Послуги з охорони об’єктів КПТМ «Криворіжтепломережа»

Вимога: Змінити тендерну документацію. просимо Колегію зобов’язати Замовника видалити дискримінаційну вимогу п. 1 Додатку № 3, щодо наявності вогнепальної зброї, видалити вимогу п. 1 Додатку № 3 щодо наявності світлогучномовних приладів синього кольору , видалити вимогу про надання діючого сертифікату відповідності (виданий органом з оцінки відповідності) пункту централізованого спостереження (ПЦС) в якості центру спостереження та приймання тривожних сповіщень і послуг з централізованого спостереження, видалити дискримінаційну вимогу п. 1 Додатку № 3, щодо наявності документа, про складання нарядами реагування протоколів про адміністративні правопорушення та законність затримання на території об’єктів осіб, що скоюють правопорушення з подальшою доставкою до територіальних відділів поліції.

Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа» (надалі – Замовник) 03.03.2025 року було оприлюднено оголошення за ідентифікатором UA-2025-03-03-003842-a про проведення відкритих торгів з особливостями за предметом закупівлі: Послуги з охорони об’єктів КПТМ «Криворіжтепломережа», відповідно до тендерної документації, затвердженої Рішенням уповноваженої особи.

Кінцева дата подання учасниками тендерних пропозицій – 12 березня 2025 року до 00:00 години.

10.03.2025 були внесені зміни до Тендерної документації. Строк подання учасниками -15.03.2025 00:00

Ознайомившись зі змінами в тендерній документації Замовника, Приватне підприємство «Безпека Нова Центр» (далі - Скаржник) виявило невідповідності тендерної документації вимогам чинного законодавства та вимоги, які порушують основні принципи та норми законодавства у сфері публічних закупівель, призводять до дискримінації та обмеження кола учасників.

Згідно п.1 Розділу 1 Тендерної документації (надалі – ТД або Документація): Тендерну документацію розроблено відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон) та Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабміну від 12.10.2022 року № 1178 (зі змінами та доповненнями) (далі - Особливості).

Вивчивши тендерну документацію, умови і вимоги до неї, Скаржник прийшов до висновку про наявність порушень з боку Замовника, а саме у тендерній документації містяться дискримінаційні умови і вимоги, якими штучно обмежується конкуренція серед потенційних учасників даної закупівлі, в тому числі Скаржника, а отже наявне порушення принципу недискримінації учасників та рівного ставлення до них, закріплений статтею 5 Закону № 922-VIII та частини 4 статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII (далі – Закон про закупівлі), а також норми профільних нормативних актів, законів, постанов тощо про охоронну діяльність в цілому.

Оскільки Скаржник є реальним надавачем послуг у сфері охоронної діяльності та претендує на участь та перемогу у закупівлі UA-2025-03-03-003842-a, то використовує своє право на оскарження ряду вимог ТД Замовника, а саме:

ПІДСТАВА 1

Відповідно до пункту 1 Додатку № 3 «ІНФОРМАЦІЯ ПРО НЕОБХІДНІ ТЕХНІЧНІ, ЯКІСНІ ТА КІЛЬКІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПРЕДМЕТА ЗАКУПІВЛІ, У ТОМУ ЧИСЛІ ВІДПОВІДНА ТЕХНІЧНА СПЕЦІФІКАЦІЯ (ТЕХНІЧНЕ ЗАВДАННЯ)» зазначено, що повинна бути «Сканована копія документу, що підтверджує наявність вогнепальної зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту (гумові кийки, газові балончики з аерозолями сльозоточивої та дратової дії, засобів зв’язку, форменого одягу, тощо)..».

Встановивши дану вимогу, Замовник свідомо обмежує коло учасників, які можуть взяти участь у торгах та матимуть змогу бути допущеними до оцінки, так як надання послуг з охорони суб’єктами приватного сектора, яким є Скаржник, здійснюється відповідно до Закону України «Про охоронну діяльність» від 22 березня 2012 року № 4616-VI зі змінами та доповненнями та «Ліцензійних умов провадження охоронної діяльності», затверджених Постановою КМУ від 18 листопада 2015 року № 960 (надалі – Ліцензійних умови) на підставі ліцензії МВС України на охоронну діяльність (скрін Ліцензії як доказ № 1 – файл «Ліцензія БНЦ»).

Відповідно до чинного законодавства вогнепальну нарізну зброю можуть мати лише державні органи (поліція). Так, відповідно до чинного законодавства, а саме відповідно до Постанови КМУ від 11 лютого 2013 р. № 97 "Про затвердження переліку спеціальних засобів, придбання, зберігання та використання яких здійснюється суб’єктами охоронної діяльності", суб’єкти охоронної діяльності можуть використовувати в своїй діяльності лише Пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони. Звертаємо Вашу увагу на те, що даний перелік не є обов’язковим та зазначений у контексті «можуть використовувати», тобто застосування зброї це власне рішення кожного суб’єкта охоронної діяльності, а ні зобов’язання, і Замовник не має ніякого юридичного права змушувати, якось міняти свою діяльність на його розсуд.

Статтею 47 Закону України «Про національну поліцію» винятково до поліцейських заходів примусу віднесено «застосування вогнепальної зброї». Тим часом, до «спеціальних засобів» поліцейського примусу цією ж статтею Закону віднесено «пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії». Стаття 46 цього Закону визначає «застосування вогнепальної зброї є найбільш суворим заходом примусу», а «поліцейський уповноважений на зберігання, носіння вогнепальної зброї, а також на її застосування і використання лише за умови що він пройшов відповідну спеціальну підготовку». Всі інші учасники, окрім поліції, не зможуть виконати дану вимогу під час надання послуг з охорони, оскільки відповідно до Ліцензійних умов провадження охоронної діяльності та Закону України "Про охоронну діяльність", суб’єкти господарювання, що здійснюють охоронну діяльність не можуть мати вогнепальну зброю. Тобто, учасники ну ніяк не можуть виконати вимогу Замовника (окрім поліції, звісно), не порушуючи чинне законодавство у сфері охоронної діяльності приватного сектору.

Додатково зауважуємо, що стаття 46 зазначає:

3. Порядок зберігання і носіння вогнепальної зброї, що знаходиться в розпорядженні поліцейського, перелік вогнепальної зброї та боєприпасів, що використовуються в діяльності поліції, та норми їх належності встановлюються Міністром внутрішніх справ України.

4. Поліцейський уповноважений у виняткових випадках застосовувати вогнепальну зброю:

1) для відбиття нападу на поліцейського або членів його сім’ї, у випадку загрози їхньому життю чи здоров’ю;

2) для захисту осіб від нападу, що загрожує їхньому життю чи здоров’ю;

3) для звільнення заручників або осіб, яких незаконно позбавлено волі;

4) для відбиття нападу на об’єкти, що перебувають під охороною, конвої, житлові та нежитлові приміщення, а також звільнення таких об’єктів у разі їх захоплення;

5) для затримання особи, яку застали під час вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину і яка намагається втекти;

6) для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожують життю і здоров’ю людей та/або поліцейського;

7) для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров’ю людей та/або поліцейського;

8) для примусового припинення польоту безпілотного повітряного судна, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що таке судно використовується для вчинення правопорушення або становить загрозу життю чи здоров’ю людей та/або поліцейського, шляхом пошкодження чи знищення безпілотного повітряного судна та/або складових частин безпілотної авіаційної системи.

5. Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки після попередження про необхідність припинення протиправних дій і намір використання заходу примусу, визначеного цією статтею.

7. Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки з метою заподіяння особі такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в такій обстановці, для негайного відвернення чи припинення збройного нападу.

8. Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю у разі збройного нападу, якщо відвернення чи припинення відповідного нападу неможливо досягнути іншими засобами.

9. Поліцейському заборонено застосовувати вогнепальну зброю в місцях, де може бути завдано шкоди іншим особам, а також у вогненебезпечних та вибухонебезпечних місцях, крім випадків необхідності відбиття нападу або крайньої необхідності. (Звертаємо Вашу увагу на те, що об’єкти Замовника є об’єктами соціальної сфери, з щоденним накопиченням цивільних людей і цей пункт 9 прямо забороняє використовувати зброю на таких об’єктах).

Стаття 42 даного Закону визначає «Поліцейські заходи примусу»

1. Поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу:

1) фізичний вплив (сила);

2) застосування спеціальних засобів;

3) застосування вогнепальної зброї.

2. Фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників.

Таким чином, бачимо, що вогнепальна зброя використовується лише і виключно державними органами (поліцією).

Відповідно до чинного законодавства, а саме Постанови № 97 від 11 лютого 2013 року «Про затвердження переліку спеціальних засобів, придбання, зберігання та використання яких здійснюється суб’єктами охоронної діяльності» (надається як доказ № 2) до перелік спеціальних засобів входять:

ПЕРЕЛІК

спеціальних засобів, придбання, зберігання та використання яких здійснюється суб’єктами охоронної діяльності

Бронежилети

Захисні каски

Газові балончики з аерозолями сльозоточивої та дратівної дії

Газові пістолети і револьвери та патрони до них калібру 6, 8 і 9 міліметрів, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії

Гумові кийки

Наручники пластикові (текстильні) одноразового використання

Електрошокові пристрої

Пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони

В цьому переліку немає короткоствольної нарізної вогнепальної зброя, тобто діюче законодавство не обмежує та не зобов’язує мати учасників приватного сектору вогнепальну нарізну зброю для надання послуг охоронного призначення.

Маємо сказати, що персонал груп швидкого реагування Скаржника забезпечений власними спеціальними засобами індивідуального захисту та самооборони, які відповідають чинному законодавству, а саме: бронежилетами, шоломами, гумовими кийками, газовими балончиками з аерозолями сльозоточивої і дратівної дії, наручниками та спеціальними засобами пневматичої зброї (марки: Сафарі). Для виконання своїх обов’язків працівники ГШР, забезпечені ліхтариками, відеореєстраторами спеціальними засобами зв’язку (радіостанціями, мобільними телефонами, системами GPS та інш.), мають сезонний формений одяг з фірмовими ознаками підприємства та приписами охоронного підприємства. Тобто Скаржник має всі потрібні ресурси та забезпечений усім потрібним згідно чинного законодавства, однак, через встановлення даної вимоги, Скаржник не може взяти участь в закупівлі Замовника, бо не має короткоствольної нарізної вогнепальної зброї, що є дискримінацією по відношенню до Скаржника та інших потенційних учасників. Такої ж думки дійшла Колегія за рішенням №6633-р/пк-пз від 24.05.2019. (Доказ № 3 рішення надається), за рішенням від 02.01.2024 № 113. ( Доказ № 4 рішення надається)

Як доказ надаємо інформацію, щодо наявності зброї на підприємстві. (Доказ № 5 файл «Оборотно - сальдова відомість рах 10).

Як викладено вище, діюче законодавство не обмежує та не зобов’язує мати учасників вогнепальну нарізну зброю для надання послуг охоронного призначення, і як слід персонал охорони приватного сектору не має правових підстав для застосування вогнепальної нарізної зброї.

Звертаємо Вашу увагу на те, що такий спецзасіб, як нарізна вогнепальна зброя, згідно діючого законодавства не можливо залучити, а ні на договірних засадах, а ні шляхом залучення відповідного обладнання у співвиконавців або третіх осіб, тому що, нарізну вогнепальну зброю не можливо здати в оренду, чи взяти у співвиконавців, чи взяти на договірних засадах, тому що:

У Наказі МВС № 622 від 21.08.1998р. «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів» зазначені нормативи щодо придбання, володіння та зберігання вогнепальної зброї. Так пунктом 9.1. передбачено: «9.1. Вогнепальна, пневматична та холодна зброя і бойові припаси до неї, пристрої та патрони до них міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Національним банком України, підприємствами, установами, організаціями можуть придбатись для:

озброєння особового складу охорони, а також окремих осіб, яким за родом служби законом дозволено носіння вогнепальної зброї, пневматичної та холодної зброї, пристроїв;

науково-дослідних потреб;

навчальних потреб (забезпечення допризовної військової і спеціальної підготовки);

спортивних потреб;

промислового та любительського полювання;

захисту життя, здоров'я та майна громадян;

використання на зйомках кінофільмів, у сценічних постановках, циркових виставах;

експонування в музеях та виставках;

колекціонування;

нагородження.

Пунктом 11.1 наказу 622 передбачено, що «Вогнепальна, пневматична, холодна зброя та бойові припаси до зброї, пристрої та патрони до них, придбані підприємствами, установами, організаціями з метою, зазначеною в пункті 9.1 глави 9 цього розділу, належать до відомчої. Забороняється використовувати їх не за призначенням, з метою, не передбаченою установчими документами (положеннями), статутними завданнями, передавати іншим особам, продавати, зберігати у місцях проживання працівників». Аналогічне трактує стаття 46 Закону України «Про національну поліцію»:

1. Застосування вогнепальної зброї є найбільш суворим заходом примусу»;

2. Поліцейський уповноважений на зберігання, носіння вогнепальної зброї, а також на її застосування і використання лише за умови що він пройшов відповідну спеціальну підготовку.

3. Порядок зберігання і носіння вогнепальної зброї, що знаходиться в розпорядженні поліцейського, перелік вогнепальної зброї та боєприпасів, що використовуються в діяльності поліції, та норми їх належності встановлюються Міністром внутрішніх справ України.»

Тобто чине законодавство чітко визначає право зберігання, носіння, застосування, володіння вогнепальною зброєю: вогнепальною нарізною зброєю мають право користуватися для самооборони та виконання службових завдань лише люди певних професій: військові, співробітники поліції, прокуратури, СБУ, озброєна охорона, а суб’єкти охоронної діяльності повинні дотримуватись постанови КМУ від 11 лютого 2013 року № 97 з чітким переліком спец.засобів; вогнепальна ж зброя є відомчою, і її не можна ані передавати іншим особам, як пропонує Замовник на договірних засадах; а ні здавати у користування чи оренду чи залучати особу, за якою прикріплена зброя, як співвиконавця, тому що право носіння є лише у «діючого» тобто штатного поліцейського, а ні звільненого.

Таким чином, ця вимога є не законною, тому що не може бути виконана суб’єктами не державної охорони, що є обмеженням потенційних учасників даної закупівлі.

На підставі вищевикладеного просимо Колегію зобов’язати Замовника видалити дискримінаційну вимогу п. 1 Додатку № 3, щодо наявності вогнепальної зброї.

ПІДСТАВА 2:

Відповідно до пункту 1 Додатку № 3 «ІНФОРМАЦІЯ ПРО НЕОБХІДНІ ТЕХНІЧНІ, ЯКІСНІ ТА КІЛЬКІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПРЕДМЕТА ЗАКУПІВЛІ, У ТОМУ ЧИСЛІ ВІДПОВІДНА ТЕХНІЧНА СПЕЦІФІКАЦІЯ (ТЕХНІЧНЕ ЗАВДАННЯ)» зазначено, що «копія дозволу МВС України на встановлення та використання на транспортному засобі реагування суб’єкта охоронної діяльності спеціальних світлових сигнальних пристроїв авто синього кольору (наказ МВС від 18.04.2013 № 375)»

Встановивши вимогу про обладнання автомобілів для мобільних груп, світло-гучномовними приладами синього кольору Замовник свідомо обмежує коло учасників, які можуть взяти участь у торгах та матимуть змогу бути переможцями, тому що згідно п.п. 3.3 розділу 3 наказу Міністерством внутрішніх справ України від 18.04.2013 № 375 «Про затвердження Порядку обладнання транспорту реагування суб'єкта охоронної діяльності засобами радіотехнічного зв'язку, кольорографічними схемами (написами), світловими та звуковими сигналами» на транспорт реагування, обладнаний кольорографічними схемами (написами), установлюється світловий сигнальний пристрій автожовтого (оранжевого) кольору.». А згідно статті 4 Закону України “Про дорожній рух” Кабінет Міністрів України та Постанови КМУ № 176 від 22 березня 2017 року встановлювати проблискові маячки синього кольору дозволяється на транспортні засоби, що використовуються державними відомствами, державною охороною, на транспорті, призначеному для виконання оперативних завдань, аварійно-рятувальних робіт та медичному транспорті. Так, згідно діючого законодавства на транспорт реагування суб’єктів охоронної діяльності приватного сектору повинні бути встановленні прилади виключно автожовтого або оранжевого кольору, а прилади синього кольору на транспорт реагування виключно державного сектору.

Скаржник має транспорт реагування обладнаний відповідно до Постанови № 375 від 18.04.2013р., з встановленими приладами оранжевого кольору, тобто має всі потрібні ресурси та забезпечений усім потрібним згідно чинного законодавства, однак, через встановлення даної вимоги, Скаржник не може взяти участь в закупівлі Замовника, бо не має автотранспорт обладнаний світловими сигнальними пристроями синього кольору, що є дискримінацією по відношенню до Скаржника та інших потенційних учасників.

Як доказ надаємо інформацію та фото, щодо наявності транспорту реагування з сигнальними пристроями оранжевого кольору на підприємстві. (Доказ № 6)

Просимо Колегію зобов’язати Замовника видалити вимогу п. 1 Додатку № 3 щодо наявності світлогучномовних приладів синього кольору та привести даний пункт у відповідність до Закону України «Про охоронну діяльність» від 22 березня 2012 року № 4616-VI зі змінами та доповненнями та «Ліцензійним умовам»

ПІДСТАВА 3:

Відповідно до пункту 1 Додатку № 3 ПЦС учасника повинен мати сертифікат відповідності виданий акредитованом органом сертифікації, що має акредитацію Національного агенства з акредитації України в якості центру спостереження та приймання тривожних сповіщень категорії І і послуги з централізованого спостереження за під охоронними об’єктами в Дніпропетровській області.

Дана вимога є не тільки дискримінаційною, а й такою, що не узгоджується ані з чинним законодавством, ані з предметом закупівлі.

Встановивши дану вимогу, Замовник свідомо обмежує коло учасників, які можуть взяти участь у торгах та матимуть змогу бути допущеними до оцінки, так як надання послуг з охорони суб’єктами приватного сектора, яким є Скаржник, здійснюється відповідно до Закону України «Про охоронну діяльність» від 22 березня 2012 року № 4616-VI зі змінами та доповненнями та «Ліцензійних умов провадження охоронної діяльності», затверджених Постановою КМУ від 18 листопада 2015 року № 960 (надалі – Ліцензійних умови) на підставі ліцензії МВС України на охоронну діяльність (скрін надається у файлі «Ліцензія»).

Тобто ніякі сертифікати відповідності Скаржник додатково не зобов’язаний отримувати. Звертаємо увагу Колегії на те, що ця процедура після відміни обов’язкової сертифікації добровільна. Згідно з Декретом Кабінету Міністрів №46-93 «Про стандартизацію та сертифікацію» з 1 січня 2018 року припинила своє існування Державна система сертифікації (УкрСЕПРО), що спрощує процедуру підтвердження якості продукції.

Якщо раніше виробники мали підтверджувати відповідність продукції рамках ГОСТів (ДСТУ), багато з яких не є актуальними, то добровільна сертифікація дозволяє виробнику самостійно вибрати характеристики своєї продукції, які він хоче підтвердити для споживача.

Розглянемо цю вимогу за частинами, а саме:

По-перше: вимога про надання саме діючого сертифіката дискримінаційна, тому що сертифікат надається разом з продукцією. Тобто наше підприємство придбало пульт централізованого спостереження для приладів, відповідно до технічного завдання Замовника, у 2007 році, разом з сертифікатами відповідності, який надав ВИРОБНИК на своє обладнання, які діють три роки і жоден нормативний акт не зобов’язує Скаржника чи будь-якого потенційного учасника отримувати такий сертифікат кожні три роки. Звертаємо увагу Колегії на те, що у своїх сертифікатах виробники вказують, що сертифікат видається на пульти, які виготовляються серійно впродовж дії сертифікату (пункт: Додаткова інформація). Тобто, сертифікат надається виключно на те обладнання, яке було придбано підприємством.

По-друге: також дискримінаційною є вимога щодо того, що компетенція органу оцінки має відповідати в сфері акредитації НААУ засоби охоронного призначення та послуги з забезпечення безпеки об’єктів, тому що це намагання Замовника обмежити коло учасників та дискримінувати права Скаржника

Згідно вимоги Замовника, сфера акредитації НААУ повинна охоплювати засоби охоронного призначення та послуги з забезпечення безпеки об’єктів. Дана вимога є недоречною та дискримінаційною, тому що не відповідає нормам чинного законодавства, з огляду на наступне:

Будь який суб’єкт підприємництва діє на підставі КВЕДів діяльності, і сфера акредитації органів відповідності не є винятком. КВЕД - це код, який містить усі можливі напрямки роботи підприємств. Цей код підбирається при первинній реєстрації підприємства, а зображає він основний вид діяльності підприємства.

Відповідно до загального документу «Визначення напрямків галузей економіки, що визначаються при акредитації органів з сертифікації систем менеджменту» , зазначеної у відкритому доступі на сайті НААУ (посилання на джерело: https://naau.org.ua/news/zagalnyj-dokument-vyznachennya-napryamkiv-galuzej-ekonomiky-shho-vyznachayutsya-pry-akredytatsiyi-organiv-z-sertyfikatsiyi-system-menedzhmentu , який є обов’язковим для персоналу з акредитації, який залучається до проведення робіт з акредитації органів з сертифікації систем якості «сфера акредитації» має бути визначена напрямками галузі економики, тобто КВЕДами. Згідно Додатку № 1 цього документу, КВЕДи за напрямками стосовно діяльності охоронного призначення відповідають розділу 35. (Доказ № 4 файл Загальний документ надається). Таким чином, вимога Замовника щодо надання сертифікату, органом компетенція якого має відповідати ДСТУ EN ISO/IEC 17065:2014 в сфері акредитації НААУ засоби охоронного призначення та послуги з забезпечення безпеки об’єктів не узгоджується з діючим законодавством.

По-третє: Стосовно сертифікації ПЦС в якості центру спостереження та приймання тривожних сповіщень (ЦСПТС) та послуг з централізованого спостереження за підохоронними об’єктами, що відповідають вимогам ДСТУ EN 50518-2019 «Центр спостереження та приймання тривожних сповіщень» пояснюємо наступне: ДСТУ EN 50518-2019 виданий на заміну стандарту ДСТУ EN 50518-1:2014, згідно передмови якого зазначено: ВНЕСЕНО Технічною радою Департаменту поліції охорони. НАДАНО ЧИННОСТІ наказом Департаменту поліції охорони від 30 грудня 2015 року № 45 з 2016-01-01 (Джерело «ДНАОП , за посиланням:

https://dnaop.com/html/62752/doc-%D0%94%D0%A1%D0%A2%D0%A3_EN_50518-1_2014)

Таким чином ініціаторами цього стандарту виступає Департамент охорони поліції, що є само по собі монополізаційними діями, по відношенню до суб’єктів приватного сектору охорони. Більш того, офіційне джерело сертифікації: ДП «УкрНДНЦ»Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості (посилання: http://shop.uas.org.ua/ua/katalog-normativnih-dokumentiv/13-zakhyst-dovkillya-ta-zdorovya-bezpeka.html?dir=desc&limit=100&order=undnc_document_code&p=13), орган який виконує функції національного органу з сертифікації містить інформацію, що даний стандарт не доступний для замовлення. Тобто даного стандарту навіть не має у вільному доступі, на відміну від інших стандартів. Таким чином, навіть якщо якийсь орган оцінки відповідності виявить бажання акредитуватись для видання даних сертифікатів, він фізично це не зможе зробити, тому що ДСТУ 50518:2019 взагалі не існує в офіційному джерелу стандартів в Україні. Звертаємо увагу Колегії на те, що Замовник та Скаржник ведуть діяльність в Україні та повинні дотримуватись українських стандартів, ані якихось вигаданих іноземних.

Маємо зазначити, що вимога щодо надання діючого сертифікату відповідності на послуги з централізованого спостереження за підохоронними об’єктами, є дискрімнаційна, тому що ДСТУ EN 50518-2019 «Центр спостереження та приймання тривожних сповіщень» РЕГЛАМЕНТУЄ СЕРТИФІКАЦІЮ ПРИЛАДІВ, А НЕ ПОСЛУГИ, таким чином вказана Замовником вимога є отсебятиною і тількі.

Звертаємо Вашу увагу на те, що а ні Закон України «Про охоронну діяльність» від 22 березня 2012 року № 4616-VI зі змінами, а ні «Ліцензійні умови» не обмежують та не зобов’язують охоронне підприємство отримувати якійсь невідомі діючому законодавству сертифікати. Більш того, предмет закупівлі «Охоронні послуги», а ні закупівля обладнання пульта централізованого спостереження, тому вимога Замовника взагалі не відноситься до предмету даної закупівлі, і як слід не відноситься до компетенції Замовника.

Маємо зазначити, що Скаржник має всі потрібні ресурси та забезпечений усім потрібним, згідно чинного законодавства, однак, через встановлення даної вимоги, Скаржник не може взяти участь в закупівлі Замовника, бо не має діючого сертифікату відповідності (виданого органом з оцінки відповідності) пункту централізованого спостереження (ПЦС) в якості центру спостереження та приймання тривожних сповіщень і послуг з централізованого спостереження (ЦСПТС) за підохоронними об’єктами вимогам ДСТУ EN 50518:2019 «Центр спостереження та приймання тривожних сповіщень». Компетенція органу оцінки має відповідати ДСТУ EN ISO/IEC 17065:2014 в сфері акредитації НААУ засоби охоронного призначення та послуги з забезпечення безпеки об’єктів, , що є дискримінацією по відношенню до Скаржника та інших потенційних учасників і прийняти в даній закупівлі зможуть лише той учасник, який має даний сертифікат.

Підсумовуючі вищевикладене, просимо Колегію зобов’язати Замовника видалити вимогу про надання діючого сертифікату відповідності (виданий органом з оцінки відповідності) пункту централізованого спостереження (ПЦС) в якості центру спостереження та приймання тривожних сповіщень і послуг з централізованого спостереження

ПІДСТАВА 4:

- Відповідно до пункту 1 Додатку № 3 «ІНФОРМАЦІЯ ПРО НЕОБХІДНІ ТЕХНІЧНІ, ЯКІСНІ ТА КІЛЬКІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПРЕДМЕТА ЗАКУПІВЛІ, У ТОМУ ЧИСЛІ ВІДПОВІДНА ТЕХНІЧНА СПЕЦІФІКАЦІЯ (ТЕХНІЧНЕ ЗАВДАННЯ)» зазначено, що повина бути «Копія документу по можливість складання нарядами реагування протоколів про адміністративні правопорушення та законність затримання на території об’єктів осіб, що скоюють правопорушення з подальшою доставкою до територіальних відділів поліції»

Ця вимога є дискримінаційною, тому що згідно чинного Законодавства, а саме КодексуУкраїни про адміністративні правопорушення Статті 255. Особи, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, протоколи про адміністративні порушення можуть складати лише представники поліції.

Згідно Наказу МВС України від 06.11.2015 за № 1376 затверджена Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, де в розділі ІІ. Документування адміністративних правопорушень в п.1 написано наступне:

Складання протоколів про адміністративні правопорушення, протоколів про адміністративні затримання, протоколів про вилучення речей і документів, протоколів про огляд речей та особистий огляд, а також отримання пояснення від осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків здійснюють уповноважені на те посадові особи органів поліції.

Щодо затримання на території об’єктів осіб, що скоюють правопорушення з подальшою доставкою до територіальних відділів поліції, приватні охоронні компанії працюють згідно Закону «Про Охоронну діяльність», стаття 12, 13, в яких зазначенні права та обов’язки персоналу.

Стаття 12. Права персоналу охорони

. Персонал охорони під час виконання функціональних обов'язків має право:

1) вимагати від осіб припинення протиправних дій, дотримання законності та правопорядку;

2) вимагати від службових осіб об'єктів охорони та інших осіб дотримання пропускного та внутрішньооб'єктового режимів;

3) не допускати проникнення осіб та затримувати тих, які намагаються проникнути (проникли) на об'єкт охорони або залишити його, порушуючи встановлені правила, з обов'язковим негайним повідомленням про це територіального органу Національної поліції;

4) протидіяти правопорушникам і негайно повідомляти органи Національної поліції про вчинення цими особами кримінального або адміністративного правопорушення;

5) застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та використовувати службових собак відповідно до цього Закону;

6) під час здійснення пропускного режиму на об'єктах охорони проводити огляд речей фізичних осіб (за їх добровільною згодою), транспортних засобів, вилучення речей і документів, що є знаряддями або предметами правопорушення, перевірку документів, що засвідчують особу, дають право на вхід (вихід) осіб, внесення (винесення), ввезення (вивезення) майна, в'їзд (виїзд) транспортних засобів, зокрема щодо їх відповідності складу матеріальних цінностей, що переміщуються на об'єкти охорони (з об'єктів охорони);

7) проводити відкриту відео- та фотозйомку подій як допоміжний засіб запобігання протиправним діям з обов'язковим оприлюдненням на об'єкті, що охороняється, інформації про здійснення таких заходів.

2. Суб'єкт охоронної діяльності зобов'язаний забезпечити належне зберігання відео- та фотоматеріалів, отриманих під час здійснення заходів охорони, протягом одного року з можливістю використання їх виключно у службовій діяльності. Після закінчення строку зберігання зазначених матеріалів проводиться їх знищення комісією у складі трьох представників суб'єкта охоронної діяльності із складенням акта знищення відео- та фотоматеріалів.

Стаття 13 Обов'язки персоналу охорони

1. Персонал охорони під час виконання функціональних обов'язків зобов'язаний:

1) забезпечувати цілісність об'єктів охорони та недоторканність майна, що на них зберігається, недоторканність фізичних осіб;

2) припиняти шляхом здійснення заходів реагування правопорушення проти власності, фізичних осіб, порушення режиму роботи об'єктів охорони;

3) негайно у будь-який спосіб повідомляти відповідні правоохоронні органи про вчинення протиправних дій щодо власності, фізичних осіб та інших незаконних дій, що мають ознаки кримінального правопорушення, у місцях здійснення заходів охорони;

4) зберігати таємницю, що охороняється законом, а також конфіденційну інформацію про господарську діяльність суб'єктів господарювання, оголошену такою в установленому порядку, відомості про особисте і сімейне життя фізичних осіб, що стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, крім випадків, передбачених законодавством;

5) не вчиняти дій, що порушують громадський порядок.

Розглянувши ст.12 та ст 13 робимо висновок, що Скаржник має право затримати порушника та сповістити органи поліції про порушення. Всі інші дії виконують ТІЛЬКИ представники поліції.

Таким чином, ця вимога є дискримінаційною, тому що прийняти участь в закупівлі можуть окремі учасники, а саме-поліція.

На підставі вищевикладеного просимо Колегію зобов’язати Замовника видалити дискримінаційну вимогу п. 1 Додатку № 3, щодо наявності документа, про складання нарядами реагування протоколів про адміністративні правопорушення та законність затримання на території об’єктів осіб, що скоюють правопорушення з подальшою доставкою до територіальних відділів поліції.

Підсумовуючи вищевикладене, зазначаємо, що для нас, як для учасника, який має відповідну екіпіровку, обладнаний згідно діючого законодавства транспорт реагування є не можливим прийняти участь у даній закупівлі, тому що Замовником встановлені дискримінаційні вимоги, які може виконати лише один учасник – органи поліції.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», пунктом 59 Особливостей та статтями 5, 18, 22, 24 Закону України «Про публічні закупівлі»,

ПРОСИМО:

1. Прийняти скаргу до розгляду;

2. Призупинити процедуру закупівлі;

3. Зобов’язати Замовника внести зміни в документацію та всі її додатки та виключити дискримінаційні вимоги зазначені у Скарзі.