Печиво, вафлі, пряники, сухарі панірувальні

Текст рішення

РІШЕННЯ

№13634-р/пк-пз від 04.09.2025 Комісія Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель (надалі – Комісія), розглянувши скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВІМПОРТ" (код ЄДРПОУ: 43440447) від 22 серпня 2025 № UA-2025-08-18-011002-a.b1 (надалі – Скарга) щодо порушення Замовником порядку проведення Процедури закупівлі,

ВСТАНОВИЛА:

Надалі за текстом вказаного рішення терміни та визначення:

- Закон України "Про публічні закупівлі" – Закон;

- Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" – Особливості;

- тендерна документація – Документація;

- тендерна пропозиція – Пропозиція.

Скаржник повідомляє про порушення Замовником порядку проведення Процедури закупівлі та просить, зокрема, зобов'язати Замовника внести зміни до Документації.

Рішенням Комісії від 26.08.2025 № 13078-р/пк-пз Скарга була прийнята до розгляду.

На веб-порталі Уповноваженого органу (prozorro.gov.ua) Комісією було зобов’язано Замовника надати пояснення по суті Скарги.

Замовник шляхом розміщення листа на веб-порталі Уповноваженого органу надав пояснення по суті Скарги.

Розглянувши Скаргу та інформацію, одержану за Скаргою, та інформацію, розміщену в електронній системі закупівель, встановлено наступне.

1.

Скаржник зазначає, що відповідно до пункту 1 додатку 1 Документації, Замовник зазначає:

"1.2. Документи, що підтверджують проведення робіт із санітарної обробки спеціалізованого транспортного засобу в кількості не менше 2-ох одиниць (усіх ТЗ, якими буде здійснюватися поставка товару під час виконання договору, надати договір санітарної обробки з графіком, довідку (акт, інший документ) з підтверджуючими документами (акт надання послуг та/або акт приймання виконання робіт та/або акт виконаних робіт) про санітарну обробку транспортних засобів, проведену спеціалізованим підприємством щодекадно протягом останніх 12-и місяців, що передують даті подання пропозиції, а також надати договір із спеціалізованим підприємством на проведення дезінфекції, дезінсекції, дезодорації складського приміщення з відповідними документами, а саме акт/довідку про проведення дезінфекції, дезінсекції, дезодорації складського приміщення видані протягом останніх 6-ти календарних місяців з періодичністю щомісяця, що передують даті подання пропозиції.

1.3. Надати інформацію про змиви автотранспортних засобів в кількості до поданих автотранспортних засобів (протокол та/або експертний висновок має містити інформацію про результати щодо відсутності бактерії групи кишкової палички (БГКП) та сальмонели) в кількості 5-ти протоколів/експертних висновків. Дата відбору проб повинна збігатися з датою проведення дезінфекції потужності (автотранспорту в кількості не 1.6. Надати декларацію про відходи за звітний період, а саме за 2024 рік".

Скаржник зазначає, що даний обсяг вимог не відповідає статті 16 Закону, а також не підтверджується вимогами законодавства у сфері поставки продуктів харчування. Дана вимога обмежує право Скаржника прийняти участь в Процедурі закупівлі, а також вони не є аргументованими, не є обгрунтованими, не підтверджуються жодною нормою законодавства України в сфері поставки продуктів харчування.

У Документації встановлено, зокрема: "1.2. Документи, що підтверджують проведення робіт із санітарної обробки спеціалізованого транспортного засобу в кількості не менше 2-ох одиниць… щодекадно протягом останніх 12-и місяців…; а також договір із спеціалізованим підприємством на проведення дезінфекції/дезінсекції/дезодорації складського приміщення з щомісячною періодичністю за останні 6 місяців". Скаржник зазначає, що ця вимога є дискримінаційною та непропорційною, оскільки нав’язує фіксовану періодичність і спосіб виконання гігієнічних процедур (виключно через "спеціалізоване підприємство") замість того, щоб вимагати належного результату — забезпечення чистоти і, за потреби, дезінфекції.

Відповідно до додатка II Регламенту (ЄС) № 852/2004, глава IV "Транспорт", оператор ринку харчових продуктів повинен забезпечити, щоб транспортні засоби/контейнери для харчових продуктів підтримувалися в чистоті та, коли необхідно, дезінфікувалися, але Регламент не встановлює обов’язку залучення стороннього підприємства чи "щодекадної" періодики; спосіб і частота визначаються оператором з урахуванням ризиків і процедур НАССР.

Вимога мати "не менше 2-х" транспортних засобів на етапі подання пропозицій без доведення об’єктивної необхідності також є надмірною та обмежує коло МСП, спотворюючи конкуренцію. Отже, у цій частині документація суперечить ст. 5, 16, 22 Закону (недискримінація, пропорційність, відповідність предмету) та імперативним приписам гігієнічного законодавства ЄС/України, де критерієм є досягнення гігієнічного результату, а не нав’язування конкретного інструментарію.

Вимога "надати декларацію про відходи за 2024 рік", за твердженням Скаржника, до всіх без винятку учасників є неправомірною. Так, відповідно до Закону України "Про управління відходами" декларація про відходи — це щорічний документ, який подають виробники відходів у разі утворення небезпечних відходів або понад 50 тонн не небезпечних відходів за рік. Отже, її обов’язок залежить від фактичних показників утворення відходів та класів небезпеки, а не від самого факту здійснення господарської діяльності. Вимагати декларацію без з’ясування, чи підпадає учасник під законодавчі критерії (напр., дистриб’ютори/постачальники фасованих кондитерських виробів часто не утворюють небезпечних відходів і не досягають граничних обсягів) означає покладати на учасників обов’язок, якого для них може не існувати, що прямо заборонено ч. 11 ст. 26 Закону (документи, не передбачені законодавством). Така вимога є надмірною та дискримінаційною.

Скаржник не погоджується з встановленням вимоги та вважає її дискримінаційною, оскільки вона встановлює надмірні та необґрунтовані бар'єри для участі в Процедурі закупівлі, що не відповідають суті предмета закупівлі — постачанню сухарів, печива, вафель, пряників та панірувальних сухарів, які належать до категорії сухих борошняних кондитерських виробів тривалого зберігання з низьким ризиком псування та мікробіологічного забруднення. Встановлення вимог щодо щодекадної (кожні 10 днів) санітарної обробки щонайменше двох спеціалізованих транспортних засобів протягом останніх 12 місяців з наданням повного пакета підтверджуючих документів є надмірним, оскільки чинне законодавство про безпечність харчових продуктів не передбачає такої періодичності для транспортування сухих продуктів, які не є швидкопсувними та не вимагають спеціальних умов перевезення, подібних до тих, що застосовуються для м'яса, молочних продуктів чи свіжих овочів. Відповідно до статті 20 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" від 23.12.1997 № 771/97ВР, оператори ринку харчових продуктів зобов'язані забезпечувати гігієнічні вимоги до транспортування, але ці вимоги є загальними та пропорційними до ризику, пов'язаного з продуктом; для сухих борошняних виробів, таких як печиво чи вафлі, достатньо чистоти транспортного засобу без обов'язкової щодекадної дезінфекції, а тому вимога Замовника штучно обмежує конкуренцію, виключаючи з участі постачальників, які використовують орендований транспорт або логістичні послуги третіх сторін, що є поширеною практикою на ринку харчових продуктів і не порушує норм безпеки.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 16 Закону, кваліфікаційні критерії мають бути об'єктивно необхідними для забезпечення належного виконання договору, а тому вимога надати 5 протоколів лабораторних змивів транспортних засобів на відсутність бактерій групи кишкової палички та сальмонели з датами, що збігаються з дезінфекцією, є непропорційною для сухих продуктів, оскільки такі тести типово застосовуються для транспортування продуктів високого ризику, як м'ясо чи молоко, відповідно до Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 553 від 01.10.2012 "Про затвердження Ветеринарно-санітарних вимог до транспортування харчових продуктів", де для сухих кондитерських виробів передбачено лише загальну чистоту без обов'язкових мікробіологічних аналізів, і це призводить до дискримінації малих та середніх підприємств, які не мають власного автопарку та не проводять таких тестів регулярно, обмежуючи їхні права на рівну конкуренцію.

Замовник зазначає, що санітарна обробка транспортних засобів — це комплекс заходів з очищення та дезінфекції транспортних засобів для знищення патогенних мікроорганізмів, неприємних запахів та інших забруднень, що є обов'язковим для транспорту, який перевозить продукти харчування, медикаменти, тварин та людей.

Відповідно до статті 44 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" Оператори ринку використовують лише транспортні засоби, що відповідають таким вимогам: 1) транспортні засоби та/або контейнери, що використовуються для перевезення харчових продуктів, є чистими, утримуються у належному стані, що забезпечує захист харчових продуктів від забруднення, та мають таку конструкцію, що забезпечує результативне чищення та/або дезінфекцію; 2) якщо використання транспортних засобів та/або контейнерів для перевезення нехарчових продуктів може призвести до забруднення харчового продукту, для перевезення якого вони можуть потім застосовуватися, вони використовуються тільки для перевезення харчових продуктів; 3) у разі одночасного використання транспортних засобів та/або контейнерів для перевезення харчових та нехарчових продуктів або у разі одночасного перевезення різних харчових продуктів забезпечується таке розділення продуктів, що унеможливлює їх забруднення. Для уникнення ризику забруднення забезпечується результативне очищення зазначених транспортних засобів та/або контейнерів перед кожним наступним завантаженням; 4) перевезення рідких, гранульованих, порошкових харчових продуктів здійснюється в ємностях та/або контейнерах/танкерах, передбачених для перевезення тільки харчових продуктів. Зазначені ємності та/або контейнери/танкери чітко промарковані державною мовою, що вказує на їх використання виключно для перевезення харчових продуктів, або мають маркування "тільки для харчових продуктів"; 5) харчові продукти розміщуються у транспортних засобах та/або контейнерах таким чином, щоб мінімізувати ризик їх забруднення.

Установлена вимога про наявність документів, які підтверджують проведення робіт із санітарної обробки спеціалізованого транспорту щодекадно протягом останніх 12 місяців, а також договору з підприємством щодо щомісячної дезінфекції складських приміщень, є вимогою до учасника, що має на меті підтвердити його спроможність належно виконати умови договору, зокрема, в частині забезпечення безпечного транспортування та зберігання харчових продуктів відповідно до вимог гігієнічного законодавства.

Така вимога є відображенням принципу належної виробничої практики, а її періодичність узгоджується з типовими ризиками для обігу харчової продукції, які передбачені системами НАССР. Наявність відповідних підтверджень не є вимогою до способу виконання послуг, а є підтвердженням дотримання процедур, які вже здійснюються оператором ринку. Вимога про наявність договору із спеціалізованим підприємством на проведення санітарних заходів не суперечить Регламенту (ЄС) № 852/2004, а є правом Замовника як сторони договору встановити додаткові заходи гарантії, які забезпечують відповідність послуг обов’язковим гігієнічним результатам.

Щодо вимоги про санітарну обробку не менше 2 транспортних засобів, то вказана вимога, на думку Замовника, є виправданою з огляду на обсяг, строковість і безперервність поставки товарів, передбачених у договорі. Наявність лише одного транспортного засобу створює критичну залежність від його технічного стану, що загрожує зривом постачання та порушенням умов договору. Вимога щодо мінімальної кількості транспорту є пропорційною, обґрунтованою та пов’язана із предметом закупівлі.

Щодо вимоги декларації про відходи за 2024 рік Замовник зазначає, що відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про управління відходами" декларація про відходи документ, який згідно з цим Законом подають утворювачі відходів у разі, якщо їхня діяльність призводить до утворення небезпечних відходів або річний обсяг утворення відходів, що не є небезпечними, перевищує 50 тонн. Відповідно до ч. 2 ст. 16 цього Закону утворювачі відходів зобов’язані подавати декларацію про відходи, якщо діяльність такого утворювача відходів призводить до утворення небезпечних відходів або річний обсяг утворення відходів, що не є небезпечними, перевищує 50 тонн. Також згідно ст. 45 цього Закону власники відходів, діяльність яких призводить до утворення небезпечних відходів, або власники відходів, що не є небезпечними, річний обсяг утворення яких перевищує 50 тонн, один раз на рік подають декларацію про відходи.

Замовником у Документації встановлено вимогу щодо подання декларації як документа, що підтверджує факт виконання обов’язків у сфері управління відходами.

Водночас така вимога не має на меті встановити дискримінаційну умову або відхилити учасника виключно через відсутність декларації. У разі, якщо учасник не підлягає обов’язку подання декларації (наприклад, не утворює небезпечних відходів або утворює менше 50 тонн не небезпечних відходів), він може надати відповідне обґрунтування у довільній формі, що обов’язок подання декларації на нього не поширюється з посиланням на норми чинного законодавства України. Адже, відповідно до пп. 3 п. 7 розділу 3 додатку 1 до тендерної документації відсутність документів, що не передбачені законодавством для учасників — юридичних, фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб — підприємців, у складі Пропозиції не може бути підставою для її відхилення замовником.

У ході розгляду зазначеного питання встановлено наступне.

Додаток 1 Документації містить ПЕРЕЛІК ДОКУМЕНТІВ ТА/АБО ІНФОРМАЦІЇ, ЯКІ ПОДАЮТЬСЯ УЧАСНИКОМ ПРОЦЕДУРИ ЗАКУПІВЛІ У СКЛАДІ ТЕНДЕРНОЇ

ПРОПОЗИЦІЇ.

Розділ 1. Документи, які повинен надати учасник у складі тендерної пропозиції, для підтвердження відповідності кваліфікаційним критеріям встановленим замовником відповідно до ст. 16 Закону України "Про публічні закупівлі":

1. Наявність обладнання, матеріально-технічної бази та технологій 1.2. Документи, що підтверджують проведення робіт із санітарної обробки спеціалізованого транспортного засобу в кількості не менше 2-ох одиниць (усіх ТЗ, якими буде здійснюватися поставка товару під час виконання договору, надати договір санітарної обробки з графіком, довідку (акт, інший документ) з підтверджуючими документами (акт надання послуг та/або акт приймання виконання робіт та/або акт виконаних робіт) про санітарну обробку транспортних засобів, проведену спеціалізованим підприємством щодекадно протягом останніх 12-и місяців, що передують даті подання пропозиції, а також надати договір із спеціалізованим підприємством на проведення дезінфекції, дезінсекції, дезодорації складського приміщення з відповідними документами, а саме акт/довідку про проведення дезінфекції, дезінсекції, дезодорації складського приміщення видані протягом останніх 6-ти календарних місяців з періодичністю щомісяця, що передують даті подання пропозиції.

1.3. Надати інформацію про змиви автотранспортних засобів в кількості до поданих автотранспортних засобів (протокол та/або експертний висновок має містити інформацію про результати щодо відсутності бактерії групи кишкової палички (БГКП) та сальмонели) в кількості 5-ти протоколів/експертних висновків. Дата відбору проб повинна збігатися з датою проведення дезінфекції потужності (автотранспорту в кількості не менше 2-ох одиниць) згідно погодженого графіку.

1.4. Свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів.

1.6. Надати декларацію про відходи за звітний період, а саме за 2024 рік.

1.1.Щодо декларації про відходи за звітний період.

Слід зазначити, що предметом закупівлі є - "ДК 021:2015:15820000-2: Сухарі та печиво; пресерви з хлібобулочних і кондитерських виробів (Печиво, вафлі, пряники, сухарі панірувальні)".

За таких умов, наведена вище вимога Документації в частині надання декларації про відходи за звітний період, а саме - за 2024 рік, не узгоджується з предметом закупівлі.

Замовник не обґрунтував необхідність встановлення у Документації наведеної вище вимоги Документації у вказаній редакції.

Виходячи з наведеного, взяти участь у Процедурі закупівлі зможуть лише ті суб'єкти господарювання, які нададуть декларацію про відходи за звітний період, а саме - за 2024 рік, що є дискримінаційним по відношенню до інших суб’єктів господарювання, у тому числі, Скаржника.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону Закупівлі здійснюються за такими принципами, зокрема, недискримінація учасників та рівне ставлення до них.

Згідно з частиною четвертою статті 5 Закону замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників.

Відповідно до абзацу першого пункту 28 Особливостей тендерна документація формується замовником відповідно до вимог статті 22 Закону з урахуванням цих особливостей.

Частиною четвертою статті 22 Закону передбачено, що тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників, а також вимог щодо документального підтвердження інформації про відповідність вимогам тендерної документації, якщо така інформація є публічною, що оприлюднена у формі відкритих даних згідно із Законом України "Про доступ до публічної інформації" та/або міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним.

Дії Замовника в частині встановлення у Документації наведених вище вимог порушують вимоги статті 5 та частини четвертої статті 22 Закону, якими передбачена недискримінація учасників, а також права та законні інтереси Скаржника, пов'язані з його участю у Процедурі закупівлі, та принципи недискримінація учасників та рівне ставлення до них, передбачені статтею 5 Закону.

Враховуючи вище викладене, Замовник повинен усунути наведені вище невідповідності шляхом внесення відповідних змін до Документації в цій частині.

1.2.Щодо інших дискримінаційних (на думку Скаржника) вимог Документації.

Надані Скаржником документи не підтверджують порушення прав та законних інтересів Скаржника, пов’язаних з участю у Процедурі закупівлі, у зв'язку з чим не обґрунтував необхідність внесення змін до Документації в цій частині.

Враховуючи наведене, відсутні підстави для задоволення Скарги в цій частині.

2. Скаржник зазначає, що відповідно до пункту 1 додатку 2 Документації Замовник зазначає наступне:

"1. Надати оригінал або копії сертифікатів на систему управління якістю, безпечністю харчових продуктів, екологічного управління, управління охороною здоров’я та безпечності праці, видані органом із сертифікації акредитованим Національним агентством з акредитації України, на ім’я учасника та дійсні на момент подання пропозиції, що має включати такі сфери сертифікації, як складське зберігання (код КВЕД 52.10) та транспортування (код КВЕД 49.41) продуктів харчування; оптова та роздрібна торгівля, розповсюдження, реалізація та постачання харчових продуктів охолоджених, заморожених та стійких до навколишнього середовища:

ДСТУ ISO 22000:2019 (ISO 22000:2018. IDT);

ДСТУ EN ISO 9001:2018 (ISO 9001:2015, IDT).

ДСТУ ISO 14001:2015 (ISO 14001:2015, IDT)

ДСТУ ISO 45001:2019 (ISO 45001:2018, IDT)".

Скаржник зазначає, що він не погоджується зі встановленням вимоги та вважає її дискримінаційною, оскільки вона встановлює надмірні та необґрунтовані бар'єри для участі в процедурі закупівлі, що не відповідають суті предмета закупівлі — постачанню печива, вафель, пряників та панірувальних сухарів, які належать до категорії сухих борошняних кондитерських виробів тривалого зберігання з низьким ризиком псування та мікробіологічного забруднення, і не вимагають спеціальних умов зберігання чи транспортування, подібних до швидкопсувних продуктів.

Відповідно до частини 4 статті 5 Закону, замовники зобов'язані забезпечувати вільний доступ усіх учасників до інформації про закупівлю та не можуть встановлювати дискримінаційні вимоги до учасників, а тому вимога надати чотири сертифікати ISO (22000, 9001, 14001, 45001), видані акредитованим органом на ім'я учасника та пов'язані з конкретними кодами КВЕД (52.10 для зберігання та 49.41 для транспортування), є надмірною, оскільки чинне законодавство про безпечність харчових продуктів не передбачає обов'язкової сертифікації за цими стандартами для постачальників сухих продуктів, а тому така умова штучно обмежує конкуренцію, виключаючи дистриб'юторів та малий бізнес, які забезпечують постачання через зареєстрованих операторів ринку без власних сертифікованих систем управління.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" від 23.12.1997 № 771/97-ВР, оператори ринку харчових продуктів зобов'язані впроваджувати постійні процедури, засновані на принципах HACCP, але ця вимога стосується процедур, а не обов'язкової сертифікації за ISO 22000, яка є добровільною та може бути одним із способів підтвердження, а тому вимога Замовника виходить за межі законодавчих норм, створюючи фінансові та часові бар'єри, оскільки отримання кожного сертифіката коштує від 30 000 грн і займає щонайменше місяць, що порушує принцип пропорційності, закріплений у частині 3 статті 16 Закону і не є об'єктивно необхідним для постачання сухих кондитерських виробів, для яких достатньо реєстрації як оператора ринку відповідно до статті 23 зазначеного Закону.

Прив'язка сертифікатів ISO до конкретних сфер діяльності (зберігання, транспортування, торгівля харчовими продуктами) та кодів КВЕД є дискримінаційною, оскільки надає перевагу великим виробникам або компаніям з власними потужностями, виключаючи посередників та дистриб'юторів, які можуть забезпечити якісне постачання без таких сертифікатів. Відповідно до частини 11 статті 26 Закону, документи, не передбачені законодавством для учасників, не подаються у складі тендерної пропозиції, а тому вимога сертифікатів ISO 14001 (екологічне управління) та ISO 45001 (охорона здоров'я та безпека праці), які не є обов'язковими для постачання сухих харчових продуктів і не впливають на їх безпечність чи якість, є надлишковою, створюючи необґрунтовані бар'єри.

Замовник не довів та документально не підтвердив необхідності встановлення вищезазначених вимог у Документації, оскільки для сухих борошняних кондитерських виробів, відповідно до ДСТУ 3781:2015 "Печиво. Загальні технічні умови", вимоги до постачальників обмежуються реєстрацією оператора ринку та забезпеченням гігієни, без обов'язкової ISO-сертифікації, а тому ця умова є штучним бар'єром, що порушує статтю 5 Закону, ставлячи учасників у нерівне становище.

Скаржник підтверджує свою спроможність і право на постачання печива, вафель, пряників та панірувальних сухарів, посилаючись на наступні документи та досвід, зокрема, аналогічний досвід виконання договору із замовником — Комунальним закладом "Львівська обласна дитяча клінічна лікарня", це доводить наявність у Скаржника практичного досвіду постачання ідентичних товарів, що є предметом поточної закупівлі, також Скаржник зазначає, що він зареєстрований у Державному реєстрі потужностей операторів ринку харчових продуктів відповідно до статті 23 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", з номером реєстрації № 46-15-12345 від 10.01.2024, виданим Головним управлінням Держпродспоживслужби у Львівській області, що підтверджує відповідність вимогам гігієни для торгівлі харчовими продуктами. Крім того, Скаржник має чинний договір від 05.01.2025 № 12/2025 з ТОВ "Логістика-Плюс" на транспортування харчових продуктів, де перевізник забезпечує санітарну обробку транспортних засобів відповідно до гігієнічних вимог, з актами обробки за останні 6 місяців, що достатньо для сухих продуктів без обов'язкової ISO-сертифікації.

Скаржник наголшує, стандарти ISO застосовуються в Україні на добровільній основі, якщо інше прямо не встановлено нормативно-правовими актами. Відповідно до пункту 2 статті 23 Закону України "Про стандартизацію" встановлено, що національні стандарти (DSTU/ISO) застосовуються на добровільній основі, крім випадків, коли обов’язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами; отже, сертифікація ISO як така не може бути обов’язковою "за замовчуванням" для участі в публічній закупівлі товарів, а тому вимога замовника надати одразу чотири сертифікати ISO виходить за межі закону і створює невиправдані бар’єри доступу до торгів.

Також законодавство про безпечність харчових продуктів вимагає від операторів ринку впровадження процедур, заснованих на принципах НАССР, але не вимагає сертифікації цих процедур за ISO 22000. Відповідно до Закону України № 771/97-ВР впровадження НАССР є обов’язком оператора, тоді як сертифікація — добровільний інструмент доведення належних практик. У роз’ясненні Уряду/Держпродспоживслужби прямо підкреслено - "Сертифікація НАССР не є обов’язковою"; працювати потрібно за вимогами, але сертифікат закон не вимагає, а тому прив’язка допуску до торгів до наявності ISO 22000 є надмірною і такою, що не випливає з обов’язкових норм.

Крім того, предмет закупівлі — товари харчової групи (печиво, вафлі, пряники, панірувальні сухарі). Для такої закупівлі об’єктивно важливими є відповідність самого товару вимогам безпечності/маркування, дотримання умов зберігання і транспортування, що врегульовано профільними нормами (у т.ч. Регламентом (ЄС) № 852/2004 щодо гігієни харчових продуктів). Сертифікати ISO 9001/14001/45001 описують внутрішні системи менеджменту компанії (якість, довкілля, ОП та БП), але не засвідчують відповідність конкретної партії печива чи вафель обов’язковим вимогам. Відповідно до частини четвертої статті 5 та частини третьої статті 16 Закону встановлено принцип недискримінації і пропорційності - тендерні вимоги мають бути пов’язані з предметом закупівлі та лише настільки суворі, наскільки це об’єктивно необхідно для належного виконання договору. А тому вимога одночасної наявності ISO 9001/14001/45001/22000 є непов’язаною із властивостями товару та непропорційною меті закупівлі. Предмет закупівлі є товари і код ДК закупівлі також стосується товарів, проте замовник ставить вимоги про послуги поставки. Прив’язка сфери сертифікації до конкретних кодів КВЕД (52.10 "складське зберігання", 49.41 "вантажний автомобільний транспорт") є штучним звуженням конкуренції. Багато постачальників харчових продуктів законно користуються аутсорсинговими складами та транспортом, що не знижує безпечність і якість товару та відповідає гігієнічним вимогам (чистота, температура, відокремлення тощо).

Сертифікаційні органи зазвичай формулюють сферу дії системи менеджменту описово (види діяльності), а не через коди КВЕД; вимога "щоб у сертифікаті було саме 52.10 і 49.41" не випливає з жодної обов’язкової норми й не є єдиним способом довести належні практики зберігання/логістики.

Крім того, вимога, щоб сертифікати були видані саме органом з сертифікації, акредитованим НААУ, без визнання еквівалентних сертифікатів органів — підписантів IAF MLA/ILAC MRA, звужує конкуренцію та суперечить принципу рівного ставлення.

Відповідно до Закону України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" встановлено правові засади акредитації в Україні, у тому числі акредитації іноземних органів, а НAAУ є членом IAF та підписантом багатосторонніх угод про взаємне визнання результатів сертифікації. А тому заборона сертифікатів від інших органів — підписантів IAF/ILAC (наприклад, із ЄС) без належного обґрунтування суперечить принципам недискримінації і виходить за межі мети закупівлі.

Регламент (ЄС) № 852/2004 та національні акти у сфері безпечності харчових продуктів визначають конкретні гігієнічні вимоги до приміщень, транспорту, зберігання та поводження з харчовими продуктами (чистота, температурні режими, відокремлення сирої/готової продукції тощо). Виконання цих вимог забезпечується через впроваджені процедури оператора і державний контроль Держпродспоживслужби, а не через обов’язок мати сертифікати ISO з "потрібною" сферою, а тому посилання Замовника саме на набір управлінських сертифікатів як умову допуску не відповідає регуляторній логіці харчового права.

Скаржник на розгляд Комісії надав, зокрема, сертифікат від 09.04.2025 № MO EN ISO.80057.23-2025, виданий ТОВ "ЛЬВІВІМПОРТ", у якому, зокрема, зазначено наступне:

Цим сертифікатом посвідчується, що системи управління якістю впроваджена та повністю функціонує у відповідності до ДСТУ EN ISO 9001:2018 Системи управління якістю. Вимоги (EN ISO 9001:2015, IDT; ISO 9001:2015, IDT) стосовно зберігання та транспортування харчових продуктів, оптово-роздрібної торгівлі продуктами харчування.

Коди КВЕД: 46.90, 49.41, 52.10, виданий органом з сертифікації систем менеджменту ТОВ "ЦЕНТР СЕРТИФІКАЦІЇ ТА МЕТРОЛОГІЇ" (атестат нотифікації від 27.07.2023 № 1).

Замовник зазначає, що станом на сьогодні отримати сертифікат ДСТУ ISO може будь-яка фізична особа, фізична особа - підприємець чи юридична особа - резидент або нерезидент, у тому числі об’єднання учасників, що організувала свою діяльність у відповідності до цього стандарту. В свою чергу, наприклад, впровадження системи екологічного менеджменту має забезпечити, зокрема, системний підхід до екологічного управління. При цьому, відповідно до пункту 1 стандарту ISO 14001 стандарт ISO 14001 може бути застосований в будь якій організації незалежно від її розміру, типу або характеру діяльності. Наявність сертифікату про відповідність ДСТУ ISO 14001 дозволить переконатися, що учасником будуть дотримані вказані вище положення.

Стандарт ISO 9001:2015 є міжнародною системою управління якістю. В Україні цей стандарт має назву ДСТУ ISO 9001:2018 і є національним аналогом міжнародного. Цей стандарт визначає вимоги до систем управління якістю та спрямований на покращення роботи організацій, відповідність очікуванням клієнтів та демонстрацію прихильності якості. Сертифікація за цим стандартом підтверджує, що підприємство здатне випускати продукцію стабільної якості та постійно її покращувати. Таким чином, вимога тендерної документації щодо надання сертифікату про відповідність вимогам ISO встановлена замовником, керуючись чинним законодавством України, і відповідає положенню частини 4 статті 22 Закону та не містить вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників.

Отримати зазначений сертифікат може будь-яке підприємство (організація, установа), що організувало свою діяльність у відповідності до цього стандарту.

У ході розгляду зазначеного питання встановлено наступне.

Додаток 1 Документації містить ПЕРЕЛІК ДОКУМЕНТІВ ТА/АБО ІНФОРМАЦІЇ, ЯКІ ПОДАЮТЬСЯ УЧАСНИКОМ ПРОЦЕДУРИ ЗАКУПІВЛІ У СКЛАДІ ТЕНДЕРНОЇ

ПРОПОЗИЦІЇ.

Загальні вимоги, які учасник повинен підтвердити шляхом на дання наступних документів:

1. Надати оригінал або копії сертифікатів на систему управління якістю, безпечністю харчових продуктів, екологічного управління, управління охороною здоров’я та безпечності праці, видані органом із сертифікації акредитованим Національним агентством з акредитації України, на ім’я учасника та дійсні на момент подання пропозиції, що має включати такі сфери сертифікації, як складське зберігання (код КВЕД 52.10) та транспортування (код КВЕД 49.41) продуктів харчування; оптова та роздрібна торгівля, розповсюдження, реалізація та постачання харчових продуктів охолоджених, заморожених та стійких до навколишнього середовища:

ДСТУ ISO 22000:2019 (ISO 22000:2018. IDT);

ДСТУ EN ISO 9001:2018 (ISO 9001:2015, IDT).

ДСТУ ISO 14001:2015 (ISO 14001:2015, IDT)

ДСТУ ISO 45001:2019 (ISO 45001:2018, IDT).

2.1. Щодо ДСТУ EN ISO 9001:2018 (ISO 9001:2015, IDT).

Замовник не обґрунтував необхідність встановлення у Документації наведеної вище вимоги Документації у вказаній редакції.

За таких умов, прийняти участь у процедурі закупівлі зможуть лише ті учасники, які зможуть надати оригінал або копію сертифікату ДСТУ EN ISO 9001:2018 (ISO 9001:2015, IDT), видані органом із сертифікації саме акредитованим Національним агентством з акредитації України та який включає саме такі сфери сертифікації, як, зокрема, оптова та роздрібна торгівля, розповсюдження, реалізація та постачання харчових продуктів охолоджених, заморожених та стійких до навколишнього середовища, що є дискримінаційним по відношенню до інших суб’єктів господарювання, у тому числі, Скаржника.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону Закупівлі здійснюються за такими принципами, зокрема, недискримінація учасників та рівне ставлення до них.

Згідно з частиною четвертою статті 5 Закону замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників.

Відповідно до абзацу першого пункту 28 Особливостей тендерна документація формується замовником відповідно до вимог статті 22 Закону з урахуванням цих особливостей.

Частиною четвертою статті 22 Закону передбачено, що тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників, а також вимог щодо документального підтвердження інформації про відповідність вимогам тендерної документації, якщо така інформація є публічною, що оприлюднена у формі відкритих даних згідно із Законом України "Про доступ до публічної інформації" та/або міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним.

Дії Замовника в частині встановлення у Документації наведених вище вимог порушують вимоги статті 5 та частини четвертої статті 22 Закону, якими передбачена недискримінація учасників, а також права та законні інтереси Скаржника, пов'язані з його участю у Процедурі закупівлі, та принципи недискримінація учасників та рівне ставлення до них, передбачені статтею 5 Закону.

Враховуючи вище викладене, Замовник повинен усунути наведені вище невідповідності шляхом внесення відповідних змін до Документації в цій частині.

2.2. Щодо інших дискримінаційних (на думку Скаржника) вимог тенндерної документації.

Надані Скаржником документи не підтверджують порушення прав та законних інтересів Скаржника, пов’язаних з участю у Процедурі закупівлі, у зв'язку з чим не обґрунтував необхідність внесення змін до Документації в цій частині.

Враховуючи наведене, відсутні підстави для задоволення Скарги в цій частині.

3. Скаржник зазначає, що відповідно до пункту 3 додатку 2 Документації, Замовник зазначає наступне:

"3. Копія або оригінал договору з акредитованою лабораторією на дослідження харчових продуктів, що дійсний на весь період поставки продукції".

Скаржник зазначає, що дана вимога обмежує право Скаржника прийняти участь в процедурі закупівлі, а також не є аргументованою, обгрунтованою, не підтверджується жодної нормою законодавства України в сфері поставки продуктів харчування.

По-перше, відповідно до статей Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" № 771/97-ВР, а також до загальних правил гігієни харчових продуктів ЄС (Regulation (EC) No 852/2004), первинна відповідальність за безпечність харчових продуктів покладається на оператора ринку, який забезпечує належні гігієнічні практики та процедури на засадах НАССР; водночас обов’язку мати чинний довгостроковий договір із випробувальною лабораторією на момент подання пропозиції закон не встановлює. Ці акти вимагають належної організації процесів і за потреби — проведення перевірок, але не зобов’язують укладати "заздалегідь" окремі договори на весь строк майбутніх поставок.

По-друге, Закон України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти…" № 2042-VIII чітко розрізняє приватні (власні) перевірки оператора та державний контроль. "Уповноважена лабораторія" у розумінні цього Закону — це акредитована лабораторія, якій компетентний орган надав повноваження проводити дослідження саме для цілей державного контролю. Вимога Замовника мати договір з "акредитованою/уповноваженою" лабораторією підміняє процедури державного контролю та покладає на учасника обов’язок, якого закон не містить, особливо в частині обов’язковості такого договору на весь період постачання вже на етапі подання пропозиції.

По-третє, Регламент (ЄС) № 2073/2005 про мікробіологічні критерії (яким користуються як модельним документом і в Україні під час гармонізації) прямо передбачає, що тестування оператором проводиться "за необхідності/як доречно" (as appropriate) для валідації/верифікації процедур НАССР. Тобто характер, періодичність і спосіб тестування визначаються ризик-орієнтовано і в межах процедур оператора, а не через наперед обов’язкову наявність безстрокового контракту з конкретною лабораторією.

По-четверте, законодавство не вимагає, щоб для комерційних (власних) досліджень оператора лабораторія обов’язково була "уповноваженою" для цілей державного контролю.

Вимога Замовника щодо акредитованої лабораторії без прив’язки до конкретного, науково обґрунтованого ризику є надмірною і створює штучні бар’єри участі, особливо для постачальників готової фасованої продукції (печива, вафель, пряників, панірувальних сухарів), де контроль якості зазвичай підтверджується документами виробника про відповідність партій продукції та належним маркуванням.

Дана вимога встановлює надмірні та необґрунтовані бар'єри для участі в процедурі закупівлі, що не відповідають суті предмета закупівлі — постачанню печива, вафель, пряників та панірувальних сухарів, які належать до категорії сухих борошняних кондитерських виробів тривалого зберігання з низьким ризиком псування та мікробіологічного забруднення і не вимагають постійного лабораторного контролю, подібного до швидкопсувних продуктів високого ризику. Вимога надати копію або оригінал договору з акредитованою лабораторією на дослідження харчових продуктів, дійсний на весь період поставки, є надмірною, оскільки чинне законодавство про безпечність харчових продуктів не передбачає такої обов'язкової умови для постачальників сухих продуктів, а тому така умова штучно обмежує конкуренцію, виключаючи дистриб'юторів та малий бізнес, які забезпечують постачання через зареєстрованих операторів ринку без власних договорів з лабораторіями.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" від 23.12.1997 № 771/97-ВР, оператори ринку харчових продуктів зобов'язані забезпечувати гігієнічні вимоги до продукції, але ці вимоги є загальними та пропорційними до ризику, пов'язаного з продуктом; для сухих борошняних кондитерських виробів, таких як печиво чи вафлі, достатньо підтвердження якості через сертифікати виробника або реєстрацію оператора ринку, без обов'язкового договору з акредитованою лабораторією на постійні дослідження, а тому вимога Замовника виходить за межі законодавчих норм, створюючи фінансові та організаційні бар'єри, що порушує принцип пропорційності, закріплений у частині 3 статті 16 Закону України "Про публічні закупівлі", і не є об'єктивно необхідним для постачання сухих продуктів, для яких лабораторні дослідження не є обов'язковими відповідно до Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 553 від 01.10.2012 "Про затвердження Ветеринарносанітарних вимог до транспортування харчових продуктів", де для низькоризикових продуктів передбачено лише загальні гігієнічні заходи.

Скаржник підтверджує свою спроможність і право на постачання печива, вафель, пряників та панірувальних сухарів, посилаючись на наступні документи та досвід, зокрема, аналогічний досвід виконання договору із замовником — Комунальним закладом "Львівська обласна дитяча клінічна лікарня" на підставі договору від 15.02.2025 № 45, предметом якого були постачання борошняних кондитерських виробів (ДК 021:2015:15820000-2), всі поставки виконані в повному обсязі, що підтверджується підписаними актами приймання-передачі та позитивним відгуком замовника - це доводить наявність у Скаржника практичного досвіду постачання ідентичних товарів, що є предметом поточної закупівлі. Також Скаржника додає, що він зареєстрований у Державному реєстрі потужностей операторів ринку харчових продуктів відповідно до статті 23 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", з номером реєстрації від 10.01.2024 № 46-15-12345, виданим Головним управлінням Держпродспоживслужби у Львівській області, що підтверджує відповідність вимогам гігієни для торгівлі харчовими продуктами. 3. Договір на логістичні послуги. Скаржник має чинний договір від 05.01.2025 № 12/2025 з ТОВ "Логістика-Плюс" на транспортування харчових продуктів, де перевізник забезпечує санітарну обробку транспортних засобів відповідно до гігієнічних вимог, з актами обробки за останні 6 місяців, що достатньо для сухих продуктів без обов'язкової лабораторної перевірки.

Замовник зазначає, що згідно зі статтею 20 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів, оператор ринку зобов’язаний забезпечувати дотримання вимог цього Закону щодо гігієнічних вимог до харчових продуктів на всіх стадіях їх виробництва та обігу, розробляти, вводити в дію та застосовувати постійно діючі процедури, що засновані на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках, а також забезпечувати належну підготовку з питань застосування постійно діючих процедур, що базуються на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках, осіб, які є відповідальними за ці процедури, під час виробництва та обігу харчових продуктів, забезпечувати виконання вимог законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів щодо окремих показників якості Закон не забороняє, а навпаки — прямо дозволяє та заохочує оператора залучати акредитовані лабораторії для виконання досліджень, необхідних для забезпечення безпечності продукції.

Відповідно до Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин" акредитована лабораторія — це лабораторія будь-якої форми власності, що розташована в Україні або іншій країні, акредитована на відповідність вимогам стандарту ISO/IEC 17025 (ДСТУ ISO/IEC 17025) Національним органом України з акредитації, іноземним органом з акредитації, який є повним членом ILAC (Міжнародної організації із співробітництва в галузі акредитації лабораторій), або іншим іноземним органом з акредитації, діяльність якого відповідає вимогам стандарту ISO/IEC 17011 (ДСТУ ISO/IEC 17011).

Замовник, враховуючи вимоги до контролю якості харчових продуктів, має право вимагати підтвердження того, що учасник здатен за потреби забезпечити такі дослідження у лабораторії, яка відповідає міжнародним вимогам до якості. Наявність чинного договору з акредитованою лабораторією не підміняє державний контроль і не нав’язує механізм державного регулювання, не є забороненою нормою права, а є одним із способів підтвердити здатність учасника забезпечити якість продукції у разі виникнення необхідності лабораторного контролю, забезпечує оперативну готовність учасника до перевірки продукції на вимогу Замовника у процесі виконання договору.

При цьому, предмет закупівлі передбачає тривалі поставки, а отже договір має бути чинним на весь період, аби забезпечити реальну можливість оперативного тестування (у разі виявлення дефекту, сумніву в якості чи за скаргами споживачів тощо). Навіть у разі постачання фасованої харчової продукції, яка має документи від виробника, оператор ринку не звільняється від обов’язку забезпечити її безпечність, включаючи власний контроль та реагування на ризики, у разі виникнення підозр щодо недотримання температурного режиму, термінів придатності, фальсифікації тощо.

У ході розгляду зазначеного питання встановлено наступне.

Додаток 1 Документації містить ПЕРЕЛІК ДОКУМЕНТІВ ТА/АБО ІНФОРМАЦІЇ, ЯКІ ПОДАЮТЬСЯ УЧАСНИКОМ ПРОЦЕДУРИ ЗАКУПІВЛІ У СКЛАДІ ТЕНДЕРНОЇ

ПРОПОЗИЦІЇ.

Розділ 1. Документи, які повинен надати учасник у складі тендерної пропозиції, для підтвердження відповідності кваліфікаційним критеріям встановленим замовником відповідно до ст. 16 Закону України "Про публічні закупівлі":

1.5. На підтвердження наявності в учасника потужностей, необхідних для виробництва та/або зберігання товару, що є предметом закупівлі, учасник повинен надати акт обстеження потужності Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба), складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного контролю (інспектування) стосовно додержання операторами ринку вимог законодавства про харчові продукти затверджений Наказом Міністерства економіки України виданого на Учасника процедури.

Загальні вимоги, які учасник повинен підтвердити шляхом на дання наступних документів:

3. Копія або оригінал договору з акредитованою лабораторією на дослідження харчових продуктів, що дійсний на весь період поставки продукції.

Надані Скаржником документи не підтверджують порушення прав та законних інтересів Скаржника, пов’язаних з участю у Процедурі закупівлі, у зв'язку з чим не обґрунтував необхідність внесення змін до Документації в цій частині.

Враховуючи наведене, відсутні підстави для задоволення Скарги в цій частині.

4. Скаржник зазначає, що відповідно до пункту 4 додатку 2 Документації, Замовник зазначає наступну вимогу:

"1.5. На підтвердження наявності в учасника потужностей, необхідних для виробництва та/або зберігання товару, що є предметом закупівлі, учасник повинен надати акт обстеження потужності Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба), складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного контролю (інспектування) стосовно додержання операторами ринку вимог законодавства про харчові продукти затверджений Наказом Міністерства економіки України виданого на Учасника процедури.

… 4. Надати акт складений за результатами проведення заходу державного контролю у формі аудиту постійно діючих процедур, заснованих на принципах HACCP виданого на Учасника процедури стосовно виду господарської діяльності з виробництва та/або обігу харчових продуктів: зберігання, пакуваня, реалізація харчових продуктів тваринного походження та рослинного походження".

Скаржник зазначає, що він не погоджується з встановленням вимоги та вважає її дискримінаційною, оскільки вона встановлює надмірні та необґрунтовані бар'єри для участі в процедурі закупівлі, що не відповідають суті предмета закупівлі — постачанню печива, вафель, пряників та панірувальних сухарів, які належать до категорії сухих борошняних кондитерських виробів тривалого зберігання з низьким ризиком псування та мікробіологічного забруднення, і не вимагають обов'язкового державного аудиту HACCP як умови для дистриб'юторів чи посередників.

Відповідно до частини 4 статті 5 Закону, замовники зобов'язані забезпечувати вільний доступ усіх учасників до інформації про закупівлю та не можуть встановлювати дискримінаційні вимоги до учасників, а тому вимога надати акт державного контролю у формі аудиту постійно діючих процедур, заснованих на принципах HACCP, виданий саме на учасника процедури щодо зберігання, пакування та реалізації харчових продуктів, є надмірною, оскільки чинне законодавство про безпечність харчових продуктів не передбачає такого акту як обов'язковий документ для Пропозиції, а тому така умова штучно обмежує конкуренцію, виключаючи дистриб'юторів та малий бізнес, які забезпечують постачання через зареєстрованих операторів ринку без власних актів аудиту. Відповідно до статті 21 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" від 23.12.1997 № 771/97-ВР, оператори ринку харчових продуктів зобов'язані впроваджувати постійно діючі процедури, засновані на принципах HACCP, але ця вимога стосується процедур гігієни, пропорційних ризику діяльності, і для торгівлі сухими продуктами низького ризику, таких як борошняні кондитерські вироби, не передбачає обов'язкового державного аудиту чи видачі акту як умови участі в закупівлі, а тому вимога Замовника виходить за межі законодавчих норм, створюючи організаційні бар'єри, що порушує принцип пропорційності, закріплений у частині 3 статті 16 Закону, і не є об'єктивно необхідним для постачання сухих продуктів, для яких достатньо реєстрації як оператора ринку відповідно до статті 23 зазначеного Закону, без акту аудиту, який є результатом перевірки, а не постійним документом.

Відповідно до частини 4 статті 22 Закону, Документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників, а тому вимога акту аудиту HACCP саме на учасника є дискримінаційною, оскільки надає перевагу виробникам або компаніям з власними потужностями, виключаючи посередників та дистриб'юторів, які можуть забезпечити якісне постачання без такого акту.

З огляду на викладене, вимога надати саме "акт аудиту НАССР" є такою, що не передбачена законом як обов’язкова для учасника закупівлі; її неможливо виконати в межах строків торгів за відсутності планового контролю; вона не є пропорційною предмету закупівлі та призводить до невиправданого звуження конкуренції.

Зазначений пункт додатку 2 має бути вилучений або змінений на недискримінаційну альтернативу — наприклад: "підтвердження впровадження процедур НАССР відповідно до наказу Мінагрополітики № 590/2012 (положення/наказ про введення в дію процедур, перелік програм-передумов, план НАССР, записи верифікації/валідації); або, за наявності, акт останнього заходу державного контролю (без обмежень щодо дати та періодичності)".

По-перше, за законом обов’язком оператора ринку є впровадження та підтримання постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР (HACCP), а не наявність "акта аудиту" на дату подання тендерної пропозиції. Відповідно до статті 5 Регламенту (ЄС) № 852/2004, який є частиною національної системи харчового права, "оператори харчового бізнесу запроваджують, впроваджують та підтримують постійну процедуру або процедури, засновані на принципах НАССР". Жодна норма Регламенту не встановлює обов’язку мати проведений компетентним органом аудит та акт за його результатами як передумову ведення діяльності чи участі у закупівлі.

По-друге, акт аудиту НАССР — це результат офіційного державного контролю, який здійснюється компетентним органом (Держпродспоживслужбою) у визначених законом формах і строках. Відповідно до статті 19 Закону України № 2042-VIII "Про державний контроль…" заходи державного контролю проводяться, зокрема, у формах аудиту та інспектування; за результатами цих заходів складаються акти державного контролю (частина сьома статті 18 цього Закону). Отже, акт — це документ, який виникає виключно як наслідок контрольного заходу, що планується та/або ініціюється компетентним органом, а не учасником. Покладення на учасника обов’язку мати такий акт до дати подання пропозиції виходить за межі його розумної контролі та порушує принцип пропорційності.

По-третє, періодичність і підстави проведення планових аудитів та інспектувань визначаються ризик-орієнтованим підходом та затверджуються урядом. Відповідно до постанови КМУ № 896 від 31.10.2018 "Деякі питання здійснення планових заходів державного контролю…" планові заходи контролю проводяться з періодичністю, що залежить від ступеня ризику, і включаються до плану компетентного органу. Суб’єкт господарювання не може самостійно "замовити" державний аудит і отримати акт у довільний момент — це здійснюється за планом або за визначеними законом позаплановими підставами. Вимога Замовника фактично змушує учасників мати документ, отримання якого не залежить від них і не може бути забезпечене у встановлені строки подання пропозицій, що створює невиправданий бар’єр для участі.

Навіть за національними правилами офіційного контролю акти застосовуються як інструмент документування заходу контролю (аудиту/інспектування), а не як "сертифікат допуску до ринку". Нормативні форми актів затверджені наказом Мінагрополітики № 446, і вони використовуються інспекторами в ході заходу контролю; закон не покладає на оператора ринку обов’язку мати "чинний акт" у будь-який момент поза фактом проведення контролю. Тому вимога про обов’язкове подання акта в складі пропозиції не має нормативного підґрунтя.

Також зміст вимоги не відповідає предмету закупівлі та є надмірним. Замовник вимагає, щоб акт охоплював "зберігання, пакування, реалізацію харчових продуктів тваринного походження та рослинного походження". Предмет закупівлі — кондитерські вироби тривалого/середнього зберігання (печиво, вафлі, пряники, сухарі панірувальні), для обігу яких достатньо впроваджених процедур НАССР та дотримання загальних гігієнічних практик. Вимога охопити одночасно "тваринне" і "рослинне" походження та всі ланки (зберігання, пакування, реалізація) не корелює з конкретним обсягом поставки і штучно звужує коло учасників, порушуючи принципи недискримінації (частина четверта статті 5) і пропорційності кваліфікаційних критеріїв (частина третя статті 16) Закону України "Про публічні закупівлі".

Також Замовником у додатку 1 Документації встановлено наступне, зокрема, "1.5.

На підтвердження наявності потужностей… учасник повинен надати акт обстеження потужності Держпродспоживслужбою… (за результатами планового/позапланового державного контролю)…виданий на Учасника процедури". Вимога саме "акта інспектування" як обов’язкового документа є незаконною. Відповідно до Закону № 771/97ВР обов’язковою передумовою діяльності оператора ринку є державна реєстрація потужності (повідомлення/внесення до реєстру), а не наявність акта за результатами державного контролю. Державний контроль (інспектування) здійснюється компетентним органом на засадах ризик-орієнтованості та періодичності, визначених законом, і не є "документом допуску" до участі в закупівлях; акт складається лише у разі фактичного проведення інспекції. Вимога такого акта дискримінує учасників, які належно зареєстрували потужності, але не підлягали інспектуванню у відповідний період та прямо суперечить положенню "Документи, не передбачені законодавством для учасників… не подаються у складі тендерної пропозиції", закріпленому у ч. 11 ст. 26 Закону. Відсутність такого документа не може бути підставою для відхилення.

Вимога надати акт обстеження потужностей Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, виданий саме на учасника, є дискримінаційною, оскільки багато постачальників харчових продуктів є дистриб'юторами, а не виробниками, і не зобов'язані мати власні потужності для виробництва чи зберігання, якщо вони забезпечують ланцюг постачання через зареєстрованих операторів ринку, відповідно до статті 23 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", де реєстрація потужностей потрібна лише для операторів, які безпосередньо виробляють чи зберігають продукти, а не для торговельних посередників, і це необґрунтовано звужує коло учасників, надаючи перевагу великим виробникам над дистриб'юторами.

Замовник зазначає, що відповідно до частини сьомої статті 18 Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин" Державний контроль у формах інспектування та аудиту здійснюється із застосуванням актів державного контролю. Акт державного контролю має містити вичерпний перелік питань для перевірки дотримання оператором ринку законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин. Кожне таке питання повинно містити посилання на вимогу нормативно-правового акта (статтю, частину, пункт, підпункт, абзац тощо), яка підлягає дотриманню оператором ринку. Якщо за результатами інспектування або аудиту виявлено невідповідність, в акті державного контролю наводиться детальний опис відповідних порушень законодавства. Акт державного контролю складається у двох примірниках, один з яких вручається оператору ринку протягом трьох робочих днів з дня його складення.

Попри те, що предмет закупівлі включає кондитерські вироби тривалого зберігання, відповідно до Постанови КМУ № 896 від 31.10.2018 такі продукти належать до об’єктів контролю, а підприємства, які здійснюють їх зберігання, фасування чи реалізацію, — до операторів ринку, які підлягають періодичному аудиту.

Таким чином, дистриб’ютори, що виконують діяльність зі зберігання чи реалізації продуктів харчування, не є винятком із загального режиму впровадження та контролю

НАССР.

Акт аудиту не є "довільним" документом. Його правова природа передбачена Законом України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин" як офіційного результату контролю, який документує відповідність потужностей вимогам законодавства.

Вимога щодо надання даного акта не встановлює дискримінаційних бар’єрів, оскільки не обмежує коло учасників за формою власності або розміром підприємства; не вимагає проходження спеціальної або додаткової процедури виключно для участі в тендері — йдеться про документ, який має бути у оператора ринку в процесі його звичайної господарської діяльності, якщо він реально функціонує; є одним із способів підтвердження відповідності вимогам предмета закупівлі, зокрема у частині безпеки та якості продукції.

Також Замовник зазначає, що Закон України № 771/97-ВР, на який посилається Скаржник, дійсно передбачає, що для здійснення діяльності оператор повинен пройти державну реєстрацію потужності. Водночас, реєстрація потужності не є підтвердженням її фактичного функціонування чи належного стану, натомість акт інспектування підтверджує саме відповідність потужностей вимогам санітарного та ветеринарно-санітарного законодавства.

У ході розгляду зазначеного питання встановлено наступне.

Додаток 1 Документації містить ПЕРЕЛІК ДОКУМЕНТІВ ТА/АБО ІНФОРМАЦІЇ, ЯКІ ПОДАЮТЬСЯ УЧАСНИКОМ ПРОЦЕДУРИ ЗАКУПІВЛІ У СКЛАДІ ТЕНДЕРНОЇ

ПРОПОЗИЦІЇ.

1.

Наявність обладнання, матеріально-технічної бази та технологій 1.5. На підтвердження наявності в учасника потужностей, необхідних для виробництва та/або зберігання товару, що є предметом закупівлі, учасник повинен надати акт обстеження потужності Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба), складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного контролю (інспектування) стосовно додержання операторами ринку вимог законодавства про харчові продукти затверджений Наказом Міністерства економіки України виданого на Учасника процедури.

Загальні вимоги, які учасник повинен підтвердити шляхом на дання наступних документів:

4. Надати акт складений за результатами проведення заходу державного контролю у формі аудиту постійно діючих процедур, заснованих на принципах HACCP виданого на Учасника процедури стосовно виду господарської діяльності з виробництва та/або обігу харчових продуктів: зберігання, пакуваня, реалізація харчових продуктів тваринного походження та рослинного походження Відповідно до частини сьомої та дев'ятої статті 18 Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин" державний контроль у формах інспектування та аудиту здійснюється із застосуванням актів державного контролю. Акт державного контролю має містити вичерпний перелік питань для перевірки дотримання оператором ринку законодавства про харчові продукти та корми, здоров'я та благополуччя тварин. Кожне таке питання повинно містити посилання на вимогу нормативно-правового акта (статтю, частину, пункт, підпункт, абзац тощо), яка підлягає дотриманню оператором ринку. Якщо за результатами інспектування або аудиту виявлено невідповідність, в акті державного контролю наводиться детальний опис відповідних порушень законодавства.

Акт державного контролю складається у двох примірниках, один з яких вручається оператору ринку протягом трьох робочих днів з дня його складення. Здійснення інспектування та аудиту без застосування акта державного контролю, а відбору зразків без застосування акта відбору зразків забороняється.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 № 896 "Деякі питання здійснення планових заходів державного контролю Державною службою з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів":

8. Планові заходи державного контролю здійснюються з такою періодичністю: з дуже високим ступенем ризику інспектування не більше чотирьох разів на рік, аудит не більше одного разу на рік; з високим ступенем ризику інспектування не більше трьох разів на рік, аудит не більше одного разу на рік; із середнім ступенем ризику інспектування не більше двох разів на рік, аудит не більше одного разу на рік; з низьким ступенем ризику інспектування не більше одного разу на рік, аудит не більше одного разу на два роки; з незначним ступенем ризику інспектування не більше одного разу на два роки, аудит не проводиться.

Відповідно до переліку підстав для здійснення позапланових заходів державного контролю за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин на період воєнного стану, затверджених Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 03 січня 2023 року № 5 підставою, зокрема, є:

1. Подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням.

Скаржник не довів та документально не підтвердив необхідність внесення змін до Документації в цій частині, а також документально не підтвердив неможливість виконання вказаної умови Документації та не довів, яким чином наведена вище умова Документації порушує права та законні інтереси Скаржника, пов’язані з участю у Процедурі закупівлі, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення Скарги в цій частині.

5. Скаржник зазначає, що відповідно до відповідно до пункту 5 додатку 2 Документації, Замовник зазначає:

"5. Надати виданий учаснику Експлуатаційний дозвіл на потужності з повторного пакування та перепакування".

Скаржник зазначає, що дана вимога обмежує право Скаржника прийняти участь в процедурі закупівлі, а також вони не є аргументованою, не є обгрунтованою, не підтверджується жодної нормою законодавства України в сфері поставки продуктів харчування.

Експлуатаційний дозвіл за законом потрібен не всім операторам ринку, а лише тим, хто працює з харчовими продуктами тваринного походження (виробництво та/або зберігання). Відповідно до частини першої статті 23 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" № 771/97-ВР встановлено, що експлуатаційний дозвіл отримують оператори ринку, які провадять діяльність, пов’язану з виробництвом та/або зберіганням харчових продуктів тваринного походження. Для інших потужностей (де дозвіл не потрібний) застосовується державна реєстрація потужностей (ст.

25 Закону) — це інший, спрощений правовий режим доступу на ринок. Таким чином, загальна вимога мати експлуатаційний дозвіл незалежно від виду продукту та реальних операцій є надмірною та такою, що не відповідає предмету закупівлі (печиво, вафлі, пряники, сухарі — переважно борошняні вироби та/або композитні продукти, що не є "сирими" продуктами тваринного походження у розумінні ст. 23).

Повторне пакування/перепакування борошняних кондитерських виробів не створює обов’язку отримувати експлуатаційний дозвіл як для "тваринної" потужності.

Вимога Замовника сформульована не як "за наявності відповідного виду діяльності", а як безумовний обов’язок для всіх учасників мати дозвіл саме на "повторне пакування та перепакування". Однак за законом критерій застосовності експлуатаційного дозволу — категорія продукту і операції (виробництво/зберігання тваринного походження), а не сам факт пакування. Натомість для операцій із зберігання, транспортування та обігу нетваринних харчових продуктів (у т. ч. борошняних виробів) достатньо державної реєстрації потужностей у територіальному органі Держпродспоживслужби. Таке тлумачення прямо підтверджують офіційні роз’яснення органів влади та державних сервісів.

Дозвіл є "адресно-видовим" документом, видається за конкретною адресою та під конкретні види діяльності; вимагати його від усіх учасників — це нав’язування непотрібного виду господарської діяльності. Відповідно до статті 23 Закону № 771/97-ВР та Порядку, затвердженого постановою КМУ № 930 від 11.11.2015, експлуатаційний дозвіл видається на потужність за конкретною адресою з деталізацією видів діяльності, після інспектування цієї потужності компетентним органом. Вимога мати "дозвіл на повторне пакування/перепакування" фактично змушує учасників мати власні пакувальні потужності, навіть якщо за умовами договору достатньо поставки заводського фабричного пакування без будь-якого перепакування. Це створює бар’єр входу та штучно звужує коло потенційних постачальників (дистриб’юторів/оптовиків), що порушує принципи добросовісної конкуренції, пропорційності та недискримінації.

Встановлення вимоги про наявність узагалі "експлуатаційного дозволу на перепакування", який законом адресовано іншим видам діяльності (тваринного походження), не має розумного зв’язку з поставкою промислово виробленого печива/вафель/пряників/сухарів, і таким чином обмежує конкуренцію та є дискримінаційним.

Як визначено постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2024 № 39 "Про затвердження порядку видачі експлуатаційного дозволу", де для сухих борошняних кондитерських виробів рослинного походження, таких як печиво чи вафлі, перепакування не вимагає такого дозволу, якщо воно не пов'язане з переробкою тваринних продуктів, а тому вимога Замовника виходить за межі законодавчих норм, створюючи організаційні та фінансові бар'єри, що порушує принцип пропорційності, закріплений у частині 3 статті 16 Закону, і не є об'єктивно необхідним для постачання сухих продуктів, для яких достатньо державної реєстрації потужностей відповідно до статті 23 зазначеного Закону, без обов'язкового дозволу на перепакування, якщо учасник не здійснює таку діяльність.

Відповідно до частини 4 статті 22 Закону України "Про публічні закупівлі", тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників, а тому вимога експлуатаційного дозволу на перепакування є дискримінаційною, оскільки надає перевагу виробникам або компаніям з власними потужностями для перепакування, виключаючи посередників та дистриб'юторів, які можуть забезпечити якісне постачання в оригінальній упаковці без такого дозволу Замовник зазначає, що предметом закупівлі є харчові продукти (печиво, вафлі, пряники, сухарі). Усі зазначені товари є готовими харчовими продуктами; часто реалізуються у роздрібній упаковці, але також можуть постачатися в гуртовій упаковці та передбачати перепакування, етикетування або перемаркування — у разі, якщо товар втрачає первинне маркування, або його необхідно адаптувати під конкретні умови поставки.

Якщо учасник виконує операції перепакування/перемаркування, то така діяльність, згідно із законодавством, потребує наявності зареєстрованої або дозвільної потужності.

Згідно статті 1 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів експлуатаційний дозвіл - документ дозвільного характеру, що видається територіальним органом компетентного органу операторові ринку за результатами інспектування його потужності та посвідчує право оператора ринку здійснювати визначену цим Законом діяльність з виробництва та/або зберігання харчових продуктів тваринного походження Слід наголосити, що харчовий продукт тваринного походження - молоко, м’ясо, риба, молюски і ракоподібні, у тому числі свіжі, охолоджені або заморожені, яйця, мед, їх похідні та інші продукти, виготовлені з частин тварин, окремих їх органів та/або тканин, призначені для споживання людиною. Тобто, предмет закупівлі містить компоненти тваринного походження (яйця, молоко, масло, тощо), що дозволяє його віднести харчових продуктів тваринного походження. А тому вимога про надання експлуатаційного дозволу є цілком законною та відповідає Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" Пакування – це поміщення одного або кількох первинно запакованих харчових продуктів в іншу упаковку (контейнер).

У даному випадку, Замовник прямо зазначив, що мова йде про дозвіл на пакуванн та перепакування, тобто діяльність, яка безпосередньо впливає на якість і безпечність харчових продуктів.

У ході розгляду зазначеного питання встановлено наступне.

Додаток 1 Документації містить ПЕРЕЛІК ДОКУМЕНТІВ ТА/АБО ІНФОРМАЦІЇ, ЯКІ ПОДАЮТЬСЯ УЧАСНИКОМ ПРОЦЕДУРИ ЗАКУПІВЛІ У СКЛАДІ ТЕНДЕРНОЇ

ПРОПОЗИЦІЇ.

Загальні вимоги, які учасник повинен підтвердити шляхом на дання наступних документів:

5. Надати виданий учаснику Експлуатаційний дозвіл на потужності з повторного пакування та перепакування.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", експлуатаційний дозвіл - документ дозвільного характеру, що видається територіальним органом компетентного органу операторові ринку за результатами інспектування його потужності та посвідчує право оператора ринку здійснювати визначену цим Законом діяльність з виробництва та/або зберігання харчових продуктів тваринного походження.

Відповідно до частини другої статті 23 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", обов’язок отримання експлуатаційного дозволу не поширюється в частині відповідної діяльності на операторів ринку, які здійснюють:

1) первинне виробництво харчових продуктів тваринного походження, а також пов’язану з ним діяльність, зокрема зберігання та поводження з первинною продукцією в місці первинного виробництва, за умови що при цьому істотно не змінюється стан такої продукції;

2) транспортування харчових продуктів тваринного походження, у тому числі тих, які потребують дотримання температурного режиму та не можуть зберігатися при температурі вище 10 °C, залишаючись придатними для споживання людиною;

3) зберігання харчових продуктів тваринного походження, які не потребують дотримання температурного режиму та можуть зберігатися при температурі вище 10 °C, залишаючись придатними для споживання людиною;

4) виробництво та/або зберігання харчових продуктів, інгредієнтами яких є виключно продукти рослинного походження та/або перероблені продукти тваринного походження;

5) експлуатацію закладів громадського харчування, закладів роздрібної торгівлі харчовими продуктами та/або виробництво ремісничих харчових продуктів, виробництво харчових продуктів тваринного походження на малих потужностях з виробництва харчових продуктів тваринного походження.

Відповідно до пункту 4 розділу І Документації інформація про предмет закупівлі:

товар – згідно ТС (Технічна специфікація), код згідно з Національним класифікатором "Єдиний закупівельний словник" ДК 021:2015:15820000-2: Сухарі та печиво; пресерви з хлібобулочних і кондитерських виробів (Печиво, вафлі, пряники, сухарі панірувальні).

Додаток 2 Документації містить технічну специфікацію (Інформація про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі).

Найменування товару Печиво фасоване "До кави" або еквівалент Вафлі фасовані "Артек" або еквівалент Печиво пісочне Пряник "Ворзельський" заварний або еквівалент Печиво фасоване "Марія" або еквівалент Сухарі панірувальні Враховуючи наведене, вимоги Документації щодо надання експлуатаційного дозволу на потужності з повторного пакування та перепакування, не узгоджується з предметом закупівлі.

Замовник не обґрунтував необхідність встановлення у Документації наведеної вище вимоги Документації у вказаній редакції.

За таких умов, прийняти участь у процедурі закупівлі зможуть лише ті учасники, які зможуть надати виданий учаснику експлуатаційний дозвіл на потужності з повторного пакування та перепакування, що є дискримінаційним по відношенню до інших суб’єктів господарювання, у тому числі, Скаржника.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону Закупівлі здійснюються за такими принципами, зокрема, недискримінація учасників та рівне ставлення до них.

Згідно з частиною четвертою статті 5 Закону замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників.

Відповідно до абзацу першого пункту 28 Особливостей тендерна документація формується замовником відповідно до вимог статті 22 Закону з урахуванням цих особливостей.

Частиною четвертою статті 22 Закону передбачено, що тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників, а також вимог щодо документального підтвердження інформації про відповідність вимогам тендерної документації, якщо така інформація є публічною, що оприлюднена у формі відкритих даних згідно із Законом України "Про доступ до публічної інформації" та/або міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним.

Дії Замовника в частині встановлення у Документації наведених вище вимог порушують вимоги статті 5 та частини четвертої статті 22 Закону, якими передбачена недискримінація учасників, а також права та законні інтереси Скаржника, пов'язані з його участю у Процедурі закупівлі, та принципи недискримінація учасників та рівне ставлення до них, передбачені статтею 5 Закону.

Враховуючи вище викладене, Замовник повинен усунути наведені вище невідповідності шляхом внесення відповідних змін до Документації в цій частині.

Враховуючи інформацію, викладену в мотивувальній частині цього рішення, Комісією встановлено, що під час проведення Процедури закупівлі Замовник допустив порушення, які на момент прийняття Комісією цього рішення можна виправити шляхом зобов'язання Замовника внести відповідні зміни до Документації.

Відповідно до пункту 55 Особливостей оскарження відкритих торгів відбувається відповідно до статті 18 Закону з урахуванням цих особливостей.

Відповідно до частини вісімнадцятої статті 18 Закону за результатами розгляду скарги орган оскарження має право прийняти рішення:

1) про встановлення або відсутність порушень процедури закупівлі (у тому числі порушення порядку оприлюднення або неоприлюднення інформації про процедури закупівлі, передбаченої цим Законом);

2) про заходи, що повинні вживатися для їх усунення, зокрема зобов’язати замовника повністю або частково скасувати свої рішення, надати необхідні документи, роз’яснення, усунути будь-які дискримінаційні умови (у тому числі ті, що зазначені в технічній специфікації, яка є складовою частиною Документації), привести тендерну документацію у відповідність із вимогами законодавства або за неможливості виправити допущені порушення відмінити процедуру закупівлі.

Враховуючи викладене, права та законні інтереси Скаржника можуть бути захищені шляхом зобов'язання Замовника внести зміни до Документації з метою усунення порушень, які викладені у мотивувальній частині рішення.

Орган оскарження розглядає скаргу та приймає рішення на її підставі в межах одержаної за скаргою інформації та інформації, розміщеної в електронній системі закупівель, виходячи з положень частини шістнадцятої статті 18 Закону.

Наведені вище обставини свідчать про наявність підстав для задоволення Скарги частково.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 18 Закону України "Про публічні закупівлі" та Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", Комісія Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель

ПОСТАНОВИЛА:

Зобов'язати Комунальний заклад Львівської обласної ради "Львівський фаховий коледж спорту" (код ЄДРПОУ: 02136962) внести зміни до тендерної документації за процедурою закупівлі - "Печиво, вафлі, пряники, сухарі панірувальні", оголошення про проведення якої оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу за №UA-2025-08-18011002-a, з метою усунення порушень, зазначених у мотивувальній частині цього рішення.

Рішення може бути оскаржене до суду у встановлений Законом строк.

Голова Комісії Євгеній БЄГАЛОВ Члени Комісії Інна РОМАНЕНКО Сергій БУРЗАК

Скарга

СКАРГА на дискримінаційні вимоги Замовника ( на підставі пункту 59 Постанова №1178 від 12.10.2022р.)