому договору є дискримінаційною по відношенню до Скаржника чи інших учасників взагалі не зрозуміло.

Проєкт договору, в частині термінів поставки товару викладено чітко та змістовно, без можливості подвійного тлумачення, відповідає всім вимогам передбаченим законодавством для даного виду предмету закупівлі, а тому вимоги Скаржника є необґрунтованими та безпідставними, а тому відсутні підстави для задоволення Скарги в цій частині.

Скаржник в додаткових поясненнях зазначає, що Замовник у своїх поясненнях намагається звести проблему лише до того, що "єдиною умовою для всіх учасників є строк поставки 5 календарних днів". Проте, саме визначення моменту початку перебігу цього строку є ключовим і має істотне значення для виконання договору.

В додатку 2 чітко передбачено, що заявка може бути подана "письмово або усно".

Водночас жоден нормативний акт не визначає порядок документального підтвердження усної заявки. Це означає, що Замовник може на власний розсуд вважати заявку поданою, не маючи при цьому жодного доказу отримання її Постачальником. За таких умов учасник процедури закупівлі фактично позбавлений можливості довести, коли саме він отримав заявку і з якого моменту має відраховуватися строк виконання зобов’язань. Це прямо суперечить принципу правової визначеності, закріпленому у ст. 5 Закону.

Посилання Замовника на те, що в проєкті договору (Додаток №3) вже чітко врегульовано момент початку перебігу строку - "з дати надання заявки на електронну адресу Постачальника", не знімає проблеми. Документація є єдиним документом, яким керується учасник при підготовці пропозиції. Вона повинна бути узгодженою та не містити суперечностей. Наявність взаємовиключних положень у різних її частинах створює ситуацію, коли Замовник залишає за собою право довільного тлумачення. Це об’єктивно ставить учасників у стан правової невизначеності.

Фактично, Замовник у додатку 2 залишив за собою можливість вимагати поставку від учасника вже з моменту "усної заявки". Це не лише порушує принцип рівності учасників, а й створює необґрунтовані ризики для Скаржника бути звинуваченим у простроченні поставки без будь-яких підтверджуючих доказів.

Аргумент Замовника, що "проєкт договору викладено чітко і не допускає подвійного тлумачення", не відповідає дійсності. Якби це було так, положення додатку 2 не містили б іншої правової конструкції. Суперечність між двома додатками існує об’єктивно та підлягає усуненню.

Отже, Скаржник наполягає, що пояснення Замовника не спростовують наведені в скарзі доводи, а сама наявність у тендерній документації взаємовиключних положень щодо порядку подання заявки та моменту початку відліку строку поставки порушує принципи правової визначеності та рівного ставлення до учасників.

З огляду на викладене, Скаржник просить визнати пояснення Замовника безпідставними та зобов’язати Замовника усунути суперечності між положеннями Додатку 2 та Додатку 3 шляхом чіткого і однозначного визначення порядку подання заявки та моменту початку перебігу строку поставки.

У ході розгляду зазначеного питання встановлено наступне.

Додаток 2 Документації містить інформацію про необхідні технічні, якісні, кількісні та інші характеристики, щодо предмета закупівлі (технічне завдання) код за ДК 021:2015:

24310000-0 Основні неорганічні хімічні речовини (гіпохлорит натрію):

Обов'язкові умови:

Товар повинен бути поставлений не пізніше ніж за 5 календарних днів з моменту подання заявки (письмової або усної).

Додаток 3 Документації містить проєкт договору (який буде укладено за результатами закупівлі), відповідно до якого:

5. ПОСТАВКА ТОВАРУ

5.1. Доставка товару здійснюється за адресою _________________за рахунок Постачальника, транспортом Постачальника зі склада Постачальника__________________.

5.2. Товар вказаний в п 1.1. даного Договору, поставляється покупцю партіями, згідно заявок Покупця протягом 5-ти календарних днів з дати надання заявки на електронну адресу Постачальника відповідно до умов договору Покупець:

Електронна адреса:

__________________________ Поштова адреса:

Постачальник:

Електронна адреса:

______________________ Поштова адреса:

69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 61 Слід зазначити, що вищенаведені вимоги в частині поставки товару з моменту подання заявки (зокрема усної) не узгоджується з проектом договору в цій частині.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону Закупівлі здійснюються за такими принципами, зокрема, недискримінація учасників та рівне ставлення до них.

Згідно з частиною четвертою статті 5 Закону замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників.

Відповідно до абзацу першого пункту 28 Особливостей тендерна документація формується замовником відповідно до вимог статті 22 Закону з урахуванням цих особливостей.

Частиною четвертою статті 22 Закону передбачено, що тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників, а також вимог щодо документального підтвердження інформації про відповідність вимогам тендерної документації, якщо така інформація є публічною, що оприлюднена у формі відкритих даних згідно із Законом України "Про доступ до публічної інформації" та/або міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним.

Дії Замовника в частині встановлення у Документації наведених вище вимог порушують вимоги статті 5 та частини четвертої статті 22 Закону, якими передбачена недискримінація учасників, а також права та законні інтереси Скаржника, пов'язані з його участю у Процедурі закупівлі, та принципи недискримінація учасників та рівне ставлення до них, передбачені статтею 5 Закону.

Враховуючи вище викладене, Замовник повинен усунути наведені вище невідповідності шляхом внесення відповідних змін до Документації в цій частині.

2. Скаржник зазначає, що згідно з додатком 2 Документації передбачено:

"На підтвердження можливості проведення аналізів виробником товару, що пропонує, Учасник у складі пропозиції має надати свідоцтво/сертифікат про технічну компетентність лабораторії виробника продукції, що видана у встановленому порядку (сфера акредитації – гіпохлорит натрію марки "А") відповідно до ДСТУ ISO 10012:2005 "Системи керування вимірюванням. Вимоги до процесів вимірювання та вимірювального обладнання".

Така сама вимога дублюється в п. 14 додатку 4 Документації.

Скаржник повідомляє, що у Документації міститься вимога щодо надання учасником сертифіката/свідоцтва про технічну компетентність лабораторії виробника продукції, який має бути виданий у встановленому порядку та мати сферу акредитації саме для гіпохлориту натрію марки "А" відповідно до ДСТУ ISO 10012:2005 "Системи керування вимірюванням. Вимоги до процесів вимірювання та вимірювального обладнання".

Скаржник має сертифікат № UA.СУ.10012.250728.01-25 відповідно до ДСТУ ISO 10012:2005 "Системи керування вимірюванням. Вимоги до процесів вимірювання та вимірювального обладнання" (додається до скарги).

Відповідно до п.3.2. ТУ У 20.1-44322406-002:2024 Гіпохлорит натрію. Технічні умови за органолептичними та фізико-хімічними властивостями засобу, реагент гіпохлорит натрію поділяється на гіпохлорит натрію марка А, гіпохлорит натрію марка Б, гіпохлорит натрію технічний 120М.

Сертифікат, який надається Скаржником, виданий за тим самим стандартом ДСТУ ISO 10012:2005 "Системи керування вимірюванням. Вимоги до процесів вимірювання та вимірювального обладнання" і його сфера вимірювань охоплює весь гіпохлорит натрію, виготовлений відповідно до ТУ У 20.1-44322406-002:2024 та незалежно від марки, включно з усіма марками продукції. Проте, сертифікат не містить конкретного зазначення марки "А", оскільки стандартні сертифікаційні документи видаються на лабораторію та сферу вимірювань продукції в цілому, а не на окремі умовні підкатегорії або комерційні марки.

Відповідно до додатку 2 Документації, Замовник зазначає технічні характеристики з наступними показниками для гіпохлориту натрію:

Найменування показника:

1. Зовнішній вигляд 2. Вміст активного хлору, г/дм3 3. Масова концентрація лугу в перерахунку на NaOH, г/дм³ 4. Масова концентрація заліза, г/дм³ 5. Коефіцієнт світло пропускання, % 6. Густина при 20 оС, г/см3.

Відповідно до сертифікату № UA.СУ.10012.250728.01-25, який надається Скаржником, показники, що оцінюються стосовно об’єкту вимірювань гіпохлорит натрію, зокрема, наступні:

Найменування показника:

1. Зовнішній вигляд 2. Масова частка активного хлору, г/дм3 3. Масова частка лугів в перерахунку на NaOH, г/дм³ 4. Масова концентрація заліза, г/дм³ 5. Коефіцієнт світло пропускання, % 6.Густина при 20 оС, г/см3.

Отже, сертифікат, що надається Скаржником, повністю охоплює всі показники, зазначені в Додатку №2 до тендерної документації, та підтверджує можливість проведення точних і достовірних аналізів гіпохлориту натрію незалежно від його марки, що забезпечує виконання вимог тендерної документації щодо технічних характеристик продукції.

Також, термінологія сертифіката № UA.СУ.10012.250728.01-25 відрізняється від вимоги документації: тендер вимагає "сферу акредитації", тоді як сертифікат Скаржника вказує "сферу вимірювань". Наявність такої різниці є технічною, а не суттєвою, і не впливає на здатність лабораторії виконувати необхідні аналізи, але може стати підставою для безпідставного відхилення Пропозиції Скаржника.

Вимога Документації щодо обов’язкового зазначення марки "А" в сфері акредитації не має обґрунтування у законодавстві та нормативних актах і є фактично технічною деталізацією, яка не впливає на здатність лабораторії проводити необхідні аналізи.

Водночас формулювання "марка А" створює дискримінаційний умови, оскільки потенційні учасники з діючими сертифікатами ISO 10012:2005, що підтверджують компетентність лабораторії щодо всього гіпохлориту натрію незалежно від марки, будуть формально не відповідати вимозі Документації.

Це ставить Скаржника у нерівні умови та може призвести до безпідставного відхилення пропозиції, що суперечить принципу недискримінації та рівності учасників, закріпленому у ст. 5 Закону.

Таким чином, вимога вказувати конкретну марку "А" є надмірною та необґрунтованою, оскільки:

- лабораторія має повну компетентність для проведення аналізів усіх марок гіпохлориту натрію, включно з тією, що пропонується відповідно до ТУ У 20.1-44322406002:2024.

- сертифікати ISO 10012:2005 видаються за сферою вимірювань, а не комерційними марками продукції;

- формулювання "марка А" створює ризики дискримінації та обмежує конкуренцію серед учасників.

Враховуючи викладене, Скаржник просить орган оскарження зобов’язати Замовника дозволити використовувати сертифікати з правильною сферою вимірювань ISO 10012:2005 для підтвердження компетентності лабораторії щодо гіпохлориту натрію, без обов’язкового зазначення марки "А", оскільки це технічно неможливо і дискримінаційно обмежує участь у закупівлі.

Замовник зазначає, що з цього приводу були внесені зміни до Документації, а саме"На підтвердження можливості проведення аналізів виробником товару, що пропонує, Учасник у складі пропозиції має надати свідоцтво/сертифікат про технічну компетентність лабораторії виробника продукції, що видана у встановленому порядку (сфера акредитації – гіпохлорит натрію марки "А") відповідно до ДСТУ ISO 10012:2005 "Системи керування вимірюванням. Вимоги до процесів вимірювання та вимірювального обладнання".

Скаржник в додаткових поясненнях зазначає, що Замовник у своєму поясненні зазначає, що були внесені зміни до Документації, проте, суть вимоги залишилася незмінною – учасник повинен надати сертифікат або свідоцтво про технічну компетентність лабораторії виробника із сферою акредитації саме для гіпохлориту натрію марки "А".

скаржник зазначає, що стандарт ISO 10012:2005 регулює системи керування вимірюваннями і компетентність лабораторій у сфері вимірювань. Документи, що видаються відповідно до цього стандарту, посвідчують здатність лабораторії проводити вимірювання щодо певної речовини, але не містять деталізації за комерційними марками продукції. Тобто, сфера вимірювань визначається щодо гіпохлориту натрію в цілому, з урахуванням усіх показників, які підлягають контролю, і не розділяється за умовними позначеннями "А", "Б" чи "120М". Вимога зазначати у сертифікаті саме "марка А" є технічно некоректною та суперечить самій природі процедури акредитації лабораторій.

Сертифікат, наданий Скаржником, підтверджує компетентність лабораторії у вимірюваннях гіпохлориту натрію та охоплює всі показники, які визначені у технічному завданні тендерної документації, а саме: зовнішній вигляд, масова частка активного хлору, масова частка лугів у перерахунку на NaOH, масова концентрація заліза, коефіцієнт світлопропускання та густина при температурі 20 °С. Тобто, лабораторія має всі необхідні можливості для проведення аналізів продукції незалежно від її марки, що підтверджує відповідність учасника вимогам тендерної документації.

При цьому Замовник у своїх поясненнях не надав жодного аргументу, чому саме формулювання "марка А" є обов’язковим для підтвердження технічної компетентності лабораторії. Жоден закон, жоден нормативний документ чи технічні умови не вимагають такої деталізації, адже вона не має жодного значення для підтвердження об’єктивної можливості проведення вимірювань.

Таким чином, попри внесені зміни, вимога Документації фактично залишається дискримінаційною і створює ризики для безпідставного відхилення тендерної пропозиції Скаржника, який має чинний сертифікат ISO 10012:2005, що повністю відповідає предмету закупівлі.

У ході розгляду зазначеного питання встановлено наступне.

Додаток 2 Документації містить інформацію про необхідні технічні, якісні, кількісні та інші характеристики, щодо предмета закупівлі (технічне завдання) код за ДК 021:2015:

24310000-0 Основні неорганічні хімічні речовини (гіпохлорит натрію):

1. Гіпохлорит натрію (24312220-2) Гіпохлорит натрію використовується в процесах водопідготовки для додаткового знезараження питної води та для знезараження стічних вод.

ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ

1. Зовнішній вигляд Прозора рідина зеленувато-жовтого або жовто-зеленого кольору 2. Вміст активного хлору не менше, г/дм3 3. Масова концентрація лугу в перерахунку на NaOH не більше, г/дм³ 10-20 4. Масова концентрація заліза не більше, г/дм³ 0,02 5. Коефіцієнт світло пропускання не менше, % 20 6. Густина при 20 оС, г/см3 1,25±0,05.

1. Сертифікат або паспорт якості виробника на раніше поставлену партію товару на підтвердження технічних характеристик гіпохлориту натрію, що визначені Замовником в таблиці вище. Документи про якість (сертифікат або паспорт якості) повинні включати:

- найменування підприємства, що виготовляє товар;

- найменування, марку продукту;

- дату виготовлення;

- номер партії;

- масу нетто;

- результати проведених аналізів, які підтверджують відповідність якості продукту вимогам діючого ДСТУ або ТУ або EN тощо;

- найменування діючого ДСТУ або ТУ або EN тощо;

- підпис відповідальної особи виробника, печатка виробника;

На підтвердження можливості проведення аналізів виробником товару, що пропонує, Учасник у складі пропозиції має надати свідоцтво/сертифікат про технічну компетентність лабораторії виробника продукції, що видана у встановленому порядку (сфера акредитації – гіпохлорит натрію марки "А") відповідно до ДСТУ ISO 10012:2005 "Системи керування вимірюванням. Вимоги до процесів вимірювання та вимірювального обладнання".

Додаток 4 Документації містить перелік всіх документів та/або всієї інформації, які подаються учасником процедури закупівлі у складі тендерної пропозиції:

14. Сертифікат або паспорт якості виробника на раніше поставлену партію товару на підтвердження технічних характеристик гіпохлориту натрію, що визначені Замовником в таблиці вище. Документи про якість (сертифікат або паспорт якості) повинні включати:

- найменування підприємства, що виготовляє товар;

- найменування, марку продукту;

- масу нетто;

- результати проведених аналізів, які підтверджують відповідність якості продукту вимогам діючого ДСТУ або ТУ або EN тощо;

- найменування діючого ДСТУ або ТУ або EN тощо;

- підпис відповідальної особи виробника, печатка виробника;

На підтвердження можливості проведення аналізів виробником товару, що пропонує, Учасник у складі пропозиції має надати свідоцтво/сертифікат про технічну компетентність лабораторії виробника продукції, що видана у встановленому порядку (сфера акредитації – гіпохлорит натрію марки "А") відповідно до ДСТУ ISO 10012:2005 "Системи керування вимірюванням. Вимоги до процесів вимірювання та вимірювального обладнання".

Скаржник на розгляд Комісії надав, зокрема:

- сертифікат на систему керування вимірюванням від 29.08.2025 № UA.СУ.10012.250728.01-25, посвідчує, що сфера вимірювань лабораторії наведена в додатку до цього сертифікату (додаток на 13-ти аркушах) і є його невід'ємною частиною Вимірювальної лабораторії ТОВ "ГІДРОΟΧΙΜ" відповідає вимогам ДСТУ ISO 10012:2005 (ISO 10012:2003, IDT) "Системи керування вимірюванням. Вимоги до процесів вимірювання та вимірювального обладнання";

додаток до даного сертифіката містить сферу вимірювань вимірювальної лабораторії ТОВ "ГІДРОХІМ", зокрема:

Назва об'єкту вимірювань: Гіпохлорит натрію ТУ У 20.1-44322406-002:2024 Гіпохлорит натрію. Технічні умови.

Замовник не обґрунтував необхідність встановлення у Документації наведеної вище вимоги Документації у вказаній редакції.

Виходячи з наведеного, взяти участь у Процедурі закупівлі зможуть суб’єкти господарювання, які зможуть надати на підтвердження можливості проведення аналізів виробником товару, свідоцтво/сертифікат про технічну компетентність лабораторії виробника продукції, що видана у встановленому порядку (сфера саме акредитації – гіпохлорит натрію саме марки "А") відповідно до ДСТУ ISO 10012:2005 "Системи керування вимірюванням. Вимоги до процесів вимірювання та вимірювального обладнання", що є дискримінаційним по відношенню до інших суб’єктів господарювання, у тому числі, Скаржника.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону Закупівлі здійснюються за такими принципами, зокрема, недискримінація учасників та рівне ставлення до них.

Згідно з частиною четвертою статті 5 Закону замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників.

Відповідно до абзацу першого пункту 28 Особливостей тендерна документація формується замовником відповідно до вимог статті 22 Закону з урахуванням цих особливостей.

Частиною четвертою статті 22 Закону передбачено, що тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників, а також вимог щодо документального підтвердження інформації про відповідність вимогам тендерної документації, якщо така інформація є публічною, що оприлюднена у формі відкритих даних згідно із Законом України "Про доступ до публічної інформації" та/або міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним.

Дії Замовника в частині встановлення у Документації наведених вище вимог порушують вимоги статті 5 та частини четвертої статті 22 Закону, якими передбачена недискримінація учасників, а також права та законні інтереси Скаржника, пов'язані з його участю у Процедурі закупівлі, та принципи недискримінація учасників та рівне ставлення до них, передбачені статтею 5 Закону.

Враховуючи вище викладене, Замовник повинен усунути наведені вище невідповідності шляхом внесення відповідних змін до Документації в цій частині.

3. Скаржник зазначає, що згідно з додатку 2 Документації передбачено:

"У складі тендерної пропозиції необхідно надати:

Лист в довільній формі про те, що при поставці товару Учасник зобов'язується застосовувати заходи із захисту довкілля, зокрема, з інформацією щодо наявності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та про сплату екологічного податку за останній звітній квартал. На підтвердження інформації учасник надає:

- Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що видано у відповідності Закону України "Про охорону атмосферного повітря". Дозвільний документ надається у повному обсязі із зазначенням стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин, що свідчать про наявність в учасника/виробника/постачальника потужностей для здійснення діяльності з виробництва та зберігання гіпохлорит натрію (наприклад, ємностей для зберігання гіпохлорит натрію, обладнання лабораторії та ін.).

- Декларацію зі сплати екологічного податку за останній звітній квартал, що сплачено учасником/виробником/постачальником – підприємством на чиє ім’я видано дозвільний документ, що надано учасником на виконання вимог зазначених вище".

Така сама вимога дублюється в п. 19 додатку 4 Документації.

Скаржник вважає цю вимогу дискримінаційною, необґрунтованою та такою, що створює надмірні бар’єри для участі інших учасників, зокрема через те, що відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров’я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 №1598 "Про затвердження переліку найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, фізичних та біологічних факторів, викиди і вивільнення яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню" визначено Перелік найбільш поширених та небезпечних забруднюючих речовин. В даному Переліку відсутні речовини викиди яких забруднюють атмосферне повітря при виробництві гіпохлориту натрію (NaOCl), так в переліку містяться наступні сполуки:

- Озон (O₃) – у процесі виробництва NaOCl не утворюється. Озон утворюється переважно у фотохімічних реакціях або в озонаторах.

- Формальдегід – не має відношення, не утворюється у процесі виробництва NaOCl.

- Суспендовані тверді частинки (пил, волокна) – при виробництві NaOCl теж не характерні, але можуть з’являтися як вторинні забруднення від допоміжних операцій (наприклад, транспортування сухих реагентів, якщо використовується сода чи вапно).

- Органічні аміни – не утворюються, оскільки в технології виробництва NaOCl немає органіки.

- Леткі органічні сполуки – не характерні, бо процес виробництва NaOCl суто неорганічний.

- Стійкі органічні сполуки – теж не характерні для виробництва NaOCl.

- Бром та його сполуки – можуть бути лише, якщо використовується сировина з домішками брому (наприклад, хлор технічний може мати сліди Br₂). Але це мізерні концентрації, здебільшого не враховуються виробництва NaOCl.

- Фреони – у процесі виробництва NaOCl не утворюється.

- Дикофол (пестицид) – у процесі виробництва NaOCl не утворюється.

- PFOA, PFHxS та інші фторовані сполуки – у виробництві NaOCl не утворюються.

Враховуючи відсутність у Переліку речовин, які б утворювались при виробництві гіпохлориту натрію, Скаржник законодавчо не зобов’язаний отримувати відповідний дозвіл.

Постанова КМУ від 13.03.2002 № 302 "Порядок видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами" прямо визначає, що обов’язок отримання дозволу виникає виключно у разі наявності стаціонарних джерел.

Якщо ж такі джерела відсутні або обсяги викидів менші за нормативно встановлені межі, суб’єкт господарювання може здійснювати діяльність без отримання дозволу та, у разі необхідності, подати декларацію про відсутність викидів. Відповідно, вимога надавати дозвіл не відповідає законодавству і не може слугувати підтвердженням наявності виробничих потужностей.

Обов’язок сплати екологічного податку, встановлений статтями 240–250 Податкового кодексу України, виникає лише у разі фактичного здійснення викидів забруднюючих речовин. Оскільки, Скаржник не здійснює викидів, обов’язок зі сплати такого податку законом не передбачено. Вимога надання декларації про сплату екологічного податку у таких обставинах є безпідставною та необґрунтованою.

Крім того, слід враховувати, що на період дії воєнного стану відповідно до статті 41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та Постанови КМУ від 18.03.2022 № 314, суб’єкти господарювання звільнені від обов’язку отримувати нові дозвільні документи та подавати декларації, якщо вони здійснюють діяльність у межах, передбачених чинними дозволами або нормами законодавства. Таким чином, на сьогоднішній день обов’язок надавати дозвіл і декларацію тимчасово відсутній, що робить вимогу Замовника ще більш необґрунтованою.

Скаржник зазначає, що вимога надати дозвіл саме для підтвердження наявності виробничих потужностей є непропорційною та невиправданою. Наявність лабораторії, ємностей для зберігання продукції та обладнання може бути підтверджена іншими документами. Відсутність дозволу на викиди не впливає на здатність забезпечити виробництво та якість продукції, що поставляється, а обов’язкова вимога його надання створює формальні перешкоди для участі учасників, зокрема, Скаржника.

Також Скаржник підкреслює, що предметом закупівлі є гіпохлорит натрію, а не здійснення діяльності з викидів забруднюючих речовин. Встановлення вимоги надання дозвільних документів не має прямого відношення до якості та відповідності товару технічним умовам, а зосереджує оцінку на додаткових формальних документах, що не впливають на результат закупівлі. Таким чином, вимога є надмірною та необґрунтованою.

З практичної точки зору, на ринку існує дуже обмежена кількість виробників, які мають стаціонарні джерела викидів та відповідні дозволи і декларації. За даними системи ProZorro, лише один учасник-виробник має такі документи. Але такий учасник здійснює не лише виробництво гіпохлориту натрію, а і має виробничі потужності для здійснення діяльності з небезпечними хімічними речовинами 1 та 2 класу небезпеки, тому і має відповідний дозвіл. Встановлення обов’язкової вимоги на їх наявність фактично створює штучне обмеження конкуренції, звужує коло потенційних учасників до мінімальної кількості компаній та ставить інших учасників, у тому числі Скаржника, у нерівні умови.

Для підтвердження того, що учасник здійснює виробничу діяльність із застосуванням заходів із захисту довкілля, замість вимоги надавати дозвіл на викиди забруднюючих речовин або декларацію про сплату екологічного податку, можна законно вимагати надання сертифіката відповідності системи екологічного менеджменту ISO 14001:2015. Сертифікат ISO 14001:2015 підтверджує, що суб’єкт господарювання має впроваджену систему управління охороною навколишнього середовища, здійснює контроль за впливом своєї діяльності на довкілля, запроваджує заходи щодо запобігання забрудненню, контролює використання ресурсів, дотримується екологічних вимог законодавства та постійно вдосконалює екологічні показники своєї діяльності. Наявність такого сертифіката є достатнім підтвердженням того, що виробництво здійснюється з дотриманням вимог щодо охорони навколишнього середовища, і виключає необхідність надання додаткових дозвільних документів на викиди або декларацій зі сплати податків, що можуть необґрунтовано обмежувати конкуренцію.

Таким чином, вимога Замовника щодо обов’язкового надання дозволу на викиди та декларації про сплату екологічного податку є дискримінаційною, надмірною, необґрунтованою та не відповідає чинному законодавству. Вона обмежує конкуренцію, створює необґрунтовані бар’єри для учасників, не має відношення до предмета закупівлі і може призвести до безпідставного відхилення тендерної пропозиції Скаржника.

На підставі вищевикладеного, Скаржник вважає, що Документація в цій частині містить дискримінаційні вимоги по відношенню до потенційних учасників, в тому числі і Скаржника, а тому має бути виключена з Документації.

Замовник зазначає, що у своїй Скарзі Скаржник зазначає, що він є виробником гіпохлорит натрію, відповідно до ТУ У 20.1-44322406-002:2024.

Гіпохлорит натрію – хімічна речовина, що належить до класу 8 небезпеки – корозійних речовин. Ці речовини викликають сильні хімічні опіки на шкірі та пошкодження очей. Крім того, гіпохлорит натрію може бути токсичним для водних організмів, а його розчини можуть мати довгострокові негативні наслідки для довкілля.

Відповідно до відкритих даних в мережі інтернет, процес отримання розчину гіпохлорит натрію доволі складний та передбачає отримання певних хімічних реакцій між різними хімічними речовинами, зокрема рідким хлором (2 клас небезпеки) та розчином каустичної соди, при дотриманні певного температурного режиму, під час виробництва якого задіяні певні агрегати, установки, трубопроводи, інше устаткування.

Відповідно до Закону України "Про охорону атмосферного повітря", - Закон, що спрямований на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров’я людей та навколишнє природне середовище, визначає правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря, забруднююча речовина - речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров’я людини та стан навколишнього природного середовища;

джерело викиду - об’єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин;

З огляду на таке поняття та складний процес виробництва, гіпохлорит натрію – належить до забруднюючих речовин, яке має певне джерело викиду, що надходить в атмосферне повітря.

Атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища.

Порядок проведення робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку суб’єктів господарювання, які отримали такі дозволи, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України №302 від 13.03.2002 року, встановлює єдиний механізм проведення робіт, пов’язаних з видачею, відмовою у видачі, припиненням дії, переоформленням, зупиненням і поновленням дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, та обліку суб’єктів господарювання, які отримали такі дозволи.

Відповідно п. 2 Порядку:

2) дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл на викиди) - це документ дозвільного характеру у сфері охорони атмосферного повітря, який надає право суб’єктам господарювання експлуатувати об’єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші;

6) об’єкт - одне або кілька стаціонарних джерел викидів, з яких надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин, що розташовані на одному промисловому майданчику та експлуатуються одним суб’єктом господарювання;

8) промисловий майданчик - це частина земної поверхні з визначеним місцем розташування (географічними координатами), на якій розташований об’єкт;

9) стаціонарне джерело - установка, цех, агрегат або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і з якого надходять викиди.

Відповідно до п. 5. Порядку дозвіл на викиди видається суб’єкту господарювання після отримання висновку з оцінки впливу на довкілля, в якому визначено допустимість провадження планованої діяльності, яка відповідно до Закону України “Про оцінку впливу на довкілля” підлягає оцінці впливу на довкілля та визначає екологічні умови її провадження.

Відповідно до статті 2 Закону "Про оцінку впливу на довкілля", оцінка впливу на довкілля - це процедура, що передбачає: 1) підготовку суб’єктом господарювання звіту з оцінки впливу на довкілля; 2) проведення громадського обговорення; 3) аналіз уповноваженим органом відповідно до статті 9 цього Закону інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб’єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації; 4) надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу, передбаченого пунктом 3 цієї частини; 5) врахування висновку з оцінки впливу на довкілля у рішенні про провадження планованої діяльності відповідно до статті 11 цього Закону; 6) під час здійснення оцінки впливу на довкілля уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноважений центральний орган проводить консультації щодо звіту з оцінки впливу на довкілля з іншими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень з питань, що стосуються довкілля. Порядок проведення консультацій з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування щодо оцінки впливу на довкілля та врахування результатів таких консультацій при прийнятті рішення щодо можливості здійснення планованої діяльності встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. Такі консультації проводяться у письмовій та/або електронній формі протягом строку громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля. У разі ненадання зауважень та пропозицій протягом визначеного строку для консультацій вважається, що зауваження та пропозиції відсутні. Інформація, надана органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування в рамках консультацій, визначених цим пунктом, вноситься уповноваженим органом до Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля протягом одного робочого дня після завершення строку громадського обговорення звіту з оцінки впливу на довкілля та оприлюднюється засобами Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля.

Відповідно до ст.3. Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", здійснення оцінки впливу на довкілля є обов’язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Зокрема частиною 2 статті 3 Закону, передбачено, що діяльність з "6) хімічного виробництва, в тому числі виробництва основних хімічних речовин, хімічно-біологічне, біотехнічне, фармацевтичне виробництво з використанням хімічних або біологічних процесів, виробництво засобів захисту рослин, регуляторів росту рослин, мінеральних добрив, полімерних і полімервмісних матеріалів, лаків, фарб, еластомерів, пероксидів та інших хімічних речовин; виробництво та зберігання наноматеріалів потужністю понад 10 тонн на рік;

Тобто діяльність суб’єкта господарювання з виробництва хімічної речовини, зокрема – гіпохлорит натрію – можлива після здійснення оцінки впливу на довкілля.

Відповідно до ч. 4. Ст. 3 цього ж Закону, - забороняється розпочинати провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті, без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності.

Тобто, з метою провадження діяльності з виробництва хімічної речовини, в тому числі гіпохлорит натрію, суб’єкт господарювання повинен пройти процес оцінки впливу на довкілля, за результатом якого уповноважений орган визначить вплив такої діяльності на довкілля, про що наддасть відповідний висновок. Після отримання висновку, суб’єкт господарювання повинен отримати відповідний Дозвіл.

З огляду на вимоги діючого законодавства України, що викладені вище, думка Скаржника про те, що у зв’язку з відсутністю в Переліку найбільш поширених та небезпечних забруднюючих речовин, що затверджено Постановою №1598 від 29.11.2001 року, речовин, які забруднюють атмосферне повітря при виробництві гіпохлориту натрію (NaOCl), то Скаржник не зобов’язаний отримувати відповідний Дозвіл, є лише суб’єктивною думкою Скаржника, яка не підтверджена жодним нормативним актом законодавства України.

Стаття 11 Закону "Про охорону атмосферного повітря", а тим більше Постанова №1598 від 29.11.2001, на які посилається Скаржник у своїй скарзі, не містить жодних виключень щодо необхідності отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин, у зв’язку з наявністю чи відсутністю речовин у переліку. А тому думка Скаржника в цій частині є необґрунтованою та безпідставною.

Відповідно до Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", вплив на довкілля певної хімічної речовини, під час процесу з виробництва хімічних речовин, повинен встановити виключно уповноважений орган (4) уповноважений територіальний орган обласні, міські Київська та Севастопольська державні адміністрації (відповідний підрозділ з питань екології та природних ресурсів), орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів; 5) уповноважений центральний орган центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища).

Скаржник, не є уповноваженою організацією яка наділена повноваженнями визначати чи впливає його діяльність з виробництва гіпохлорит натрію на довкілля чи ні.

Скаржник є виробником хімічної речовини, - гіпохлорит натрію, який, маючи намір здійснювати діяльність з виробництва хімічної речовини, зобов’язаний дотримуватись вимог діючого законодавства України, в тому числі Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та "Про оцінку впливу на довкілля", а отже провести оцінку впливу на довкілля та отримати дозвіл, як і всі інші виробники.

Посилання Скаржника на те, що "на ринку існує дуже обмежена кількість виробників, які мають стаціонарні джерела викидів та відповідні дозволи і декларації" є непідтвердженою та необґрунтованою інформацією.

Скаржник не може достеменно стверджувати, що переважна більшість виробників гіпохлорит натрію порушують вимоги законодавства із захисту довкілля та не мають відповідних дозвільних документів та декларацій.

В той час, як Замовник, викладаючи зміст вимог в цій частині, виходить з принципів саме дотримання вимог діючого в Україні законодавства та не має наміру сприяти незаконному провадженню господарській діяльності, зокрема діяльності Скаржника.

На переконання Замовника, своєю Скаргою, в цій частині, Скаржник намагається запропонувати до поставки гіпохлорит натрію, виробництво якого здійснюється з порушенням вимог діючого законодавства із захисту довкілля, без сплати відповідних податків до бюджету. Крім того, Скаржник намагається залучити до такої діяльності і Замовника, як покупця незаконно виробленої продукції.

З огляду на викладене, вимоги, які встановив Замовник в Документації в цій частині повністю узгоджуються з вимогами діючого законодавства України, та є обов’язковими для суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність з виробництва хімічних речовин, в тому числі з виробництва гіпохлорит натрію що є предметом закупівлі. А тому відсутні підстави для задоволення Скарги в цій частині.

Скаржник в додаткових поясненнях зазначає, що Замовник не наводить жодного прикладу, навіть мінімально – щонайменше двох виробників гіпохлориту натрію, які нібито мають такі документи. Таким чином, його твердження виглядає непідтвердженим і суб’єктивним, а фактична обмеженість кола потенційних учасників лишається не доведеною. Отже, прийняти участь у процедурі закупівлі зможе лише той учасник, який має відповідні документи заздалегідь.

Крім того, умови Документації чітко передбачають, що надання документів має підтверджувати застосування заходів із захисту довкілля. Вимога Замовника щодо надання інформації про "наявність ємностей для зберігання гіпохлориту натрію, обладнання лабораторії та ін." є непропорційною і не має прямого відношення до застосування заходів із захисту довкілля.

Скаржник також зазначає, що наявність небезпечних властивостей речовини ≠ обов’язок отримувати дозвіл на викиди. Законодавство України чітко розмежовує:

- небезпечні властивості хімічної речовини, - фактичну наявність викидів у атмосферне повітря від стаціонарних джерел.

Відповідно до Постанови КМУ № 302, обов’язок отримання дозволу виникає лише у випадку наявності стаціонарних джерел викидів. Якщо технологічний процес побудований так, що викиди не утворюються або їх обсяг не перевищує нормативні межі, обов’язку отримувати дозвіл не існує.

Гіпохлорит натрію не входить до Переліку КМУ № 1598, який встановлює вичерпний перелік найбільш поширених і небезпечних речовин, викиди яких підлягають регулюванню. У цьому переліку відсутні речовини, що утворюються при виробництві NaOCl. Отже, вимога Замовника надання дозволу на викиди не ґрунтується на законодавстві і є надмірною.

Замовник фактично встановив вимогу, яку можуть виконати лише окремі виробники, що мають додаткові стаціонарні джерела та дозволи на інші хімічні процеси.

Це створює переваги для вузького кола учасників і обмежує конкуренцію. Натомість підтвердження дотримання екологічних вимог може бути забезпечене іншим способом, зокрема сертифікатом ISO 14001:2015, що є міжнародним стандартом у сфері екологічного менеджменту.

Враховуючи викладене, позиція Замовника щодо необхідності надання документів про стаціонарні джерела викидів та дозвільні документи є необґрунтованою, суперечить законодавству України, що підтверджує правомірність пропозиції Скаржника.

У ході розгляду зазначеного питання встановлено наступне.

Додаток 2 Документації містить інформацію про необхідні технічні, якісні, кількісні та інші характеристики, щодо предмета закупівлі (технічне завдання) код за ДК 021:2015:

24310000-0 Основні неорганічні хімічні речовини (гіпохлорит натрію):

1. Гіпохлорит натрію (24312220-2) 6. Лист в довільній формі про те, що при поставці товару Учасник зобов'язується застосовувати заходи із захисту довкілля, зокрема, з інформацією щодо наявності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та про сплату екологічного податку за останній звітній квартал. На підтвердження інформації учасник надає:

- Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що видано у відповідності Закону України "Про охорону атмосферного повітря". Дозвільний документ надається у повному обсязі із зазначенням стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин, що свідчать про наявність в учасника/виробника/постачальника потужностей для здійснення діяльності з виробництва та зберігання гіпохлорит натрію (наприклад, ємностей для зберігання гіпохлорит натрію, обладнання лабораторії та ін.).

- Декларацію зі сплати екологічного податку за останній звітній квартал, що сплачено учасником/виробником/постачальником – підприємством на чиє ім’я видано дозвільний документ, що надано учасником на виконання вимог зазначених вище.

Додаток 4 Документації містить перелік всіх документів та/або всієї інформації, які подаються учасником процедури закупівлі у складі тендерної пропозиції:

19. Лист в довільній формі про те, що при поставці товару Учасник зобов'язується застосовувати заходи із захисту довкілля, зокрема, з інформацією щодо наявності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та про сплату екологічного податку за останній звітній квартал. На підтвердження інформації учасник надає:

- Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що видано у відповідності Закону України "Про охорону атмосферного повітря". Дозвільний документ надається у повному обсязі із зазначенням стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин, що свідчать про наявність в учасника/виробника/постачальника потужностей для здійснення діяльності з виробництва та зберігання гіпохлорит натрію (наприклад, ємностей для зберігання гіпохлорит натрію, обладнання лабораторії та ін.).

- Декларацію зі сплати екологічного податку за останній звітній квартал, що сплачено учасником/виробником/постачальником – підприємством на чиє ім’я видано дозвільний документ, що надано учасником на виконання вимог зазначених вище.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" суб’єкти господарювання, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов’язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов’язані, зокрема:

здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо;

обладнати місця відбору проб організованих стаціонарних джерел викидів для вимірювання параметрів газопилового потоку з метою здійснення контролю за дотриманням затверджених нормативів та дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозволи на викиди).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що Порядок проведення робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди, обліку суб’єктів господарювання, які отримали такі дозволи на викиди, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку суб’єктів господарювання, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 302 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2023 р. № 63) передбачено:

дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл на викиди) - це документ дозвільного характеру у сфері охорони атмосферного повітря, який надає право суб’єктам господарювання експлуатувати об’єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші.

Відповідно до пункту 8 Порядку проведення робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку суб’єктів господарювання, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 302 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2023 р. № 63) передбачено:

Для отримання дозволу на викиди суб’єкт господарювання:

встановлює необхідність взяття об’єкта на державний облік у галузі охорони атмосферного повітря, у разі потреби вживає заходів до взяття об’єкта на державний облік відповідно до порядку, затвердженого Міндовкіллям;

готує документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, оформлені відповідно до вимог, затверджених Міндовкіллям, з урахуванням даних інвентаризації викидів;

інформує громадськість про намір одержати дозвіл на викиди та, якщо суб’єкт господарювання не враховує зауваження та пропозиції громадськості, отримані з повідомленням від обласної, Київської, Севастопольської міської держадміністрації, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, суб’єкт господарювання організовує публічне обговорення згідно з вимогами, передбаченими пунктами 20-27 цього Порядку.

Відповідно до підпункту 4.1. пункту 4 Розділу І Документації назва предмета закупівлі - 24310000-0 Основні неорганічні хімічні речовини (гіпохлорит натрію).

Враховуючи вищенаведене, Замовник не обґрунтував необхідність встановлення у Документації наведеної вище вимоги Документації у вказаній редакції.

Виходячи з наведеного, взяти участь у Процедурі закупівлі зможуть суб’єкти господарювання, які зможуть надати лист в довільній формі про те, що при поставці товару Учасник зобов'язується застосовувати заходи із захисту довкілля, зокрема, з інформацією щодо наявності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та про сплату екологічного податку за останній звітній квартал та на підтвердження цього зможуть надати:

- Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що видано у відповідності Закону України "Про охорону атмосферного повітря". Дозвільний документ надається у повному обсязі із зазначенням стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин, що свідчать про наявність в учасника/виробника/постачальника потужностей для здійснення діяльності з виробництва та зберігання гіпохлорит натрію (наприклад, ємностей для зберігання гіпохлорит натрію, обладнання лабораторії та ін.).

- Декларацію зі сплати екологічного податку за останній звітній квартал, що сплачено учасником/виробником/постачальником – підприємством на чиє ім’я видано дозвільний документ, що надано учасником на виконання вимог зазначених вище, що є дискримінаційним по відношенню до інших суб’єктів господарювання, у тому числі, Скаржника.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону Закупівлі здійснюються за такими принципами, зокрема, недискримінація учасників та рівне ставлення до них.

Згідно з частиною четвертою статті 5 Закону замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників.

Відповідно до абзацу першого пункту 28 Особливостей тендерна документація формується замовником відповідно до вимог статті 22 Закону з урахуванням цих особливостей.

Частиною четвертою статті 22 Закону передбачено, що тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників, а також вимог щодо документального підтвердження інформації про відповідність вимогам тендерної документації, якщо така інформація є публічною, що оприлюднена у формі відкритих даних згідно із Законом України "Про доступ до публічної інформації" та/або міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним.

Дії Замовника в частині встановлення у Документації наведених вище вимог порушують вимоги статті 5 та частини четвертої статті 22 Закону, якими передбачена недискримінація учасників, а також права та законні інтереси Скаржника, пов'язані з його участю у Процедурі закупівлі, та принципи недискримінація учасників та рівне ставлення до них, передбачені статтею 5 Закону.

Враховуючи вище викладене, Замовник повинен усунути наведені вище невідповідності шляхом внесення відповідних змін до Документації в цій частині.

4. Скаржник зазначає, що згідно з п. 11.3. додатку 3 Документації передбачено:

"11.3. Постачальник не має права без попередньої письмової згоди Покупця відступати третім особам право вимоги до Покупця по зобов’язаннях Покупця перед Постачальником, що виникли з даного Договору. В разі порушення Постачальником умов даного пункту, Постачальник сплачує на користь Покупця штраф в розмірі 100% від суми відступлених прав".

Відповідно до статей 512–516 Цивільного кодексу України, кредитор має право без згоди боржника відступати своє право вимоги іншій особі, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, можливість відступлення права вимоги є однією з основних складових майнових прав кредитора (Постачальника), що прямо передбачено чинним законодавством. Заборона реалізації цього права фактично позбавляє Постачальника можливості користуватися передбаченими законом інструментами залучення фінансування, зокрема, факторинговими послугами, які широко використовуються у сфері господарської діяльності для забезпечення ліквідності та виконання фінансових зобов’язань.

Встановлюючи заборону на відступлення права вимоги та ще й передбачаючи штраф у розмірі 100% від суми відступлених прав, Замовник створює умови, які суттєво обмежують свободу договору для Постачальника та порушують баланс інтересів сторін.

Зазначений штраф є непропорційним та носить каральний характер, адже він не пов’язаний із будь-якими реальними збитками Покупця, а покликаний лише утримати Постачальника від реалізації законних прав.

Подібні положення, які обмежують господарську діяльність учасників та позбавляють їх передбачених законодавством майнових прав, не мають жодного відношення до предмета закупівлі й фактично зменшують коло потенційних учасників, які можуть взяти участь у процедурі. Це є прямим порушенням принципів недискримінації та добросовісної конкуренції, закріплених у статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

На підставі вищевикладеного, Скаржник вважає, що Документація в цій частині містить дискримінаційні вимоги по відношенню до потенційних учасників, в тому числі і Скаржника, а тому має бути виключена з Документації.

Замовник зазначає, що відповідно до статей 512–516 Цивільного кодексу України, кредитор має право без згоди боржника відступати своє право вимоги іншій особі, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, можливість відступлення права вимоги є однією з основних складових майнових прав кредитора (Постачальника), що прямо передбачено чинним законодавством. Заборона реалізації цього права фактично позбавляє Постачальника можливості користуватися передбаченими законом інструментами залучення фінансування, зокрема, факторинговими послугами, які широко використовуються у сфері господарської діяльності для забезпечення ліквідності та виконання фінансових зобов’язань. Встановлюючи заборону на відступлення права вимоги та ще й передбачаючи штраф у розмірі 100% від суми відступлених прав, Замовник створює умови, які суттєво обмежують свободу договору для Постачальника та порушують баланс інтересів сторін. Зазначений штраф є непропорційним та носить каральний характер, адже він не пов’язаний із будь-якими реальними збитками Покупця, а покликаний лише утримати Постачальника від реалізації законних прав. Подібні положення, які обмежують господарську діяльність учасників та позбавляють їх передбачених законодавством майнових прав, не мають жодного відношення до предмета закупівлі й фактично зменшують коло потенційних учасників, які можуть взяти участь у процедурі. Це є прямим порушенням принципів недискримінації та добросовісної конкуренції, закріплених у статті 5 Закону.

Стаття 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону договір про закупівлю — господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачені підстави заміни кредитора у зобов'язанні:

1. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

2. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

3. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Таким чином, вимога що до зміни Кредитора (Постачальника) не передбачена Проєктом Договору та не суперечить чинному законодавству.

Встановлений штраф не обмежує права Постачальника, а навпаки підкреслює важливість виконання умов договору і не може бути накладений безпідставно.

Додатково Замовник звертає увагу на ту обставину, що проєкт договору, наведений у додатку 3 Документації є типовою формою витратного договору, затвердженого на підприємстві Замовника Положенням "Про порядок укладання, реєстрації, виконання та зберігання господарських договорів на КП "Водоканал" № 276/д від 31.07.2020 (зі змінами).

Скаржник в додаткових поясненнях зазначає, що Замовник у поясненні фактично не спростовує дискримінаційний характер п. 11.3 Проєкту договору, а лише формально посилається на Цивільний кодекс та типовий характер договору. При цьому, Замовник ігнорує ключовий момент: право відступати право вимоги є основним майновим правом Постачальника. Статті 512–516 ЦКУ надають кредитору право передавати своє право іншій особі без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заборона на відступлення фактично позбавляє Постачальника законного інструменту залучення фінансування, зокрема, факторингових послуг, що широко використовуються для забезпечення ліквідності та виконання фінансових зобов’язань.

Штраф у розмірі 100% суми відступлених прав є непропорційним та каральним. Він не пов’язаний із реальними збитками Покупця і служить виключно для утримання Постачальника від реалізації законного права. Така норма порушує баланс інтересів сторін і обмежує господарську діяльність учасника.

Типова форма договору, на яку посилається Замовник, не виправдовує дискримінацію. Посилання на Положення підприємства не змінює того, що норма обмежує законні майнові права учасника і встановлює умови, що не мають відношення до предмета закупівлі.

Недоведеність негативних наслідків для Замовника не знімає дискримінаційного ефекту п. 11.3. Скаржник не зобов’язаний документально доводити збитки Покупця, щоб показати непропорційність та дискримінаційний характер вимоги.

Отже, п. 11.3 Проєкту договору, який забороняє відступлення права вимоги та встановлює штраф у 100% суми, є дискримінаційним, непропорційним і поза предметом закупівлі, порушує принципи недискримінації та добросовісної конкуренції, закріплені у статті 5 Закону. Скаржник вважає, що ця норма повинна бути виключена з Документації.

У ході розгляду зазначеного питання встановлено наступне.

Додаток 3 Документації містить проєкт договору (який буде укладено за результатами закупівлі), відповідно до якого:

11. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН

11.3. Постачальник не має права без попередньої письмової згоди Покупця відступати третім особам право вимоги до Покупця по зобов’язаннях Покупця перед Постачальником, що виникли з даного Договору. В разі порушення Постачальником умов даного пункту, Постачальник сплачує на користь Покупця штраф в розмірі 100% від суми відступлених прав.

Слід зазначити, що Замовник у поясненнях, посилаючись на вимоги частини третьої статті 512 Цивільного кодексу України зазначає, що вимога, що зміна Кредитора (Постачальника) не передбачена Проєктом Договору не суперечить чинному законодавству.

Відповідно до пункту 4 Розділу VI Документації Договір про закупівлю укладається відповідно, зокрема, до Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні:

1. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

2. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

3. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 515 Цивільного кодексу України передбачено порядок заміни кредитора у зобов'язанні:

1. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України передбачено порядок заміни кредитора у зобов'язанні:

1. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Слід зазначити, що Документацією не встановлено саме заборони щодо відступу третім особам право вимоги до Покупця.

Враховуючи вищенаведене, Скаржник не довів та документально не підтвердив необхідність внесення змін до Документації та неможливість виконати наведені вище умови Документації, а також не надав документального підтвердження, яким чином наведені вище умови Документації порушують його права та законні інтереси, пов'язані з участю у Процедурі закупівлі, у зв’язку з чим у Комісії відсутні підстави для задоволення Скарги в цій частині.

Разом з тим, враховуючи інформацію, викладену в мотивувальній частині цього рішення, Комісією встановлено, що під час проведення Процедури закупівлі Замовник допустив порушення, які на момент прийняття Комісією цього рішення можна виправити шляхом зобов'язання Замовника внести відповідні зміни до Документації.

Відповідно до пункту 55 Особливостей оскарження відкритих торгів відбувається відповідно до статті 18 Закону з урахуванням цих особливостей.

Відповідно до частини вісімнадцятої статті 18 Закону за результатами розгляду скарги орган оскарження має право прийняти рішення:

1) про встановлення або відсутність порушень процедури закупівлі (у тому числі порушення порядку оприлюднення або неоприлюднення інформації про процедури закупівлі, передбаченої цим Законом);

2) про заходи, що повинні вживатися для їх усунення, зокрема зобов’язати замовника повністю або частково скасувати свої рішення, надати необхідні документи, роз’яснення, усунути будь-які дискримінаційні умови (у тому числі ті, що зазначені в технічній специфікації, яка є складовою частиною Документації), привести тендерну документацію у відповідність із вимогами законодавства або за неможливості виправити допущені порушення відмінити процедуру закупівлі.

Враховуючи викладене, права та законні інтереси Скаржника можуть бути захищені шляхом зобов'язання Замовника внести зміни до Документації з метою усунення порушень, які викладені у мотивувальній частині рішення.

Орган оскарження розглядає скаргу та приймає рішення на її підставі в межах одержаної за скаргою інформації та інформації, розміщеної в електронній системі закупівель, виходячи з положень частини шістнадцятої статті 18 Закону.

Наведені вище обставини свідчать про наявність підстав для задоволення Скарги частково.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 18 Закону України "Про публічні закупівлі" та Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", Комісія Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель

ПОСТАНОВИЛА:

Зобов'язати

КОМУНАЛЬНЕ

ПІДПРИЄМСТВО

"ВОДОКАНАЛ"

(код ЄДРПОУ:03327121) внести зміни до тендерної документації за процедурою закупівлі "24310000-0 Основні неорганічні хімічні речовини (гіпохлорит натрію)", оголошення про проведення якої оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу за № UA-2025-09-08002903-a, з метою усунення порушень, зазначених у мотивувальній частині цього рішення.

Рішення може бути оскаржене до суду у встановлений Законом строк.

Голова Комісії Ганна ГОРНОСТАЛЬ Діана ГОСТЄВА Члени Комісії Наталя ЛЕНЬ

Скарга

Скарга на вимоги тендерної документації

Різні вимоги в тендерній документації щодо надання заявок на поставку · Технічна специфікація предмета закупівлі

Вимога: Змінити тендерну документацію. просимо орган оскарження зобов’язати Замовника усунути виявлені суперечності та привести положення Додатку №2 та Додатку №3 у відповідність одне до одного шляхом чіткого визначення порядку та способу подання заявки, а також моменту, з якого починає обчислюватися строк поставки товару.

Згідно Додатку №2 до тендерної документації «Інформація про необхідні технічні, якісні, кількісні та інші характеристики щодо предмета закупівлі (технічне завдання)»:

«Товар повинен бути поставлений не пізніше ніж за 5 календарних днів з моменту подання заявки (письмової або усної).»

Згідно п.5.2. Додатку №3 до тендерної документації «Проєкт договору (який буде укладено за результатами закупівлі)»:

«5.2. Товар вказаний в п 1.1. даного Договору, поставляється покупцю партіями, згідно заявок Покупця протягом 5-ти календарних днів з дати надання заявки на електронну адресу Постачальника відповідно до умов договору»

Суть дискримінації полягає в наступному.

У різних положеннях/вимогах тендерної документації встановлено взаємовиключні умови щодо моменту, з якого починається перебіг строку поставки. В Додатку №2 передбачена можливість подання заявки усно, і саме з цього моменту Замовник вважає, що учасник повинен здійснити поставку впродовж 5 календарних днів. Водночас, у Додатку №3 (Проєкт договору) чітко зазначено, що відлік строку починається лише з моменту отримання постачальником заявки на електронну адресу.

Таким чином, тендерна документація містить дві різні правові конструкції, які кардинально впливають на порядок виконання зобов’язань учасником та не узгоджуються між собою.

Якщо виходити з редакції Додатку №2, строк починає спливати навіть з моменту усної заявки, яка жодним чином документально не фіксується та не підтверджується. Це створює для учасника необґрунтовані ризики бути безпідставно звинуваченим у простроченні поставки. Натомість, редакція Додатку №3 передбачає більш зрозумілий порядок – лише письмову електронну заявку, яка фіксується та може бути підтверджена сторонами.

Наявність таких суперечностей у тендерній документації фактично позбавляє Скаржника можливості належним чином підготувати тендерну пропозицію, адже відсутнє чітке та однозначне визначення моменту початку перебігу строку поставки. Це порушує принципи прозорості, відкритості та рівного ставлення до учасників, визначені у ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі». Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 22 цього ж Закону, тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію або призводять до дискримінації учасників.

У даному випадку вимоги сформульовані таким чином, що надають Замовнику можливість довільного трактування порядку поставки та створюють невиправдано високі ризики для учасників та Скаржника, що фактично зменшує коло потенційних учасників процедури закупівлі.

Дискримінаційна конкретизація сфери вимірювань в сертифікаті комерційною назвою товару · Технічна специфікація предмета закупівлі

Вимога: Змінити тендерну документацію. Зобов'язати замовника внести зміни та викласти в новій редакції

Згідно Додатку №2 до тендерної документації «Інформація про необхідні технічні, якісні, кількісні та інші характеристики щодо предмета закупівлі (технічне завдання)»:

«На підтвердження можливості проведення аналізів виробником товару, що пропонує, Учасник у складі пропозиції має надати свідоцтво/сертифікат про технічну компетентність лабораторії виробника продукції, що видана у встановленому порядку (сфера акредитації – гіпохлорит натрію марки «А») відповідно до ДСТУ ISO 10012:2005 «Системи керування вимірюванням. Вимоги до процесів вимірювання та вимірювального обладнання».

Така сама вимога дублюється в п. 14 Додатку №4 до тендерної документації «Перелік всіх документів та/або всієї інформації, які подаються учасником процедури закупівлі у складі тендерної пропозиції»

Суть дискримінації полягає в наступному.

У тендерній документації міститься вимога щодо надання учасником сертифіката/свідоцтва про технічну компетентність лабораторії виробника продукції, який має бути виданий у встановленому порядку та мати сферу акредитації саме для гіпохлориту натрію марки «А» відповідно до ДСТУ ISO 10012:2005 «Системи керування вимірюванням. Вимоги до процесів вимірювання та вимірювального обладнання».

Скаржник має сертифікат № UA.СУ.10012.250728.01-25 відповідно до ДСТУ ISO 10012:2005 «Системи керування вимірюванням. Вимоги до процесів вимірювання та вимірювального обладнання» (додається до скарги).

Відповідно до п.3.2. ТУ У 20.1-44322406-002:2024 Гіпохлорит натрію. Технічні умови за органолептичними та фізико-хімічними властивостями засобу, реагент гіпохлорит натрію поділяється на гіпохлорит натрію марка А, гіпохлорит натрію марка Б, гіпохлорит натрію технічний 120М.

Сертифікат, який надається Скаржником, виданий за тим самим стандартом ДСТУ ISO 10012:2005 «Системи керування вимірюванням. Вимоги до процесів вимірювання та вимірювального обладнання» і його сфера вимірювань охоплює весь гіпохлорит натрію, виготовлений відповідно до ТУ У 20.1-44322406-002:2024 та незалежно від марки, включно з усіма марками продукції. Проте, сертифікат не містить конкретного зазначення марки «А», оскільки стандартні сертифікаційні документи видаються на лабораторію та сферу вимірювань продукції в цілому, а не на окремі умовні підкатегорії або комерційні марки.

сертифікат, що надається Скаржником, повністю охоплює всі показники, зазначені в Додатку №2 до тендерної документації, та підтверджує можливість проведення точних і достовірних аналізів гіпохлориту натрію незалежно від його марки, що забезпечує виконання вимог тендерної документації щодо технічних характеристик продукції.

Також, термінологія сертифіката № UA.СУ.10012.250728.01-25 відрізняється від вимоги документації: тендер вимагає «сферу акредитації», тоді як наш сертифікат вказує «сферу вимірювань». Наявність такої різниці є технічною, а не суттєвою, і не впливає на здатність лабораторії виконувати необхідні аналізи, але може стати підставою для безпідставного відхилення тендерної пропозиції Скаржника.

Вимога тендерної документації щодо обов’язкового зазначення марки «А» в сфері акредитації не має обґрунтування у законодавстві та нормативних актах і є фактично технічною деталізацією, яка не впливає на здатність лабораторії проводити необхідні аналізи. Водночас формулювання «марка А» створює дискримінаційний умови, оскільки потенційні учасники з діючими сертифікатами ISO 10012:2005, що підтверджують компетентність лабораторії щодо всього гіпохлориту натрію незалежно від марки, будуть формально не відповідати вимозі тендерної документації.

Це ставить Скаржника у нерівні умови та може призвести до безпідставного відхилення пропозиції, що суперечить принципу недискримінації та рівності учасників, закріпленому у ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі».

Таким чином, вимога вказувати конкретну марку «А» є надмірною та необґрунтованою, оскільки:

- лабораторія має повну компетентність для проведення аналізів усіх марок гіпохлориту натрію, включно з тією, що пропонується відповідно до ТУ У 20.1-44322406-002:2024.

- сертифікати ISO 10012:2005 видаються за сферою вимірювань, а не комерційними марками продукції;

- формулювання «марка А» створює ризики дискримінації та обмежує конкуренцію серед учасників.

Враховуючи викладене, просимо орган оскарження зобов’язати Замовника дозволити використовувати сертифікати з правильною сферою вимірювань ISO 10012:2005 для підтвердження компетентності лабораторії щодо гіпохлориту натрію, без обов’язкового зазначення марки «А», оскільки це технічно неможливо і дискримінаційно обмежує участь у закупівлі.

Вимога про надання документи, який не є обов'язковим · Технічна специфікація предмета закупівлі

Вимога: Змінити тендерну документацію. Зобов'язати Замовника виключити вимогу з тендерної документації

Згідно Додатку №2 до тендерної документації «Інформація про необхідні технічні, якісні, кількісні та інші характеристики щодо предмета закупівлі (технічне завдання)»:

«У складі тендерної пропозиції необхідно надати:

Лист в довільній формі про те, що при поставці товару Учасник зобов'язується застосовувати заходи із захисту довкілля, зокрема, з інформацією щодо наявності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та про сплату екологічного податку за останній звітній квартал. На підтвердження інформації учасник надає:

- Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що видано у відповідності Закону України «Про охорону атмосферного повітря». Дозвільний документ надається у повному обсязі із зазначенням стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин, що свідчать про наявність в учасника/виробника/постачальника потужностей для здійснення діяльності з виробництва та зберігання гіпохлорит натрію (наприклад, ємностей для зберігання гіпохлорит натрію, обладнання лабораторії та ін.).

- Декларацію зі сплати екологічного податку за останній звітній квартал, що сплачено учасником/виробником/постачальником – підприємством на чиє ім’я видано дозвільний документ, що надано учасником на виконання вимог зазначених вище.»

Така сама вимога дублюється в п. 19 Додатку №4 до тендерної документації «Перелік всіх документів та/або всієї інформації, які подаються учасником процедури закупівлі у складі тендерної пропозиції»

Суть дискримінації полягає в наступному.

Скаржник вважає цю вимогу дискримінаційною, необґрунтованою та такою, що створює надмірні бар’єри для участі інших учасників, зокрема через те, що відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров’я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001р., №1598 «Про затвердження переліку найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, фізичних та біологічних факторів, викиди і вивільнення яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню» визначено Перелік найбільш поширених та небезпечних забруднюючих речовин. В даному Переліку відсутні речовини викиди яких забруднюють атмосферне повітря при виробництві гіпохлориту натрію (NaOCl), так в переліку містяться наступні сполуки:

- Озон (O₃) – у процесі виробництва NaOCl не утворюється. Озон утворюється переважно у фотохімічних реакціях або в озонаторах.

- Формальдегід – не має відношення, не утворюється у процесі виробництва NaOCl.

- Суспендовані тверді частинки (пил, волокна) – при виробництві NaOCl теж не характерні, але можуть з’являтися як вторинні забруднення від допоміжних операцій (наприклад, транспортування сухих реагентів, якщо використовується сода чи вапно).

- Органічні аміни – не утворюються, оскільки в технології виробництва NaOCl немає органіки.

- Леткі органічні сполуки – не характерні, бо процес виробництва NaOCl суто неорганічний.

- Стійкі органічні сполуки – теж не характерні для виробництва NaOCl.

- Бром та його сполуки – можуть бути лише, якщо використовується сировина з домішками брому (наприклад, хлор технічний може мати сліди Br₂). Але це мізерні концентрації, здебільшого не враховуються виробництва NaOCl.

- Фреони – у процесі виробництва NaOCl не утворюється.

- Дикофол (пестицид) – у процесі виробництва NaOCl не утворюється.

- PFOA, PFHxS та інші фторовані сполуки – у виробництві NaOCl не утворюються.

Враховуючи відсутність у Переліку речовин, які б утворювались при виробництві гіпохлориту натрію, Скаржник законодавчо не зобов’язаний отримувати відповідний дозвіл.

Постанова КМУ від 13.03.2002 № 302 «Порядок видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами» прямо визначає, що обов’язок отримання дозволу виникає виключно у разі наявності стаціонарних джерел. Якщо ж такі джерела відсутні або обсяги викидів менші за нормативно встановлені межі, суб’єкт господарювання може здійснювати діяльність без отримання дозволу та, у разі необхідності, подати декларацію про відсутність викидів. Відповідно, вимога надавати дозвіл не відповідає законодавству і не може слугувати підтвердженням наявності виробничих потужностей.

Обов’язок сплати екологічного податку, встановлений статтями 240–250 Податкового кодексу України, виникає лише у разі фактичного здійснення викидів забруднюючих речовин. Оскільки, Скаржник не здійснює викидів, обов’язок зі сплати такого податку законом не передбачено. Вимога надання декларації про сплату екологічного податку у таких обставинах є безпідставною та необґрунтованою.

Крім того, слід враховувати, що на період дії воєнного стану відповідно до статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та Постанови КМУ від 18.03.2022 № 314, суб’єкти господарювання звільнені від обов’язку отримувати нові дозвільні документи та подавати декларації, якщо вони здійснюють діяльність у межах, передбачених чинними дозволами або нормами законодавства. Таким чином, на сьогоднішній день обов’язок надавати дозвіл і декларацію тимчасово відсутній, що робить вимогу Замовника ще більш необґрунтованою.

Важливо зазначити, що вимога надати дозвіл саме для підтвердження наявності виробничих потужностей є непропорційною та невиправданою. Наявність лабораторії, ємностей для зберігання продукції та обладнання може бути підтверджена іншими документами. Відсутність дозволу на викиди не впливає на здатність забезпечити виробництво та якість продукції, що поставляється, а обов’язкова вимога його надання створює формальні перешкоди для участі учасників, зокрема, Скаржника.

Також слід підкреслити, що предметом закупівлі є гіпохлорит натрію, а не здійснення діяльності з викидів забруднюючих речовин. Встановлення вимоги надання дозвільних документів не має прямого відношення до якості та відповідності товару технічним умовам, а зосереджує оцінку на додаткових формальних документах, що не впливають на результат закупівлі. Таким чином, вимога є надмірною та необґрунтованою.

З практичної точки зору, на ринку існує дуже обмежена кількість виробників, які мають стаціонарні джерела викидів та відповідні дозволи і декларації. За даними системи ProZorro, лише один учасник-виробник має такі документи. Але такий учасник здійснює не лише виробництво гіпохлориту натрію, а і має виробничі потужності для здійснення діяльності з небезпечними хімічними речовинами 1 та 2 класу небезпеки, тому і має відповідний дозвіл. Встановлення обов’язкової вимоги на їх наявність фактично створює штучне обмеження конкуренції, звужує коло потенційних учасників до мінімальної кількості компаній та ставить інших учасників, у тому числі Скаржника, у нерівні умови.

Для підтвердження того, що учасник здійснює виробничу діяльність із застосуванням заходів із захисту довкілля, замість вимоги надавати дозвіл на викиди забруднюючих речовин або декларацію про сплату екологічного податку, можна законно вимагати надання сертифіката відповідності системи екологічного менеджменту ISO 14001:2015. Сертифікат ISO 14001:2015 підтверджує, що суб’єкт господарювання має впроваджену систему управління охороною навколишнього середовища, здійснює контроль за впливом своєї діяльності на довкілля, запроваджує заходи щодо запобігання забрудненню, контролює використання ресурсів, дотримується екологічних вимог законодавства та постійно вдосконалює екологічні показники своєї діяльності. Наявність такого сертифіката є достатнім підтвердженням того, що виробництво здійснюється з дотриманням вимог щодо охорони навколишнього середовища, і виключає необхідність надання додаткових дозвільних документів на викиди або декларацій зі сплати податків, що можуть необґрунтовано обмежувати конкуренцію.

Таким чином, вимога Замовника щодо обов’язкового надання дозволу на викиди та декларації про сплату екологічного податку є дискримінаційною, надмірною, необґрунтованою та не відповідає чинному законодавству. Вона обмежує конкуренцію, створює необґрунтовані бар’єри для учасників, не має відношення до предмета закупівлі і може призвести до безпідставного відхилення тендерної пропозиції Скаржника.

Обмеження прав Постачальника за умовами проєкту договору · Умови проєкту договору

Вимога: Змінити тендерну документацію. Зобов'язати Замовника виключити вимогу з проєкту договору

Згідно п. 11.3. Додатку № 3 до тендерної документації «Проєкт договору (який буде укладено за результатами закупівлі)»:

«11.3. Постачальник не має права без попередньої письмової згоди Покупця відступати третім особам право вимоги до Покупця по зобов’язаннях Покупця перед Постачальником, що виникли з даного Договору. В разі порушення Постачальником умов даного пункту, Постачальник сплачує на користь Покупця штраф в розмірі 100% від суми відступлених прав.»

Суть дискримінації полягає в наступному.

Відповідно до статей 512–516 Цивільного кодексу України, кредитор має право без згоди боржника відступати своє право вимоги іншій особі, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, можливість відступлення права вимоги є однією з основних складових майнових прав кредитора (Постачальника), що прямо передбачено чинним законодавством. Заборона реалізації цього права фактично позбавляє Постачальника можливості користуватися передбаченими законом інструментами залучення фінансування, зокрема, факторинговими послугами, які широко використовуються у сфері господарської діяльності для забезпечення ліквідності та виконання фінансових зобов’язань.

Встановлюючи заборону на відступлення права вимоги та ще й передбачаючи штраф у розмірі 100% від суми відступлених прав, Замовник створює умови, які суттєво обмежують свободу договору для Постачальника та порушують баланс інтересів сторін. Зазначений штраф є непропорційним та носить каральний характер, адже він не пов’язаний із будь-якими реальними збитками Покупця, а покликаний лише утримати Постачальника від реалізації законних прав.

Подібні положення, які обмежують господарську діяльність учасників та позбавляють їх передбачених законодавством майнових прав, не мають жодного відношення до предмета закупівлі й фактично зменшують коло потенційних учасників, які можуть взяти участь у процедурі. Це є прямим порушенням принципів недискримінації та добросовісної конкуренції, закріплених у статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі».

Першоджерело

Текст рішення – з PDF, який орган оскарження оприлюднив у Prozorro; абзаци й переноси відновлено автоматично, тож для цитування звіряйтеся з PDF. Що оскаржували й чого просив скаржник – з даних скарги, що зобов'язав АМКУ й теми визначено автоматично. Рішення може бути оскаржене до суду.